Постанова № 21082590, 31.01.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01001, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

Іменем України

м.Київ

31 січня 2011 року 16:30 год.№ 2а-13698/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді КостенкаД.А.,

при секретарі судового засідання Тимкович І.О.,

за участю представників: позивачаДаниленка Є.В., відповідача Турчина Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бастіон-2008" (далі ТОВ"Бастіон-2008") до Державної податкової інс-пекції у Печерському районі м.Києва (далі ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

У вересні 2010 року ТОВ "Бастіон-2008" звернулося до суду з позовом, в якому з урахуванням заяв від 22 жовтня та 1 листопада 2010 року про зміну і уточнення позовних ви-мог (а.с. 94-96, 108-110), просить скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ від 9липня 2010 року №0005222310/0, №0005232310/0, від 19 жовтня 2010 року №0005222310/1, №0008072310/0, №0008262310/0,якими визначено податкові зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) з податку на прибуток та податку на додану вартість (далі ПДВ).

Позов обґрунтований правомірністю віднесення витрат на придбання нафтопродуктів до складу валових, помилковістю зазначених у акті перевірки висновків щодо необґрунто-ваності віднесення до складу валових витрат вартості оприбуткованих товарів без наявності відповідних документів (сертифікатів відповідності, свідоцтв про визнання); неправильним застосуванням норм матеріального права при обґрунтуванні виявлених порушень та посиланням на нормативно-правові акти, які втратили чинність; перевищенням своїх повноважень при проведенні перевірки, оскільки податкові органи не уповноваженні здійснювати контроль за наявністю сертифікатів відповідності та свідоцтв про визнання; відсутністю порушень при формуванні податкового кредиту з ПДВ.

Відповідач надав письмові заперечення, у яких зазначив, що враховуючи специфіку товару, що поставлявся, для підтвердження обґрунтованості віднесення до складу валових витрат договорів на поставку товарів та актів приймання-передачі не достатньо. Наявність сертифікату відповідності з відміткою митного органу є обов'язкова. ДПІ мала право проводити перевірку наявності належним чином оформлених сертифікатів відповідності, оскільки цей документ є підтвердженням достовірності віднесення сум до валових витрат. Щодо ПДВ відповідач послався на результати перевірки та зазначив, що наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Під час розгляду справи представники позивача підтримали вимоги, посилаючись на обставини, зазначені у позові та додаткових заявах.

Представник відповідача позов не визнав, посилаючись на висновки перевірки.

За клопотанням позивача судом здійснено запити до Органу сертифікації "10 Хіммо-логічний центр" та Енергетичної регіональної митниці, які надіслали суду:

-завірену копію свідоцтва про визнання серії АГ 043487, реєстраційний номер №UA 8.072.01.04351-09, продукція бензин автомобільний експортний А-92, виробник ВАТ "Мозирський нафтопереробний завод", 247760, м.Мозирь-11, Гомельська область, Білорусь, сертифікат видано ПП "Карго Балк Термінал", м. Одеса, вул. Космонавтів, 36, код ЄДРПОУ 34376565, з відтиском особистої номерної печатки №123 на звороті, що свідчать про митне оформлення (а.с. 117, 120);

-вантажну митну декларацію (ВМД) типу "ІМ 40" №124000026/9/263142 від 21жовтня 2009 року (а.с. 121), на підставі якої проведено митне оформлення товару.

На підставі пояснень представників сторін і наявних у справі матеріалів, судом вста-новлено наступне.

ТОВ "Бастіон-2008" зареєстровано Печерською районною у м.Києві державною адмі-ністрацією як юридична особа 15 квітня 2008 року (ідентифікаційний код 35851320), знахо-диться на обліку в ДПІ з 17 квітня 2008 року за №48880, зареєстрований платником ПДВ (індивідуальний податковий №358513226556) з 8 травня 2008 року і з 21 серпня 2009 року. Видами діяльності ТОВ "Бастіон-2008" є, зокрема оптова та роздрібна торгівля паливом.

