Постанова № 22038923, 09.02.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2012                                                                                           № 21/327-09

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Майданевича А.Г.

суддів:           Гаврилюка О.М.

          Мальченко А.О.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 09.02.2012 року

розглянувши апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на рішення господарського суду Київської області від 16.11.2011 року

по справі № 21/327-09 (суддя Ярема В.А.)                    

за позовом           громадської організації інвалідів «Реабілітаційний центр «Довіра»

до          1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване управління № 630»

          2. Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

про стягнення 336607,20 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 16.11.2011 року у справі № 21/327-09 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача-2 на користь позивача 327673,20 грн. вартості безпідставно набутого майна та 12873,43 грн. витрат пов’язаних з проведенням судової експертизи. Солідарно стягнуто з відповідачів на користь позивача 2000,00 грн. вартості безпідставно набутого майна та 79,01 грн. витрат пов’язаних з проведенням судової експертизи. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь Держбюджету 3276,73 грн. державного мита та 229,73 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Солідарно стягнуто з відповідачів на користь Державного бюджету України 20,12 грн. державного мита та 1,41 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ДП «Київське обласне дорожнє управління» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій позивач просить рішення господарського суду міста Києва від 16.11.2011 року по справі №21/327-09 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити. В своїх доводах відповідач-2 посилався на те, що при прийнятті рішення судом першої інстанції мало місце невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою від 09.12.2011 року апеляційним господарським судом прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено розгляд справи у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Представник позивача приймав участь у судових засіданнях та надавав свої пояснення, просив рішення господарського суду міста Києва від 16.11.2011 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ДП «Київське обласне дорожнє управління» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» - без задоволення.

Представник відповідача-2 приймав участь в судових засіданнях та надав свої пояснення й підтримав доводи, які викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 16.11.2011 року скасувати та прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити.

Представники відповідача-1 в судове засідання не з’явилися, своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надали. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а також приймаючи до уваги те, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка представників сторін без поважних причин у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку без участі представників відповідача-1.

Згідно з ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга ДП «Київське обласне дорожнє управління» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.10.2006 року між ДП «Київське обласне дорожнє управління» (замовник) та ТОВ «Спеціалізоване управління №630» (підрядник) укладено договір на виконання робіт по реконструкції каналізаційних очисних споруд Києво-Святошинського ДЕУ в с. Дмитрівка №30-4 (а.с. 8-11, т. 1) на виконання умов якого підрядчиком виконані, а замовником прийняті підрядні роботи загальною вартістю 2863913,56 грн.

У липні 2007 року комісією у складі заступника начальника Києво-Святошинського ДЕУ, інженера ДП «Київське обласне дорожнє управління»та головного інженера ТОВ «Спеціалізоване управління №630» складено акт дефектів по об’єкту реконструкції за договором підряду, яким встановлено необхідність проведення додаткових робіт, не передбачених договором. Перелік робіт складено з 169 пунктів (а.с. 12-18, т. 1).

Згідно з доводами позивача, обсяг робіт, викладених у зазначеному акті дефектів, було виконано відповідачем-1 у повному обсязі та належним чином, про що були складені акти приймання виконаних підрядних робіт за липень 2007 року №1, №2, №3, №4, №5 на загальну суму 336607,20грн. та довідку про вартість виконаних підрядних робіт за липень 2007 року форми №КБ-3 (а.с. 23, т. 1).

Відповідачем-2 не були оплачені додатково виконані роботи, вищезазначені акти не підписані, оскільки відповідні зміни до проектної документації не були внесені, а обсяг робіт не був передбачений договором.

13.11.2009 року між ТОВ «Спеціалізоване управління №630» (первісний кредитор) та ГОІ «Реабілітаційний центр «Довіра» (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №3, відповідно до якого первісний кредитор передав новому кредитору, а новий кредитор набув право вимоги повернення безпідставно набутого майна та відшкодування його вартості, що виникло в результаті виконання первісним кредитором підрядних робіт по реконструкції каналізаційних очисних споруд Києво-Святошинського ДЕУ в с. Дмитрівка.

