Постанова № 21400236, 06.02.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2012 № 34/53

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Рудченка С.Г.

суддів: Кропивної Л.В.

Поляк О.І.

при секретарі судового засідання Помаз І.А.,

за участю представників учасників судового провадження згідно протоколу судового засідання від 06.02.2012,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення господарського суду міста Києва від 14.11.2011 (дата підписання 16.11.2011),

у справі№ 34/53 (суддя Сташків Р.Б.)

за позовомПублічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»

до1. Закритого акціонерного товариства «Розмарин»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Поляріс

Компані»

прозвернення стягнення на предмет іпотеки,

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства «Розмарин», Товариства з обмеженою відповідальністю «Поляріс Компані» про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Під час розгляду справи по суті представником позивача в порядку ст. 22 ГПУ України була подана заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив:

1) звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме, нежилий будинок (літ. А), загальною площею 240,7 м2, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Олександра Бойченка, буд. 9, що належить відповідачу-1 на праві власності, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нежилий будинок серії НБ № 010003677, виданим Головним управлінням з питань майна Київської міської державної адміністрації на підставі Наказу «Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна» від 14.11.2000 № 645-В, право власності зареєстроване за іпотекодавцем згідно з реєстраційним написом на право установлювальному документі Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 20 листопада 2000 року, у реєстровій книзі 8 п-31, за реєстровим № 1026п, шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, та за рахунок вказаного майна задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», в особі Київського відділення за Кредитним договором в розмірі 4 641 036, 55 грн.

2) звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме, нежилий будинок (літ. А), загальною площею 207, 40 м2, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Празька, буд 25/1, що належить відповідачу-1 на праві власності, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нежилий будинок серії НБ № 010003682, виданим Головним управлінням з питань майна Київської міської державної адміністрації на підставі Наказу «Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна» від 14.11.2000 № 645-В, право власності зареєстроване за іпотекодавцем згідно з реєстраційним написом на право установлювальному документі Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 20 листопада 2000 року, у реєстровій книзі 8п-31, за реєстровим № 1154п, шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, та за рахунок вказаного майна задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», в особі Київського відділення за Кредитного договору в розмірі 4 641 036, 55 грн.

3) встановити початкову ціну на нежилий будинок (літ. А), загальною площею 240,7 м2, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Олександра Бойченка, буд. 9 та нежилий будинок (літ. А), загальною площею 207,40 м2, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Празька, буд 25/1 у розмірі, що передбачений договором іпотеки, а саме 4 565 200, 00 грн. (а.с. 118-121 том 1).

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.11.2011 припинено провадження у справі щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Поляріс Компані». У позові до Приватного підприємства «Розмарин» відмовлено.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулось з апеляційною скаргою №301.6-21/3813 від 25.11.2011, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, заявник апеляційної скарги посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, неправильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, у звязку з чим останнє підлягає скасуванню з підстав, викладених у тексті скарги.

Так, зокрема, позивач зазначає, що судом не було враховано рішення господарського суду міста Києва від 27.04.2010 у справі № 4/29, залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2010, яким встановлено, що в преамбулі іпотечного договору № 02-10/4342 від 29.12.2007 була допущена технічна помилка, а саме невірно вказаний номер договору кредиту, замість № 21-18/138 вказаний № 24-18/138.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2011 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд на 16.01.2012 за участю уповноважених представників сторін.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 16.01.2012 розгляд апеляційної скарги було відкладено у звязку з необхідністю витребування додаткових матеріалів та неявкою представників відповідачів.

Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, вважає їх законними та обґрунтованими, на виконання вимог ухвали суду в судовому засіданні надав копію постанови Вищого господарського суду України від 11.01.2012 у справі № 13/153, яка судовою колегією була оглянута та долучена до матеріалів справи.

Представники відповідачів в судове засідання не зявилися, про причини неявки суд не повідомили, через відділ документального забезпечення суду подали клопотання № 31/12 від 31.01.2012 та № 020-07 від 02.02.2012 про зупинення провадження, в задоволенні яких судовою колегією було відмовлено у звязку з їх необґрунтованістю.