На підставі направлень від 25 травня 2010 року №420/23-10, від 11 червня 2010 року №479/23-10 (а.с. 80, 81) ДПІ у період з 25 травня по 17 червня 2010 року проведено планову перевірку ТОВ "Бастіон-2008" за період з 17 квітня 2008 року по 31березня 2010 року, про що складено акт від 22 червня 2010 року №438/23-10/35851320 (а.с. 15-32).

Даною перевіркою встановлено, що згідно договору поставки нафтопродуктів від 13жовтня 2009 року №ДП-08-09 ТОВ "Бастіон-2008" мало фінансово-господарські відносини із резидентом Товариством з обмеженою відповідальністю "Тельф" (далі ТОВ "Тельф") по поставці першому нафтопродуктів бензину автомобільного експортного А-92.

Відповідно до умов цього договору ТОВ "Тельф" для ТОВ "Бастіон-2008" відванта-жено 965,600 тон бензину автомобільного експортного А-92 на загальну суму 8156865,7 грн., а саме: 162,950 тон згідно видаткової накладної від 21 жовтня 2009 року №АКТ 04.1 на суму 1401205,80 грн.; 703,950 тон згідно видаткової накладної від 21 жовтня 2009 року №АКТ 04.2 на суму 5907432,10 грн.; 98,700 тон згідно видаткової накладної від 11 листопада 2009 року №АКТ 08 на суму 848227,80 грн.

В рахунок поставленого товару ТОВ "Бастіон-2008" перерахувало грошові кошти на рахунок ТОВ "Тельф" на загальну суму 8156865,7 грн. згідно банківських виписок, а саме: від 15жовтня 2009 року №41 на суму 1400000,00 грн., від 21 жовтня 2009 року №№43-47 на загальну суму 604000,00 грн., від 26жовтня 2009 року №48 на суму 302000,00 грн., від 27жовтня 2009 року №50 на суму 1050000,00 грн., від 28 жовтня 2009 року №52 на суму 250782,64 грн., від 29 жовтня 2009 року №53 на суму 1060000,00 грн., від 30 жовтня 2009 року №350000,00 грн., від 3 листопада 2009 року №62 на суму 700000,00 грн., від 4листопада 2010 року №63 на суму 100000,00 грн., від 6 листопада 2009 року №66 на суму 280000,00 грн., від 9 листопада 2009 року №75 на суму 20000,00 грн., від 10 листопада 2010 року №№77, 78 на суму 935000,00 грн., від 1 грудня 2009 року №115 на суму 350000,00 грн., від 7 грудня 2009 року №133 на суму 400000,00 грн.

Вартість оприбуткованого товару включено до складу валових витрат та відображена в бухгалтерському обліку на суму 6797388,08 грн. (без ПДВ).

В ході перевірки керівництву ТОВ "Бастіон-2008" запропоновано надати пояснення та їх документальне підтвердження щодо оприбуткування окремих партій нафтопродуктів, отриманих, зокрема, по сертифікату відповідності серії АГ, реєстраційний номер №UA 8.072.04351-09 продукція бензин автомобільний експортний А-92, виробник ВАТ "Мозирсь-кий нафтопереробний завод", 247760, м.Мозирь-11, Гомельська область, Білорусь, сертифі-кат видано ПП "Карго Балк Термінал", м. Одеса, вул. Космонавтів, 36, код ЄДРПОУ 34376565 (а.с. 89, 90).

На даний запит ТОВ "Бастіон-2008" листом від 18 червня 2010 року №48 (а.с. 91, 92) надало пояснення на підтвердження якості продукції ТОВ "Тельф" і сертифікат відповідності серії АГ, реєстраційний номер №UA 8.072.04351-09 продукція бензин автомобільний експортний А-92, виробник ВАТ "Мозирський нафтопереробний завод", 247760, м.Мозирь-11, Гомельська область, Білорусь, сертифікат видано ПП "Карго Балк Термінал", м. Одеса, вул. Космонавтів, 36, код ЄДРПОУ 34376565.

