Рішення № 21286883, 26.01.2012, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2012 рокуСправа № 02/5026/829/2011

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Ковбою І.М.,

за участю представників: позивача: ОСОБА_1 - директор,

першого відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю,

другого відповідача: ОСОБА_3 - директор, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - за довіреностями, третього відповідача: не зявився,

приватний нотаріус ОСОБА_6 - не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу

за позовом приватного підприємства "Хвиля-V"

до публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Черкаської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (перший відповідач),

до товариства з обмеженою відповідальністю "Ліана СП-Плюс" (другий відповідач),

до ОСОБА_9 (третій відповідач),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: приватний нотаріус ОСОБА_6,

про визнання недійсними договорів,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про визнання недійсним на підставі статей 203, 215, 227 ЦК України кредитного договору № 010/02-29/50-09 від 16 вересня 2009 року, з тих підстав, що вказаний договір не відповідає формі кредитного договору, оскільки він укладений у трьох примірниках, однак екземпляри банку та позичальника виявилися різними, та з підстав відсутності у обох сторін індивідуальної ліцензії на видачу кредиту при укладенні кредитного договору № 010/02-29/748-08 (відновлювальна кредитна лінія) від 29 травня 2008 року та кредитного договору № 010/02-29/522-08 (відновлювальна кредитна лінія) від 08 квітня 2008 року і на використання іноземної валюти як засобу платежу по даних договорах, на які посилається банк у примірнику свого кредитного договору № 010/02-29/50-09 від 16 вересня 2009 року як підставу для видачі кредитних коштів; також заявлено вимогу про визнання недійсними в звязку цим, на підставі ст. 548 ЦК України, договору іпотеки № 010/02-29/50-09-з від 22 вересня 2009 року, договору іпотеки № 010/02-29/50-09 з-1 від 22 вересня 2009 року, договору наступної іпотеки № 010/02-29/50-09 з-2 від 16 вересня 2009 року.

Ухвалою суду від 05.05.2011 залучено приватного нотаріуса Жашківського районного округу Черкаської області ОСОБА_6 до участі у справу як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, з огляду на те, що оспорювані іпотечні договори посвідчувалися приватним нотаріусом і рішення у даній справі може стосуватися прав чи обовязків приватного нотаріуса ОСОБА_6

Ухвалою суду від 19.05.2011 ТОВ "Ліана СП-Плюс" та ОСОБА_9 виключено із числа третіх осіб та залучено їх до участі у справу як відповідачів.

Ухвалою суду від 14.07.2011 задоволено клопотання позивача, призначено судову експертизу у даній справі, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, та зупинено провадження у даній справі.

Ухвалою суду від 21.12.2011 поновлено провадження у справі в звязку з надходженням до господарського суду Черкаської області листа за підписом директора КНДІСЕ ОСОБА_10, із яким до господарського суду повернуто матеріали даної справи без виконання з мотивів неможливості встановити час виготовлення кредитного договору №010/02-29/50-09 від 16.09.2009 у звязку з відсутністю методики, а час виконання підписів у ньому можливо встановити лише при наявності оригіналів досліджуваних документів, наявності оригіналів порівняльних зразків документів, наявності письмового дозволу на вирізання штрихів записів та підписів у досліджуваному документі та у порівняльних зразках документів.

Перший відповідач (Банк) у відзиві на позовну заяву (т. 1, а. с. 58-61) повністю заперечив проти позову з тих підстав, що у Банку є в наявності відповідні ліцензії і дозвіл на право кредитування в іноземній валюті; у договорах іпотеки з ТОВ "Ліана СП-Плюс" помилково вказане посилання на кредитний договір від 11 вересня 2009 року, оскільки такого кредитного договору не існує і не існувало, кредит видавався відповідно до кредитного договору від 16 вересня 2009 року, який підписаний повноважними представниками сторін, із цим договором знайомилися майнові поручителі при підписанні договорів іпотеки і копія цього договору знаходиться у матеріалах приватного нотаріуса ОСОБА_6 Крім того, права та обовязки, які виникли у сторін під час укладення оспорюваних договорів, не порушують законних інтересів позивача, а позивач за договорами іпотеки не являється стороною. Письмовим поясненням від 14.06.2011 (т. 2, а.с. 32) перший відповідач зазначив, що фактичною датою укладення кредитного договору № 010/02-29/50-09 є 16 вересня 2009 року, договір № 010/02-29/50-09 від 11.09.09 ніколи не укладався і ніколи не існував, у договорах іпотеки допущено опечатки.