Враховуючи те, що про дату та час судового засідання учасники апеляційного провадження були повідомлені належним чином, направленими на їх адресу копіями ухвали суду, а також те, що неявка представників відповідачів не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, колегія апеляційного господарського суду прийняла рішення про можливість розгляду справи за їх відсутності.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України.

У відповідності до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» (позивач/кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Поляріс Компані» (відповідач-2/позичальник) був укладений кредитний договір № 21-18/138 від 29.12.2007, за умовами якого кредитор зобовязався надати позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання у сумі 2500000, 00 грн. (далі кредит), зі сплатою 14% річних та комісій, в розмірі та порядку, визначеними тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в додатку 1 до цього договору, що є невідємною складовою цього договору, та порядком повернення кредиту рівними частинами в сумі 833334 грн. не пізніше 28 числа кожного дванадцятого місяця, починаючи з 28 грудня 2008 року та з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом у сумі 833332 грн. не пізніше 28 грудня 2010 року, на умовах, визначених цим договором (а.с. 14-17 том 1).

Пунктом 1.2 кредитного договору визначено, що кредит надається позичальнику на: поповнення обігових коштів.

Відповідно до пункту 2.1 кредитного договору надання кредиту на цілі, зазначені в п. 1.2 цього договору, проводиться після укладення договору/ів, вказаного/их в п.1.3 та п.п.3.3.3 цього договору, шляхом перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку № 20637010855911 в Київській міській філії АКБ «Укрсоцбанк» на поточний рахунок позичальника № 26006010855911 в Київській міській філії АКБ «Укрсоцбанк», на підставі письмової заяви позичальника.

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті наданого кредиту щомісячно, в останній робочий день поточного місяця за період з останнього робочого дня попереднього місяця по день, що передує останньому робочому дню поточного місяця, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі за методом «факт/360» де «факт» - це фактична кількість днів у періоді, за який здійснюється нарахування процентів, а «360» умовна кількість днів у році (п. 2.3 кредитного договору).

При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту.

Згідно з пунктом 2.4 кредитного договору сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті наданого кредиту щомісячно не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі, на рахунок № 20682010855911, відкритий в Київській міській філії АКБ «Укрсобанк».

Згідно з п.п. 3.3.16 кредитного договору позичальник зобовязаний на вимогу кредитора у випадках, передбачених у п.п. 2.10.3, 3.2.5, 3.2.6.2, 3.2.7 цього договору, достроково протягом 30 календарних днів після отримання позичальником письмової вимоги кредитора, повернути кредит, сплатити проценти, комісії, можливу неустойку (пеню, штраф), а також достроково виконати свої зобовязання у випадках, в порядку та в строки, що передбачені в п. 5.4 цього договору.

З метою забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» (іпотеко держатель/позивач) та Закритим акціонерним товариством «Розмарин» (іпотекодавець/відповідач-1) було укладено іпотечний договір № 02-10/4342 від 29.12.2007, відповідно до умов якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання зобовязань позичальника за основним зобовязанням, укладеним між іпотекодержателем та позичальником, нерухоме майно, яким є:

- нежилий будинок (літ.А), загальною площею 240, 70 кв.м., який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. О. Бойченка, буд. 9;

- нежилий будинок (літ.А), загальною площею 207, 40 кв.м. згідно право встановлювального документа, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Празька, буд. 25/1 (а.с. 19-21 том 1).

Укладений договір іпотеки було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 за реєстровим № 948 та внесено до Державного реєстру іпотек та до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Відповідно до п.п. 2.4.3 п. 2.4 іпотечного договору у разі невиконання або неналежного виконання позичальником зобов'язань за основного зобовязання, банк має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення та предмет іпотеки.

Заставна вартість предмета іпотеки, відповідно до п.1.2 договору іпотеки, становить 4 565 200, 00 грн.

На виконання кредитного договору банк відкрив позичальнику позичковий рахунок № 20637010855911 та надав кредит в сумі 2500000, 00 грн., що підтверджується копією меморіального ордеру №12-03 від 4 січня 2008 року (а.с. 60 том 1).