Встановлені в ході податкової перевірки фактичні обставини фінансово-господарсь-ких відносин між ТОВ "Бастіон-2008" та ТОВ "Тельф", реальне та належне виконання ними господарських зобов'язань підтверджується поясненнями представників сторін і матеріалами справи: копіями договору від 13 жовтня 2009 року №ДП-08-09 поставки нафтопродуктів і додатковими угодами від 21 жовтня 2009 року №04, від 11 листопада 2009 року №08 до нього (а.с. 44-47), актами здачі-приймання нафтопродуктів від 21 жовтня 2009 року №04.1, №04.2, від 11листопада 2009 року №08 (а.с. 44-50), податковими накладними від 21 жовтня 2009 року №226 на суму 7308637,91 грн. (у т.ч. 1218106,32 грн. ПДВ), від 11листопада 2009 року №249 на суму 848227,80 грн. (у т.ч. 141371,30 грн. ПДВ) (а.с. 51, 52).

Крім цього, поясненнями представників позивача і матеріалами справи підтерджу-ється наступна передача придбаного ТОВ "Бастіон-2008" у ТОВ "Тельф" (постачальник і вантажовідправник) згідно договору від 13жовтня 2009 року №ДП-08-09 бензину автомобі-льного експортного А-92 у кількості 965,600 тон на загальну суму 8156865,7 грн. на відповідальне зберігання для подальшої реалізації, а також поставка даного товару ТОВ "Бастіон-2008" наступним його Покупцям (одержувачам):

-по партії 703,950 тон: договорами відповідального зберігання паливно-мастильних матеріалів від 14 жовтня 2009 року №14/10/09-01, від 20 жовтня 2009 року №20/10/09-01, від 2 вересня 2009 року №02-10/01хр; договором комісії (на поставку продукції) від 22жовтня 2009 року №22/10/09; актами приймання нафтопродуктів за кількістю від 23жовтня 2009 року №2310/01-А-92, від 23жовтня 2009 року №2310/01-92 (ТОВ НВФ "Порт"), від 24жовтня 2009 року №24/10/01-92, від 24 жовтня 2009 року №1, №2, №3; залізничними накладними №33663703, №33663705, №33593149, №33593148 із зазна-ченням у графі "заяви і відмітки відправника", що товар знаходиться у власності ТОВ "Бас-тіон-2008", та квитанціями до накладних про приймання вантажу одержувачами; актами приймання-видачі нафтопродуктів з відповідального зберігання від 31 жовтня 2009 року №3110, від 31 жовтня 2009 року №1, від 31 жовтня 2009 року №3110 (ТОВ "Петрол-сервіс"); актом-звітом комісіонера від 26 грудня 2009 року; (а.с. 148-178, 201, 202, 205, 206);

-по партії 98,700 тон: договором поставки нафтопродуктів від 10 листопада 2009 року №10/11/09-016 та додатковою угодою до нього від 10 листопада 2009 року №1; заліз-ничною накладною №33664097 та квитанцією до накладної про приймання вантажу одержу-вачем; актом здачі-приймання нафтопродуктів від 11 листопада 2009 року №1; видатковою накладною від 11 листопада 2009 року №РН-0000050 (а.с. 179-184, 207);

-по партії 61,350 тон: договором поставки нафтопродуктів від 21 жовтня 2009 року №21/10/09-005 та додатковою угодою до нього від 21 жовтня 2009 року №1; залізничною накладною №33663702 та квитанцією до накладної про приймання вантажу одержувачем; актом здачі-приймання нафтопродуктів від 22 жовтня 2009 року №1; видатковою накладною від 22 жовтня 2009 року №РН-0000006 (а.с. 185-190, 203);

-по партії 101,600 тон: договором поставки нафтопродуктів від 24 жовтня 2009 року №14/10/09-004 та додатковою угодою до нього від 21 жовтня 2009 року №3; залізничною накладною №33663704 та квитанцією до накладної про приймання вантажу одержувачем; актом здачі-приймання нафтопродуктів від 22 жовтня 2009 року №3; видатковою накладною від 21 жовтня 2009 року №РН-0000005 (а.с. 191-196, 204).

Також перевіркою встановлено, що згідно договору від 11 березня 2010 року №1103-10/НП ТОВ "Бастіон-2008" мало фінансово-господарські відносини із Товариством з обмеже-ною відповідальністю "Караван Люкс" (далі ТОВ "Караван Люкс") по поставці першому нафтопродуктів. Згідно із додатковою угодою №1 до цього договору ТОВ "Караван Люкс" поставляє ТОВ "Бастіон-2008" дизельне пальне на загальну вартість 10020000,00 грн. Оплата товару здійснюється на умовах 100% передоплати повної вартості товару.

