Ухвала суду № 21595023, 25.01.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-17636/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В

Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

"25" січня 2012 р. м. Київ

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Данилова М. В. Федорова Г. Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «ІНГ Банк Україна»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 червня 2011 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «ІНГ Банк Україна»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення-рішення від 01.12.2010 року № 0001364310/3, В С Т А Н О В И В : Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 червня 2011 року в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «ІНГ Банк Україна»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, представником ПАТ «ІНГ Банк Україна»подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального права та постановити нову про задоволення позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно зі ст.198 ч.1 п.1 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Постановляючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач виконав покладений на нього обовязок щодо доказування правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення №0001364310/3 від 01.12.2010 року, а тому адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «ІНГ Банк Україна»не підлягає задоволенню.

З вказаним висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Так, судом встановлено з матеріалів справи, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків проведено перевірку Публічного акціонерного товариства «ІНГ Банк Україна»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006р. по 30.12.2009р., за результатами якої складено акт №201/43-10/21684818 від 16.04.2010 року.

Перевіркою встановлені порушення: п.п. 5.2.4 п.5.2 ст.5, п.п. 8.1.1 п. 8.1, п.п. 8.2.2 п. 8.2, п.п. 8.3.2 п. 8.3, п.п. 8.6.1 п.8.6 ст.8, п.п. 8.4.1 п.8.4 ст.8 та пп.8.7.1 п.8.7 ст.8, пп.12.2.1, 12.2.2 п.12.2 ст.12 Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 178013,11грн.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення від 28.04.2010р. №0000744310/0 на суму 429692,88грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаного повідомлення-рішення відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення №0001364310/3 від 01.12.2010 року де визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій усього на суму 381974,04грн., у тому числі за основним платежем 178013,11грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 203960,93грн.

Даючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зауважує наступне.

Згідно з п.п. 8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", під терміном основні фонди слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарський діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у звязку з фізичним або моральним зносом.

Відповідно до п.п. 8.4.1 п.8.4 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

Абзацом 2 підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»визначено, що сума податку на додану вартість, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів, не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в 2007 2008 роках збільшував балансову вартість другої групи основних фондів на суму ПДВ, сплаченого при придбанні легкових автомобілів, в результаті чого завищено амортизаційні відрахування за перевіряємий період на суму 388 821, 91грн.

Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем було завищено амортизаційні відрахування в частині неправомірного збільшення балансової вартості основних засобів 2 групи на суму сплаченого у складі ціни податку на додану вартість при придбанні легкових автомобілів, що є порушенням п.п.

8.4.1. п. 8.4 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Крім цього, згідно з пп.8.2.2. п.8.2. ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»основні фонди розподілено за групами. До складу основних фондів групи 1 відносяться будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, у тому числі житлові будинки та їх частини (квартири і м'ясця загального користування), вартість капітального поліпшення землі.

Законом України «Про телекомунікації»від 18.11.2003p. №1280-IV (зі змінами та доповненнями) телекомунікаційна мережа визначена як комплекс технічних засобів телекомунікацій і споруд, призначених для маршрутизації, комутації, передавання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптичних чи інших електромагнітних системах між кінцевим обладнанням. У свою чергу, під технічними засобами телекомунікацій розуміють обладнання, станційні та лінійні споруди, призначені для утворення телекомунікаційних мереж.

Телефонна мережа - це телекомунікаційна мережа, необхідна насамперед для надання послуг телефонного зв'язку. В свою чергу, телефонна мережа - це вид електрозв'язку для передачі голосових повідомлень в реальному масштабі часу з використанням номерного ресурсу телефонної мережі (п. 3 загальних положень Правил надання і отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою №720).

Постановою НБУ від 20.12.2005р. №480 "Про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів банків України" передбачено, що об'єкт основних засобів - закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно, також інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється банком.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004р. №1442 «Про затвердження Національного стандарту №2 «Оцінка нерухомого майна»визначено «…передавальні пристрої земельні поліпшення, створені для виконання спеціальних функції з передачі енергії, речовини, сигналу, інформації, тощо будь-якого походження…».

Джерело безперебійного живлення є пристроєм для акумулювання електричної енергії використовується в банку для електрозабезпечення комп'ютерів у разі аварійного вимкнення електричної енергії, та не є електронно-обчислювальною машиною, машиною для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засобом зчитування або друку інформації, джерело безперебійного живлення підтримує підключені до нього пристрої у разі аварійного вимкнення електричної енергії.

Отже "джерело безперебійного живлення" є пристроєм для акумулювання електричної енергії.

Згідно Класифікації основних фондів (КОФ) ДК 013-97, затвердженої наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації №507 від 19.08.1997 „Щодо затвердження Державного класифікатора України "Класифікація основних фондів" встановлено, що - група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі, що не ввійшли до груп 2 і 4, включаючи сільськогосподарські машини і знаряддя, робочу і продуктивну худобу та багаторічні насадження. Також це визначено відповідним кодом (КОФ) №340199 "Інші основні фонди, ніде не класифіковані".

Враховуючи те, що перераховані в групах 2, 3 та 4 види основних фондів за технічними характеристиками не включають " джерела безперебійного живлення " то вона відноситься до 1 групи основних фондів.

Відповідно до пп. 8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в розрахунку на податковий квартал.

Підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181-ІІІ передбачено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідачем було доведено правомірність прийнятого повідомлення-рішення №0001364310/3 від 01.12.2010 року.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «ІНГ Банк Україна» та приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 червня 2011 року ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у звязку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст.160,198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу представник Публічного акціонерного товариства «ІНГ Банк Україна» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 7 червня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Ключкович В.Ю.

Судді: Данилова М.В.

Федорова Г.Г.