Ухвала суду № 22046842, 12.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2012 р.Справа № 2а-1870/6712/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засіданняВолкової А.М.,

представників сторін: позивача - Тищенка А.В., першого відповідача - Марченка О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Суми на Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.10.2011р. по справі№2а-1870/6712/11

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання ім. М.В. Фрунзе"

до Державної податкової інспекції в м. Суми, Головного Управління державного казначейства України у Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" (надалі по тексту позивач, ПАТ "СНВО ім. М.В. Фрунзе") звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в місті Суми (далі по тексту перший відповідач, ДПІ в м. Суми), Головного управління державного казначейства України в Сумській області (далі по тесту другий відповідач, ГУ Держказначейства України в Сумській області), в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 01.09.2011 року №0002452306/70516 та №0002442306/70515;

- стягнути з Державного бюджету на користь позивача 10145 грн. 96 коп. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за квітень, травень 2011 року;

- стягнути з Державного бюджету м. Суми на користь позивача 104,46 грн. судових витрат.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 19.10.2011 року по справі № 2а-1870/6712/11 адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" до Державної податкової інспекції в місті Суми, Головного управління державного казначейства України в Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 01.09.2011 року №0002452306/70516 та №0002442306/70515.

Стягнуто з Державного бюджету (м. Суми, вул. Воскресенська,7, р/р 31111030700002, банк ГУДКУ в Сумській області, МФО 837013, Держбюджет м. Суми, код ЄДРПОУ 23636315, код бюджетної класифікації 14010200) на користь Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" (м.Суми, вул. Горького, 58, код ЄДРПОУ 05747991, р/р 26001034313200 в АТ "УкрСіббанк", м. Харків, МФО 351005, код банка 09807750) 10145 грн. (десять тисяч сто сорок пять) 96 коп. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за квітень, травень 2011 року.

Стягнуто з Державного бюджету м. Суми на користь Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" 104 грн. 46 коп. судових витрат.

Перший відповідач, не погодившись із вищевказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне зясування обставин у справі, невірне застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції постанову Сумського окружного адміністративного суду від19.10.2011р. по справі№2а-1870/6712/11 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити ПАТ "СНВО ім. М.В. Фрунзе» в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.2 ст.198, п.201.4, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, ст.ст.203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України. З вказівкою на висновки документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ "СМНВО ім. М.В. Фрунзе» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ за квітень, травень 2011 року, стверджує, що позивачем внаслідок порушення ч.ч.1, 5 ст.203, ч.1 ст.215, ст.ст.216, 228 ЦК України, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3, п.200.4, п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України завищено суму податкового кредиту за березень 2011 року на 5062,88 грн., за квітень 2011 року 5083,08 грн. по господарським операціям з ТОВ «Бізнес-консалтінг плюс». Такого висновку відповідач дійшов через встановлення факту нікчемності правочинів, укладених вказаних контрагентом, з посиланням на акт перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 30.06.2011 р. № 1483/15-05-14/37093546.

Представник позивача в судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від19.10.2011р. по справі№2а-1870/6712/11 - без змін. Стверджує, що позивачем виконано всі умови для виникнення права на заявлене в податкових деклараціях бюджетне відшкодування та податковий кредит. Зазначає, що господарські операції з ТОВ «Бізнес-консалтінг плюс» повністю підтверджуються первинними документами (договори, податкові та видаткові накладні, платіжні доручення про сплату за отриманий та поставлений товар згідно укладеного договору та додатків до них, товарно-транспортні накладні тощо). Вважає, що чинним законодавством не поставлено в залежність право платника податків, в даному випадку, позивача, на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування по податку на додану вартість від наявності або відсутності порушень податкового законодавства з боку постачальника. Враховуючи викладене, вважає безпідставним висновок відповідача про завищення позивачем суми податкового кредиту по податку на додану вартість за березень, квітень 2011р. та суми бюджетного відшкодування за квітень, травень 2011р. в сумі 10145,96 грн.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 18.08.2011 р. ДПІ в м. Суми проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ПАТ "СМНВО ім. М.В. Фрунзе" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень, травень 2011 р..

За результатами перевірки складно акт №6249/23-620/05747991 від 18.08.2011 р., яким зафіксовано порушення вимог вимог п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3, п.200.4, п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України - завищено суму від`ємного значення різниці поточного звітного (податкового періоду) до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.22.2 декларації) : березень 2011 року на 5062,88 грн., квітень 2011 року 5083,08 грн.; завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на суму : квітень 2011 р. на 5062,88 грн., травень 2011 року 5083,08 грн. (а.с. 14-21).

