Рішення № 21648725, 21.02.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 121

РІШЕННЯ

Іменем України

21.02.2012Справа №5002-23/5412-2011 За позовом Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища (вул. Кечкеметська, буд. 198, Київський район, м.Сімферополь, АР Крим, 95022; ідентифікаційний код 33713831)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія+» (вул. Леніна, буд. 37-А, с. Почетне, Красноперекопський район, АР Крим, 96020; ідентифікаційний код 36166026)

За участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору:

1) Красноперекопського управління водного господарства (вул. Будівельна, буд. 15/1, с. Воїнка, Красноперекопський район, АР Крим, 96033; ідентифікаційний код 01033993)

2) Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Надія» (вул. Леніна, с. Почетне, Красноперекопський район, АР Крим, 96020; ідентифікаційний код 30863305)

про стягнення 6252118,60 грн.

Суддя Доброрез І.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача ОСОБА_1 начальник відділу прав. забезпечення; довіреність № 08/1 від 21.04.2011 р.

Від відповідача Гриценюк І.Ю., керівник, паспорт сер. НОМЕР_1

Від третьої особи 1 Нагієва К.І., головн. спеціаліст юрисконсульт, довіреність вих. №04/09-26 від 16.01.2012р.

Від третьої особи 2 не зявився.

Суть спору: Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія+» на користь держави в дохід місцевого бюджету м. Красноперекопська грошових коштів у розмірі 6252118,60 грн.

Позовні вимоги мотивовані заподіянням державі шкоди в результаті незаконного добутку відповідачем підземної води з артезіанських свердловин №№ 604, 600, 602, 603, 592а, 598, 596, 591а, 599 (в непрацюючому вигляді) без спеціального дозволу на водокористування у кількості 9501,70 тис. куб. метрів за період з 05.05.2009 р. по 10.06.2009 р. Свої доводи позивач підтверджує актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 03.08.2009 р., приписом від 03.08.2009 р., довідкою про забір води, протоколом про адміністративне порушення № 006249 від 14.09.2009 р., постановою про накладення адміністративного стягнення № 006249-061/48 від 28.09.2009 р. Розрахунок суми шкоди проводився відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації, затвердженої наказом Державного комітету України по водному господарству № 290 від 29.12.2001 р.

Ухвалою суду від 23.12.2011 р. позовну заяву прийнято до розгляду і порушено провадження у справі.

В судовому засіданні від 30.01.2012 р. керівник позивача надав відзив, згідно із яким ТОВ «Надія+» вважає позовну заяву Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища поданою з порушенням норм процесуального права, яка є безпідставною, такою, що не відповідає матеріалам справи та фактичним обставинам, у звязку з чим, відповідач просить у її задоволенні відмовити в повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.01.2012 р. Красноперекопське управління водного господарства та Сільськогосподарський виробничий кооператив «Надія» залучені до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору.

Представник позивача в судовому засіданні 09.02.2012р. надав письмові пояснення на відзив, які долучені судом до матеріалів справи.

Керівник відповідача в судовому засіданні 09.02.2012р. надав копію відповіді Красноперекопського управління водного господарства вих. № 04/02-92 від 31.01.2012 р., в якій повідомляється про здійснення в 2009 р. забору води з водовиділів ХМ-3 та НС № 48-а Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Надія», з яким було укладено договір на послуги з подачі води для зрошування.

Представник позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання зявився, проти позову заперечував за мотивами, викладеними у відзиві на позов.

В судовому засіданні 21.02.2012р. від Красноперекопського управління водного господарства надійшли наступні документи: відомість обємів води, копія заявки на подачу води, копії довідки з ЄДРПОУ, положення про Красноперекопське управління водного господарства та копія договору на подачу води.

Третя особа 2 явку свого представника в судове засідання не забезпечила, про час та місце слухання справи проінформована належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи-1, суд

Встановив :

03.08.2009р. Республіканським комітетом Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища проводилася перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства, якою встановлено, що у період з 05.05.2009р. по 10.06.2009р. відповідачем здійснювався самовільний забір поверхневої води у обємі 9501,70 тис. куб.м.