Другий відповідач у відзиві на позовну заяву (т. 2, а. с. 132-134) позов визнав повністю і просив його задовольнити в звязку з тим, що Банк при укладенні договорів іпотеки від 22.09.2009 приховав наявність двох кредитних договорів за одним номером № 010/02-29/50-09 від 11.09.2009 та від 16.09.2009, які відрізняються цільовим використанням кредиту та підписом уповноважених осіб банку, в зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 230 Цивільного кодексу України він є недійним як такий, що укладений під впливом обману.

Третій відповідач подав пояснення по справі, отримані судом 12.07.2011 (т. 2, а. с. 113-114), в якому просив врахувати, що договір іпотеки підписано ним як фізичною особою, а не фізичною особою-підприємцем; чинним законодавством передбачено право особи використовувати майно у підприємницькій діяльності, але це не є її обов'язком; просив врахувати дане пояснення при вирішенні спору.

Третя особа - приватний нотаріус ОСОБА_6 надіслала суду письмові пояснення від 14.06.2011 (том 2, а. с. 43), яким пояснила, що дійсно 22 вересня 2009 посвідчувала два договори іпотеки на підставі документів, які передбачені Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій, а саме п. 91-103 Розділу 7. Обовязковою умовою посвідчення даних договорів є наявність зобовязання. Посвідчуючи вищевказані договори іпотеки та керуючись ст. 18 Закону України "Про іпотеку", нею в договір були внесені зміст та розмір основного боргового зобовязання, що витікало з кредитного договору №010/02-29/50-09 від 16 вересня 2009 року, і до іпотечного договору був долучений саме вказаний кредитний договір. У іпотечному договорі помилково вказане число 11 вересня, тобто сталася опечатка, яка за Правилами ведення нотаріального діловодства може бути виправлена лише за заявою сторін у договорі. Самостійно, або ж за заявою будь - якої однієї із сторін договору, нотаріус виправлення не здійснює. Але ніяким істотним умовам договору іпотеки ця дата не надавала негативних юридичних наслідків, а тому жодна із сторін не зверталася з заявами про внесення виправлень в цю дату. До пояснення приватним нотаріусом додані копії документів, на підставі яких посвідчувалися договори іпотеки.

Заявою від 11.01.2012 перший відповідач просив припинити провадження у справі в частині визнання недійсним договору наступної іпотеки № 010/02-29/50-09 з-2 від 16.09.2009, укладеного між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_9, з підстав досягнення згоди щодо мирного врегулювання спору між сторонами, в результаті якої частково погашено кредитну заборгованість ПП "Хвиля -V" в розмірі 2530, 6 тис. грн. та припинено дію даного договору.

У судовому засіданні:

представники позивача підтримували позов повністю з підстав, викладених у позовній заяві;

директор ПП "Хвиля -V" ОСОБА_1 у судовому засіданні 26.01.2012 просив направити справу для проведення судової експертизи, так як він надає дозвіл на вирізання із належного позивачу примірника кредитного договору необхідних штихів та знаків, та пояснив, що підписав кредитний договір для переведення валютного кредиту у гривневий, а потім приблизно через місяць працівники банку надали йому для підписання інший текст кредитного договору і він його підписав, але потім побачив, що було б краще, якби кредит не переводили у гривневий, так як для підприємства це стало невигідно;

