Рішення № 21443853, 13.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/14013.02.12 За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Публічного акціонерного товариства “ВТБ Банк” в особі відділення “Закарпатська регіональна дирекція” “ВТБ Банк”

про розірвання договору суборенди нежитлового приміщення та стягнення 2823446,44 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 представник за довіреністю № 4151 від 17.12.10.

від відповідача: ОСОБА_3 представник за довіреністю № 101/11.5.2 від 23.02.11, ОСОБА_4 представник за довіреністю № 546/11.5.2 від 30.07.10.

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про розірвання Договору суборенди нежитлового приміщення укладеного між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ВАТ “ВТБ Банк” в особі Ужгородської філії ВАТ “ВТБ Банк” від 02.10.2008 та стягнення з ВАТ “ВТБ Банк” в особі Ужгородської філії ВАТ “ВТБ Банк” заборгованості за Договором суборенди в розмірі 982135,25 грн., в тому числі 820131,95 грн. основного боргу, 7865,62 грн. 3% річних, 16952,91 грн. збитків від інфляції, 47416,69 грн. пені.

Свої вимоги про розірвання договору позивач обґрунтовує тривалим невиконанням відповідачем своїх зобовязань щодо здійснення орендних платежів, що, у свою чергу, спричинило значні збитки у вигляді зобовязань перед орендодавцем ТОВ „Лурді”.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 24.03.2010 порушено провадження у справі.

24.03.2010 позивач подав до суду заяву про уточнення в частині найменування відповідача та просив викласти його найменування наступним чином Відкрите акціонерне товариство “ВТБ Банк” в особі відділення “Закарпатська регіональна дирекція “ВТБ Банк”.

Відповідач проти вимог позивача розірвати договір заперечує з підстав, викладених у запереченні поданому 08.04.2010. Зокрема стверджує про припинення правовідносин суборенди внаслідок односторонньої відмови від договору, що передбачено п. 9.6. договору. На доказ відмови від договору відповідачем подано лист від 30.03.2009р. № 435/1600-09-21 з доказами його надіслання позивачу. У доповненні до заперечення відповідач зазначив, що позивач не направляв на адресу відповідача рахунки на оплату за договором оренди.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 27.04.2010 зупинено провадження у справі до проведення судової почеркознавчої експертизи.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 01.09.2010 поновлено провадження у справі.

09.09.2010 позивач подав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить розірвати Договір суборенди нежитлового приміщення укладеного між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ВАТ “ВТБ Банк” в особі Ужгородської філії ВАТ “ВТБ Банк” від 02.10.2008 та стягнути з ВАТ “ВТБ Банк” в особі відділення “Закарпатська регіональна дирекція “ВТБ Банк” заборгованості в розмірі 1 282346,44грн., в тому числі 1207513,56 грн. основного боргу, 7865,62 грн. 3% річних, 16952,91 грн. збитків від інфляції, 50014,35 грн. пені.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області № 5/27 від 10.09.2010 позов задоволено частково в частині боргу в розмірі 1232332,09 грн., в частині вимог про розірвання договору суборенди нежитлового приміщення від 02.10.2008 припинено провадження у справі та в частині вимог про стягнення 50014,35 грн. пені відмовлено.

10.09.2010 ПАТ “ВТБ Банк” в особі відділення “Закарпатська регіональна дирекція “ВТБ Банк” подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Закарпатської області № 5/27 від 10.09.2010.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду № 5/27 від 02.11.2010 рішення Господарського суду Закарпатської області № 5/27 від 10.09.2010 залишено без змін.

02.11.2010 ПАТ “ВТБ Банк” в особі відділення “Закарпатська регіональна дирекція “ВТБ Банк” подало касаційну скаргу на рішення Господарського суду Закарпатської області № 5/27 від 10.09.2010 та постанову Львівського апеляційного господарського суду № 5/27 від 02.11.2010.

Постановою Вищого господарського суду України № 5/27 від 18.01.2011 рішення Господарського суду Закарпатської області № 5/27 від 10.09.2010 та постанову Львівського апеляційного господарського суду № 5/27 від 02.11.2010 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Закарпатської області.