ТОВ "Бастіон-2008" здійснено передоплату за товар на рахунок ТОВ "Караван Люкс" у сумі 5099000,00 грн., на що останнім виписано податкові накладні, зокрема, від 30 березня 2010 року №3031 на суму 500000,00 грн. (ПДВ 83,333,33 грн.) та від 31 березня 2010 року №3131 на суму 1250000,00 грн. (ПДВ 208333,33 грн.) (а.с. 54, 55), які були включені ТОВ "Бастіон-2008" до реєстру отриманих податкових накладних за березень 2010 року, а загаль-на сума у розмірі 291666,66 грн. включена до податкового кредиту за березень 2010 року.

Водночас згідно даних автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів у ТОВ "Караван Люкс" відсутні податкові зобов'язання сформовані за рахунок ТОВ "Бастіон-2008", оскільки податкова декларація з ПДВ за березень 2010 року ТОВ "Караван Люкс" не подана.

Згідно з актом перевірки встановлено порушення пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 та пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28грудня 1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі Закон №334/94) та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі Закон №168/97) у результаті чого занижено податок на прибуток підприємств за 2009 рік на загальну суму 1699347,00 грн. та ПДВ за березень 2010 року на загальну суму 290577,00 грн. (з урахуванням залишку від'ємного значення ПДВ) відповідно.

Висновок про порушення вимог Закону №334/94 ґрунтується на тому, що у IV квар-талі 2009 року ТОВ "Бастіон-2008" завищено показник витрат на придбання товарів на зага-льну суму 6797388,00 грн., оскільки необґрунтовано віднесено до складу валових витрат вартість оприбуткованих товарів без наявності відповідних документів (сертифікатів відповідності, свідоцтв про визнання), а саме, оскільки у наданому до перевірки сертифікаті відповідності відсутні відмітки митних органів про контракт та товаросупровідні документи, за якими здійснено відпуск конкретної партії товару, як передбачено у листі Державної митної служби України від 14 квітня 1998 року №11/6-3651.

Між тим, ні в акті перевірки не зазначено, ні в усних поясненнях представник відпові-дача не вказав, яким конкретно законодавчим актом передбачено необхідність сертифікату відповідності з відмітками митних органів про контракт та товаросупровідні документи як обов'язкова умова для віднесення витрат до валових.

Висновок про порушення вимог Закону №168/97 ґрунтується на тому, що оскільки не є можливим підтвердити включення до суми податкових зобов'язань ТОВ "Караван Люкс" у березні 2010 року сум, отриманих від ТОВ "Бастіон-2008", право на податковий кредит в ТОВ "Бастіон-2008" по цьому контрагенту відсутнє.

На підставі Акта від 22 червня 2010 року №438/23-10/35851320 та згідно із пп."б" пп.4.2.2 п. 4.2. ст. 4, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21грудня 2000 року №2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі Закон №2181) ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення від 9 липня 2010 року:

-№0005222310/0 (а.с. 40), яким визначено зобов'язання з податку на прибуток у сумі 2549021,00 грн. (у т.ч.: 1699347,00 грн. основний платіж, 849674,00 грн. штрафні санкції);

-№0005232310/0 (а.с. 41), яким визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 438866,00 грн. (у т.ч.: 290577,00 грн. основний платіж, 145289,00 грн. штрафні санкції).

За результатами розгляду первинної скарги (а.с. 58, 59) ДПІ прийнято рішення від 20вересня 2010 року №52288/10/25-011 (а.с. 60-64), яким збільшено на підставі пп. 17.1.6 п.17.1 ст. 17 Закону №2181 штраф по податку на прибуток у розмірі 509804,00 грн., визначений податковим повідомленням рішенням від 9 липня 2010 року №0005222310/0, та скасовано податкове повідомлення рішення від 9 липня 2010 року №0005232310/0 у розмірі 29058,00 грн. застосованих штрафних санкцій.

