Ухвала суду № 22422239, 17.10.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Зекунов Е.В.

Суддя-доповідач - Ханова Р.Ф.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2011 року справа №2а/0570/12780/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Ханової Р.Ф.

суддів Гімона М.М. , Компанієць І.Д.

при секретарі судового засідання: Варчук О.М.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 за дов. від 20 вересня 2011 року

від відповідача: ОСОБА_3 за дов. від 3 серпня 2011 року

ОСОБА_4 за дов. від 8 жовтня 2011 року

ОСОБА_5 за дов. від 9 червня 2011 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 7 вересня 2011 року (повний текст складений та підписаний 12 вересня 2011 року)

по адміністративній справі№ 2а/0570/12780/2011 (суддя Зекунов Е.В.)

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Трейдінг»

до

Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку

проскасування податкового повідомлення-рішення від 6 липня 2011 року № 0000731312/27334/10/15-16-23/3, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 7 вересня 2011 року задоволений адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Трейдінг» (надалі товариство, платник податків, позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку (надалі інспекція, податковий орган, відповідач), внаслідок чого визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення - рішення зазначеної інспекції від 6 липня 2011 року, про збільшення товариству суми грошового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 4793765грн. 90 коп., з мотивів безпідставності його прийняття (том 2 арк. справи 236-252).

Не погоджуючись з висновком суду першої інстанції, відповідач в апеляційній скарзі з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити у задоволені позову (том 3 арк. справи 1-6).

Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Трейдінг» є юридичною особою, включене до ЕДРПОУ за номером 36511938, перебуває на обліку у податкових органів з 12 травня 2009 року, є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом від 29 січня 2010 року (том 1 арк. справи 10-12).

У червні 2011 року податковим органом здійснена документальна невиїзна перевірка товариства з питання повноти нарахування податку на додану вартість при здійснені правових відносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Вісан» за січень лютий 2011 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 20 червня 2011 року № 424/15-16-23/3-36511938 ( том 1 арк. справи 16-30, надалі акт перевірки).

На підставі висновків акту перевірки, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123, пункту 7 підрозділу 10 розділу 20 Податкового кодексу України, за порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 даного кодексу, товариству збільшено податок на додану вартість на 4793765 грн. 90 коп., застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 грн.( том1 арк. справи 14).

Висновками акту перевірки встановлено заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню в бюджет, у загальному розмірі 4793765 грн. 90 коп., у тому числі за січень 2011 року 3360273 грн. 90 коп., за лютий 2011 року 1433 492 грн., за наслідками взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Вісан», внаслідок ненадання товариством до перевірки копій товарно-транспортних накладних, актів прийому передачі та платіжних доручень.

Правовою підставою на переконання даного порушення податковий орган визначає приписи пункту 3 статті 5 та пункту 1 статті 7 Господарського кодексу України, пункт 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України. У самому податковому повідомлені рішенні підставою його прийняття визначена частина із зазначених норм, саме ці норми оцінює суд виходячи із правового визначення податкового повідомлення рішення закріпленого пунктом 14.1.157 статті 14 Податкового кодексу України.

Другою підставою за позицію податкового органу є те, що угоди укладені між позивачем та його контрагентом носять нікчемний характер. Правовими підставами нікчемності позивачем наведені норми частини 1, 5 статті 203, пункти 1, 2 статті 215, норми статті 228 Цивільного кодексу України. При цьому жодна з ознак нікчемності не наведена, податковим органом вказані суто зазначені норми. Під час апеляційного провадження встановлено, що ознакою нікчемності є реальний характер вимог.

Предметом даного спру є рішення податкового органу. Суть спору полягає в наявності або відсутності підстав для його прийняття.

Оцінюючи спірні відносини вбачається необхідним виходити з трьох аспектів, а саме оцінки акту перевірки як належного доказу, складу податкових правопорушень покладених в основу донарахування зобовязань, наявності ознак нікчемності угод виходячи із вимог Цивільного кодексу України.

Щодо проведення повірки.