представник першого відповідача повністю заперечив проти позовних вимог позивача і пояснив, що існує кредитний договір № 010/02-29/50-09 від 16.09.2009, за умовами якого банк надав кредит; позичальник з вересня 2009 року по грудень 2010 року здійснював сплату коштів на погашення відсотків і не заперечував проти його дійсності, даний позов є надуманим і безпідставним; у банку є в наявності відповідні ліцензії і дозвіл на право кредитування у іноземній валюті; в договорах іпотеки з ТОВ "Ліана СП-Плюс" помилково вказане посилання на кредитний договір від 11 вересня 2009 року, оскільки кредитного договору із такою датою не існує і не існувало, кредит видавався відповідно до кредитного договору від 16 вересня 2009 року, із цим договором знайомилися майнові поручителі при підписанні договорів іпотеки і копія цього договору знаходиться у матеріалах приватного нотаріуса ОСОБА_6; представник банку підтримав заяву від 11.02.2011, якою просив припинити провадження у справі в частині визнання недійсним договору наступної іпотеки №010/02-29/50-09 з-2 від 16.09.2009, укладеного між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_9 з підстав досягнення згоди щодо мирного врегулювання спору між сторонами, в результаті якої частково погашено кредитну заборгованість ПП "Хвиля -V" в розмірі 2530, 6 тис. грн. та припинено дію даного договору; також пояснив, що у своїх проясненнях в даному судовому засіданні директори позивача і другого відповідача чітко пояснили, що при підписанні договорів вони знали, що кредит надавався на переведення валютного кредиту у гривневий, і те, що в подальшому вони побачили, що це їм невигідно, не може бути підставою для визнання договорів недійсними;

представники другого відповідача підтримали відзив на позов, яким визнали позов повністю і просили його задовольнити, та пояснили, що перед підписанням договору іпотеки № 010/02-29/50-09-3 від 22.09.2009 їм було надано на ознайомлення кредитний договір, де призначенням кредиту було поповнення обігових коштів і не було мови про погашення попередньої заборгованості, інакше другий відповідач не надав би майно в іпотеку; вважали за необхідне направити справу для проведення судової експертизи, із запропонованими позивачем питаннями погодилися; у судовому засіданні 26.01.2012 представники другого відповідача пояснили, що не даючи дозволу на вирізання штрихів із свого примірника кредитного договору, банк не посилається на будь-який нормативний акт, який не дозволяє це робити, та такою своєю позицією банк фактично визнає те, що різні варіанти кредитного договору фактично підписувалися у різні дати, і це свідчить про те, що при підписанні договору іпотеки директору ТОВ "Ліана СП-Плюс" було надано для ознайомлення той примірник кредитного договору, у якому був відсутній запис про надання кредиту для рефінансування іншої заборгованості;

директор ТОВ "Ліана СП-Плюс" у судовому засіданні 26.01.2012 пояснив, що ОСОБА_1 попросив надати в іпотеку ще один обєкт нерухомості для поповнення обігових коштів, тобто, позивач мав намір взяти кредит у більшій сумі, погасити той кредит, що був, і решту направити на господарську діяльність; якби він знав про якісь проблеми у позивача, то не погодився б на додаткову іпотеку, а подробиці взнав лише після отримання позовної заяви;

приватний нотаріус ОСОБА_6 у судовому засіданні 14.06.2011 пояснила, що обидва договори іпотеки посвідчені в один день, були присутні представники банку та ТОВ "Ліана СП-Плюс", які читали текст договору перед його посвідченням; нотаріус детально вичитала увесь текст договору, оскільки несе відповідальність за посвідчення договору іпотеки; однак, помилково у договорах іпотеки вказано дату кредитного договору 11 вересня, чомусь ніхто не помітив цю описку; пояснює, що ця дата не впливає на суть чи дійсність договорів іпотеки; номери на договорах іпотеки присвоєні банком і нотаріусом не змінювалися, оскільки для посвідчення договорів іпотеки це не має значення.

