Ухвала суду № 21595032, 08.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-9653/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"08" лютого 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Лічевецького І.О., Мамчура Я.С.,

при секретарі: Акуленко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.09.2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укренерготранзит»до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Укренерготранзит»06.07.2011 року звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ДПІ у Подільському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 00000242360 від 21.04.2011 року щодо визначення грошового зобовязання з ПДВ на загальну суму 2229168,00 грн., в тому числі 19383334 грн. за основним платежем та 4845834 грн. штрафні (фінансові) санкції та № 00000252360 від 21.04.2011 року щодо визначення грошового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 30380209 грн., в тому числі 24304167 грн. за основним платежем та 6076042 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.09.2011 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДПІ у Подільському районі м. Києва 14.09.2011 року подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне зясування обставин, які мають істотне значення для справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, що є підставою для його скасування.

Ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2011 року відкрито апеляційне провадження по справі за зазначеною вище апеляційною скаргою та призначено розгляд справи на 18.01.2012 року.

13.01.2012 року на адресу Київського апеляційного адміністративного суду надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу, які суддею Саприкіною І.В. долучені до справи 17.01.2012 року.

Крім того, 17.01.2012 року на адресу зазначеного суду надійшли доповнення до письмових заперечень на апеляційну скаргу, які суддею по справі долучені до матеріалів справи 18.01.2012 року.

У звязку із наведеними обставинами та з метою ознайомлення, вивчення і аналізу долучених до матеріалів справи документів, розгляд справи перенесено на 08.02.2012 року.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Подільському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Укренерготранзит»з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.09 року по 31.12.10 року, за результатами якої складено акт № 100/23-611/33261582 від 07.04.11 року.

Відповідно до акту перевірки відповідачем були встановлені наступні порушення:

-п.1.32.1, пп.5.2.1 п.5.1 ст.5, пп.5.3.1 п.5.1 ст.5, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого ТОВ «Укренерготранзит»занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 24 304 167 грн.;

-пп. 7.2.1, пп.7.2.3, пп.7.2.6, п.7.2 ст. 7; пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7, пп.7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 19383334 грн..

Саме на підставі вищезгаданого акту перевірки ДПІ у Подільському районі м. Києва прийняті податкові повідомлення - рішення № 00000242360 від 21.04.2011 року щодо визначення грошового зобовязання з ПДВ на загальну суму 2229168,00 грн., в тому числі 19383334 грн. за основним платежем та 4845834 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та № 00000252360 від 21.04.2011 року щодо визначення грошового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 30380209 грн., в тому числі 24304167 грн. за основним платежем та 6076042 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач, вважаючи, що податкові повідомлення-рішення є незаконними, звернувся до суду з даним позовом.

Окружний адміністративний суд м. Києва прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Апеляційна інстанція повністю погоджується з такими доводами суду першої інстанції, з огляду на наступне.

ТОВ «Укренерготранзит»як замовником було укладено договори: № б/н від 19.05.2009 року з ТОВ «Скап Холдінгс»(виконавець), № 1/35 від 20.10.2009 року з ТОВ «С.Дж.Груп»(виконавець), № 18 від 21.07.2010 року з ТОВ «Стрена Трейд», за якими замовник доручив, а виконавець зобов'язався знайти контрагентів на послуги замовника по поставці електричної електроенергії по нерегульованому тарифу і укласти з ними договори, в залежності від конкретних умов по кожному контрагенту на свій погляд.

На виконання вказаних договорів позивачем на користь виконавців перераховано грошові кошти, що підтверджується банківськими виписками у визначених розмірах. У ціні придбаних робіт підприємством сплачено суму податку на додану вартість, яку у подальшому включено до складу податкового кредиту.

В свою чергу, відповідно до акту перевірки вбачається, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових рішень стало те, що 18.08.2010 року СВ ПМ ДПА у Житомирській області була порушена кримінальна справа № 69-107 за ч.5 ст. 191 КК України.

В ході досудового слідства було отримано свідчення засновника та єдиного керівника ТОВ «С.Дж.Р.Груп»ОСОБА_2. Відповідно до протоколу допиту свідка від 18.08.10 року ОСОБА_2., директора ТОВ «С.Дж.Р.Груп», проведеного старшим слідчим з ОВС СВ ПМ ДПА у Житомирській області Андрійчуком Р.Б. встановлено, що ОСОБА_2 за грошову винагороду зареєстрував ТОВ «С.Дж.Р.Груп». Згідно з даними поясненнями громадянина ОСОБА_2. не підписував жодних документів, що засвідчували б факт здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «С.Дж.Р.Груп»та не уповноважував на це будь-яких осіб. Підприємство він погодився зареєструвати на своє ім'я на пропозицію невстановлених осіб за грошову винагороду. Дані особи пообіцяли, що підприємство буде використано для конвертаційної діяльності та ніяких документів підписувати не потрібно.

