Рішення № 22037936, 05.03.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2012 р. Справа № 5023/068/12 (н.р. 5023/673/11)

вх. номер 068/12

Суддя Господарського суду Харківської області Прохоров С.А.

при секретарі судового засідання Рудяк Т.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1. за дов.

відповідача - ОСОБА_2 за дов.

3-ї особи - не з'явився

розглянувши матеріали справи за позовом: ПАТ "ВТБ Банк", м. Київ

до ТОВ "Ольга" м. Дніпропетровськ 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ПФ "Апія", м. Харків

про звернення стягнення в сумі 16 149 502,42 на предмет іпотеки

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ПАТ ВТБ Банк звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, ТОВ "Ольга", про звернення стягнення на предмет іпотеки нежитлові приміщення 1-го поверху № 96-133, 2-го поверху № 1-21, 3-го поверху № 1-27, 4-го поверху № 1-24, 5-го поверху № 1-22, 6-го поверху № 1-20, 7-го поверху № 1-22, 8-го поверху № 1-20, 9-го поверху № 1-17, літ. „Е-9” загальною площею 3603,8 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 120, належне на праві власності Відкритому акціонерному товариству „Ольга”, на загальну суму 16 149 502 (шістнадцять мільйонів сто сорок девять тисяч пятсот два) дол. США 42 цента, яка складається з 11 000 000,00 дол. США - сума основного боргу неповернута сума кредиту (отриманих грошових коштів за кредитною лінією); 1 881 000,00 дол. США заборгованість по простроченим відсоткам за користування кредитом (кредитною лінією) за період з квітня 2009 року по червень 2010 року; 3 080 000,00 дол. США 30 % річних, нарахованих за період з 23.07.2009 р. по 08.07.2010 року на суму кредиту у звязку із порушенням строку його повернення; 153 893,67 дол. США - пеня за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом (кредитною лінією) за період з 01.05.2009 року по 08.07.2010 року; 346 08,75 дол. США три проценти річних за період з 01.05.2009 року по 08.07.2010 року, нараховані за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом (кредитною лінією), а також покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що у серпні 2007 року між ним та ПФ „Апія” (3-ю особою) був укладений кредитний договір № 139-Ю, предметом якого є надання позичальнику грошових коштів (кредиту) шляхом відкриття кредитної лінії з максимальним загальним лімітом кредитування 11 000 000,00 дол. США зі строком користування кредитною лінією до 21 серпня 2009 року. На виконання умов цього договору, позивач належним чином виконав свої зобовязання по кредитному договору, однак позичальник (ПФ „Апія”) користуючись грошовими коштами в межах кредитної лінії свої зобовязання не виконав, а саме, в строк до 21 серпня 2009 року не повернув позивачеві заборгованість за кредитним договором та не сплатив заборгованість по процентам за користування кредитом. Крім того, між позивачем та відповідачем 23 серпня 2007 року був укладений Іпотечний договір № 139-Z/1, предметом якого є вказані нежитлові приміщення, які були оцінені сторонами у сумі 35 243 500,00 грн. і є власністю ТОВ „Ольга”. Вказаний договір був укладений для забезпечення виконання зобовязань по кредитному договору № 139-Ю від 23.08.2007 року, укладеного ПФ „Апія” з позивачем. Таким чином, позивач з посиланням на норми Цивільного кодексу України, Законів України „Про заставу”, „Про іпотеку” просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки нежитлові приміщення за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120, які є власністю відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.07.2011 року по справі №5023/673/11 було припинено провадження у справі на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.08.2011 року по справі №5023/673/11 було залишено апеляційну скаргу ПАТ "ВТБ Банк" без задоволення, а ухвалу господарського суду Харківської області від 08.07.2011 року по справі №5023/673/11 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.12.2011 року по справі №5023/673/11 касаційну скаргу ПАТ "ВТБ Банк" задоволено постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.08.2011 року та ухвалу господарського суду Харківської області від 08.07.2011 року скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі з підстав викладених у письмових запереченнях.