В звязку з порушенням позичальником умов кредитного договору щодо сплати кредиту та процентів, банк 23.06.2009 звернувся як до нього, так і до майнового поручителя з претензіями за вих. № 24.7-20/1132 та № 24.7-20/1134, в яких пропонував розглянути вимоги та сплатити прострочену заборгованість, яка на дату звернення становила 1010278, 46 грн. та складалась з:

- 833334 грн. прострочений кредит;

- 176944,46 грн. прострочені процентів, а також пеню, комісії, штрафні санкції та проценти відповідно до кредитного договору. Отримання вимог підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 22-25 том 1).

Вимоги банку позичальником та іпотекодавцем були залишені без задоволення.

Позивач зазначає, що станом на 06 квітня 2011 року заборгованість відповідача за кредитним договором становить 4641036, 55 грн., з яких 2500 00, 00 грн. сума заборгованості за кредитом, 1062341, 34 грн. сума заборгованості за відсотками, 31654, 03 грн. розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків, 416805, 56 грн. розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту, 630235, 62 грн. збитків від інфляції.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов кредитних договорів щодо повернення заборгованості за кредитом, у звязку з чим просить стягнути зазначену заборгованість шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобовязання одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статті 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України передбачають, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог до Закритого акціонерного товариства «Розмарин» суд першої інстанції виходив з того, що колегією судів Київського апеляційного господарського суду у справі № 13/153 була встановлена наявність факту підписання різних редакцій спірного кредитного договору і як наслідок мало місце підписання кредитного договору № 21-18/138 від 29.12.2007 не забезпеченого іпотечним договором та укладення іпотечного договору в забезпечення основного зобовязання за кредитним договором № 24/18-138, а відтак відсутні підстави для задоволення звернення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 02-10/4342 для задоволення вимог позивача за кредитним договором № 21-18/138.

Під час розгляду апеляційної скарги представником позивача була надана копія постанови Вищого господарського суду України від 11.01.2012 у справі № 13/153, якою була скасована постанова Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2011 у справі № 13/153, рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2011 у справі № 13/153 залишено без змін.

В даній постанові Вищий господарський суд України погодився з висновком суду першої інстанції, вказавши, що зобовязання за кредитним договором та за договором іпотеки не припинено, в повному обсязі не виконано, а також послався на те, що рішенням господарського суду міста Києва у справі № 4/29 від 27.04.2010 встановлено, що доводи ЗАТ «Розмарин» щодо визнання недійсним договору іпотеки з тих підстав, що основний договір не укладався є безпідставним, оскільки договір кредиту № 21-18/138 було укладено між АКБ «Укрсоцбанк» та ТОВ «Поляріс компані» 29.12.2007, а в преамбулі іпотечного договору допущена технічна помилка, а саме невірно вказано номер договору кредиту.

Статтею 35 ГПК України встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Дослідивши викладене вище в сукупності з іншими доказами та на підставі встановлених обставин справи, враховуючи встановлений факт допущення технічної помилки в преамбулі іпотечного договору та відсутність доказів погашення кредиту та процентів за користування кредитом, колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку про задоволення вимог позивача та стягнення 2500 00, 00 грн. заборгованості за кредитом та 1062341, 34 грн. заборгованості за процентами.

Крім того, за неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобовязань позивачем була нарахована пеня у сумі 416805, 56 грн. за несвоєчасне повернення кредиту, 31654, 03 грн. за несвоєчасну сплату процентів та 630235, 62 грн. збитків від інфляції.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З розрахунку позивача вбачається, що ним були нараховані інфляційні збитки за період з серпня 2009 року по грудень 2009 року на всю суму кредиту 2500000, 00 грн., тобі як у відповідача ще не виник обовязок сплати всього кредиту, тим паче, що позивачем не висувалась вимога про дострокове погашення кредиту в порядку п. 3.2.6.2 кредитного договору.

Судовою колегією за допомогою ІАЦ «ЛІГА:ЗАКОН» був здійснений розрахунок інфляційних втрат за спірний період з березня 2008 року по лютий 2011 року, який становить 513625, 88 грн.

