Постанова № 21878853, 12.03.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2012 № 40/420

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Рябухи В.І.

суддів: Калатай Н.Ф.

Кондес Л.О.

за участю секретаря:Реуцької Т.О.,

за участю представників

позивача:ОСОБА_2, дов. від 16.12.11 №2129/6-3,

відповідача:не з'явився,

третьої особиОСОБА_1, дов. від 23.12.11 №08.7-03/8802,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.11 (підписане 26.12.11)

у справі №40/420 (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Західно-Українська Лізингова Компанія "

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк"

про визнання права власності

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.11 позов Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Західно-Українська Лізингова Компанія" (далі - відповідач) задоволено повністю. Визнано за позивачем право власності на автомобіль марки ВАЗ 210430-20 ЗНГ, державний реєстраційний номер ВС 4821 ВІ, куз. №XWK 21041080046985. стягнуто з відповідача на користь позивача 1411,50 грн. судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням, ПАТ "Укрсоцбанк" (далі третя особа, банк) звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.11 у справі №40/420 в повному обсязі, постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Вважає рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що за позивачем не може бути визнано право власності на обєкт лізингу автомобіль (згідно договору фінансового лізингу від 27.02.08 №080227/ФЛ-0445) тому, що він знаходиться в заставі (відповідно до договору застави майна від 24.04.08) в якості забезпечення виконання відповідачем зобов'язання по договору про надання невідновлювальної кредитної лінії від 24.04.08 №600/03.3-94, укладеного між банком та відповідачем. Окрім того, апелянт зазначає, що відповідача визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру (справа №44/277-б) і автомобіль ВАЗ 21043-20 як предмет застави автоматично включено до складу ліквідаційної маси.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.12 ПАТ "Укрсоцбанк" відновлено строк подання апеляційної скарги, прийнято її до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 15.02.12. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.02 №75.

До судового засідання 15.02.12 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивач подав відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.12 розгляд апеляційної скарги відкладено на 12.03.12.

Згідно розпорядження Секретаря судової палати з розгляду справ у спорах між господарюючими субєктами від 12.03.12 №01-22/1/2 в звязку з перебуванням судді Ропій Л.М. на лікарняному до складу колегії суддів введено суддю Калатай Н.Ф.

До судового засідання 12.03.12 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду: позивач надав додаткові пояснення по справі; банк надав заперечення на відзив на апеляційну скаргу: ліквідатор відповідача арбітражний керуючий Білоусов О.А. надав відзив на апеляційну скаргу, в якому підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.10 скасувати та клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 12.03.12 колегія суддів, розглянувши клопотання ліквідатора відповідача арбітражного керуючого Білоусова О.А. про відкладення розгляду справи в звязку з хворобою, відмовила у його задоволенні, оскільки на його підтвердження не надано належних доказів, окрім того, думка ліквідатора стосовно апеляційної скарги викладена у відзиві на неї.

Представник третьої особи підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.11 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Колегія суддів вважає можливим здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності ліквідатора відповідача арбітражного керуючого Білоусова О.А.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників позивача та третьої особи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.02.08 між позивачем та відповідачем укладено договір фінансового лізингу №080227/ФЛ-0445 (далі договір фінансового лізингу), предметом якого є надання лізингодавцем (відповідач) в тимчасове платне користування лізингоодержувачу (позивач) предмета лізингу, найменування, кількість, рік випуску, вартість якого вказана у специфікації в додатку №2 до договору для підприємницьких цілей на визначений строк, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Строк, на який майно передається у фінансовий лізинг становить 24 місяці з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі. Лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіка сплати лізингових платежів (додаток №1 до договору) (п.п.1.1, 2.1, 3.1 договору фінансового лізингу).

Відповідно до п. 17.2 договору фінансового лізингу одночасно зі сплатою останнього лізингового платежу, при обов'язковій умові сплати лізингоодержувачем усієї заборгованості за даним договором, штрафних санкцій та можливих збитків (що підтверджується підписанням сторонами акта звірки взаєморозрахунків), і тільки за попередньою письмовою згодою банку (при умові, що лізингодавець порушив умови п. 17.1 даного договору), право власності на майно переходить від лізингодавця до лізингоодержувача. Достроковий перехід права власності до лізингоодержувача на майно є можливим лише в разі виконання всіх своїх зобов'язань за цим договором та з письмової згоди лізингодавця та банку.

Хоч позивачем і виконано обовязок по оплаті лізингових платежів в сумі 44185,00 грн. та сплачено 555,23 грн. штрафних санкцій, проте порушено п.17.2 договору фінансового лізингу стосовно порядку передачі права власності на автотранспортний засіб марки ВАЗ 210430-20 ЗНГ, державний реєстраційний номер ВС 4821 ВІ, куз. №XWK 21041080046985.

Колегією суддів встановлено, що 24.04.08 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк") та позивачем укладено договір про надання невідновлювальної кредитної лінії №600/03.3-94 (далі кредитний договір), відповідно до якого відповідач отримав кредит в сумі 54306,00 доларів США, на умовах сплати 13,25 % річних та комісій; кінцевий термін повернення заборгованості за кредитом -23.04.09.

В пункті 1.2 кредитного договору передбачено, що кредит надається відповідачу на відшкодування витрат за придбані автомобілі, зокрема, ВАЗ 210430-20 ЗНГ, державний реєстраційний номер ВС 4821 ВІ, куз. №XWK 21041080046985, з метою подальшої передачі в фінансовий лізинг ВАТ «Волиньгаз».