У зв'язку з цим ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 жовтня 2010 року №0005222310/1 на аналогічну суму податкового зобов'язання (а.с. 97), а також подат-кове повідомлення-рішення від 19 жовтня 2010 року №0005232310/1, яким визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 406808,00 грн. (у т.ч.: 290577,00 грн. основний пла-тіж, 116231,00 грн. штрафні санкції) (а.с. 98). На суму донарахування штрафних санкцій у сумі 509804,00 грн. ДПІ прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 19 жовтня 2010 року №0008072310/0 (а.с. 99).

Листом від 25 жовтня 2010 року №12539/10/23-1010 (а.с. 111) ДПІ скоригувала номер податкового повідомлення-рішення від 19 жовтня 2010 року №0005232310/1 у зв'язку з технічною помилкою та виклала його в редакції за №0008262310/0 від 19 жовтня 2010 року, при цьому окреме податкове повідомлення-рішення в новій редакції не виносилося.

Аналізуючи встановлені факти, оцінюючи доводи сторін та подані ними докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову, виходячи з такого.

Спірні правовідносини стосуються правомірності визначення контролюючим органом позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток та ПДВ і застосування штрафних санкцій та пов'язані із правильністю віднесення позивачем витрат, сплачених продавцю, до валових, формуванням податкового кредиту.

На момент виникнення спірних правовідносин спеціальними законами, якими врегульовано дані питання були Закон №334/94 та Закон №168/97.

Згідно із п. 5.1 ст. 5 Закону №334/94 валові витрати сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334/94 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п. 5.3 - 5.7 цієї статті.

Таким чином, придбання позивачем для подальшого використання в господарській діяльності товару (нафтопродуктів) бензину автомобільного експортного А-92 у кількості 965,600 тон на загальну суму 8156865,7 грн. на підставі договору від 13 жовтня 2009 року №ДП-08-09, правомірність (дійсність) якого не заперечувалася і не оспорюється, та наявність необхідних первинних розрахункових і платіжних документів, які підтверджують реальність, оплатність і належне виконання господарських зобов'язань, що також податко-вою перевіркою не заперечувалося і підтверджується наявними у справі документами, є під-ставою для віднесення витрат у сумі 6797388,08 грн. (з виключенням сплаченого у складі ціни ПДВ) до складу валових.

Висновок акта перевірки і заперечення відповідача щодо порушення позивачем вимог Закону №334/94, полягає у тому, що оскільки у наданому до перевірки сертифікаті відповід-ності відсутні відмітки митних органів про контракт та товаросупровідні документи, за якими здійснено відпуск конкретної партії товару, як передбачено у листі Державної митної служби України від 14 квітня 1998 року №11/6-3651, то понесені позивачем витрати на придбання нафтопродуктів не можна вважати підтвердженими відповідними розрахун-ковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Проте позиція податкового органу не ґрунтується на законі, виходячи з наступного.

Згідно із пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334/94 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 9 Закону України від 25 червня 1991 року № 1251-XII "Про систему оподаткування", чинного на час виникнення спірних правовідносин, встановлено обов'язок платників податків і зборів (обов'язкових платежів) вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі Закон №996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 цієї статті визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних доку-ментів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зазначає, що ні спеціальним Законом №334/94, ні Законом № 996, ні іншими законодавчими актами з питань оподаткування не передбачено віднесення свідоцтв про визнання (сертифікатів відповідності) до категорії первинних документів, які фіксують факт здійснення господарської операції, як не передбачено обов'язковість їх ведення і зберігання саме з метою податкового обліку.

Як вірно зазначено у акті перевірки, згідно із ст. 18 Декрету Кабінету Міністрів Укра-їни від 10травня 1993 року № 46-93 "Про стандартизацію і сертифікацію" відповідність про-дукції (товару), яка ввозиться і реалізується на території України, стандартам, що діють в Україні, має підтверджуватися сертифікатом відповідності чи свідоцтвом про визнання відповідності, виданим або визнаним центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання або акредитованим в установленому порядку органом із серти-фікації, який уповноважений на здійснення цієї діяльності в законодавчо регульованій сфері.