15.03.2011 позивач подав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить розірвати Договір суборенди нежитлового приміщення укладеного між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ВАТ “ВТБ Банк” в особі Ужгородської філії ВАТ “ВТБ Банк” від 02.10.2008 та стягнути з ВАТ “ВТБ Банк” в особі відділення “Закарпатська регіональна дирекція “ВТБ Банк” заборгованості в розмірі 2659933,37 грн., в тому числі 320333,25 грн. основного боргу, 7865,62 грн. 3% річних, 16952,91 грн. збитків від інфляції, 2314781,60 грн. неустойки за в розмірі подвійної суборендної плати за час прострочення.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 15.03.2011 № 5/27 справу № 5/27 скеровано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва справу № 5/27 прийнято до провадження, справі присвоєно № 53/140 та розгляд справи призначено на 18.04.2011.

28.03.2011 до Господарського суду м. Києва надійшла апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 15.03.2011, у звязку з чим справу № 53/140 04.04.2011 було направлено до Львівського апеляційного господарського суду.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.04.2011 ухвалу Господарського суду Закарпатської області № 5/27 від 15.03.2011 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.06.2011 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.04.2011 залишено без змін.

14.07.2011 справу повернуто до Господарського суду м. Києва для подальшого розгляду.

Ухвалою суду від 21.07.2011 призначено розгляд справи на 12.09.2011.

09.09.2011 представник відповідача через канцелярію суду подав письмові заперечення на позов в яких зазначив, що: договір суборенди вважається розірваним з 22.04.2010 після отримання позивачем листа від 02.04.2010; до моменту отримання рахунку для сплати орендної плати у відповідача не виникає обовязку сплачувати орендну плату, а відповідач не отримував рахунки на оплату; з моменту укладання договору суборенди і по сьогоднішній день приміщення не використовувалось відповідачем через непридатність його до використання; позивач необґрунтовано та безпідставно нарахував неустойку в розмірі подвійної суборендної плати за час прострочення; позивач фактично зловживає своїм правом по підписанню акту приймання приміщення та ухиляється від свого обовязку прийняти приміщення за вже розірваним договором суборенди; вина відповідача у не підписанні з боку позивача акту приймання-передачі відсутня. Також відповідач заявив про застосування строку позовної давності щодо стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення в розмірі 2314781,60 грн.

У звязку з незявленням в судове засідання 12.09.2011 представника позивача розгляд справи було відкладено на 21.09.2011.

У звязку з тим, що суддя Грєхова О. А. з 20.09.2011 перебувала на лікарняному, відповідно до розпорядження Заступника Голови господарського суду міста Києва від 21.09.2011 справу № 53/140 передано судді Кирилюк Т. Ю.

Ухвалою суду від 21.09.11 розгляд справи відкладено на 03.10.11.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду м. Києва від 26.09.11 справу передано судді Грєховій О.А. у зв`язку з виходом з лікарняного.

Представник позивача 03.10.2011 через загальний відділ діловодства подав клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення повязаної з нею справи №48/356 Господарським судом м. Києва. Своє клопотання позивач обґрунтував тим, що ним було подано позов до Публічного акціонерного товариства “ВТБ Банк” в особі відділення “Закарпатська регіональна дирекція” “ВТБ Банк” про зобов`язання передати обєкт суборенди.

Ухвалою суду віл 03.10.2011 зупинено провадження у справі до вирішення повязаної з нею справи №48/356 та набрання рішенням суду законної сили.

При дослідженні матеріалів справи та підстав для зупинення провадження у справі № 53/140 судом встановлено, що 12.10.2011 прийнято рішення по справі № 48/356 за позовом ФОП ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства “ВТБ Банк” в особі відділення “Закарпатська регіональна дирекція” “ВТБ Банк” про зобов`язання передати обєкт суборенди, яке набрало законної сили.

Ухвалою суду від 23.12.2011 поновлено провадження у справі та розгляд справи призначено на 16.01.2012.

