Рішення № 21210891, 26.01.2012, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2012 р. Справа № 5010/1007/2011-3/32

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич М. М. , при секретарі судового засідання Ковалюк С. Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: ПАТ "Ідея Банк",

вул. Валова, 11, м.Львів, 79008

до відповідача 1: Відкритого акціонерного товариства

"Отинійська пересувна механізована колона - 150"

вул. Іванціва, 21, смт. Отинія, Коломийський район,

Івано-Франківська область, 78223

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю

"Європейські будівельні технології"

вул. Кобилянської, б. 24, м. Івано-Франківськ, 76000

про стягнення 1 164 007,02 грн. заборгованості за кредитним договором

за участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1. - представник, (довіреність № 12.2-18551 від 27.01.11р.);

Від відповідача 1: представники не з'явилися;

Від відповідача 2: представники не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство “Плюс Банк” звернулось в суд з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Отинійська пересувна механізована колона - 150" (відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю “Європейські будівельні технології” (відповідач-2) про стягнення 1 164 007,02 грн. заборгованості за договором № 691 про відкриття револьверної кредитної лінії від 28.03.05р..

Ухвалою суду від 18.05.11 р. порушено провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 31.05.11 р.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 14.07.11 зупинено провадження у справі до вирішення пов"язаної із нею справи № 5010/1387/2011-22/56 за позовом ТОВ "Європейські будівельні технології" до ПАТ "Плюс Банк" та ВАТ "Отинійська пересувна механізована колона - 150" про визнання недійсним договору відкриття револьверної кредитної лінії № 691 від 23.03.05р.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.11р. у справі № 5010/1387/2011-22/56 рішення господарського суду Івано-Франківської області залишено без змін.

Ухвалою суду від 06.01.12р. поновлено провадження по справі та замінено найменування позивача, а саме: з ПАТ "Плюс Банк" (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 7, ідентифікаційний код 19390819) на ПАТ "Ідея Банк" (79008, м.Львів, вул. Валова, 11, ідентифікаційний код 19390819)

Судові засідання відбувались 31.05.11р.,09.06.11р,30.06.11р., 14.07.11р., 17.01.12р., 26.01.12р.

Позивач позовні вимоги підтримує, просить позов задоволити, свої обгрунтування виклав у позовній заяві.

Відповідач-1, відповідач-2 в судові засідання не з"являються, відзив на позов суду не направили, причин неприбуття в судові засідання суду не повідомили. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду справи судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві /Роз"яснення президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України"/. В спірному випадку всі процесуальні документи відповідачам направлялись за адресою, вказаною в позовній заяві, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень, а отже відповідачі про час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути спір без участі відповідача- 1, відповідача- 2 або їх уповноважених представників за наявними в справі матеріалами та з урахуванням пояснень представника позивача, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача в обґрунтування своїх доводів, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.

Між ВАТ АКБ “Прикарпаття” (пізніше змінено назву на ПАТ "Плюс Банк",а згодом на ПАТ "Ідея Банк") та ВАТ "Отинійська пересувна механізована колона - 150" було укладено договір №691 про відкриття револьверної кредитної лінії від 28 березня 2005 року (далі - Договір). Відповідно до п.1.1 Договору банк (позивач) відкриває мультивалютну револьверну кредитну лінію з можливістю одержання траншів кредиту в гривнях, доларах США та євро на поточні потреби в сумі, еквівалентній 1 200 000,00 грн. терміном до 22.03.10р. зі сплатою 22 процентів річних (при наданні кредиту у гривні) та 13 процентів річних (при наданні кредиту в доларах США та євро) .

Відповідно до п.1.4 Договору підставою для надання кожного траншу кредиту є лист позичальника із зазначенням бажаної валюти траншу кредиту і документ, що підтверджує цільове використання кредиту.

Пунктом 7.1 Договору встановлено, що банк має право вимагати повернення суми кредиту і відсотків достроково, відмовити в наданні чергового траншу кредиту, достроково закрити револьверну лінію, а позичальник зобов"язаний повернути кредит і відсотки достроково на вимогу банку, в таких випадках:

- прострочення сплати відсотків;

- незадовільний фінансовий стан позичальника або негативні результати діяльності за попередній період;

- невиконання позичальником інших умов даного Договору та додатків до нього.

