Постанова № 22038922, 28.09.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2011                                                                                           № 22/198

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Поляк О.І.

суддів:           Буравльова С.І.

          Кропивної Л.В.

при секретарі:           Помаз І.А.

за участю представників сторін:

від позивача Нечай О.В.

від відповідача не з’явився

розглянувши

апеляційну скаргу ПАТ «ВТБ Банк»

на рішення господарського суду міста Києва

від 12.08.2011 року (дата підписання – 15.08.2011 року)

у справі №22/198 (суддя – Самсін Р.І.)

за позовом ПАТ «ВТБ Банк»

до ТОВ «Промислово-будівельна компанія «Віндор»

про стягнення заборгованості

Суть рішення і апеляційної скарги:

У червні 2011 року ПАТ «ВТБ Банк» звернулося до господарського суду з позовом до ТОВ «Промислово-будівельна компанія «Віндор» про стягнення частини заборгованості за договором кредиту № 03.134-94/07-СК від 14.01.2008 року в розмірі 15041782, 70 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що за кредитним договором № 03.134-94/07-СК від 14.01.2008 року у відповідача наявна заборгованість по кредиту та нарахованих відсотках за користування кредитом, яку позивач просить стягнути в судовому порядку разом із сумою пені за несвоєчасну сплату кредиту та відсотків.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.08.2011 року (дата підписання – 15.08.2011 року) у справі №22/198 (суддя – Самсін Р.І.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-будівельна компанія «Віндор» (04128, м. Київ, вул. Академіка Туполєва 7-А, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 31481820) на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» (01004, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка/вулиця Пушкінська 8/26, ідент. код 14359319) 12152066, 78 грн. боргу по кредиту, 2708950, 30 грн. заборгованості по відсотках, 18694, 52 грн. пені за порушення строків повернення кредиту, 162071, 10 грн. пені по відсотках за користування кредитом, 25500 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з резолютивною частиною рішення суду першої інстанції, ПАТ «ВТБ Банк» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило змінити рішення місцевого господарського суду, виклавши п. 2 його резолютивної частини в наступній редакції: «Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-будівельна компанія «Віндор» (04128, м. Київ, вул. Академіка Туполєва 7-А, ідент. код 31481820) на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» (01004, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка/вулиця Пушкінська 8/26, ідент. код 14359319) 12152066, 78 грн. боргу по кредиту, 2708950, 30 грн. заборгованості по відсотках, 18694, 52 грн. пені за порушення строків повернення кредиту, 162071, 10 грн. пені по відсотках за користування кредитом, 25500 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу».

Апеляційна скарга мотивована порушенням норм процесуального права судом першої інстанції. Так, апелянт зазначає, що місцевий господарський суд, зазначивши у резолютивній частині рішення, що кошти підлягають стягненню з рахунку відповідача, виявленого під час виконання судового рішення, вийшов за межі позовних вимог, суттєво обмеживши право позивача, оскільки відсутність коштів на рахунках відповідача унеможливить виконання рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2011 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 28.09.2011 року.

Розпорядженням секретаря судової палати з розгляду справ у спорах між господарюючими суб’єктами Київського апеляційного господарського суду № 01-23/3/7 від 27.09.2011 року «Про зміну складу колегії суддів» були внесені зміни до складу суду та доручено здійснити розгляд апеляційної скарги у даній справі колегії суддів у складі: Поляк О.І. - головуючий суддя (доповідач), судді Кропивна Л.В., Буравльов С.І.

У судове засідання 28.09.2011 року з’явився лише представник позивача, представник відповідача в призначене судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується направленням ухвали Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2011 року про прийняття апеляційної скарги до провадження на адресу відповідача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як встановлено місцевим господарським судом, 14.01.2008 року між ВАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «Промислово-будівельна компанія «Віндор» в межах генеральної угоди № 94/07 від 14.01.2008 року було укладено кредитний договір № 03.134-94/07-СК, згідно з яким сторони погодили отримання ТОВ «Промислово-будівельна компанія «Віндор» кредиту в сумі 1700000 доларів США, зі строком користування по 14.01.2015 року та сплатою 13, 5% річних (п. 1.1 договору).

За умовами п. 9.1 договору зміни та доповнення до кредитного договору оформляються в письмовій формі, додатковою угодою сторін і є його невід’ємною частиною.