13.01.2012 представник відповідача через канцелярію суду подав додаткові заперечення на позовну заяву в яких зазначив, що: в рішенні по справі № 48/356 встановлено дату розірвання Договору 22.04.2009; в рішенні № 48/356 також встановлено, що спірним приміщенням користується ТОВ «ДЦ Україна»; рішенням № 48/356 встановлено, що повернення речі після закінчення договору найму є двосторонньою дією, оскільки обумовлено діями наймача по поверненню майна та діями наймодавця по його прийняттю; в даному випадку має місце прострочення підприємця, оскільки банк вчинив всі можливі дії, спрямовані на передачі обєкт субдоренди, а неприйняття такого майна у квітні 2009 року зумовило прострочення позивача; відповідальність у вигляді неустойки згідно ст. 785 ЦК України застосовується у разі фактичного користування орендарем спірним приміщенням по закінченню строку оренди, наявність його вини у неповерненні приміщення та нараховується лише протягом 6 місяців з моменту припинення договору оренди; банк жодного дня не користувався обєктом оренди, не мав ключів, не проводив ремонт. Не реєстрував в цьому регіоні точку продажу, вина у не підписання акту приймання-передачі відсутня, що встановлено рішенням суду по справі № 48/356, розрахунок боргу невірний, у задоволенні позову до банку має бути відмовлено.

У звязку з незявленням в судове засідання 16.01.2012 представників сторін розгляд справи було відкладено на 06.02.2012.

В судовому засіданні 06.02.2012, у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 13.02.2012.

08.02.2012 через канцелярію суду від позивача по справі надійшли уточнення позовних відповідно до яких позивач просить стягнути з відповідача суму боргу за орендними платежами у розмірі 250938,36 грн., 3% річних у розмірі 21202,57 грн., збитки від інфляції у розмірі 55884,00 грн., а також позивач відмовився від позову в частині стягнення пені та розірвання договору.

Позивач в судовому засіданні 13.02.2012 позовні вимоги підтримав в редакції заяви про уточнення позовних вимог, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач в судовому засіданні 13.02.2012 надав письмові доповнення до заперечення, в яких зазначив, що відповідач не надавав позивачу рахунки на оплату за договором суборенди; приміщення банком не використовувалось жодного дня; позивач фактично зловживає своїм правом по підписанню акту приймання приміщення та ухиляється від свого обовязку прийняти приміщення за вже розірваним договором суборенди; наданий розрахунок боргу позивачем є невірним.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 13.02.2012 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників позивача та відповідача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

02.10.2008 р. між Підприємцем (орендар) та Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк (після зміни організаційно-правової форми - Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк") в особі відділення “Закарпатська регіональна дирекція” “ВТБ Банк” (суборендар) було укладено договір суборенди нежилого приміщення, посвідчений державним нотаріусом Берегівської державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за №1-5252 (надалі "Договір").

Пунктом 1.1 Договору встановлено, що відповідно до умов цього договору орендар зобовязується передати, а суборендар прийняти у строкове платне користування частину нежитлового приміщення, яке знаходиться в Закарпатській області, м. Берегово, пл. Героїв, будинок 4 (чотири). Частина нежилого приміщення, загальною площею 199,6 кв.м., які орендар за цим договором зобовязується передати в суборенду (надалі обєкт суборенди), складається із: приміщень, що знаходяться на 1 поверсі: санвузол, загальною площею 1,8 кв.м. за № 9; коридор, загальною площею 2,3 кв.м. за № 10; санвузол, загальною площею 2,2 кв.м. за № 11; зал, загальною площею 31,6 кв.м. за № 12; зал, загальною площею 93,9 кв.м. за № 13; приміщення, що знаходиться на ІІ поверсі: кабінет, загальною площею 67,8 кв.м. за № 19.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Стаття 628 Цивільного кодексу України визначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п. 1.3 Договору обєкти суборенди передається в суборенду для розміщення відділення Ужгородської філії ВТБ Банк.

Згідно із п. 2.1 Договору факт передачі обєкта суборенди суборендареві підтверджується актом прийому-передачі в суборенду обєкта суборенди, який підписується сторонами.

На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв в суборенду обєкт суборенди, що підтверджується актом прийому-передачі в суборенду від 02.10.2008 р.

Листом № 435/1600-09-2 від 30.03.2009 р. до якого додано акти приймання-передачі обєкту суборенди Банк звернувся до позивача з повідомленням про відмову від Договору та просив підписати вказані акти та повернути їх Банку до 25.04.2009 р.

Як встановлено рішенням Господарського суду м. Києва № 48/356 від 12.10.2011, яке набрало законної сили, сторонами не заперечується та встановлено постановою Вищого господарського суду України від 18.01.2011 р. у справі № 5/27 (а.с. 111-113 т.1) факт розірвання Договору з 22.04.2009 р.

