Рішення № 21257079, 25.08.2011, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-2695/11

Головуючий по 1-й інстанції Крючко Н.І.

Суддя-доповідач: Буленко О. О.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 201 року м.Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді : Буленко О.О.,

Суддів:Бондаревської С.М., Омельченко Л.М.,

при секретарі : Ачкасовій О.Н.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства «УкрСибанк»– Герасименко О.Г.

на рішення Ленінського районного суду м.Полтави від 25 червня 2011 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства « УкрСиббанк» до ОСОБА_5, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Відкрите акціонерне товариство « Тепловозремонтний завод» про стягнення заборгованості, процентів, пені за кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії № 7 –КБ від 29.11.2005 року та за договором овердрафта № 71 –ОД-КБ від 15.09.2008 року

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду, -

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2010 року ПАТ «УкрСиббанк» звернулося до з позовною заявою до ОСОБА_5, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог: Відкрите акціонерне товариство «Тепловозоремонтний завод» про стягнення заборгованості, процентів та пені за кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії від 29.11.2005 року № 7-КБ, що укладений між позивачем та ВАТ «Тепловозоремонтний завод» та договором овердрафту від 15.09.2008 року № 71-ОД-КБ, що укладений між позивачем та ВАТ «Тепловозоремонтний завод», посилаючись на те, що відповідач на підставі договорів поруки від 20.01.2009 року № 1 та від 15.09.2008 року № 1 виступив поручителем за виконання ВАТ «Тепловозоремонтний завод» зобов’язань за вказаними кредитним договором та договором овердрафту. З урахуванням уточнень позовних вимог, позивач просив стягнути з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за Кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії від 29.11.2005 р. № 7-КБ в розмірі 34 950 189,52 грн. та пеню в розмірі 3 139 828,75 грн., а також заборгованість за договором овердрафту від 15.09.2008 р. № 71-ОД-КБ в розмірі 3 168 045,84 грн. та пеню в сумі 307 727,58 грн.

Рішенням Ленінського районного суду Полтавської області від 26 червня 2011 року в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, процентів та пені за кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії від 29.11.2005 року № 7-КБ та договором овердрафту від 15.09.2008 року № 71-ОД-КБ відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ПАТ «УкрСиббанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального права і невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити його позов в повному обсязі.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та пояснень до неї, дійшла висновку, що апеляційна скарга ПАТ «УкрСиббанк» підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неправильне застосування норм матеріального права.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» та Відкритим акціонерним товариством «Тепловозоремонтний завод» 29 листопада 2005 року було укладено Кредитний договір № 7-КБ зі змінами, що викладені в додаткових угодах до нього - б/н від 01.12.2005, № 1 від 15.12.2005, № 2 від 20.07.2006, № 3 від 06.09.2006, № 4 від 04.12.2006, № 5 від 15.01.2007, № 6 від 30.03.2007, № 7 від 18.07.2007, № 8 від 13.08.2007, № 9 від 05.09.2007, № 10 від 18.10.2007, № 11 від 30.11.2007, № 12 від 31.03.2008, № 13 від 09.04.2008, № 14 від 27.05.2008, № 15 від 04.06.2008, № 16 від 21.08.2008, № 17 від 02.12.2008, № 18 від 25.12.2008, № 19 від 20.01.2009, № 20 від 30.01.2009, № 21 від 31.03.2009. На виконання вказаного договору позивач надав ВАТ «Тепловозоремонтний завод» кредитні кошти у гривні та російських рублях в розмірі, еквівалентному на дату видачі коштів 26 610471,50 грн. Відповідно до умов кредитного договору ВАТ «Тепловозоремонтний завод» зобов’язався прийняти, належним чином використовувати, повернути позивачу кредит та сплатити відсотки за користування ним в порядку і на умовах, визначених кредитним договором.

Також, між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» та Відкритим акціонерним товариством «Тепловозоремонтний завод» 15 вересня 2008 року було укладено договір овердрафту № 71-ОД-КБ згідно з яким позивач надав ВАТ «Тепловозоремонтний завод» овердрафт в розмірі 2 500 000,00 грн. Відповідно до умов договору овердрафту, ВАТ «Тепловозоремонтний завод» зобов’язане погасити овердрафт та внести плату за користування ним.

Як вбачається з матеріалів справи, позичальник – ВАТ «Тепловозоремонтний завод» у строки визначені кредитним договором, договором овердрафту та вимогами позивача не повернув грошові кошти та не сплатив відсотки за користування ними в повному обсязі. Наявність заборгованості ВАТ «Тепловозоремонтний завод» за кредитним договором та договором овердрафту також встановлена рішенням Господарського суду Полтавської області від 3 червня 2010 року, яке набуло законної сили.