Отже, враховуючи помилкове нарахування позивачем розміру інфляційних втрат до стягнення підлягають 513625, 88 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до п. 4.1 кредитного договору у разі прострочення позичальником строків погашення кредиту (його частини) та/або сплати процентів, комісій, зазначених в п.п. 1.1, 2.4, 2.5, 3.3.16, 3.3.17 цього договору, позичальник сплачує кредитору пеню в національній валюті у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період невиконання зобовязань за цим договором, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, починаючи з наступного дня за днем прострочення.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Також, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судова колегія вважає його арифметично невірним, так, зокрема, позивач при нарахуванні пені за несвоєчасне повернення кредиту вийшов за шестимісячний строк, встановлений п. 6 ст. 232 ГК України, та також нараховував на всю суму кредиту 2500000, 00 грн., тобі як у відповідача ще не виник обовязок сплати всього кредиту.

Отже, враховуючи помилкове нарахування позивачем розміру пені до стягнення підлягає пеня у сумі 257602, 86 грн. за несвоєчасне повернення кредиту та 31015, 54 грн. за несвоєчасну сплату процентів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

У разі порушення боржником основного зобов'язання, відповідно до зобов'язань іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

В силу положень ст. 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Колегією суддів встановлено, що обтяження по типу «іпотека» згідно іпотечного договору № 02-10/4342 від 29.12.2007 зареєстроване в Державному реєстрі іпотек, на майно накладено заборону відчуження за № 949, 950.

З матеріалів справи вбачається, що у претензіях за вих. № 24.7-20/1132 та № 24.7-20/1134 від 23.06.2009, позивачем зазначалось, що в разі непогашення заборгованості банк буде змушений звернутися до суду за захистом порушених прав та/або звернути стягнення на заставлене майно.

Як було встановлено вище, строки сплати визначені графіком повернення кредиту позичальником порушені, зобовязання відповідача за кредитним договором № 21-18/138 від 29.12.2007 не виконані, суми кредиту, процентів по кредиту, нарахованої пені не сплачені.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону; звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 Закону України «Про іпотеку» початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Обовязок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого субєктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно зясувати обставини, які мають значення для справи.

Дослідивши вищевикладене в сукупності з іншими доказами та на підставі встановлених обставин справи, враховуючи наявні факти прострочення позичальником сплати боргу за кредитом, відсотках та пені, колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку про задоволення вимог позивача про стягнення кредитної заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки вартістю 4 565 200, 00 грн., передбаченою договором іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 104 ГПК України неповне зясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Зважаючи на викладене та обставини справи, колегія апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення господарського суду міста Києва від 14.11.2011 підлягає задоволенню частково, а рішення господарського суду міста Києва від 14.11.2011 у справі № 34/53 підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

п о с т а н о в и в:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення господарського суду міста Києва від 14.11.2011 у справі № 34/53 задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду міста Києва від 14.11.2011 у справі № 34/53скасувати, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

1). Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задовольнити частково.

2). Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Розмарин» (02002, м. Київ, вул. Каховська, буд. 64, код ЄДРПОУ 25397777) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (03150, м. Київ, вул. Ковпака, буд. 29, код ЄДРПОУ 00039019) 2500 00, 00 грн. заборгованості за кредитом та 1062341, 34 грн. заборгованості за процентами, 513625, 88 грн. інфляційних втрат, 257602, 86 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 31015, 54 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, 23981, 05 грн. державного мита та 221, 94 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 02-10/4342 від 29.12.2007, а саме:

- нежилий будинок (літ. А), загальною площею 240,7 м2, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Олександра Бойченка, буд. 9, що належить Закритому акціонерному товариству «Розмарин» на праві власності;

- нежилий будинок (літ. А), загальною площею 207, 40 м2, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Празька, буд 25/1, що належить Закритому акціонерному товариству «Розмарин» на праві власності,

яке реалізувати шляхом проведення прилюдних торгів згідно ст. 39 Закону України «Про іпотеку» з визначенням початкової ціни продажу предмета іпотеки вартістю 4 565 200, 00 грн., передбаченому договором іпотеки.

3). В іншій частині позовних вимог відмовити.

3. В іншій частині апеляційну скаргу залишити без задоволення.

4. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Розмарин» (02002, м. Київ, вул. Каховська, буд. 64, код ЄДРПОУ 25397777) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (03150, м. Київ, вул. Ковпака, буд. 29, код ЄДРПОУ 00039019) 26548, 43 грн. витрат, повязаних зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

6. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

7. Матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддяРудченко С.Г.

СуддіКропивна Л.В.

Поляк О.І.