Згідно із пп. 2.13.3 Правил обов'язкової сертифікації нафти та нафтопродуктів, затверджених наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 16 січня 1997 року №19, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26лютого 1997 року за №52/1856, сертифікат відповідності видається органом з сертифікації на одиничну партію продукції з зазначенням її кількості або на продукцію, що випускається підприємством серійно протягом терміну, встановленого угодою.

Однак вказаний Декрет визначає правові та економічні основи систем стандартизації та сертифікації, встановлює організаційні форми їх функціонування на території України, а Правила встановлюють порядок та вимоги до проведення обов'язкової сертифікації нафти та нафтопродуктів в державній системі сертифікації УкрСЕПРО.

Відповідно до ст. 13 цього Декрету сертифікація продукції здійснюється уповноваже-ними на те органами з сертифікації підприємствами, установами і організаціями з метою:

-запобігання реалізації продукції, небезпечної для життя, здоров'я та майна громадян і навколишнього природного середовища;

-сприяння споживачеві в компетентному виборі продукції;

-створення умов для участі суб'єктів підприємницької діяльності в міжнародному економічному, науково-технічному співробітництві та міжнародній торгівлі.

Зміст зазначених Декрету та Правил ніяким чином не свідчить про те, що свідоцтва про визнання (сертифікати відповідності) є первинними документи, що складаються вони сторонами господарського зобов'язання у момент вчинення господарської операції чи одразу після неї та фіксують факт здійснення господарських операцій.

Крім цього зазначеними актами не встановлюється порядок оподаткування, умови віднесення витрат до валових. Водночас згідно із ст. 15 Закону №334/94 ставки податку на прибуток, пільги щодо податку, об'єкт оподаткування, порядок обчислення оподатковува-ного прибутку, строки і порядок сплати та зарахування податку до бюджетів можуть встановлюватися та змінюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону.

Водночас у справі міститься копія відповідного свідоцтва про визнання серії АГ 043487, реєстраційний номер №UA 8.072.01.04351-09, виданий на підставі сертифікату відповідності №BY/11203/1/2 КБ 1607 від 2 січня 2004 року по 2 січня 2010 року Органом сертифікації "10 Хіммологічний центр" на бензин автомобільний експортний А-92 у кількості 965,800 тон, виробник ВАТ "Мозирський нафтопереробний завод", 247760, м.Мозирь-11, Гомельська область, Білорусь, сертифікат видано ПП "Карго Балк Термінал", м. Одеса, вул. Космонавтів, 36, код ЄДРПОУ 34376565, (а.с. 117, 120).

Щодо посилань відповідача на лист Державної митної служби України від 14 квітня 1998 року №11/6-3651 та відсутність на свідоцтві про визнання відміток митних органів про контракт та товаросупровідні документи, за якими здійснено відпуск конкретної партії товару, суд зазначає наступне.

Постанова Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1997 року № 1211 "Про затвер-дження Порядку митного оформлення імпортних товарів (продукції), що підлягають обов'яз-ковій сертифікації в Україні" втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14 травня 2008 року №446, а сам вказаний лист був відкликаний згідно з листом Державної митної служби України від 23 листопада 2009 року №11/6-10.18/11296-ЕП.

Крім цього, зазначений Порядок визначав механізм митного оформлення імпортних товарів (продукції), що підлягають обов'язковій сертифікації в Україні, і ввозяться на митну територію України суб'єктами підприємницької діяльності.

Таким чином, враховуючи, що ДПІ не уповноважена на здійснення митного контролю, контролю за наявністю сертифікатів відповідності чи свідоцтв про визнання, а останні не є первинними документами у контексті податкового обліку та звітності, зважаючи, що позивач не імпотував нафтопродукти, а придбавава їх у резидента на митній території України, після митного оформлення та випуску у вільний обіг, беручи до уваги, що постанова Уряду України втратила чинність на момент виникнення спору, а лист Державної митної служби України від 14 квітня 1998 року №11/6-3651 не є частиною національного законодавства і вважається відкликаним, суд вважає такі посилання ДПІ безпідставними і необґрунтованими.