Для забезпечення виконання вказаного Договору його сторонами було укладено іпотечний договір 30.03.05р. та договір застави 28.03.05р. .

Між позивачем та відповідачем-1 21.03.07р. було укладено додатковий договір №1 про внесення змін до Договору в частині збільшення ліміту кредитування до 1 335 000,00 грн. .

30.03.2010 між позивачем та відповідачем-1 було укладено додаткову угоду №2 до Договору, відповідно до якої за взаємною згодою сторін з 30.03.10 пролонговується термін дії договору до 22.03.2015, встановлюється плаваюча процентна ставка у розмірі 23% проценти річних за траншами кредиту у гривні, встановлюється графік погашення залишку кредиту у сумі 1 199 880,50 грн. ануїтетним платежем по 33 825,20 грн. щомісячно, починаючи з квітня 2010 року

За змістом ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір .

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов"язання виникають з підстав , передбачених ст.11 цього кодексу , зокрема , із договорів .

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковий для виконання сторонами.

Приписами ст.9 Цивільного кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем надано кредит відповідачу-1, що підтверджується листами відповідача-1 , копії яких містяться в матеріалах справи, та ордерами-розпорядженнями №1, №2, №3, №4, №5, №6, №7, №8 про видачу кредиту, копії яких також містяться в матеріалах справи.

Відповідач-1, в порушення умов договору, не повернув отримані кошти у встановлені договором терміни, внаслідок чого станом на 10.05.11р. виникла заборогованість по кредиту в розмірі 1 114 904,09 грн. та 30951,95 грн - заборгованость по процентах, що підтверджується розрахунком заборогованості по кредиту, який наявний у матеріалах справи.

20.01.11р. позивач звернувся до відповідача-1 та відповідача-2 із вимогою сплати суми боргу, яка виникла внаслідок не оплати по кредитному договорі №69 та відкликав кредит у сумі 1 114 904,09 грн.. Суду не подано доказів направлення відповіді на претензію позивачу, доказів сплати відповідачем-1 та відповідачем-2 суми боргу, як і не спростовано належними та допустимими доказами у справі факту наявності заборгованості.

Отже, вимога позивача щодо стягнення заборгованості по кредиту в розмірі 1 114 904,09 грн., та 30951,95 грн - заборгованості по процентах, є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 вище вказаного Закону, вказує на те, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розділом 5 договору №691 встановлено, що за несвоєчасне надходження платежів на рахунок банку позичальник сплачує пеню у розмірі:

-за несвоєчасну чи неналежну сплату процентів за користування кредитом та передбачених договором комісій - 0,5 відсотка від простроченої суми за кожний день прострочки;

-за несвоєчасне чи неналежне погашення кредиту - 0,5 відсотка від суми заборгованості по кредиту за кожний день прострочки.

Таким чином, враховуючи розділ 5 договору №691 та зазначені вище норми права, суд приходить до висновку, що правомірною є вимога позивача про стягнення з відповідача 18 150,98 грн. - пені (розрахунок міститься в матеріалах справи).

В забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору між банком, відповідачем - 1, як боржником та відповідачем - 2, як поручителем, було укладено договір поруки від 30.03.10 р., за умовами якого поручитель зобов'язався перед банком відповідати за виконання боржником зобов'язань, передбачених договором №691 про відкриття мультивалютної револьверної кредитної лінії від 28.03.05р. зі змінами та доповненнями, укладеним між кредитором та боржником.

Як передбачено п. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Згідно п. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Таким чином, суд задовільняє вимогу позивача щодо солідарного стягнення заборгованості з відповідача-1 та відповідача-2.