Представник третьої особи в призначене судове засідання не зявився, витребуваних судом документів не надав, про час та місце слухання справи був повідомлений, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до розяснень, викладених Вищим господарським судом у інформаційному листі №01-8/482 від 13.08.2008р. до повноважень господарських судів не віднесено зясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Крім того, в зазначеному інформаційному листі викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній”і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про належне повідомлення учасників процесу про час та місце судового засідання.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень на позов, в звязку з чим справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне:

23 серпня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк та приватною фірмою „Апія” був укладений Кредитний договір № 139-Ю, пунктом 1.1 якого визначено, що предметом договору є надання Банком Позичальникові грошових коштів (кредит) у вигляді відновлювальної кредитної лінії на таких умовах: сума кредиту 11 000 000,00 доларів США 00 центів, строк користування до 21 серпня 2009 року, плата за користування кредитом встановлена в розмірі 12,5 % річних, комісія - 0,5 % від суми ліміту за управління кредитною лінією щорічно. Пунктом 4.1 кредитного договору передбачено, що позичальник зобовязаний повернути Банку кредит у повному обсязі в строк та у порядку, встановлені Кредитним договором.

На виконання умов кредитного договору, позивачем позичальникові були надані грошові кошти шляхом відкриття відзивної відновлювальної кредитної лінії в сумі 11000000,00 дол. США, що підтверджується меморіальними ордерами № TR 8478.1від 23.08.2007 р., № TR 8478.1 від 28.08.2007 р., № TR8478.2 від 03.09.2007 р., № TR8478.1 від 26.09.2007 р., № TR 8478.1 від 26.09.2007 р., № TR8478.1 від 02.10.2007 р., № TR8478.1 від 04.10.2007 р., № TR8478.1 від 11.10.2007 р., № TR8478.1 від 11.10.2007 р., № TR8478.1 від 12.10.2007 р., № TR8478.1 від 23.10.2007 р., № TR8478.1 від 25.10.2007 р., № TR8478.1 від 29.10.2007 р., № TR8478.1 від 31.10.2007 р., № TR8478.1 від 06.11.2007 р., № TR8478.1 від 08.11.2007 р., № TR8478.1 від 28.11.2007 р.

Однак, позичальник зобовязання по кредитному договору № 139-Ю від 23 серпня 2007 року не виконав, доказів повернення заборгованості у сумі 11000000,00 дол. США та сплати процентів за користування кредитом суду не надав.

Рішенням господарського суду харківської області від 25.05.2011 року у справі №66/276-10 за позовом Відкритого акціонерного товариства "ВТБ Банк", м. Київ, до Приватної фірми "Апія", м. Харків, про стягнення суми боргу за Договором кредиту № 139-Ю від 23.08.2007р. в загальному розмірі 16 149 502,42 дол. США, яка складається із: 11 000 000,00 дол. США - сума основного боргу - неповернута сума кредиту (отриманих грошових коштів за кредитною лінією); 1881000,00 дол. США - заборгованість по простроченим відсоткам за користування кредитом (кредитною лінією) за період з квітня 2009 року по червень 2010 року; З080000,00 дол. США - 30% річних, нарахованих за період з 23.07.2009р. по 08.07.2010р. на суму кредиту у зв'язку із порушенням строку його повернення; 153893,67 дол. США - пеня за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом (кредитною лінією) за період з 01.05.2009р. по 08.07.2010р.; 34608,75 дол. США - три проценти річних за період з 01.05.2009р. по 08.07.2010р., нараховані за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом (кредитною лінією) позовні вимоги задоволено частково - стягнуто з Приватної фірми "Апія" на користь Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк 11 000 000,00 доларів США основного боргу - неповернутої суми кредиту (отриманих грошових коштів за кредитною лінією); 1 881 000,00 доларів США заборгованості по простроченим відсоткам за користування кредитом (кредитною лінією) за період з квітня 2009р. по червень 2010р.; 3 080 000,00 доларів США - 30% річних, нарахованих за період з 23.07.2009р. по 08.07.2010р. на суму кредиту у зв'язку з порушенням строку його повернення; 98320,82 доларів США пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом (кредитною лінією) за період з 18.11.2009р. по 08.07.2010р. В частині стягнення 55572,85 доларів США пені суд відмовив у задоволенні позову як необґрунтованому.

На виконання рішення суду у справі №66/276-10 було видано відповідний наказ 07.06.2011 року.