У судовому засіданні 26.01.2012 оголошена вступна та резолютивна частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, суд встановив таке.

Позивачем - приватним підприємством "Хвиля-V" оспорюється дійсність кредитного договору № 010/02-29/50-09 від 16 вересня 2009 року, укладеного відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (правонаступником якого відповідно до статуту є перший відповідач у справі - публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль") та приватним підприємством "Хвиля-V".

Однією з підстав для визнання недійсним кредитного договору № 010/02-29/50-09 від 16 вересня 2009 року позивач вказує на наявність двох примірників кредитного договору, який має одну й ту ж дату та номер, однак, у яких вказані різні призначення отримання кредиту.

Судом встановлено, що позивачем додано до позовної заяви примірник кредитного договору № 010/02-29/50-09 від 16 вересня 2009 року, підписаного начальником Жашківського відділення Черкаської обласної дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" ОСОБА_11 та заступником начальника Жашківського відділення ОСОБА_12, що діяли на підставі Довіреностей і Положення про дирекцію, та приватним підприємством "Хвиля-V" (як Позичальником) в особі директора ОСОБА_1, у якому вказано, що Банк як Кредитор, на положеннях та на умовах цього Договору, надає Позичальнику кредит в сумі 3598713 грн. на 12 місяців (360 днів), строком до 11 вересня 2010 року, зі сплатою 28 % процентів річних, на поповнення обігових коштів та ведення поточної фінансово - господарської діяльності.

Першим відповідачем - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" - надано оригінал кредитного договору № 010/02-29/50-09 від 16 вересня 2009 року, підписаного заступником директора з питань корпоративного бізнесу Черкаської обласної дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" ОСОБА_8 та начальником Жашківського відділення ОСОБА_11 на підставі Довіреностей і Положення про дирекцію, та приватним підприємством "Хвиля-V" (як Позичальником) в особі директора ОСОБА_1, у якому вказано, що Банк як Кредитор, на положеннях та на умовах цього Договору, надає Позичальнику кредит в сумі 3598713 грн. на 12 місяців (360 днів), строком до 11 вересня 2010 року, зі сплатою 28 % процентів річних, на поповнення обігових коштів та ведення поточної фінансово - господарської діяльності і для рефінансування кредитної заборгованості за Кредитним договором № 010/02-29/748-08 від 29.05.2008 та Кредитним договором № 010/02-29/522-08 від 08.04.2008.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги не підлягаючими до задоволення, з огляду на наступне.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Представши позивача, у тому числі директор приватного підприємства "Хвиля-V", не вказали норму права, якій суперечить вказаний кредитний договір. Позивач не вказав, яким чином, в чому саме порушене право приватного підприємства "Хвиля-V" підписанням двох редакцій кредитного договору.

Обидва примірники договору підписані повноважними представниками ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та приватного підприємства "Хвиля-V", скріплені їх печатками.

Кредитний договір виконувався обома сторонами. Із поданих Банком виписок з особового рахунку Позичальника - приватного підприємства "Хвиля-V" (т. 1, а.с. 105-133) вбачається, що 29.09.2009 та 28.10.2009 було перераховано кредитні кошти згідно листа клієнта до кредитного договору № 010/02-29/50-09 від 16.09.2009 для купівлі дол. США на рефінансування кред. заб. по дог. № 010/02-29/748-08 від 29.05.2008 та № 010/02-29/522-08 від 08.04.2008. Заборгованість у доларах США по вказаних кредитних договорах 2008 року була погашена і в подальшому здійснювалися нарахування процентів та сплата кредиту і процентів у гривні по кредитному договору № 010/02-29/50-09 від 16.09.2009.