В забезпечення виконання зобов’язань позичальника (ВАТ «Тепловозоремонтний завод») за кредитним договором та договором овердрафту між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_5 було укладено договори поруки від 20 січня 2009 р. №1 та від 15 вересня 2008 р. № 1 відповідно. Згідно з умовами вказаних договорів поруки, ОСОБА_5 зобов’язався солідарно відповідати перед позивачем за невиконання ВАТ «Тепловозоремонтний завод» зобов’язань за кредитним договором та договором овердрафту.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором овердрафту з поручителя, суд першої інстанції виходив з того, що договори поруки від 20 січня 2009 р. №1 та від 15 вересня 2008 р. № 1 є припиненими та у позивача відсутні правові підстави для стягнення заборгованості з поручителя, оскільки вона стягнута з ВАТ «Тепловозоремонтний завод» на підставі рішення господарського суду Полтавської області, яке набуло законної сили.

З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись як з такими, що ґрунтуються на невірному застосуванні норм матеріального права та їх невідповідності обставинам справи з огляду на таке.

Правовідносини, що виникли між сторонами спору врегульовані договорами поруки від 20 січня 2009 р. № 1 та від 15 вересня 2008 р. № 1, які були укладені між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_5 як забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії від 29.11.2005 року № 7-КБ та договором овердрафту від 15.09.2008 року № 71-ОД-КБ, що укладені між ПАТ «УкрСиббанк» та ВАТ «Тепловозоремонтний завод». Відповідно до п.1.4 договору поруки від 15 вересня 2008 р. № 1 та п.1.4 договору поруки від 20 січня 2009 р. № 1 відповідальність поручителя є солідарною.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Зазначені договори поруки не містять обмеження щодо відповідальності поручителя.

Згідно зі ст.543 ЦК України, у разі солідарного обов’язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов’язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов’язаними доти, доки їхній обов’язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов’язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов’язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Суд першої інстанції, внаслідок не застосування положень ст.543 ЦК України дійшов невірного висновку про відсутність у позивача права звернення з вимогою про стягнення до ОСОБА_5 з огляду на існування рішення Господарського суду Полтавської області про стягнення заборгованості з ВАТ «Тепловозоремонтний завод». Наявність солідарної відповідальності надає право вимоги виконання зобов’язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо. Пред’явивши вимогу до одного із солідарних боржників і не одержавши задоволення, кредитор має право пред’явити вимогу до іншого солідарного боржника. Правовою підставою для припинення обов’язку солідарного боржника є лише виконання зобов’язання одним із боржників.

Враховуючи, що ні відповідачем, ні третьою особою на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог не надано доказів виконання зобов’язань за кредитним договором та договором овердрафту, колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитися з висновком про відсутність правових підстав для звернення з вимогою про стягнення заборгованості з поручителя.

Отже, наявність рішення Господарського суду Полтавської області про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором овердрафту з боржника ВАТ «Тепловозоремонтний завод» не може розглядатися як перешкода для стягнення цієї ж заборгованості з відповідача за відсутності доказів її погашення.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитися з висновком суду першої інстанції про припинення договорів поруки, внаслідок збільшення обсягу відповідальності поручителя та пропуску строку пред’явлення вимоги до поручителя виходячи з наступного.

Правові підстави припинення договору поруки визначені статтею 559 ЦК України. Згідно з вказаною нормою, серед іншого порука припиняється у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Також підставою припинення поруки є закінчення строку, встановленого в договорі поруки, а у разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд вважав, що договори поруки від 15 вересня 2008 р. № 1 та від 20 січня 2009 р. № 1 є припиненими, оскільки позивачем та ВАТ «Тепловозоремонтний завод» змінено умови кредитного договору та договору овердрафту без згоди поручителя, які збільшили обсяг його відповідальності.

Проте, колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитися з таким висновком суду виходячи з наступного.

Як свідчать умови договорів поруки № 1 від 15.09.2008 року та № 1 від 20 січня 2009 року, а саме п.1.1 та п.2.1 поручитель зобов’язується перед кредитором за виконання боржником усіх його зобов’язань, що виникли з кредитного договору та договору овердрафту, існуючих на теперішній час і тих, що можуть виникнути у майбутньому. У випадку зміни умов Основного договору Поручитель, підписанням договору поруки підтверджує свою згоду на здійснення таких змін. Сторони погодили, що такі зміни не потребують додаткового укладення сторонами угод.

За загальним правилом, що встановлене ст.526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, підписанням договорів поруки відповідач поручився не лише за дійсні на момент їх укладення зобов’язання за кредитним договором та договором овердрафту, а й ті, що можуть виникнути в майбутньому (п.1.1 договорів поруки) та відповідно надав свою згоду на такі зміни (п.2.1 договорів поруки).