Так, з акту перевірки вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Надія+» є первинним спецводокористувачем. Підприємством було оформлено дозвіл на спеціальне водокористування УКР-КРЫ №1079 від 11.06.2009 року зі строком дії до 01.04.2014 року.

За результатами перевірки складений протокол про адміністративне правопорушення №006249-061/48 від 14.09.2009 р. та 28.09.2009р. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №006249-061/48.

Відповідно до розрахунку, проведеному Республіканським комітетом природи Криму, збитки, заподіяні Товариством з обмеженою відповідальністю «Надія+» самовільним водокористуванням, складають 6252118,60 грн.

Несплата відповідачем зазначеної суми збитків зявилася підставою для звернення Республіканського комітету з охорони навколишнього природного середовища АР Крим до Господарського суду АР Крим із даною позовною заявою.

Суд вважає позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Оскільки спірні правовідносини виникли між сторонами у зв'язку з порушенням норм водного законодавства, вони повинні регулюватися положеннями Водного кодексу України з урахуванням положень Цивільного кодексу України, які застосовуються при вирішенні спорів, повязаних з відшкодуванням шкоди.

Предметом даного позову є вимоги про стягнення майнової шкоди, заподіяної внаслідок самовільного водоспоживання.

Відповідно до частини 1 статті 9 Цивільного кодексу України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Згідно з пунктом 5 рекомендацій Вищого господарського суду України від 29 грудня 2007 року № 04-5/239 «Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 01 квітня 1994 року № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди» підстави відповідальності за заподіяння шкоди, передбачені статтями 1166 та 1187 Цивільного кодексу України, застосовують і при вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Особливості застосування цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду можуть бути передбачені спеціальними законами, які регулюють питання охорони певного виду такого середовища.

Так, відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі факти:

а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.

б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом даної статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду та упущену вигоду).

в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

І лише наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

Тобто, при відсутності хоча б одного з вищенаведених елементів складу правопорушення цивільно-правова відповідальність не наступає.

За загальним правилом, основною формою компенсації заподіяної шкоди потерпілому є відшкодування збитків.

Відповідно до частини 1 статті 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від збору за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства (частина 2, 3 статті 111 Водного кодексу України).

З вищенаведеного слідує, що обовязковими умовами притягнення до цивільно-правової відповідальності за порушення водного законодавства є наявність складу правопорушення, зокрема, наявності збитків та вини в діях осіб.

Так, відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частиною 2 статті 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Пунктом 6 рекомендації Президію Вищого господарського суду України «Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 01 квітня 1994 року № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди», для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 ГПК України).

Виходячи з цього, відповідно до статті 1172 Цивільного кодексу України позивач повинен довести сам факт заподіяння шкоди, обґрунтувати її розмір, а також довести безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розміром відшкодування.

Як вбачається з листа Красноперекопського управління водного господарства вих.№04/02-92 від 31.01.2012р. забір води у 2009р. з водовиділів ХМ-3 та НС №48-а здійснювався підприємством СВК «Надія». Самовільний забір води по даним водовиділам виключений. Обєм поданої води СВК «Надія» за період з 05.05.2009р. по 10.06.2009р. склав по каналу ХМ-3 9136,0 тис. куб.м та НС №48-а 81,0 тис. куб.м. Подача води здійснювалась на підставі поданих СВК «Надія» заявок (т.2 а.с.6).

Вищевказані факти також підтверджуються відомістю обємів води, забраної по водовиділам ХМ-3 та НС №48а СВК «Надія» та заявками на подачу води (т.2 а.с. 47-49).

Також з матеріалів справи вбачається, що 25.03.2009р. між Красноперекопським управлінням водного господарства (виконавець) та СВК «Надія» (замовник) укладений договір про надання послуг з подачі води на полив сільськогосподарських культур №22 (т.2, а.с. 62-69).

Вищевказані матеріали справи підтверджують, що у період з 05.05.2009р. по 10.06.2009р. по каналу ХМ-3 та НС №48-а водокористування здійснювалося не відповідачем, а іншою юридичною особою - СВК «Надія».

При таких обставинах справи позовні вимоги задоволенню не підлягають.

В судовому засіданні 21.02.2012р. була оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 27.02.2012р.

З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримДоброрез І.О.