01.09.2011 р. на підставі вказаних висновків акту перевірки ДПІ в м. Суми прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0002452306/70516, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень, квітень 2011р. в розмірі 10145,96 грн., в результаті порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4, п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України та застосовано штрафні санкції в розмірі 2 грн. (а.с.11);

- № 0002442306/70515, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за квітень, травень 2011р. в сумі 10145,96 грн., в результаті порушення п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України та застосовано штрафну санкцію в розмірі 2 грн. (а.с. 12).

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до суду.

Задовольняючи позовні вимоги про скасування податкових повідомлень - рішень від № 0002452306/70516 про зменшення суми від'ємного значення податку на додану вартість за березень, квітень 2011р. в розмірі 10145,96 грн., № 0002442306/70515 про зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за квітень, травень 2011р. в сумі 10145,96 грн., та застосування штрафних (фінансових санкцій), суд першої інстанції виходив з правомірності та обґрунтованості позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 14.1.18 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно з п. 200.1 ст.200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або і відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст.200 Податкового Кодексу України).

Відповідно до п. 200.4 ст.200 Податкового Кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а)бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б)залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду. Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми додатку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені додатковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що підставою для зменшення суми від'ємного значення податку на додану вартість та зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість ДПІ в м. Суми визначило включення позивачем в березні та квітні 2011 року до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за угодами ПАТ «СМНВО ім.. М.В. Фрунзе» із ТОВ «Бізнес-консалтінг плюс», які, на думку відповідача, є нікчемними.

Колегія суддів вважає вказаний висновок першого відповідача безпідставним та таким, що не можуть слугувати підставою для зменшення позивачеві бюджетного відшкодування, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 30.12.2011 року між позивачем та TOB “Бізнес-Консалтинг Плюс” укладено договір купівлі продажу №27/11 згідно специфікації №1 до договору (а.с. 50-53).

27.05.2011 р. між ПАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» та TOB «Бізнес-консалтінг плюс» укладено додаткову угоду №1 до договору №27/11 від 30.12.2011 р. та позивачу надана специфікація №2 до договору, відповідно до якої позивачеві поставлено товар (рукавички спилкові краги, наушники ПШНБ, маска зварювальника, респіратор РПГ-67 «А», «В», вачеги, рукавички гумові, рукавички неопренові, окуляри Г2, Г3 газозварювальника, окуляри В2, В3 газозварювальника, респіратор пелюстка) на суму 98777,64 грн., в т.ч. ПДВ 16462,94 грн.

В рамках виконання умов вказаного договору та додаткової угоди TOB «Бізнес-консалтінг плюс» виписано позивачеві податкові накладні № 5 від 01.03.2011 р. на суму 30377,30 грн., в т.ч. ПДВ 5062,88 грн., № 18 від 05.04.2011 р. на суму 25877,94 грн., в т.ч. ПДВ 4312,99 грн., № 77 від 15.04.2011 р. на суму 4620,53 грн., в т.ч. ПДВ 770,09 грн., рахунки та накладні 5 від 01.03.2011 р., № 19 від 05.04.2011 р., № 77 від 15.04.2011 р. (а.с.55-60).

За придбаний товар позивач розрахувався в безготівковій формі, про що свідчать надані до матеріалів справи копії платіжних доручень №7279 від 03.03.2011 р., №7396 від 04.03.2011 р., №10036 від 08.04.2011 р., №11911 від 10.05.2011 р. (а.с.67-70).

Фактичне транспортування придбаного позивачем товару підтверджується наданими до матеріалів справи товарно-транспортними накладними (а.с. 61-63).

Колегія суддів зазначає, що податкові накладні № 5 від 01.03.2011 р. № 18 від 05.04.2011 р. № 77 від 15.04.2011 р., містять всі обов`язкові реквізити, встановлені вимогами ст.201 ПК України, та надані позивачу його контрагентом з дотриманням вимог п.201.10 ПК України.

Слід відмітити, що первинні документи, виписані TOB «Бізнес-консалтінг плюс» на адресу позивача (накладні, рахунки, специфікації, товарно-транспортні накладні) оформлені у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», містять відбиток печатки підприємства-продавця.

Згідно ст.655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на фактичні обставини у справі та з урахуванням наведеної норми права, колегія суддів дійшла висновку про те, що зобовязання по спірному договору купівлі-продажу як ПАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе», так і ТОВ «Бізнес-консалтінг плюс» були виконані в повному обсязі та належним чином: відвантажено та транспортовано певний обсяг товару, за який сплачено певну суму грошових коштів, позивачем нараховано та сплачено ПДВ на суму вартості товару, що є підставою вважати такий договір укладеним та таким, що має реальні правові наслідки.

