Рішення № 21648726, 22.02.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

22.02.2012Справа №5002-18/5501-2011 За позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9)

в особі Кримської республіканської дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м. Сімферополь (95000, м. Сімферополь, вул. Набережна, 32)

до відповідача - Державного підприємства "Агрофірма "Магарач" Національного інституту винограду і вина "Магарач", Бахчисарайський район, с. Віліне(98433, Бахчисарайський район, с. Віліне, вул. Чапаєва, 9)

про стягнення 358687,91 грн.

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача ОСОБА_1. гол. ю/к., дов. від 20.02.2012.

Від відповідача ОСОБА_2 представник, довіреність від 02.12.2011; Марюшин І.П. представник, дов. від 02.12.2011.

Суть спору: Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Кримської республіканської дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (далі позивач) звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Державного підприємства "Агрофірма "Магарач" Національного інституту винограду і вина "Магарач" (далі - відповідач), в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором № 010/06-1/192-10 від 10.11.2010 року у розмірі 358687,91 грн., з яких 337500,00 грн. заборгованості за кредитним договором, 10716,79 грн. заборгованості по процентам, 10471,12 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 10.11.2010 між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір № 010/06-1/192-10, на підставі якого, позивачем було надано відповідачу кредит у формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом 450000,00 грн. зі сплатою 19 % річних та кінцевим терміном погашення 31 жовтня 2011 року (останній день строку користування кредитом).

Як вбачається з тексту позовної заяви, у відповідності до п 6.1 кредитного договору відповідач повинен здійснювати погашення заборгованості у відповідності до графіку.

Проте, відповідач порушив умови договору щодо термінів погашення кредиту, з чого створилася заборгованість, яка і стала підставою для звернення позивача із позовом до суду.

У судовому засіданні 31.01.2012 представник відповідача надав суду клопотання про залучення до матеріалів справи документів. Суд задовольнив таке клопотання та залучив документи до справи.

Одним із наданих відповідачем документів був відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд зупинити провадження у справі до набранням вироком законної чинності та просить суд своїм рішенням зупинити нарахування відсотків. Суд відклав розгляд такого клопотання відповідача до наступних судових засідань.

14.02.2012 у судовому засіданні представник відповідача надав суду заяву про відстрочку виконання судового рішення у дійсній справі до 11.08.2012. Також такою заявою представник відповідача відкликав попередню редакцію даної вимоги, викладеної у тексті відзиву від 13.02.2012 за № 043.16/006.

У судовому засіданні 14.02.2012 представник відповідача надав суду заяву, якою відкликав клопотання за № 043.16/004 від 31.01.2012 в частині зупинення провадження у справі.

Слухання справи відкладалося, у справі оголошувалася перерва з 14.02.2012 по 22.02.2012 у порядку, передбаченому статтею 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

10 листопада 2010 року між Публічним акціонерним товариством «Раффайзен Банк Аваль» та Державним підприємством "Агрофірма "Магарач" Національного інституту винограду і вина "Магарач" укладений кредитний договір № 010/06-1/192-10 «Корпоративний агро кредит відновлювальна кредитна лінія».

Відповідно до пункту 1.1 цього договору, кредитор зобовязується надати позичальнику кредит в формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом 450000,00 грн., а позичальник зобовязується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням і повернути кредитору суму, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші обовязки, визначені цим договором.

Кредит надається позичальнику на фінансування витрат, повязаних з поточною діяльністю, а саме: придбанням хімічних засобів рослин, паливно-мастильних матеріалів, насіннєвого матеріалу, запасних частин, мінеральних добрив, виплати заробітної плати, сплати за електроенергії, погашення податкової заборгованості та ін.

Частиною 2 ст. 1046 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов кредитного договору, позивачем було перераховано у безготівковій формі грошові кошти в сумі 450000,00 грн. на поточний рахунок відповідача, що підтверджується витягом про рух коштів по рахунку № 206253426, відкритому задля обліку кредитної заборгованості (кредит) Державного підприємства "Агрофірма "Магарач" Національного інституту винограду і вина "Магарач" згідно кредитного договору № 010/06-1/192-10 від 10.11.2010 (аркуш справи 18).