Постановою від 27.09.2010 року ОВС Слідчого управління податкової міліції ДПА України було порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_2. та невстановлених слідством осіб за фактом створення фіктивного підприємства ТОВ «С.Дж.Р.Груп»за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України.

СВ Подільського районного управління ГУ МВС України в м. Києві також розслідується кримінальна справа № 07-11511 за фактом підробки документів за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України. При допиті громадянина ОСОБА_4 встановлено, що він за фінансову винагороду погодився стати співзасновником та директором ТОВ «Скап Лімітед», яке в подальшому перейменовано у ТОВ «Скап Холдінгс». ОСОБА_4 зазначив, що йому не знайома назва ТОВ «Укренерготранзит», зі службовими особами даного підприємства він не спілкувався, фінансово-господарських відносин з ними не мав.

На спростування зазначених доводів податкової інспекції слід відзначити, що матеріали справи містять постанови старшого слідчого з ОВС СУ ПМ ДПА України від 27.04.11 року про закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_2. та ОСОБА_4 за фактом створення фіктивних підприємств, відповідно, ТОВ «С.Дж.Р.Груп»та ТОВ «Скап Холдінгс»за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України за відсутністю складу злочину.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№186/97-ВР від 03.04.1997 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

За приписами п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Законом України «Про податок на додану вартість», та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»передбачає порядок обчислення і сплати податку. Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3 та п.п. 7.4.1 п. 7.4 зазначеної статті податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату покупцем товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Згідно з п.п. 7.2.4 п. 7.2 вказаної статті право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону, відповідно до якої особи, що підпадають під визначення платників податку згідно із ст. 2 Закону України «Про ПДВ», зобов'язані зареєструватися як платники податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За п.п. 5.1.та 5.2.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Колегія суддів повністю погоджується з доводами суду першої інстанції, що на час здійснення господарських операцій між ТОВ «Укренерготранзит»та ТОВ «С.Дж.Груп», ТОВ «Скап Холдінгс», ТОВ «Сирена Трейд»останні були належним чином зареєстровані як платники податку, тобто зазначені підприємства були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не і внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є достовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є достовірним.

Податковий кредит позивача за період, що перевірявся, сформований на підставі податкових накладних, отриманих від зареєстрованих платників податку на додану вартість на час здійснення вказаних операцій, з урахуванням господарських операцій, факт здійснення яких ніхто не спростував. Дана обставина не дає відповідачу підстав для висновку про завищення позивачем сум податкового кредиту.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 02.03.2009 року по справі № К-21781/07 та від 06.11.2007 року. В останній, зокрема, зазначено, що в разі невиконання контрагентами покупця своїх обовязків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже, укладаючи угоду із своїм контрагентом, позивач мав всі документальні підтвердження господарської правосуб'єктності контрагента договору: здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов'язання, нести за ними відповідальність, тощо.

Правова позиція Верховного Суду України по аналогічній категорії спорів відображена, зокрема, у постанові цього суду від 31.01.2011 № 14/11 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат»до Мукачівської ОДШ в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що «чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Отже, несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Вимога п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо надмірної сплати ПДВ як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам».

Верховний Суд України у вказаному рішенні також наголосив, що такий висновок «узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судом першої інстанції також правомірно не взято до уваги посилання податкового органу на відсутність в актах про надання послуг зазначень конкретизації які саме послуги надавались контрагентами, оскільки як вбачається із самих актів здачі - прийняття робіт (надання послуг), в них зазначено номер та дата договору, відповідно до якого проведені роботи (надані такі послуги), який в свою чергу містить предмет та умови. Отже, всі обставини достатньо конкретизовано в даних актах.

Посилання відповідача на відсутність актів виконаних робіт за результатами виконання укладеного між позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»договору як на доказ невиконання умов зазначеного договору, спростовуються наступним.

Судом першої інстанції встановлено, що згадані вище акти виконаних робіт, як і наголошував позивач, дійсно були втрачені, осіб за їх втрату притягнуто до відповідальності. Позивач, в свою чергу, звертався в бюро знахідок відповідних компетентних органів, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями відповідних звернень та копіями листів-відповідей. З метою підтвердження правомірності своїх дій та спростування доводів відповідача, позивач звернувся до ТОВ «С.Дж.Р.Груп»з проханням надати дублікати втрачених документів: протоколів узгодження порядку оплати послуг виконавця, актів передачі завдання, актів виконаних робіт. Зазначені дублікати позивачем були отримані та долучені до матеріалів справи.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.09.2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Лічевецький І.О. Мамчур Я.С