Також рішенням № 48/356 від 12.10.2011 встановлено, що 21.09.2010 р. між ТОВ "Лурді", Підприємцем та ТОВ "ДЦ Україна" було укладено договір суборенди нежитлового приміщення № 21/9, відповідно до умов якого позивач передав в тимчасове оплатне користування, а ТОВ "ДЦ Україна" прийняло нежилі приміщення, загальною площею 199,6 кв.м., що знаходяться за адресою: Закарпатська область, м. Берегово, пл. Героїв, 4.

В рішенні № 48/356 від 12.10.2011 наголошує на тому, що з урахування правової природи договору найму та встановленого судом порядку вчинення наймачем та наймодавцем дій по поверненню майна після закінчення строку оренди, в даному випадку має місце прострочення Підприємця, оскільки Банк вчинив всі можливі дії, спрямовані на передачу обєкту суборенди, а неприйняття такого майна у квітні 2009 року зумовлено простроченням позивача.

Відповідно до статті 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Позивач в позовній заяві з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить стягнути з відповідача заборгованість за користування приміщенням відповідно до договору оренди у період з листопада 2008 року по квітень 2009 року.

Обовязок орендаря здійснювати оплату за користування орендованим приміщенням встановлено договором, зокрема Розділом 5 договору суборенди.

Згідно з даним розділом, орендна плата вноситься суборендарем (відповідачем у справі) щомісячно у строк не пізніше 20 числа календарного місяця, наступного за тим календарним місяцем, за який вноситься суборендна плата, шляхом переказу відповідної суми коштів у безготівковій формі на банківський рахунок (п.5.5. договору).

Суборендна плата вноситься на підставі рахунків, які виписуються орендарем не пізніше 15 числа календарного місяця, наступного за розрахунковим (п.5.6. договору).

Як вбачається з статті 767 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

У відповідності до ч.2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок не встановлений законом чи договором.

Судовим розглядом справи встановлено, що взяті на себе зобовязання по здійсненню орендних платежів відповідач виконав частково, сплативши орендну плату 09.10.2008р. за жовтень та вересень 2008р. у сумі 68833,06грн. (офіційний курс НБУ на день платежу складав 4,9265грн.), що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача.

Таким чином, борг по здійсненню орендних платежів за період з листопада 2008 року по квітень 2009 року становить суму в розмірі 250938,36 грн., який залишився непогашеним після звернення позивача з позовом.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Строк сплати орендних платежів встановлений в розділі 5 договору.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як вбачається із розрахунку заборгованості по орендній платі, складеного позивачем, розмір місячного платежу за оренду ґрунтується на обумовленому сторонами еквіваленті (6986 доларів США) та із урахуванням офіційного курсу гривні по відношенню до долара США, встановленого на кожен місяць заборгованості протягом періоду заборгованості.

Тому, зважаючи на те, що датою припинення орендних відносин та повернення орендованого майна у спірній ситуації слід вважати 22.04.2009р., вимоги позивача в частині стягнення 250938,36 грн. заборгованості по орендній платі, нарахованій за період листопада 2008 року по квітень 2009 року слід визнати такими, що ґрунтуються на умовах договору та чинному законодавстві.

Зазначене, відповідачем у запереченні на позов, що відповідач не користувався приміщенням та те, що надане позивачем приміщення в суборенду не було придатне для користування, судом не приймаються до уваги, оскільки, як вбачається з акту прийому-передачі в суборенду від 02.10.2008 р. відповідач прийняв обєкт суборенди, а також відповідач не надав доказів звернення до позивача чи власника обєкту суборенди про приведення приміщення у придатне до користування. В тому числі, судом встановлено, що відповідач частково вносив платежі за договором суборенди.