Згідно ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

23 серпня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк (надалі Іпотекодержатель) та Відкритим акціонерним товариством „Ольга” (надалі Іпотекодавець), який є майновим поручителем за Приватну фірму „Апія”, був укладений Іпотечний договір № 139-Z/1. Пунктом 1.1 договору передбачено, що предметом цього договору є передача Іпотекодавцем Іпотекодержателю в іпотеку нерухомого майна, зазначеного в п. 1 3. цього договору, для забезпечення виконання зобовязань Позичальника в повному обсязі щодо повернення кредиту, сплати плати за користування кредитом, комісії, пені, інших платежів, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюється кредитним договором № 139-Ю від 23 серпня 2007 р. та будь-якими змінами та доповненнями до нього (у т.ч. які збільшують основне зобовязання), а пунктом 1.3 цього договору визначений предмет іпотеки - нежитлові приміщення 1-го поверху № 96-133, 2-го поверху № 1-21, 3-го поверху № 1-27, 4-го поверху № 1-24, 5-го поверху № 1-22, 6-го поверху № 1-20, 7-го поверху № 1-22, 8-го поверху № 1-20, 9-го поверху № 1-17, літ. „Е-9” загальною площею 3603,8 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 120, належне на праві власності ТОВ „Ольга”. Предмет іпотеки сторони оцінили в 35243500,00 грн. (пункт 1.4 договору). Іпотечний договір № 139-Z/1 від 23.08.2007 року посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Машковою С.Л. Предмет іпотеки зареєстрований в Державному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна, що підтверджується Витягом з реєстру від 23.08.2007 року № 14094816 та підтверджує переважне право позивача перед іншими іпотекодержателями на звернення стягнення на предмет іпотеки.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 6 ст. З Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 2 ст. 590 Цивільного кодексу України, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 4.2. Іпотечного договору, встановлено, що у разі невиконання позичальником зобов'язань за Кредитним договором та іпотекодавцем за іпотечним договором, іпотекодержатель має право достроково стягнути наданий кредит та задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 589 Цивільного кодексу України та п. 4.1. Іпотечного договору встановлено, що за рахунок предмету іпотеки, заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату основної суми боргу, сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 7 Закону України "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

За приписами ч. 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Позивач надав до справи належним чином завірені копії листів від 09.04.09р., 04.12.09р., 06.04.10р., 02.06.10р., 02.07.10р. про повідомлення відповідача та 3-ю особу про наявність заборгованості за кредитним договором.

Відповідач при попередніх розглядах справи зазначав, що ним повідомлення у 2009 році не отримувались, а враховуючи, що останнє повідомлення позивачем направлено тільки 02.07.10р., то відповідно до ч.1 ст.37 Закону України "Про іпотеку", позивач має право звернутися до суду тільки після 30-денного строку на добровільне виконання свого обов'язку за договором іпотеки, а тому позивач передчасно звернувся до суду з даним позовом.

Суд не прийнято таке заперечення, оскільки відповідно до ч.2 ст.37 Закону України "Про іпотеку" , положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Тобто, відповідач, як майновий поручитель за зобов'язаннями ПФ "Апія", був повідомлений про заборгованість останнього за Кредитним договором № 139-Ю від 23.08.2007р., в тому числі і про розмір такої заборгованості. Однак, жодних дій, спрямованих на погашення заборгованості безпосередньо боржником (відповідно до ч. 1 статті 555 ЦК України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника) не вчинив, а також не погасив заборгованість самостійно з метою виконання умов іпотечного договору.

Таким чином, у зв'язку із невиконанням позичальником основного зобов'язання за Кредитним договором у позивача, в порядку ст. 33 Закону України "Про іпотеку", виникло право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №139-Ю від 23.08.2007р.

Згідно ст.39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються:

- загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;

- опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;

- заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

- спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону;

- пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;

- початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Суд не погоджується з доводами відповідача про те, що даний спір не може бути вирішений в порядку позовного провадження, тобто окремо від процедури банкрутства, виходячи з наступного.