Умови до запиту, порядок та строки його направлення встановлені пунктом 73.3 статті 73 Податкового кодексу України. Під час апеляційного провадження встановлено направлення податковим органом позивачу двох запитів про подання інформації та її документального підтвердження від 16 травня 2011 року за лютий 2011 року (№19868/10/15-16-23/3), та від 26 травня 2011 року за січень 2011 року (№21514/10/15-16-23/3). Зазначені запити розглянуті платником податків з наданням відповідачу інформації листами від 2 та 3 червня 2011 року відповідно за №1351/2 та №1358.

Наказом керівника податкового органу № 313 від 8 червня 2011 року вирішено з 8 червня 2011 року провести невиїзну документальну перевірку товариства з питань правомірності формування податкового кредиту за період 1 січня 2011 року по 28 люте 2011року при здійснені взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Вісан» тривалістю 3 робочих дні (арк. справи 32). Правовою підставою прийняття зазначеного наказу визначені норми підпункту 20.1.4 статті 20, підпункт 78.1.1 пункту 78 статті 78 та стаття 79 Податкового кодексу України. При цьому визначені виключно норми без наведення обставин які обумовили прийняття рішення про проведення перевірки.

За наведеними нормами право податкового органу на прийняття рішення про проведення документальної позапланової перевірки виникає за певних обовязкових умов, а саме виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Колегія суддів зазначає, що спірний наказ є необґрунтований, обставини які обумовили перевірку відповідачем не визначені, в порушення пунктів 2,3 частини 3 статті 2 КАС України. Сам факт отримання інформації не є підставою для прийняття рішення про проведення перевірки.

Перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій відповідачем як субєктом владних повноважень, внаслідок чого останній повинен діяти відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, тобто у спосіб передбачений законом.

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки встановлені статтею 79 Податкового кодексу України. Частина першої якої передбачає прийняття керівником податкового органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Предметом дослідження перевірки за правилами даної норми є документи та дані зазначені у документах наданих платником податків , або отримані в іншій спосіб, передбачений законом. Таким чином, незважаючи на невиїзний характер перевірки, предметом дослідження податкового органу повинні бути документи, висновки ґрунтуються на підставі документів а не по факту їх відсутності.

Обовязковими умовами проведення перевірки відповідно до пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України є вручення копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки керівника органу державної податкової служби уповноваженому представнику під розписку та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Копія наказу з повідомленням скеровані позивачу з поштовим повідомленням 8 червня 2011 року, отримано 15 червня 2011 року (за даними податкового органу 14 червня 2011 року), тобто після закінчення перевірки..

Наведені документи з огляду на процесуальні принципи належності та допустимості доказів встановлених статтею 70 КАС України, за правилами частини 4 якої обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Відсутність у податкового органу встановлених Податковим Кодексом документів, не дотримання встановлених Податковим кодексом України порядку проведення перевірки, проведення її без документів, доводить порушення інспекцією способу реалізації владних управлінських функцій, і як наслідок цього протиправність дій відповідача по проведенню перевірки з питань нарахування позивачем податкових зобовязань та податкового кредиту у деклараціях за січень - лютий 2011 року, результати якої викладені в акті перевірки від 20 червня 2011 року.

Акт перевірки складений податковим органом та покладений в основу прийняття спірного рішення не відповідає встановленим до нього вимогам пункту 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом № 984 від 22 грудня 2010 року № 984 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34\18772), (надалі Порядок), за положеннями якого факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, обєктивно та в повній мірі із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Порядок є нормативно правовим актом в розумінні статті 117 Конституції України, підлягає застосуванню у межах спірних відносин за правилами статті 9 КАС України.

Невідповідність акту перевірки вимогам Порядку, а саме відсутність посилання у ньому на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача, посилання виключно на факт їх відсутності унеможливлює прийняття даного акту як належного доказу доведення складу податкового правопорушення.

Колегія суддів, з огляду на неповноту перевірки вважає правомірним прийняття та дослідження судом першої інстанції всіх документів які посвідчують повне здійснення господарських операцій за результатами яких постачальником складені а позивачем, як отримувачем (покупцем) товару прийняті до обліку податкові накладні. Доводи апелянта стосовно неправомірного прийняття судом первинних документів є безпідставними.

Щодо складу податкового правопорушення.