Як стверджує позивач, боржником свої зобовязання за кредитним договором у повному обсязі виконані не були, грошові кошти в сумі 337500,00 грн. не повернути, що і зявилося підставою для звернення Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Кримської республіканської дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" із даною позовною заявою до суду.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Спірні правовідносини між сторонами у справі виникли з приводу неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору в частині сплати кредитних коштів, процентів за користування ними, а також порушення інших умов договору, у звязку з чим вони підлягають регулюванню положеннями глави 71 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Предметом спору є вимоги про стягнення заборгованості з Державного підприємства "Агрофірма "Магарач" Національного інституту винограду і вина "Магарач", що виникла у звязку з невиконанням відповідачем умов спірного кредитного договору, а саме: заборгованості за кредитом у сумі 337500,00 грн., за відсотками у сумі 10716,79 грн., пені у сумі 10471,12 грн.

Відповідно до частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з пунктом 1.2 договору, кінцевий термін погашення кредиту позичальником 31 жовтня 2011 року (останній день строку користування кредитом).

Пунктом 6.1 договору передбачено, що відповідач повинен здійснювати погашення заборгованості у відповідності до графіку (додаток № 1 до кредитного договору), а саме:

- липень 2011 року 112500,00 грн.;

- серпень 2011 року 112500,00 грн.;

- вересень 2011 року 112500,00 грн.;

- до 31 жовтня 2011 року 112500,00 грн.

Однак, на даний час, за відповідачем залишилася непогашеною прострочена заборгованість в сумі 337500,00 грн., доказів оплати якої відповідач суду не представив.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказів виконання умов кредитного договору в частині оплати відповідачем суду надано не було, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 337500,00 грн. заборгованості за кредитом є такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 договору, проценти за користування кредитом розраховуються на основі процентної ставки в розмірі 19% річних і сплачуються щомісяця на рахунок нарахованих доходів не пізніше останнього робочого дня кожного місяця.

Судом перевірений розрахунок процентів, нарахованих за період з 29.09.2011 по 28.11.2011, відповідно до якого розмір процентів становить 10716,79 грн., який складений вірно, у зв'язку з чим, вимоги про стягнення процентів у сумі 10716,79 грн. є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати відсотків у сумі 104,16 грн. за період з 01.09.2011 по 06.12.2011 та пеню за прострочення сплати кредиту у сумі 10366,96 грн. за період з 01.09.2011 по 06.12.2011.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Поняття пені передбачено у ст. 549 ЦК України: пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно до Закону України “ Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996 р. № 543.96 ВР, винна сторона сплачує пеню в розмірі не більш ніж 2-а облікова ставка НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Пунктом 14.4 кредитного договору встановлено, що за прострочення виконання будь-яких грошових зобовязань за цим договором, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен календарний день прострочення. Сплата пені не звільняє позичальника від зобовязання сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитом.

Перевіривши розрахунок пені за прострочення сплати кредиту та за прострочення сплати відсотків, наданий позивачем, суд знаходить його вірним, у звязку із чим, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені за прострочення сплати відсотків у сумі 104,16 грн. за період з 01.09.2011 по 06.12.2011 та пені за прострочення сплати кредиту у сумі 10366,96 грн. за період з 01.09.2011 по 06.12.2011 підлягають задоволенню.

Щодо клопотання відповідача від 31.01.2012 про зупинення нарахування відсотків по договору, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Умовами кредитного договору, а саме: пунктом 1.1 передбачено зобовязання відповідача сплачувати проценти за користування кредитом.

Отже заявляючи клопотання про зупинення нарахування відсотків, відповідач, фактично, намагається здійснити односторонню зміну умов договору, у звязку із чим суд відмовляє у задоволенні клопотання Державного підприємства "Агрофірма "Магарач" Національного інституту винограду і вина "Магарач".

14.02.2012 у судовому засіданні представник відповідача надав суду заяву про відстрочку виконання судового рішення у дійсній справі до 11.08.2012.

Свої вимоги по заяві ДП “Агрофірма Магарач” Національного інституту винограду і вина “Магарач” обґрунтовує тим, що негайне виконання рішення в даний час неможливо, оскільки для це призведе до скрутного становища, виникнення заборгованості із заробітній платні та обовязкових платежів. Крім того, заявник посилається на те, що на протязі 2010 року господарство потерпіло збитки та було не в змозі погасити зобовязання перед позивачем. Проте, як стверджує ДП “Агрофірма Магарач” має виноматеріали, розлив яких за планом буде здійснений у першому другому кварталі 2012р.

