Рішення № 22063385, 31.01.2012, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________

Справа № 2-2163/11

Провадження № 22-ц-742/2012 року Головуючий 1 інст. –Курганникова О.А.

Категорія: із договору кредиту Доповідач –Сілантьєва Е.Є.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          31 січня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого – Сілантьєвої Е.Є.,

суддів – Міненкової Н. О., Гальянової І.Г.,

при секретарі – Сватенко А. І., Галушко Т. С.,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2011 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»в особі філії «Харківського головного регіонального управління ПАТ «ПриватБанк»до ОСОБА_1 про звернення стягнення та стягнення штрафних санкцій, -

в с т а н о в и л а:

          У травні 2009 року ПАТ КБ «ПриватБанк»звернулося з повозом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на квартиру загальною площею 57,70 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № HAL5GK01270014 від 27 травня 2008 року) ЗАТ КБ «ПриватБанк»з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням Приватбанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Також просило виселити ОСОБА_1, яка зареєстрована і проживає у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1, зі зняттям з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України м. Харків; стягнути з відповідача судові витрати: судовий збір за подання позовної заяви та виселення у розмірі 1708 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судового процесу 250 грн.

          В обґрунтування позову позивач зазначав, що 27 травня 2008 року між ПриватБанком та відповідачем був укладений договір № HAL5GK01270014, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 51048 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 15% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 26 травня 2020 року.

          Посилаючись на те, що відповідач порушив зобов’язання за кредитним договором щодо повернення чергової частини суми кредиту, станом на 06 травня 2009 року виникла заборгованість у сумі 48033, 35 доларів США, яка складається з наступного: 44361,65 доларів США –заборгованість за кредитом: 1190,97 доларів США –заборгованість по процентам за користування кредитом; 155,17 доларів США –заборгованість по комісії за користування кредитом; 7,34 доларів США –пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором; а також штрафи відповідно до договору –32,47 доларів США –штраф (фіксована частина) та 2285,76 доларів США –штраф (процентна складова).

          В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПриватБанком та відповідачем був укладений 27 травня 2008 року договір іпотеки № HAL5GK01270014, за умовами якого ОСОБА_1 надала в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру загальною площею 57,70 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка належить їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу.

          У судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача уточнив позов та просив стягнути з ОСОБА_1 штрафи відповідно до п.п. 5.3. та 6.4. кредитного договору № HAL5GK01270014 від 27 травня 2008 року в розмірі 20310 грн. Решту частину позовних вимог про звернення стягнення та виселення просив не розглядати.

          Представник відповідача проти задоволення позову заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що відповідач дійсно порушила графік погашення кредиту та у неї виникла заборгованість, яку вона на час розгляду справи погасила у повному обсязі. Однак позивачем було розраховано штраф у розмірі 5% не від розміру виниклої заборгованості у відповідача на день звернення до суду, а у відповідності до загальної суми кредиту, але при цьому позивач не заявив вимогу про розірвання кредитного договору. У зв’язку з тим, що вимога про розірвання кредитного договору позивачем заявлена не була, то вважав, що у відповідача не виникло обов’язку дострокового повернення суми позики у повному розмірі.

          Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2011 року провадження по справі ПАТ КБ «ПриватБанк»в особі філії «Харківського головного регіонального управління ПАТ «ПриватБанк»до ОСОБА_1 за позовними вимогами в частині звернення стягнення та виселення залишено без розгляду.

          Позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк»в особі філії «Харківського головного регіонального управління ПАТ «ПриватБанк»в частині стягнення штрафних санкцій задоволені.

          Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк»штрафні санкції за кредитним договором у розмірі 20310 грн., а також судові витрати у розмірі 453 грн. 10 коп.

          В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду першої інстанції скасувати, у позові ПАТ КБ «ПриватБанк»про стягнення штрафних санкцій за кредитним договором відмовити у повному обсязі.

          Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з’явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

          Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України , під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішенням суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

          Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк»про стягнення штрафних санкцій, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 фактично визнала порушення грошових зобов’язань взятих нею при укладанні кредитного договору та, з урахуванням усіх зроблених нею платежів в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, утворилась заборгованість відповідно до п. 5.3. кредитного договору № HAL5GK01270014 від 27 травня 2008 року, у розмірі 20310 грн.

          Однак з таким висновком суду першої інстанції судового колегія в повному обсязі погодитися не може.           

          Частиною другою ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.           Відповідно до ст. 1050 ЦК якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов’язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.           Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

          Згідно ст. 549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.           Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

          Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання.

          За ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

          Як вбачається з матеріалів справи 31.03.2011 року позивач подав до суду уточнену позовну заяву, в якої просив позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості залишити без розгляду, а стягнути тільки штрафні санкції за кредитним договором. (а.с.118). Провадження в цієї частині було залишено без розгляду. (а.с.167-168).

Відповідно до пояснень представника позивача та представника відповідача як у суді першої, так і у суді апеляційної інстанції відповідач станом на 31.03.2011 року сплатила у повному обсязі заборгованість за кредитним договором і на цей час продовжує погашати кредит, відповідно до розділу 8 кредитного договору № HAL5GK01270014

          Пунктом 5.3. кредитного договору, укладеного між сторонами, передбачено, що при порушенні клієнтом строку платежів за грошовим зобов’язанням, передбаченим вищезазначеним договором більш ніж на 30 днів, клієнт повинен сплатити штраф у розмірі 250 грн. + 5% від суми позову.

          Таким чином, оскільки договором передбачена фіксована сума штрафу у розмірі 250 грн., а також 5% від суми позову, яка на час розгляду справи складалась тільки від суми штрафу, розрахованого від первісного позову, та враховуючи те, що позивач просив залишити без розгляду позовні вимоги щодо звернення стягнення на предмет іпотеки у розмірі 369856 грн. 83 коп., та залишив лише вимоги про стягнення штрафу у розмірі 20310 грн., судова колегія вважає, що ці вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 250 грн.

          Також судова колегія стягує з відповідача судові витрати відповідно до вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України.

          Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Інші доводи апеляційної скарги також висновків суду першої інстанції не спростовують.

          Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

          Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

          Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

          Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2011року змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»в особі філії «Харківського головного регіонального управління ПАТ «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, р/р 29092829003111, штрафні санкції за кредитним договором у розмірі 250 (двісті п’ятдесят) грн., а також судові витрати у розмірі 301 (триста одна) грн.

          Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

          Головуючий суддя –

          Судді –