Згідно з додатковою угодою № 1 від 10.11.2008 року був змінений розмір відсотків, що підлягають сплаті за користування кредитом, і визначений сторонами на рівні 17% річних.

Договором № 1 про внесення змін від 29.09.2009 року внесено зміни до кредитного договору шляхом викладення та/або доповнення по відповідних положеннях договору.

Порядок нарахування, сплати процентів за користування кредитом та погашення кредиту погоджені сторонами у розділі 3 договору, зокрема, п. 3.1 (в редакції договору № 1 про внесення змін від 29.09.2009р.) визначає спосіб погашення кредиту та процентів: щомісячно, відповідно до графіку погашення кредиту і сплати процентів; платежі рівними частинами – регулярні щомісячні платежі, що направляються на погашення кредиту рівними частками і процентів за фактичну кількість днів користування кредитом; розрахунок щомісячного платежу наведено у п. 3.8 кредитного договору.

Графік погашення кредиту і сплати процентів є додатком до договору, та викладений в іншій редакції, як додаток від 29.09.2009 року при укладеному договорі про внесення змін до кредитного договору.

Згідно з п. 3.4 кредитного договору (в редакції договору № 1 про внесення змін від 29.09.2009р.) проценти за користування кредитом за поточний місяць нараховуються двічі на місяць: 27 числа та в останній робочий день кожного календарного місяця; період, за який сплачуються проценти – з 23 числа (включно) попереднього місяця по 27 число (включно) поточного місяця.

Відповідно до п. 7.5, 7.6 договору (в редакції договору № 1 про внесення змін від 29.09.2009р.) банк має право вимагати дострокового погашення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливої неустойки, комісій у випадках, передбачених цим кредитним договором або чинним законодавством України, якщо у період з 29.09.2009 року по 28.09.2010 року:

- заборгованість по сплаті нарахованих процентів перевищує 15 календарних днів;

- позичальником порушено умови п. 5.10 та 5.11, та у строк протягом 15 календарних днів, порушення умов п. 5.10 та 5.11 не було усунуто.

Банк має право вимагати під позичальника здійснити дострокове погашення кредиту протягом 30 календарних днів з дати відправлення позичальнику відповідного повідомлення банку з вимогою дострокового погашення.

Банк має право вимагати під позичальника дострокового погашення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливої неустойки, комісій та/або інших можливих платежів, у разі порушення позичальником зобов’язань, що випливають/випливатимуть з умов кредитних договорів/договорів забезпечення, що укладені/будуть укладені в майбутньому між позичальником та ВАТ «ВТБ Банк», в рамках надання позичальникові кредитних коштів. Банк має право вимагати під позичальника здійснити дострокове погашення кредиту протягом 30 календарних днів з дати відправлення позичальнику відповідного повідомлення банку з вимогою дострокового погашення.

Матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем взятих на себе зобов’язань, проте, відповідач взяті на себе зобов’язання щодо сплати кредиту та процентів за його використання належним чином не виконав, у зв’язку з чим 19.05.2009 рокуним на адресу відповідача було направлено лист № 650/123-08-2 з вимогою сплатити заборгованість, що утворилася станом на 19.05.2009 року, отриманий останнім 20.05.2009 року, що підтверджено засвідченням вказаної дати підписом представника відповідача та печаткою товариства, однак, залишений без відповіді та без задоволення.

За розрахунком позивача станом на 31.01.2011р. заборгованість відповідача по кредиту складає 12152066, 78 грн. боргу (у тому числі прострочена заборгованість по кредиту - 2893348, 70 грн., поточна заборгованість по кредиту - 9258718, 08 грн.), заборгованість відповідача по відсотках становить 2708950, 30 грн. (у тому числі прострочена заборгованість по процентах - 2531057, 54 грн., поточна заборгованість по процентах - 177892, 76 грн.).

Встановивши вказані обставини справи, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 12152066, 78 грн. боргу по кредиту та 2708950, 30 грн. боргу по відсотках є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з наступних підстав.

За змістом ст. 174 ГК України договір є однією з підстав виникнення господарських зобов’язань, які згідно зі ст. 193 ГК України та ст. 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

За правилами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.2 статті 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов’язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов’язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За приписами ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що були встановлені договором.

Відповідно ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексі України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частити позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до стаття 1048 цього Кодексу.