Щодо зазначеного відповідач про не отримання рахунків на оплату за оренду приміщення, то необхідно зазначити наступне. У відповідності до умов Договору у відповідача був обовязок сплачувати за оренду приміщення до щомісячно у строк не пізніше 20 числа календарного місяця, наступного за тим календарним місяцем, за який вноситься суборендна плата. Разом з тим, відповідач не був позбавлений права отримувати рахунки на оплату за оренду приміщення у позивача, а не чекати на отримання рахунків.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобовязань, отже суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 250938,36 грн. заборгованості за надані послуги за договором правомірна та підлягає задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 21202,57 грн., збитків від інфляції у розмірі 55884,00 грн. нарахованих у період з 22.04.2009 по січень 2012 року.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При дослідженні розрахунку 3% річних та збитків від інфляції судом встановлено, що позивач правильно здійснив розрахунок 3% річних та збитків від інфляції за простроченими платежами з листопада 2008 року по березень 2009 року. Що стосується простроченого платежу за квітень 2009, то з урахуванням п. 5.5 Договору, початок прострочення платежу за квітень 2009 натає 21.05.2009, а тому суд дійшов висновку, що позивач здійснив неправильний розрахунок 3% річних та збитків від інфляції за простроченим платежем по орендній платі за квітень 2009, тому наводить власний розрахунок.

Розрахунок процентів

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

197680.5922.04.2009 - 20.05.2009293 %471.18

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі

22.04.2009 - 20.05.2009197680.591.005988.40198668.99

Таким чином, суд задовольняє вимоги позивача про стягнення з відповідача 21075,62 грн. 3% річних та 55617,71 грн. збитків від інфляції.

08.02.2012 через канцелярію суду від позивача по справі надійшли уточнення позовних відповідно до яких позивач відмовився від позову в частині заявлених вимог про стягнення з відповідача 2314781,60 грн. неустойки за в розмірі подвійної суборендної плати за час прострочення та розірвання Договору суборенди нежитлового приміщення укладений між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ВАТ “ВТБ Банк” в особі Ужгородської філії ВАТ “ВТБ Банк” від 02.10.2008.

Подана заява позивача підписана представником за довіреністю ОСОБА_2. Як вбачається з довіреності від 17.12.2010, яка підписана ОСОБА_1, ОСОБА_2 надано право повної або часткової відмови від позову.

Відповідно до ч. 1 статті 78 ГПК України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи.

Згідно з ч. 2 статті 78 ГПК України до прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Перевіривши повноваження представника, а також те, що вказана дія не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд приймає заяву позивача про відмову від позову.

Згідно з ч. 4 статті 78 ГПК України про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Пункт 4 ч. 1 статті 80 ГПК України передбачає, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Відповідно до ч. 2 статті 80 ГПК України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Таким чином, суд приймає заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про відмову від позову в частині заявлених вимог про стягнення з відповідача 2314781,60 грн. неустойки за в розмірі подвійної суборендної плати за час прострочення та розірвання Договору суборенди нежитлового приміщення укладений між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ВАТ “ВТБ Банк” в особі Ужгородської філії ВАТ “ВТБ Банк” від 02.10.2008 та припиняє провадження у справі № 53/140 в цій частині.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України судові витрати (державне мито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати на проведення експертизи) покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Як вбачається з листа Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз № 1645 від 04.08.2010, вартість експертизи становить 3036,20 грн., яка була сплачена позивачем.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати повязані з проведення експертизи в розмірі 3032,56 грн., оскільки суд частково задовольнив позовні вимоги.

На підставі викладеного, керуючись статтями 33, 49, п. 4 ч. 1 ст. 80, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “ВТБ Банк” (01004, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка/вул. Пушкінська, 8/26, ідентифікаційний код 14359319, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 250938 (двісті пятдесят тисяч девятсот тридцять вісім) грн. 36 коп. основного боргу, 21075 (двадцять одна тисяча сімдесят пять) грн. 62 коп. 3% річних, 55617 (пятдесят пять тисяч шістсот сімнадцять) грн.71 коп. збитків від інфляції, 3276 (три тисячі двісті сімдесят шість) грн. 32 коп. витрат по сплаті державного мита та 235 (двісті тридцять пять) грн. 72 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 3032 (три тисячі тридцять дві) грн. 56 коп. витрат на проведення експертизи.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Припинити провадження у справі в частині заявлених вимог про стягнення з відповідача 2314781,60 грн. неустойки за в розмірі подвійної суборендної плати за час прострочення та розірвання Договору суборенди нежитлового приміщення укладений між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ВАТ “ВТБ Банк” в особі Ужгородської філії ВАТ “ВТБ Банк” від 02.10.2008

5. В іншій частині позовних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Грєхова О.А.

Повне рішення складено 16.02.2012