Відповідно до п. 3 договору новий кредитор набув право вимоги від боржника належного виконання зобов’язань у загальній сумі 336607,20 грн.

13.11.2009 року між ГОІ «Реабілітаційний центр «Довіра» (кредитор) та ТОВ «Спеціалізоване управління №630» (поручитель) укладено договір поруки №3, відповідно до якого поручитель зобов’язався частково, а саме у розмірі 2000,00 грн., відповідати перед кредитором за виконання ДП «Київське обласне дорожнє управління» грошового зобов’язання по відшкодуванню вартості безпідставно набутого майна, право вимоги за яким належить кредитору на підставі договору про відступлення права вимоги №3 від 13.11.2009 року.

У листопаді 2009 року громадська організація інвалідів «Реабілітаційний центр «Довіра» звернулась до господарського суду Київської області з позовом до ТОВ «Спеціалізоване управління №630» та ДП «Київське обласне дорожнє управління» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» про стягнення 336607,20 грн. вартості безпідставно отриманого майна (підрядних робіт) з підстав ст. 1212 Цивільного кодексу України, з яких: 334607,20 грн. заявлені до стягнення з відповідача-2, як боржника, а 2000,00 грн., у разі неможливості стягнення з відповідача-2, заявлені до стягнення з відповідача-1, як поручителя.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги дійшов висновку, що договір на виконання підрядних робіт, визначених у актах приймання виконаних підрядних робіт за липень 2007року №1-№5 між сторонами не укладався, зазначений факт сторонами не спростований, тому відповідач 2 є особою, яка набула майно (будівельні матеріали, будівельно-монтажні роботи, роботи будівельних механізмів та автомобілів) без достатньої правової підстави у розумінні ст.1212 ЦК України, і, як наслідок, зобов’язана відшкодувати його вартість з огляду на неможливість його повернення в натурі в порядку ст. 1213 ЦК України. Крім того, місцевий господарський суд виходив з наявності укладеного між позивачем та відповідачем-1 договору про відступлення права вимоги №3 від 13.11.2009 року та дійшов висновку про обґрунтованість посилань позивача на те, що право вимоги про відшкодуванню вартості безпідставно набутого відповідачем-2 майна належить саме позивачу, як новому кредитору у розумінні ст. 514 ЦК України.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, виходячи з наступного.

Нормами статті 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Обов’язок повернути безпідставно отримане майно є різновидом цивільно-правової санкції, а не мірою відповідальності. Для виникнення зобовязання з безпідставного збагачення необхідна наявність хоча б двох умов: 1) збільшення або збереження майна однією стороною (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого); 2) відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення або збагачення за підставою, яка згодом відпала.

Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 7 статті179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Отже, судовою колегія встановлено та досліджено той факт, що між позивачем та відповідачем-1 виникли правовідносини з договору підряду, що також не заперечується сторонами.

Як зазначено вище, рішенням господарського суду міста Києва від 14.10.2009 року по справі №31/299 встановлено, що позивач не має права вимагати від відповідача (замовника) оплати додаткових робіт у разі якщо затрати виконавця перевищують узгоджений кошторис.

У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи не містять доказів, що ГОІ «Реабілітаційний центр «Довіра» (новий кредитор) звертався з вимогою до боржника.

З огляду на вищенаведені обставини, на переконання судової колегії відсутні підстави для застосування до даного спору норм статті 1212 ЦК України.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення вартості будівельних матеріалів, використаних при виконанні робіт відповідачем-1.

Відповідно до ст. 190 ЦК України майном як особливим об’єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки.

Нормами статті 179 ЦК України визначено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов’язки.

Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною (ст. 184 ЦК України).

Будівельні матеріали, які були використані при виконанні робіт, мають ознаки речей, що визначені родовими ознаками, а тому є замінними.

Згідно з ст. 1213 ЦК України у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду справи про повернення майна.

Натомість, позивачем всупереч вимогам ст. 33, 34 ГПК України не доведено факт неможливості повернення майна в натурі, а матеріали справи не містять докази на підтвердження даного факту.

При прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд помилково визнав неможливим повернення отриманих будівельних матеріалів в натурі.

Одночасно, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Як зазначалось вище, на підставі договору про відступлення права вимоги №3 від 13.11.2009 року, укладеного між ТОВ «Спеціалізоване управління №630» (первісний кредитор) та ГОІ «Реабілітаційний центр «Довіра» (новий кредитор) позивач вважає, що відповідачі повинні відшкодувати на його користь кошти у сумі 336607,20 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.10.2009 року по справі №31/299 задоволено частково позов ТОВ «Спеціалізоване управління №630» до ДП «Київське обласне дорожнє управління» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» про стягнення 336607,20 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача частину невибраного кошторису у розмірі 72,00 грн. (а.с. 32, т. 1).

Вказане судове рішення не оскаржено та набрало законної сили. Зазначеним рішенням встановлено, що по суті ТОВ «Спеціалізоване управління №630» на свій ризик приступив до виконання неузгоджених з ДП «Київське обласне дорожнє управління» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» робіт. Доказів того, що виконання додаткових робіт було необхідне в інтересах замовника позивачем суду не надано.

Відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог, у вказаному вище рішенні від 14.10.2009 року по справі №31/299 суд дійшов висновку, що позивач не має права вимагати від відповідача (замовника) оплати додаткових робіт у разі якщо затрати виконавця перевищують узгоджений кошторис.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на зазначені вище обставини вбачається, що на момент укладення договору про відступлення права вимоги №3 від 13.11.2009року у ТОВ «Спеціалізоване управління №630» було відсутнє право вимоги повернення безпідставно набутого майна та відшкодування його вартості, що виникло в результаті виконання первісним кредитором підрядних робіт по реконструкції каналізаційних очисних споруд Києво-Святошинського ДЕУ в с. Дмитрівка, а отже ТОВ «Спеціалізоване управління №630» було передано ГОІ «Реабілітаційний центр «Довіра» неіснуюче право вимоги.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ГОІ «Реабілітаційний центр «Довіра» до ТОВ «Спеціалізоване управління №630» та ДП «Київське обласне дорожнє управління» ВАТ «Державна акціонерна компанія» «Автомобільні дороги України» про стягнення 336607,20 грн. вартості безпідставно отриманого майна (підрядних робіт) з підстав ст. 1212 Цивільного кодексу України, з яких: 334607,20 грн. заявлені до стягнення з відповідача-2, як боржника, а 2000,00 грн., у разі неможливості стягнення з відповідача-2, заявлені до стягнення з відповідача-1, як поручителя.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи а також неправильне застосування норм матеріального права та процесуального права, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, рішення господарського суду міста Києва від 16.11.2011 року прийнято після неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв’язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, і є таким що не відповідає нормам закону.

Таким чином, апеляційна скарга дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія» «Автомобільні дороги України» підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду слід скасувати та прийняти нове рішення суду, яким у позові громадської організації інвалідів «Реабілітаційний центр «Довіра» до товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване управління № 630» та Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення 336607,20 грн. відмовити повністю.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія» «Автомобільні дороги України» на рішення господарського суду Київської області від 16.11.2011 року у справі №21/327-09 задовольнити.

2.          Рішення господарського суду Київської області від 16.11.2011 року у справі №21/327-09 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити.

3.          Стягнути з громадської організації інвалідів «Реабілітаційний центр «Довіра» (03069, м.Київ, вул.Кіровоградська, 38/58, літ. В, код ЄДРПОУ 36791252) на користь дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія» «Автомобільні дороги України» (03151, м.Київ, вул.Народного Ополчення, 11-А, код ЄДРПОУ 33096517) 3366,08 грн. витрат по сплаті судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

4.          Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Київської області.

5.          Справу № 21/327-09 повернути до господарського суду Київської області.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст.107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

17.02.12

Головуючий суддя                                                                      Майданевич А.Г.

Судді                                                                                          Гаврилюк О.М.

                                                                                          Мальченко А.О.

23.02.12 (відправлено)