В силу ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом з цим, докази сплати відповідачем заборгованості по кредиту в сумі 12152066, 78 грн. та процентах за користування кредитом в сумі 2708950, 30 грн. в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по кредиту в сумі 12152066, 78 грн. та заборгованості по процентах за користування кредитом в сумі 2708950, 30 грн.

Крім того, господарським судом першої інстанції задоволені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 18694, 52 грн. пені за несвоєчасно сплачену суму кредиту.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 8.6, 8.7 договору (в редакції договору № 1 про внесення змін від 29.09.2009р.)сторонами погоджено, що пені та штрафи, які виникли до 29 вересня 2009р. не стягуються; пені та штрафи, які виникли з 29 вересня 2009р. застосовуються банком у відповідності до п. 8.1 кредитного договору.

Відповідно до п. 8.1 договору у разі прострочення позичальником зобов’язань з погашення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно умов кредитного договору, більше 3 банківських днів, позичальник зобов’язаний сплатити на користь банку пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення, від суми прострочених зобов’язань.

Згідно ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перерахувавши розмір пені за несвоєчасно сплачену суму кредиту, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим господарським судом правомірно стягнуто з відповідача 18694, 52 грн. пені за несвоєчасно сплачену суму кредиту за розрахунком позивача.

Також позивачем була заявлена вимога про стягнення 162071,10 грн. пені за несвоєчасно сплачену суму процентів за користування кредитом, яка повністю задоволена господарським судом першої інстанції.

Перевіривши розмір пені, заявленої до стягнення за несвоєчасно сплачену суму процентів за використання кредиту, колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 162071,10 грн. за розрахунком позивача.

          Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим господарським судом правомірно задоволені у повному обсязі позовні вимоги ПАТ «ВТБ Банк».

          При цьому, присуджуючи до стягнення вищевказані суми заборгованості, місцевий господарський суд у п. 2 резолютивної частини рішення зазначив, що останні підлягають стягненню з рахунку ТОВ «Промислово-будівельна компанія «Віндор», виявленого під час виконання судового рішення, з чим не погодився позивач, посилаючись, зокрема, на те, що таким чином місцевий господарський суд вийшов за межі позовних вимог ПАТ «ВТБ Банк».

          Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про вихід господарського суду за межі позовних вимог з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність, однак, вважає, що апеляційна скарга ПАТ «ВТБ Банк» підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» закріплені вимоги до виконавчого документа, зокрема, у виконавчому документі зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.

Таким чином, зі змісту наведеної норми слідує, що зазначення судом у резолютивній частині рішення рахунків боржника спрямоване сприяти примусовому виконанню рішення, а тому може мати місце лише у випадку, якщо такі рахунки відомі суду.

У разі ж відсутності у суду інформації про наявні рахунки боржника, вказівка в резолютивній частині рішення про стягнення з рахунку виявленого під час виконання судового рішення є неспроможною, з огляду на те, що ст. 84 ГПК України не висуває таких вимог до змісту рішення взагалі.

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ «ВТБ Банк» підлягає задоволенню, а п. 2 резолютивної частини оскаржуваного рішення господарського суду міста Києва від 12.08.2011 року у справі №22/198 – зміні шляхом виключення з його змісту слів „з рахунку виявленого під час виконання судового рішення”.

Державне мито за розгляд апеляційної скарги підлягає поверненню апелянту як зайво сплачене, на підставі п.”г” ч.2 ст.3, ст.8 Декрету КМ України „Про державне мито”.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ПАТ «ВТБ Банк» задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 12.08.2011 року у справі №22/198 змінити, виклавши пункт 2 його резолютивної частини в наступній редакції:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-будівельна компанія «Віндор» (04128, м. Київ, вул. Академіка Туполєва 7-А, ідент. код 31481820) на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» (01004, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка/вулиця Пушкінська 8/26, ідент. код 14359319) 12152066, 78 грн. боргу по кредиту, 2708950, 30 грн. заборгованості по відсотках, 18694, 52 грн. пені за порушення строків повернення кредиту, 162071, 10 грн. пені по відсотках за користування кредитом, 25500,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу».

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

3. Повернути Публічному акціонерному товариству «ВТБ Банк» з Державного бюджету України сплачене державне мито за подання апеляційної скарги в сумі 12750,00 грн., згідно платіжного доручення №22145 від 22.08.2011 року.

5. Матеріали справи №22/198 скерувати до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Головуючий суддя                                                                      Поляк О.І.

Судді                                                                                          Буравльов С.І.

                                                                                          Кропивна Л.В.