Протягом дії кредитного договору між сторонами укладено три додаткові угоди до нього від 03.07.08, 25.06.09, 26.02.10, якими змінено окремі положення кредитного договору.

З вимоги про усунення порушення від 24.06.10 №08.4-05/369, надісланої банком на адресу відповідача, вбачається, що станом на 24.06.10 у відповідача існує заборгованість перед банком в сумі 286456,07 грн.

На сьогоднішній день у відповідача існує заборгованість перед банком по кредиту та нарахованих процентах.

З матеріалів справи вбачається, що в якості забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору на підставі договору застави майна від 24.04.08 відповідач передав в заставу банку придбаний транспортний засіб марки ВАЗ 210430-20 ЗНГ, державний реєстраційний номер ВС 4821 ВІ, куз. №XWK 21041080046985.

Відповідно до ст.11 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" відомості про обтяження предметі застави внесені до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, що підтверджується витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №18524029.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що транспортний засіб марки ВАЗ 210430-20 ЗНГ, державний реєстраційний номер ВС 4821 ВІ, куз. №XWK 21041080046985 входить до складу предмета застави, яка забезпечує виконання зобов'язання за кредитним договором.

Згідно ст. 316 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст.ст. 317, 319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.334 ЦК України).

У відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про фінансовий лізинг" якщо сторони договору лізингу уклали договір купівлі-продажу предмета лізингу, то право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачене інше.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, колегія суддів робить висновок, що однією з підстав для набуття права власності на майно діюче законодавство визначає правочин, у якому сторони передбачають, в тому числі, умови переходу від однієї сторони до іншої прав володіння, розпорядження та користування майном.

Частиною 2 ст. 17 Закону України "Про заставу" передбачено, що заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.

В пунктах 1.5, 1.6 договору фінансового лізингу сторони дійшли згоди, що предмет лізингу буде переданий в заставу ЛОФ АКБ "Укрсоцбанк" в забезпечення виконання лізингодавцем своїх зобовязань перед банком; майнові права лізингодавця на отримання лізингових платежів за цим договором будуть передані лізингодавцем банку в забезпечення виконання лазингодавцем своїх зобовязань перед банком.

Умови переходу права власності (викупу) на майно позивачем та відповідачем узгоджені в ст.17 договору фінансового лізингу.

Згідно п.п. 17.1-17.3 договору фінансового лізингу лізингодавець зобовязується здійснити в повному обсязі усі свої зобовязання перед банком до моменту підписання лізингодавцем та лізингоодержувачем акта відповідно до п. 17.3 даного договору та надати лізингоодержувачу належні докази того, що майно не знаходиться в заставі банку.

Одночасно, зі сплатою останнього лізингового платежу, при обовязковій умові сплати лізингоодержувачем усієї заборгованості за даним договором, штрафних санкцій та можливих збитків (що підтверджується підписанням між сторонами акта звірки взаєморозрахунків), і тільки за попередньою письмовою згодою банку (при умові, що лізингодавець порушив умови п. 17.1 даного договору), право власності на майно переходить від лізингодавця до лізингоодержувача.

Таким чином, з вказаного вище вбачається, що сторонами договору фінансового лізингу погоджено умови переходу права власності на предмет лізингу.

Згідно ст. 526 ЦК України передбачено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, позивач повинен був довести факт надання відповідачем доказів, що предмет лізингу не знаходиться в заставі банку та є письмова згода банку на перехід права власності від лізингодавця лізингоодержувачу.

Відповідно до п. 14.8 договору фінансового лізингу в звязку з тим, що предмет лізингу знаходиться в заставі банку, лізингодавець не має права відчужувати майно лізингоодержувачу або третім особам до повного виконання кредитних зобовязань перед банком. При цьому, таке виконання підтверджуються листом з банку.

Оскільки, позивачем не доведено факт настання всіх умов в сукупності для можливості переходу права власності на предмет лізингу автомобіль ВАЗ 210430-20 ЗНГ, державний реєстраційний номер ВС 4821 ВІ, куз. №XWK 21041080046985 від відповідача, то місцевий господарський суд необґрунтовано дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Постановою Господарського суду міста Києва від 05.12.11 у справі №44/277-б, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.12, ТОВ "Перша Західно-Українська Лізингова Компанія " визнано банкрутом, про що 22.12.11 розміщено оголошення в газеті "Голос України"

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси. Майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Таким чином, заставлене майно (за договором застави) предмет лізингу (за договором фінансового лізингу) автомобіль ВАЗ 210430-20 ЗНГ, державний реєстраційний номер ВС 4821 ВІ, куз. №XWK 21041080046985 включено до складу ліквідаційної маси з метою подальшого задоволення кредиторських вимог ПАТ "Укрсоцбанк".

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для задоволення позовних вимог, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.11 скасуванню в звязку з неповним дослідженням обставин, що мають значення для справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" задовольнити.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.11 у справі №40/420 скасувати.

3.В задоволенні позову відмовити повністю.

4.Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" (43000, Волинська обл.., м. Луцьк, вул. Франка,12, код 03339459) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем, на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вул. Ковпака,29, код 00039019) 804 (вісімсот чотири) грн. 75 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

5.Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

6.Матеріали справи №40/420 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддяРябуха В.І.

СуддіКалатай Н.Ф.

Кондес Л.О.