Із пояснень директора ПП "Хвиля-V" у судовому засіданні вбачається, що укладення кредитного договору № 010/02-29/50-09 від 16.09.2009 було направлене на погашення кредиту в іноземній валюті - доларах США (вартість якого значно виросла в кінці 2008 року) та переведення його у гривні, але через деякий час після укладення договору позивачу стало зрозуміло, що таке переведення було не настільки вигідним для підприємства, як вважалося. Однак, вказане не може бути підставою для визнання кредитного договору недійсним.

Приватним нотаріусом ОСОБА_6 подано суду копії документів, які надавалися їй при посвідченні договорів іпотеки, із яких вбачається, що у матеріалах приватного нотаріуса зберігається примірник кредитного договору № 010/02-29/50-09 від 16.09.2009, підписаного заступником директора з питань корпоративного бізнесу Черкаської обласної дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" ОСОБА_8 та начальником Жашківського відділення ОСОБА_11 і приватним підприємством "Хвиля-V" в особі директора ОСОБА_1

Предявлення позивачем іншого примірника кредитного договору, підписаного начальником Жашківського відділення Черкаської обласної дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" ОСОБА_11 та заступником начальника Жашківського відділення ОСОБА_12, не може заперечувати наявність у нього іншого примірника кредитного договору; також це не може свідчити про недійсність кредитного договору і не може спростовувати наявність та дійсність кредитного договору № 010/02-29/50-09 від 16.09.2009, який виконувався сторонами, на підставі якого було виконано банківські операції по перерахуванню кредитних коштів на рефінансування кредитної заборгованості ПП "Хвиля-V" по кредитних договорах № 010/02-29/748-08 від 29.05.2008 та № 010/02-29/522-08 від 08.04.2008.

Суд вважає обґрунтованими доводи представника ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та приватного нотаріуса про те, що вказана в пункті 1.1. договорів іпотеки дата кредитного договору "11 вересня 2009" є опискою, яка не впливає на зміст та дійсність договорів іпотеки, виходячи із того, що всі основні положення змісту кредитного договору № 010/02-29/50-09, вказані в пункті 1.1. договорів іпотеки, відповідають положенням самого кредитного договору. Крім цього, банк подав письмове підтвердження того, що між ним та Позичальником - приватним підприємством "Хвиля-V" - не укладався кредитний договір № 010/02-29/50-09 від 11 вересня 2009 року, і ні ПП "Хвиля-V", ні ТОВ "Ліана -СП - Плюс", ні ОСОБА_9 не подали суду доказів наявності такого кредитного договору.

Що стосується доводів позивача про недійсність кредитних договорів № № 010/02-29/748-08 від 29.05.2008 та № 010/02-29/522-08 від 08.04.2008 в звязку з зазначенням у них кредитування в іноземній валюті - доларах США, суд вважає такі доводи безпідставними та необґрунтованими, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства України для здійснення кредитування юридичних осіб у іноземній валюті отримання індивідуальної ліцензії не потребується, а перший відповідач - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"- має генеральну ліцензію та Дозвіл на виконання передбачених Законом України "Про банки і банківську діяльність" банківських операцій, в тому числі й на здійснення операцій з кредитування в іноземній валюті.

З огляду на викладене, вимога позивача про визнання недійсним кредитного договору № 010/02-29/50-09 від 16.09.2009 не підлягає задоволенню в звязку з безпідставністю та недоведеністю.

Суд приходить до висновку, що рішення можливо прийняти за наявними матеріалами, після заслуховування директорів позивача та другого відповідача, в звязку з чим клопотання про проведення судової експертизи слід залишити без задоволення.

Також позивачем у позовній заяві заявлено вимоги про визнання недійсними договорів іпотеки № 010/02-29/50-09-з від 22 вересня 2009 року та № 010/02-29/50-09 з-1 від 22 вересня 2009 року, укладених між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ТОВ "Ліана -СП - Плюс", та договору наступної іпотеки № 010/02-29/50-09 з-2 від 16 вересня 2009 року, укладеного ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та громадянином ОСОБА_9.

