Ухвала суду № 22063386, 21.02.2012, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________

Провадження № 22-ц/2090/4/2012 Головуючий 1 інстан: Клименко А. М.

Справа № 2-204/11

Категорія: стягнення суми Доповідач: Сілантьєва Е.Є.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2012 року Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді Сілантьєвої Е.Є.,

суддів: Гальянової І.Г., Бородіна М. М.

при секретарі Сватенко Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за заявою ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 27 жовтня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до ПАТ «УкрСиббанк», треті особи приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_4, ОСОБА_5, Служба в справах дітей Харківської облдержадміністрації та орган опіки та піклування Орджонікідзевської районної в м. Харкові ради про визнання договору недійсним, за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «УкрСиббанк», третя особа Національний банк України в особі Управління НБУ в Харківської області про визнання недійсним кредитного договору та за зустрічним позовом ПАТ «УкрСиббанк»до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

12 грудня 2011 року ОСОБА_2 подала заяву про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 27 жовтня 2011 року та просила її задовольнити та скасувати ухвалу судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 27 жовтня 2011 року. В заяві ОСОБА_2 вказала, що ухвалюючи ухвалу, і визначаючи правову природу правовідносин між сторонами, суд апеляційної інстанції виходив з того, що держава в особі суддів обох інстанцій не зобовязана відповідно до ст. 42 Конституції України захищати права споживачів фінансових послуг. Сторони у договорі реалізували положення ст. ст. 3, 627, 629 ЦК України і , діючи за принципом свободи договору дійшли домовленостей до істотних умов договору, незважаючи на їх нерівність. Крім того, на думку заявниці, у ухвалі апеляційної інстанції в порушення процесуальної норми п. 3 ч. 1 ст. 215 ЦПК України, зазначена як обґрунтування Закон України «Про іпотеку», якій обмежує дію Закону України «Про захист прав споживачів. ОСОБА_2 вказала, що 10.11.2011 року Конституційним судом України було ухвалено рішення по справі № 1-26/11, яким вирішено: що «в аспекті конституційного звернення положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ з наступними змінами у взаємозвязку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позивальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і під час виконання такого договору. Таким чином, ОСОБА_2 вважає, що Рішення Конституційного Суду України в даній справі є нововиявленою обставиною, оскільки безпосередньо стосується помилкових мотивів та положень, на які посилався суд апеляційної інстанції, ухвалюючи ухвалу по даній справі.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які зявились у судове засідання, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що заява про перегляд за нововиявленими обставинами задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, в травні 2010 року ОСОБА_2 зверталась до суду із позовом про визнання іпотечного договору недійсним. В обґрунтування заявлених позовних вимог посилалась на те, що 20 грудня 2007 року між нею та АКІБ «УкрСиббанк»(надалі по тексу Банк) було укладено договір про надання споживчого кредиту №22373394000, відповідно якого вона отримала кредитні кошти у розмірі 54000 доларів США з наступною оплатою відсотків та частин кредиту шляхом сплати ануїтетних платежів в розмірі 605 доларів США строком до 20 грудня 2028 року. В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором було укладено спірний договір іпотеки, відповідно до якого позивач передала в заставу банку квартиру АДРЕСА_1, на придбання якої ОСОБА_2 і отримувала кредит. Під час укладанні договорів позивач надала усі необхідні документи, у тому числі і свідоцтво про народження сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, але їй, не було розяснено, що вона не має право укладати договір іпотеки без дозволу органа опіки та піклування, тому просила суд визнати договір іпотеки недійсним з моменту його укладання та зобовязати приватного нотаріуса ОСОБА_4 скасувати реєстраційний запис про реєстрацію в Державному реєстрі іпотек заборон відчуження обєктів нерухомого майна квартири АДРЕСА_1.

Також позивач просила визнати недійсним договір кредиту, оскільки він був укладений в доларах США, що не відповідало ст. 99 Конституції України.

ПАТ «УкрСиббанк»позовні вимоги ОСОБА_2 не визнали, та звернулись з зустрічним позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просили стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 58568,70 доларів США. В обґрунтування заявленого позову Банк посилався на невиконання з боку ОСОБА_2 умов кредитного договору.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 26 липня 2011 року позов ПАТ «УкрСиббанк»до ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором був задоволений.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «УкрСиббанк»заборгованість за догогором споживчого кредиту № 11272294000 від 20 грудня 2007 року за станом на 25 січня 2011 року в загальному розмірі 501279 грн. 85 коп., яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 51157,44 долару США, заборгованості за простроченим кредитом в розмірі 1248,58 долару США, заборгованості по простроченим процентам в розмірі 9534,85 долару США, пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентах в розмірі 947,08 долару США, зарахувавши їх на рахунок № 29090000000113 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005, код СДРПОУ 09807750.

Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «УкрСиббанк»судові витрати по справі по 910 грн. з кожного, зарахувавши їх на рахунок № 29090000000113 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005, код СДРПОУ 09807750.

В задоволенні позовів ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до ПАТ «УкрСиббанк», треті особи - приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_4, ОСОБА_5, Служба в справах дітей Харківської облдержадміністрації та орган опіки та піклування Орджонікідзевської районної в м. Харкові ради, про визнання іпотечного договору недійсним, та ОСОБА_2 до ПАТ «УкрСиббанк», третя особа - Національний банк України в особі Управління НБУ в Харківській області, про визнання недійсним кредитного договору було відмовлено.

В апеляційної скарзі ОСОБА_2 просила скасувати рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 26 липня 2011 року, та постановити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, а в задоволенні позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк»- відмовити.

Ухвалою судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 27 жовтня 2011 року апеляційна скарга ОСОБА_2 була відхилена. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 26 липня 2011 року залишено без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 361 ЦПК України, рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у звязку з нововиявленими обставинами.

Частиною 2 ст. 361 ЦПК України передбачено вичерпний перелік підстав для перегляду рішення суду у звязку з нововиявленими обставинами. Зокрема, підставами для перегляду може бути встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акту чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Рішенням Конституційного суду України від 10 листопада 2011 року у справі № 1-26/2011 було вирішено, що в аспекті конституційного звернення положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ з наступними змінами у взаємозвязку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позивальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і під час виконання такого договору.

Також було припинено конституційне провадження у справі щодо офіційного тлумачення положень частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів»від 12 травня 1991 року з наступними змінами.

Таким чином, зазначеним Рішенням Конституційного Суду України не було встановлено неконституційность закону, застосованого судом при вирішенні справи.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 361, 365 ЦПК України, колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Заяву ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 27 жовтня 2011 року залишити без задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.

Головуючий суддя

Судді