Колегія суддів зазначає, що правочин був укладений право- і дієздатними юридичними особами, ні предмет цих правочинів, ні зміст прав та обов'язків їх сторін положенням чинного законодавства не суперечать.

Крім того, відповідачем в ході перевірки не встановлено невідповідності даних податкової накладної фактичним обставинам. Як свідчать матеріали справи, факт господарських операцій та оплата коштами підтверджується документально.

Таким чином, в ході перевірки відповідачем не було зафіксовано фактів, що свідчили б про безтоварність операцій або їх фіктивність.

Слід відмітити, що в обґрунтування висновку про нікчемність угоди, укладеної позивачем із ТОВ «Бізнес-консалтінг плюс», перший відповідач посилається виключно на висновки акту перевірки ТОВ «Бізнес-консалтінг плюс» Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Харкова від 30.06.2011 р. № 1483/15-05-14/37093546, відповідно до яких усі операції купівлі-продажу, здійснені ТОВ «Бізнес-консалтінг плюс», не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже, мають ознаки нікчемності по ланцюгу до «вигодонабувача» (а.с.84-92).

Відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 Цивільного Кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Слід відмітити, що притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

З приводу викладеного в акті №6249/23-620/05747991 від 18.08.2011 р. судження субєкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів колегія суддів також зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит з ПДВ та відємне значення податку на додану вартість, належать до виключного прерогативи судових органів.

Крім того, пунктом 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом Порядок №984) передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з п.5.2 Порядку №984 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Однак, як вбачається з вказаного акту перевірки, первинні документи ТОВ «Бізнес-консалтінг плюс», в тому числі з питань взаємовідносин з позивачем, в ході перевірки не досліджувались.

Посилання першого відповідача в акті перевірки в обґрунтування висновку щодо неправомірного віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми вартості придбаних товарів від продавця ТОВ «Бізнес-консалтінг плюс» на відсутність у останнього необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів не може свідчити про неможливість фактичної поставки вказаним контрагентом товару позивачеві, оскільки такі обставини не підтверджені належними доказами; спрямованість спірного правочину на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Факт оплати позивачем отриманої у ТОВ «Бізнес-консалтінг плюс» продукції сторонами не заперечується.

За таких обставин, колегія суддів вважає висновок першого відповідача про нікчемність угоди між позивачем та ТОВ «Бізнес-консалтінг плюс» як такої, що не направлена на настання реальних правових наслідків, помилковим та таким, що спростовується наданими до матеріалів справи первинними документами.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобовязання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, оплата не в повному обсязі ПДВ постачальником позивача - TOB “Бізнес-консалтінг плюс” при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Крім того, як встановлено з матеріалів справи, податковий орган не надав суду доказів того, що вказана операція по придбанню товару мала фіктивний чи безтоварний характер.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Кодексу, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Таким чином, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому продавцем. Із зазначеного випливає, що сума податкового кредиту та позивачем сформована правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої продавцеві.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що ПАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» виконало вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні товару «Бізнес-консалтінг плюс», який, в свою чергу, виконав вимоги діючого законодавства, видавши ПАТ «СМНВО ім.. М.В. Фрунзе» належним чином оформлені податкові накладні на сплачені суми податку.

Колегія суддів звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява №3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, колегія суддів підтверджує висновок суду першої інстанції про те, що досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність виконання укладеної між ПАТ "СМНВО ім. М.В. Фрунзе" та ТОВ "Бізнес-консалтинг плюс" угоди, та як наслідок правомірність віднесення ПАТ "СМНВО ім. М.В. Фрунзе" сум податку на додану вартість до податкового кредиту за березень 2011 року в сумі 5062,88 грн., за квітень 2011 року 5083,08 грн..

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень № 0002452306/70516 про зменшення суми від'ємного значення податку на додану вартість за березень, квітень 2011р. в розмірі 10145,96 грн., № 0002442306/70515 про зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за квітень, травень 2011р. в сумі 10145,96 грн., та застосування штрафних (фінансових санкцій), належним чином не довів.

Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки в вищезазначеній частині, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

За таких обставин, факти вказаних в акті перевірки від №6249/23-620/05747991 від 18.08.2011 р. порушень п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3, п.200.4, п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України, слід вважати недоведеними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.10.2011р. по справі№2а-1870/6712/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяПерцова Т. С.

Судді Дюкарєва С.В. Жигилій С.П. Повний текст ухвали виготовлений 16.01.2012 р.