В основу збільшення грошового зобовязання податковим органом покладені норми пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Стаття 185 Податкового кодексу України визначає перелік операцій платника податків, які є обєктом оподаткування.

Позивачем, як покупцем та його контрагентом - товариством з обмеженою відповідальністю «Вісан», як постачальником, шляхом реалізації господарської компетенції, укладені та виконані господарські договори від 21 липня 2010 року №169 та №170, на виконання умов яких сторони поставили (придбали) вугілля. Докази здійснення всіх господарських операцій підтверджені первинними документами, включаючи акти приймання-передачі вугілля, квитанції про приймання вантажу, платіжними дорученнями по оплаті товару. Обставини по виконанню зазначених операцій повно встановлені судом першої інстанції. Долучені до матеріалів справи документи, спростовують висновки податкового органу про їх відсутність.

Долученими до матеріалів справи первинними документами підтверджені господарські операції по визначенню обєкта оподаткування відповідно до підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, за результатами яких складені податкові накладні, що прийняті позивачем по податкового обліку на підставі яких сформований податковий кредит у січні 2011 року 3360273 грн. 90 коп., та у лютому 2011 року 1433492 грн. Між сторонами з приводу включення сум податку на додану вартість за кожною з податкових накладних до складу податкового кредиту, розбіжностей не існує.

Момент формування податкового кредиту позивачем співпадає з моментом формування податкових зобовязань його контрагентом, за даними єдиного Реєстру податкових накладних, про що зазначено в акті перевірки, що доводить безпідставне посилання податковим органом на приписи статті 187 Податкового кодексу України.

База оподаткування визначена контрагентом позивача відповідно до статті 188 Податкового Кодексу України, жодного порушення невідповідності бази податковим органом не встановлено.

Колегія суддів вважає, що позивач правомірно скористався правом на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, з дотриманням дати формування встановленою частиною 198.2 даної статті, жодних порушень приписів цих норм впродовж розгляду справи судом першої інстанції та апеляційного провадження податковий орган не довів.

Податковий кредит позивачем визначений відповідно до підпункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України. Наявності операцій які не відносяться до складу податкового кредиту в розумінні пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковим органом не встановлено.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що податковим органом висновки зроблені не на підставі аналізу документів а по факту їх відсутності, що перетворило документальну перевірку на визначення податку за непрямими методами.

Відсутність податкового правопорушення при формуванні податкового кредиту позивачем у січні та лютому 2011 року обумовлює безпідставність збільшення податкового зобовязання спірним податковим повідомленням рішенням у сумі 4793765 грн. 90 коп. Безпідставність збільшення грошового зобовязання з податку на додану вартість, доводить безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Що стосується порушень цивільного та господарського законодавства.

Приписи Цивільного та Господарського кодексів України не покладені податковим органом в основу збільшення податкових зобовязань, внаслідок чого досліджувати наведені норми передбачається недоцільним. Разом з тим колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо відсутності ознак нікчемності в укладанні та виконанні угод між позивачем та його контрагентом.

Колегія суддів зазначає, що податковий орган привласнив неналежні йому функції по самостійному визнанню правочинів нікчемними, при цьому ототожнює поняття недійсності правочину з одним із видів нікчемністю, тобто таким недійсність якого встановлена законом (частина друга статті 215 ЦК України). Апелянт доводить, що між позивачем та його контрагентом має місце правочин, який порушує публічний порядок і тому є нікчемним (частина 2 статті 228 ЦК України).

Виконання договорів сторонами у межах спірних відносин вказує на спрямованість реального настання правових наслідків, що обумовлені ними, спростовує посилання податкового органу на пункт 5 статті 203 ЦК України. Жодних ознак суперечності договорів цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам податковий орган не довів.

Ознаки недійсності господарського зобовязання відповідно до статті 207 ГК України відсутні.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, зробив висновки відповідні обставинам справи, з дотриманням норм норми матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 11, 94, 105,160,162, 163, 167, 184, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 7 вересня 2011 року по адміністративній справі № 2а/0570/12780/2011 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 7 вересня 2011 року по адміністративній справі № 2а/0570/12780/2011 залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 17 жовтня 2011 року. Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 17 жовтня 2011 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя Р.Ф. Ханова

Судді М.М. Гімон

І.Д. Компанієць