Суд дослідивши подані позивачем докази, а саме:

-довідка розрахунок заборгованості ВАТ "Отинійська пересувна механізована колона - 150" за договором №691 про відкриття револьверної кредитної лінії від 22.03.05 р. станом на 10.05.11р.;

-довідка розрахунок пені ВАТ "Отинійська пересувна механізована колона - 150" за договором №691 про відкриття револьверної кредитної лінії від 22.03.05 р. станом на 10.05.11р.;

-копія договору №691 про відкриття револьверної кредитної лінії від 22.03.05 р.;

-копія додаткового договору №1 до договору №691 про відкриття револьверної кредитної лінії від 22.03.05 р.;

-копія додаткової угоди №2 до договору №691 про відкриття револьверної кредитної лінії від 22.03.05 р.;

-копія листа про видачу кредиту №б/н;

-копія листа про видачу кредиту №20/3-1від 20.03.07р.;

-копія листа про видачу кредиту №31 від 30.03.05р.;

-копія листа про видачу кредиту №б/н;

-копія листа про видачу кредиту №б/н від 07.06.06р.;

-копія листа про видачу кредиту №б/н від 20.03.08р.;

-копія листа про видачу кредиту №б/н від 07.02.08р.;

-копія листа про видачу кредиту №б/н від 07.09.07р.;

-копія ордеру-розпорядження №1 про видачу кредиту;

-копія ордеру-розпорядження №2 про видачу кредиту;

-копія ордеру-розпорядження №3 про видачу кредиту;

-копія ордеру-розпорядження №4 про видачу кредиту;

-копія ордеру-розпорядження №5 про видачу кредиту;

-копія ордеру-розпорядження №6 про видачу кредиту;

-копія ордеру-розпорядження №7 про видачу кредиту;

-копія ордеру-розпорядження №8 про видачу кредиту;

-копія іпотечного договору;

-копія договору застави;

-копія договору поруки від 30.03.10р.;

-копія листа - вимоги №07.3.3-89 від 20.01.11р.;

-копія повідомлення про вручення поштового відправлення;

-копія листа - вимоги №07.3.3-88 від 20.01.11р.;

-копія повідомлення про вручення поштового відправлення;

-довідка розрахунок заборгованості ВАТ "Отинійська пересувна механізована колона - 150" за договором №691 про відкриття револьверної кредитної лінії від 22.03.05 р. станом на 20.01.12р.;

-довідка розрахунок пені ВАТ "Отинійська пересувна механізована колона - 150" за договором №691 про відкриття револьверної кредитної лінії від 22.03.05 р. станом на 20.01.12р., визнав їх належними доказами в розумінні статтей ГПК України. На підставі цих доказів, з урахуванням обставин по справі та діючого законодавства дійшов до висновку про обгрунтованість вимог позивача.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зі змісту приписів вищевказаної статті вбачається, що обов'язок подання доказів покладається на сторони та інших учасників судового процесу. Відповідач-1 та відповідач-2 не скористались наданими статтею 22 ГПК України правом, зокрема брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу. Відповідачами не подано суду доказів сплати суми боргу, як і не спростовано належними та допустимими доказами у справі факту наявності заборгованості.

Згідно зі ст. 32 названого Кодексу доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За наведених обставин, суд вважає вимоги позивача обгрунтованими, а позов таким, який підлягає задоволенню.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інше. Частиною 5 ст. 49 ГПК України встановлено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, повязані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст.22, 32, 33, 44, 49, 82 82 82 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити.

Стягнути в солідарному порядку з Відкритого акціонерного товариства "Отинійська пересувна механізована колона - 150" (Івано-Франківська область, Коломийський район, смт.Отинія, вул.Іванціва,21, ЄДРПОУ 01037560, п/р 26007380011103 у ПАТ "Ідея Банк") та Товариства з обмеженою відповідальністю “Європейські будівельні технології” (м.Івано-Франківськ, вул.Кобилянської, 24, ЄДРПОУ 33859883) на користь Публічного акціонерного товариства "Ідея Банк" (м.Львів, вул.Валова,11 і.к. 19390819) 1 164 007,02 грн. заборгованості за договором № 691 про відкриття мультивалютної револьверної кредитної лінії від 28.03.05р., 11640,07 грн. держаного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після вступу рішення в законну силу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Фрич М. М.

Повне рішення складено 30.01.12

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

______ Костів Я. Р. 27.01.12