Крім того, заявник зазначає, що в даний час є перешкоди для виконання рішення господарського суду, оскільки постановою слідчого по особо важливим справам відділу прокуратури Автономної Республіки Крим Барюгіним Е.В. від 14.10.2011 по кримінальній справі № 12011011770059 майно ДП “Агрофірма Магарач” Національного інституту винограду і вина “Магарач”, яке зареєстроване за адресою: Бахчисарайський район, с. Віліне, вул. Чапаєва, 9 де б воно не знаходилось та у чому б не виражалось, визнано речовими доказами.

При цьому, повідомив, що постановою слідчого Барюгіна Е.В. від 22.11.2011, грошові кошти у сумі 1086129,29 грн., які знаходяться на депозитному рахунку органу ВДВС, визнані речовими доказами у кримінальній справі №12011011770059.

З листа ВДВС від 20.01.2012 (аркуш справи 73) вбачається, що ВДВС Бахчисарайським РУЮ списано з розрахункових рахунків боржника - Державного підприємства “Агрофірма Магарач” Національного інституту винограду і вина “Магарач” 1086129,29 грн. Однак постановою слідчого по особо важливим справам слідчого відділу прокуратури АР Крим Барюгіним Е.В. від 22.11.2011, вказані грошові кошти, які знаходяться на депозитному рахунку органу ВДВС, речовими доказами у кримінальній справі №12011011770059, у звязку з чим не можуть бути відчужені до набрання вироком законної сили. Отже, на даний час з боку відповідача існує неможливість виконати відповідне рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані заявником докази в обґрунтування своєї заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви ДП “Агрофірма Магарач” Національного інституту винограду і вина “Магарач” про надання відстрочки виконання рішення господарського суду Автономної Республіки Крим у дійсній справі.

Пунктом 6 ст. 83 ГПК України встановлено, приймаючи рішення, господарський суд має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Закон не обмежує це право точним переліком господарських спорів або обставин, за яких суд має право надання відстрочки.

Зокрема, заява мотивована тяжким фінансовим становищем та відсутністю грошових коштів щодо реального виконання рішення суду, проте заявник не заперечує щодо необхідності виконання вказаного рішення суду. При цьому, постанова слідчого по особо важливим справам відділу прокуратури АР Крим Барюгіна Е.В. від 14.10.2011 по кримінальній справі №12011011770059 про визнання речовими доказами майна боржника, суттєво перешкоджає виконанню рішення господарського суду.

Наведені заявником обставини є винятковими та надані докази свідчать про неможливість виконання рішення суду у даний час, а тому заява Державного підприємства “Агрофірма Магарач” Національного інституту винограду і вина “Магарач” від 14.02.2012 про відстрочку виконання рішення господарського суду Автономної Республіки Крим у дійсній справі є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи та додатково представлені сторонами документи, оцінивши в сукупності матеріальні інтереси, а також враховуючи те, що прийняте судом рішення має бути направлено на його реальне виконання, суд дійшов висновку щодо наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення, через що вважає за можливе задовольнити заяву відповідача в частині надання відстрочки виконання рішення господарського суду Автономної Республіки Крим до 11.08.2012.

Судовий збір відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладається на відповідача.

22.02.2012 у судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 27.02.2012.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.В задоволенні клопотання відповідача від 31.01.2012 про зупинення нарахування відсотків по договору з позивачем відмовити.

2.Клопотання відповідача від 14.02.2012 про відстрочку виконання рішення суду у даній справі задовольнити.

3.Позов задовольнити.

4.Стягнути з Державного підприємства "Агрофірма "Магарач" Національного інституту винограду і вина "Магарач", Бахчисарайський район, с. Віліне (98433, Бахчисарайський район, с. Віліне, вул. Чапаєва, 9; код ЄДПРОУ 31332064) на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9; код ЄДРПО України 14305909) 337500,00 грн. заборгованості за кредитним договором, 10716,79 грн. заборгованості по процентам, 10471,12 грн. пені та 7173,76 грн. судового збору.

Надати Державному підприємству "Агрофірма "Магарач" Національного інституту винограду і вина "Магарач", Бахчисарайський район, с. Віліне (98433, Бахчисарайський район, с. Віліне, вул. Чапаєва, 9; код ЄДПРОУ 31332064) відстрочку виконання рішення суду у даній справі строком до 11.08.2012.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримОсоченко І.К.