Іпотекодержатель (позивач), який не звернув стягнення на предмет іпотеки, стосовно майнового поручителя (відповідача), щодо якого порушено справу про банкрутство, не може мати вимог, які є предметом судового розгляду при затвердженні реєстру вимог його кредиторів. Тому до реалізації права на звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержатель (позивач) позбавлений права брати участь у справі про банкрутство, порушеної стосовно майнового поручителя, бо не є його кредитором у розумінні його як особи, що має грошове право вимоги до боржника - майнового поручителя. Іпотекодержатель може розглядатись як кредитор, який має грошові вимоги до майнового поручителя, лише після звернення за рішенням суду стягнення на предмет іпотеки, зокрема шляхом його продажу з прилюдних торгів. Тільки в цьому разі у майнового поручителя виникає підтверджене рішенням суду грошове зобов'язання перед іпотекодержателем, задоволення якого здійснюється за рахунок коштів, отриманих від продажу предмета іпотеки в межах справи про банкрутство.

Тобто, якщо звернення стягнення на предмет іпотеки повинно відбуватися на підставі рішення суду, то воно не тільки може, а й має бути ухваленим навіть у разі порушення щодо такого іпотекодавця справи про банкрутство. При цьому, суд при зверненні стягнення на предмет іпотеки уповноважений з'ясовувати, виконання яких саме вимог у основному зобов'язанні забезпечено іпотекою (всіх чи окремих), наявність підстав для звернення та підстав для застосування іпотекодержателем того чи іншого способу звернення стягнення та інших обставин, з'ясування яких є необхідним відповідно до Закону про іпотеку при зверненні стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, з огляду на наведені обставини суд вважає, що у разі порушення щодо іпотекодавця справи про банкрутство суд не позбавлений права розглянути по суті позовні вимоги іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки та прийняти щодо них відповідне рішення.

З урахуванням викладеного клопотання відповідача від 24.01.2012 року про зупинення провадження у справі до розгляду справи №29/5005/6381/2011 про визнання банкрутом ТОВ "Ольга", яка розглядається господарським судом Дніпропетровської області, задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 35, 43, 44, 49, 75, 79, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити відповідачу у задоволенні клопотання від 24.01.2012 року про зупинення провадження у справі до розгляду справи №29/5005/6381/2011 про визнання банкрутом ТОВ "Ольга", яка розглядається господарським судом Дніпропетровської області.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором № 139-Z/1 від 23.08.2007р. - нежитлові приміщення 1-го поверху № 96-133, 2-го поверху № 1-21, 3-го поверху № 1-27, 4-го поверху № 1-24, 5-го поверху № 1-22, 6-го поверху № 1-20, 7-го поверху № 1-22, 8-го поверху № 1-20, 9-го поверху № 1-17, літ. „Е-9” загальною площею 3603,8 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 120, належне на праві власності ТОВ „Ольга” (код 30236375) в рахунок погашення заборгованості по Кредитному договору №139-Ю від 23.08.2007р. у розмірі:

- 11 000 000,00 доларів США основного боргу - неповернутої суми кредиту (отриманих грошових коштів за кредитною лінією); 1 881 000,00 доларів США заборгованості по простроченим відсоткам за користування кредитом (кредитною лінією) за період з квітня 2009р. по червень 2010р.; 3 080 000,00 доларів США - 30% річних, нарахованих за період з 23.07.2009р. по 08.07.2010р. на суму кредиту у зв'язку з порушенням строку його повернення; 98 320,82 доларів США пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом (кредитною лінією) за період з 18.11.2009р. по 08.07.2010р.

Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши ціну продажу предмету іпотеки на підставі оцінки майна, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Надати Публічному акціонерному товариству "ВТБ Банк" (код ЄДРПОУ: 14359319) право на продаж предмету іпотеки будь-якій особі-покупцеві, а також право проведення усіх дій, пов'язаних з збереженням та реалізацією предмету іпотеки.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ольга” (49033, м. Дніпропетровськ, вул. Краснопільська,9, код 30236375) на користь Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк” (01004 м. Київ, бул. Т.Шевченко/вул. Пушкінська, 8/26, код 14359319) витрати по сплаті державного мита у сумі 3229,49 доларів США та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В частині звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення 55 572,85 доларів США пені по Кредитному договору №139-Ю від 23.08.2007р. - відмовити.

СуддяПрохоров С.А.

повний текст рішення складено та підписано судом 12.03.2012 року