Рішення № 22226606, 16.03.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-19/155-201216.03.12 За позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»

до Приватного акціонерного товариства «Волзько-Дніпровська судноплавна компанія»

Простягнення 25836,35 грн.

СуддяШаптала Є.Ю.

Представники:

від позивачаОСОБА_1 (довіреність № 843/11 від 19.09.2011 р.)

від відповідачане з»явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Волзько-Дніпровська судноплавна компанія»заборгованість в сумі 25836,35 грн.

Спір у даній справі виник у звязку з невиконанням відповідачем договірних зобовязань, які випливають з договору № 3-146 про відкриття рахунку в цінних паперах.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.01.2012 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 30.01.12 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2012 року розгляд справи відкладено на підставі ст. 77 ГПК України, на 20.02.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2012 року розгляд справи відкладено на підставі ст. 77 ГПК України, на 29.02.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.02.2012 року, продовжено строк вирішення спору відповідно до ст. 69 ГПК України, відкладено розгляд справи на 16.03.2012 року на підставі ст. 77 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник Відповідача у судове засідання не зявився, вимоги ухвал суду не виконав.

Ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи були відправлені за адресою Відповідача, вказаною у позовній заяві. Таким чином, Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду господарським судом та про час і місце проведення судового засідання.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Крім того, відповідно до статті 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя зобов'язує сторони виконати певні дії, витребовує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору та вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Відповідачем вимоги ухвали суду не виконано, не надано письмового відзиву та письмових заперечень по суті заявлених вимог, а також не надано доказів, які б підтверджували поважність та винятковість причин пропуску судових засідань.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 16.03.12 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд,

ВСТАНОВИВ:

25.04.2005 року між Закритим акціонерним товариством «Альфі-Банк»(перейменоване на Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк») ((Зберігач) та Закритим акціонерним товариством «Волзько-Дніпровська судноплавна компанія»(Депонент) було укладено договір № 3-146 про відкриття рахунку в цінних паперах.

Відповідно до п. 1.1 Договору депонент доручає, а зберігач зобовязується надавати Депоненту послуги щодо відкриття та ведення рахунку у цінних паперах., а зберігання належних депоненту цінних паперів, обслуговування операцій за цим рахунком, отримання доходів за цінними паперами (у випадку відповідного розпорядження Депоненті) та надавати інші послуги на викладених нижче умовах згідно із Законом України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні», Положенням про депозитарну діяльність, Внутрішнім положенням зберігача, чинним законодавством України та на підставі розпоряджень Депонента. Зберігач погоджується виконувати вимоги встановлених законодавством стандартів депозитарної діяльності, які є обовязковими для Зберігача.

Згідно п. 2.3.2 Договору Депонент зобовязується оплачувати послуги зберігача згідно з розцінками, умовами та строками, передбаченими цим договором та тарифами Зберігача.

Пунктом 4.1 Договору, встановлено, що вартість послуг зберігача, які оплачує депонент складається з плати за відповідальне зберігання цінних паперів та вартості отриманих послуг, які розраховуються згідно з тарифами та переліком послуг зберігача. Оплата вартості послуг здійснюється Депонентом щомісячно до 15 (пятнадцятого) числа наступного місяця на підставі отриманого від зберігача рахунку-фактури (п. 4.1 Договору).

Позивачем виконано зобовязання згідно умов договору та нарахована сума за надані послуги за період з 16.02.2009 року по 16.07.2011 року в сумі 18900,00 грн.

Відповідачем всупереч умовам договору договірні зобовязання не виконано.

18.09.2009 року позивачем було направлено відповідачу лист за вих.. № 50986-65-92264 про необхідність сплати заборгованості за надані депозитарні послуги за період з 01.01.2009 року по 31.08.2009 року в сумі 5040,00 грн..

25.11.2010 року позивачем було направлено претензію відповідачу за вих.. № 70165-11-б/б з вимогою сплатити заборгованість за надані позивачем депозитарні послуги, яка станом на 16.11.2010 року складала 13860,00 грн., та пеню в сумі 2306,87 грн.

17.12.2010 року позивачем отримано відповідь на претензію, в якій відповідач визнав наявність заборгованості та зазначив про намір сплати своєї заборгованості до кінця 2010 року.

Станом на день розгляду справи сума заборгованості відповідача складає 18900,00 грн.

Відповідач в добровільному порядку ухиляється від виплати заборгованості.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення з огляду на таке.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного Кодексу України, виникли цивільні права та обовязки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Так, пунктом 4.1 Договору, встановлено, що вартість послуг зберігача, які оплачує депонент складається з плати за відповідальне зберігання цінних паперів та вартості отриманих послуг, які розраховуються згідно з тарифами та переліком послуг зберігача. Оплата вартості послуг здійснюється Депонентом щомісячно до 15 (пятнадцятого) числа наступного місяця на підставі отриманого від зберігача рахунку-фактури (п. 4.1 Договору).

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав доказів на спростування обставин, заявлених позивачем у позові.

За таких обставин, судом визнається вимога про стягнення суми основного боргу в розмірі 18900,00 грн., доведеною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобовязань судом встановлено.

Згідно ст. 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином

У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Порушення зобовязань за договором тягне за собою застосування встановлених законом мір відповідальності

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України божник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу у урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Позивач правомірно нараховує 3% річних від простроченої суми в сумі 861,54 грн. та інфляційні нарахування в сумі 1958,31 грн..

Щодо нарахування пені суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. ч.1,3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 7.3 Договору при простроченні виконання своїх зобовязань за договором винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від суми платежу за кожен день прострочення

Позивач нараховує вірно пеню у розмірі 4116,50 грн...

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені визнаються судом законними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: судовий збір, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 33, 49, 58, 82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Волзько-Дніпровська судноплавна компанія»(код ЄДРПОУ 32706540, адреса: 01103, м. Київ, вул.. Кіквідзе, 18-а) на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»(код ЄДРПОУ 23494714, адреса: 01001, м. Київ, вул.. Десятинна, 4/6) суму заборгованість за Договором про відкриття рахунку в цінних паперах № 3-146 від 25.04.2005 року з урахування індексу інфляції в сумі 20 858 (двадцять тисяч вісімсот пятдесят вісім) гривень 31 копійок, 3% річних в сумі 861 (вісімсот шістдесят один) грн.. 54 коп., пеню в сумі 4116 (чотири тисячі сто шістнадцять) грн.. 50 коп., 1 477 (одна тисяча чотириста сімдесят сім) грн. 50 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяЄ.Ю. Шаптала

Дата складання повного рішення: 19.03.12 р.