11.01.2012 представником АТ "Райффайзен Банк Аваль" надано суду письмове клопотання про припинення провадження у справі в частині вимоги про визнання недійсним договору наступної іпотеки № 010/02-29/50-09 з-2 від 16 вересня 2009 року в звязку з відсутністю предмету спору, оскільки між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_9 досягнуто згоди щодо мирного врегулювання спору, в результаті чого ОСОБА_9 було частково погашено кредитну заборгованість ПП "Хвиля-V" в розмірі 2530,6 тис. грн., в результаті чого договір наступної іпотеки № 010/02-29/50-09 з-2 від 16 вересня 2009 року сторонами був припинений.

Представником ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" надано у судовому засіданні оригінал напису приватного нотаріуса ОСОБА_6 про припинення договору наступної іпотеки № 010/02-29/50-09 з-2 від 16 вересня 2009 року.

Таким чином, предмет спору - договір наступної іпотеки № 010/02-29/50-09 з-2 від 16 вересня 2009 року - відсутній, тому провадження у справі в частині вимоги про визнання недійсним договору наступної іпотеки № 010/02-29/50-09 з-2 від 16 вересня 2009 року підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно суд вважає за необхідне зазначити, що договір наступної іпотеки № 010/02-29/50-09 з-2 від 16 вересня 2009 року (т. 1, а.с. 52-54) дійсно підписаний громадянином України ОСОБА_9, однак, ним не виконано вимоги суду та не подано доказів того, що предмет договору наступної іпотеки № 010/02-29/50-09 з-2 від 16 вересня 2009 року (нежитлова будівля, магазин-склад, площею 1 492,3 кв.м.) дійсно не використовувався ним у підприємницькій діяльності, оскільки: - відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 20.12.2011 (т. 3, а.с. 9) ОСОБА_9 зареєстрований як фізична особа-підприємець, - одним із видів діяльності вказано "роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту", - згідно чинного законодавства право власності на будь-який обєкт нерухомості реєструється за громадянином України; така реєстрація, як і укладення договору іпотеки фізичною особою не перешкоджає використовувати такий обєкт нерухомості у підприємницькій діяльності.

З огляду на викладене вище, у суду відсутні підстави для припинення провадження у справі в частині вимоги про визнання недійсним договору наступної іпотеки № 010/02-29/50-09 з-2 від 16 вересня 2009 року по пункту 1 статті 80 ГПК України.

Вимога позивача про визнання недійними договорів іпотеки № 010/02-29/50-09-з від 22 вересня 2009 року та № 010/02-29/50-09 з-1 від 22 вересня 2009 року, укладених між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ТОВ "Ліана - СП - Плюс", не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Позивач вказав підставами для визнання недійсними названих договорів іпотеки статтю 548 частину 2 Цивільного кодексу України, відповідно до якої недійсне зобовязання не підлягає забезпеченню.

Судом встановлено дійсність основного зобовязання, яке вказане у оспорюваних договорах іпотеки як таке, що витікає із кредитного договору № 010/02-29/50-09 від 16.09.2009, укладеного між Іпотекодержателем (відкрите акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль"), місцезнаходження якого м. Київ, вул. Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 14305909, та Боржником (приватним підприємством "Хвиля-V"), а також додаткових угод до нього, що можуть бути укладені в подальшому, за умовами яких Боржник зобовязується перед Іпотекодержателем повернути кредит в розмірі 3 598 713,00 грн., сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі, строки та у випадках, передбачених Кредитним договором (таке визначення дане у розділі "Предмет договору" оспорюваних договорів іпотеки - т. 1. а.с. 46, 49).