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що всі зміни до кредитного договору та договору овердрафту, в тому числі, ті які призводили до збільшення обсягу відповідальності відповідача відбувалися за його згодою, а відтак не можуть вважатися підставою для припинення договорів поруки № 1 від 15.09.2008 року та № 1 від 20 січня 2009 року.

Не є також підставою для припинення договору поруки від 15.09.2008 року № 1, як помилково вважав суд першої інстанції, факт не звернення позивача до поручителя з позовною вимогою протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання за договором овердрафту. Положення ст.559 ЦК України пов’язують припинення договору поруки з пропущенням шестимісячного строку встановленого для пред’явлення вимоги до поручителя, а не з зверненням з позовними вимогами протягом цього строку. Як свідчать матеріали справи, вимоги до поручителя були пред’явлені шляхом направлення позивачем на адресу поручителя листів про погашення заборгованості. Такі вимоги були направлені відповідачу 15.07.2009 р. та 17.07.2009 р., тобто в межах шестимісячного строку встановленого ч.4 ст.559 ЦК України, оскільки строк виконання зобов’язань за умовами договору овердрафту (п.2.8.8) відносно сплати відсотків наступив 07.04.2009 р., а відносно погашення кредиту - 05.05.2009 р.

З огляду на зазначене, колегія суддів не вбачає правового обґрунтування для висновку суду першої інстанції про припинення договору поруки від 15.09.2008 року № 1 з зазначеної підстави.

Крім цього, з огляду на положення п.9.2 кредитного договору, суд першої інстанції вважав, що позивач та третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог не мали права змінювати умови кредитного договору за згодою сторін.

Проте цей висновок суду є помилковим та не відповідає обставинам справи.

Так, положеннями п.9.2 кредитного договору встановлено право позивача на зміну умов договору в односторонньому порядку. Водночас, за загальним правилами, що встановлені ст.651 ЦК України та ст.188 ГК України, зміни до договору можуть вноситися як за згодою сторін, так і в односторонньому порядку, якщо таке право передбачено договором. Наявність в договорі випадків за яких договір може бути змінено в односторонньому порядку не виключає права сторін вносити зміни за їх згодою. Таким чином, зміни, які були внесені до кредитного договору за згодою позивача та ВАТ «Тепловозоремонтний завод» та оформлені у вигляді додаткових угод відповідають вимогам законодавства.

Отже, суд першої інстанції дійшов неправомірних висновків про припинення поруки та відсутність у позивача права звернення до поручителя, внаслідок невірного застосування норм матеріального права.

Водночас, на обґрунтування заявленого позову позивач надав суду докази видачі ВАТ «Тепловозоремонтний завод» коштів за кредитним договором та договором овердрафту, а також повний розрахунок заборгованості за вказаними договорами та розрахунок відсотків за користування кредитними коштами та пені станом на дату розрахунку. Сума заборгованості та пені за кредитним договором та договором овердрафту розрахована вірно, підстав для сумніву у правильності наведених розрахунків колегія суддів не вбачає, доказів на спростування цих розрахунків відповідач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимоги не надали.

Оскільки відповідач в добровільному порядку не виконує взяті на себе зобов’язання за чинними договорами поруки, колегія суддів, перевіривши доводи і заперечення сторін наявними у справі доказами, вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин, враховуючи неповне з’ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права (ст.ст.526, 543, 554, 559 ЦК України), а також невірне тлумачення умов укладених між сторонами спору договорів поруки та договорів кредиту і овердрафту між позивачем та третьою особою, зважаючи на наявність в матеріалах справи доказів надання позивачем грошових коштів на виконання укладених договорів та відсутність доказів погашення існуючої заборгованості за цими договорами, а також сплату нарахованої пені, рішення Ленінського районного суду Полтавської області від 26.06.2011 року підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.303, 307, п.3, 4 ч.1 ст.309, ст.ст.314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» - задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду Полтавської області від 26 червня 2011 р. скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_5 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_5 (АДРЕСА_1 паспорт НОМЕР_3, виданий Київським МВРВ ХМУ УМВС України в Харківський області 03.10.1997 р., ІПН: НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (61005, м. Харків, просп. Московський, 60 код ЄДРПОУ: 09807750) заборгованість за Кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії від 29.11.2005 р. № 7-КБ в розмірі 34 950 189,52 грн. та пеню в розмірі 3 139 828,75 грн., заборгованість за договором овердрафта від 15.09.2008 р. № 71-ОД-КБ в розмірі 3 168 045,84 грн. та пеню в сумі 307 727,58 грн., 2550,00 грн. сплаченого судового збору та 240,00 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий: О. О. Буленко

Судді:

Копія