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Ні позивачем, ні другим відповідачем у справі не подано суду доказів надання приватному нотаріусу ОСОБА_6 при посвідченні вказаних договорів іпотеки примірника кредитного договору, у якому вказано цільове використання кредиту лише для поповнення обігових коштів, як це стверджував у судовому засіданні директор ТОВ "Ліана -СП - Плюс" ОСОБА_3 Доводи директора ПП "Хвиля-V" ОСОБА_1 у судовому засіданні про те, що він підписав договір від 16.09.2009 приблизно через місяць, нічим не підтверджені і є лише його припущенням.

ТОВ "Ліана - СП - Плюс" є стороною за оспорюваними договорами іпотеки, ОСОБА_3 особисто підписав вказані договори іпотеки у присутності приватного нотаріуса, який перевірив повноваження осіб, що їх підписали, належність ТОВ "Ліана -СП - Плюс" майна, яке передане в іпотеку.

Доводи директора ТОВ "Ліана -СП - Плюс" про те, що йому не було надано копію кредитного договору, зобовязання по якому забезпечувалися іпотекою майна, суд вважає необґрунтованими та такими, що не мають значення для даного спору, оскільки передача майна в іпотеку є правом сторони, при цьому для суду не мають значення підстави та причини надання товариством належного йому майна для забезпечення виконання іншим підприємством його зобовязань перед банком. Приватному нотаріусу було надано копію протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Ліана -СП - Плюс" від 04.09.2009 (т. 2, а.с. 92) про надання згоди на передачу в заставу ЧОД ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" комплексу будівель і споруд в забезпечення кредиту в сумі 3 598 713,00 гривень приватного підприємства "Хвиля-V".

Суду не подано доказів того, що директор ТОВ "Ліана -СП - Плюс" вимагав надання йому такої копії кредитного договору чи ознайомлення із борговими зобовязаннями Боржника протягом всього строку дії кредитного договору, а йому було відмовлено, та не подано доказів наявності спору з цього питання.

Разом з тим, у судовому засіданні 26.01.2012 директор ТОВ "Ліана -СП - Плюс" чітко пояснив, що ОСОБА_1 попросив надати в іпотеку ще один обєкт нерухомості для поповнення обігових коштів, тобто, позивач мав намір взяти кредит у більшій сумі, погасити той кредит, що був, і решту направити на господарську діяльність; якби він знав про якісь проблеми у позивача, то не погодився б на додаткову іпотеку, а подробиці взнав лише після отримання позовної заяви. Тобто, із пояснень директора ТОВ "Ліана -СП - Плюс" вбачається, що йому було достеменно відомо про те, що кредит отримувався на погашення попереднього кредиту. Пояснення ОСОБА_1 - директора ПП "Хвиля-V" про те, що в подальшому стало зрозуміло, що це невигідно для підприємства, дають можливість зрозуміти причини подання даного позову.

Твердження представників другого відповідача про заміну примірника кредитного договору у приватного нотаріуса є лише їх припущенням, які не можуть братися до уваги та на яких не може ґрунтуватися рішення суду.

Припущенням є також думка представників другого відповідача про те, що відмова ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" від надання дозволу на вирізання штрихів є визнанням банком неправомірності його дій.

В пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" вказано, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Позивачем вказане не виконано, наявність умислу в діях банку, істотність значення цих обставин і сам факт обману не доведено.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вказані позивачем у позовній заяві підстави для визнання кредитного договору та договорів іпотеки недійсними не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються наявними у справі матеріалами.

На підставі статті 49 ГПК України понесені позивачем судові витрати повністю покладаються на позивача і йому не відшкодовуються.

Виходячи з викладеного, керуючись п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Припинити провадження у справі в частині вимоги про визнання недійсним договору наступної іпотеки № 010/02-29/50-09 з-2 від 16 вересня 2009 року.

2. У позові про визнання недійсними кредитного договору № 010/02-29/50-09 від 16 вересня 2009 року, договору іпотеки № 010/02-29/50-09-з від 22 вересня 2009 року, договору іпотеки № 010/02-29/50-09 з-1 від 22 вересня 2009 року відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.Д.Пащенко

Повне рішення складено та підписано 31.01.2012