Водночас з цього приводу суд звертає увагу на те, що на звороті завіреної копії свідоцтва про визнання серії АГ 043487 реєстраційний номер №UA 8.072.01.04351-09 міститься відтиск особистої номерної печатки інспектора митниці №123. Також у справі міститься копія вантажної митної декларації (ВМД) типу "ІМ 40" №124000026/9/263142 від 21жовтня 2009 року (а.с. 121), на підставі якої проведено митне оформлення бензину автомобільного експортного А-92 у кількості 965,800 тон.

З огляду на викладене, доводи і висновки відповідача про порушення позивачем пп.4.1.1 п. 4.1 ст. 4 та пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28грудня 1994 року №334/94 суд вважає безпідставними, необґрунтованими і такими, що не підтверджують факт порушення. Інші твердження представника відповідача суд відхиляє, оскільки вони не були встановлені під час податкової перевірки, та загалом не спростовують правомірність віднесення позивачем спірних сум витрат.

Щодо порушення позивачем пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97 суд зазначає таке.

Згідно з п. 1.7 Закону №168/97 податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого вико-ристання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168/97 передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно із пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97, на порушення якого посилається ДПІ, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Положеннями п. 7.2. ст. 7 Закону №168/97 передбачено, що податкова накладна вида-ється платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (пп. 7.2.6); податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках (пп. 7.2.3). У пп. 7.2.1 цього пункту визначено зміст (обов'язкові реквізити) податкової накладної.

Згідно з пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97 право на нарахування податку і складан-ня податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Згідно з абз. 1 п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Згідно із п. 9.8 ст. 9 Закону №168/97 реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, встановлених у цьому Закону.

На час здійснення господарських операцій між ТОВ "Бастіон-2008" і ТОВ "Караван Люкс" у березні 2010 року (за якими ДПІ не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ), останній був зареєстрованим як платник ПДВ (індивідуальний податковий номер 366118215520), що не заперечується відповідачем та підтверджується матеріалами податкової перевірки.

Таким чином, суд вважає, що, маючи статус платника ПДВ і будучи постачальником нафтопродуктів для позивача, ТОВ "Караван Люкс" вправі було виписувати податкові нак-ладні: від 30 березня 2010 року №3031 на суму 500000,00 грн. (ПДВ 83,333,33 грн.) та від 31 березня 2010 року №3131 на суму 1250000,00 грн. (ПДВ 208333,33 грн.) (а.с. 54, 55).

Щодо змісту цих податкових накладних, то ДПІ жодних заперечень щодо їх відповід-ності вимогам законодавства зазначених у акті перевірки не зазначено, а представником відповідача під час розгляду справи судом не висловлено. Водночас, дослідивши зміст податкових накладних, суд відзначає їх відповідність пп.7.2.1 п.7.2. ст. 7 Закону №168/97.

Відповідно до пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону №168/97 датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Позиція і заперечення відповідача ґрунтуються виключно на даних системи автомати-зованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контраген-тів і твердженнях про те, що суми податкового кредиту ТОВ "Бастіон-2008" не були підтвер-джені відповідними податковими зобов'язаннями його контрагента ТОВ "Караван Люкс".

З цього приводу суд зазначає, що автоматизована система в цілому та її дані зокрема, не віднесено законом до дій (подій), які визначають дату виникнення податкових зобов'язань чи податкового кредиту платників ПДВ, а тому не можуть бути підставою для висновку про порушення платником приписів закону, оскільки в силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Між тим суд зазначає про те, що ні Законом України від 25 червня 1991 року №1251-XII "Про систему оподаткування", ні спеціальним Законом №168/97 для платника податків не передбачено обов'язку й не надано права вимагати від іншого платника податків будь-яких відомостей чи дій, у тому числі щодо включення до податкової декларації та зарахування до бюджету іншими платниками податків сплаченого їм ПДВ у ціні поставлених товарів (виконаних робіт, наданих послуг), та не встановлена відповідальність платника за дії контрагентів у разі, якщо ним вчинено всіх необхідних заходів для включення сум ПДВ до податкового кредиту, що неодноразово висловлювалося Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту за березень 2010 року сум ПДВ на підставі належно оформлених податкових накладних, що видані йому постачальником, який був зареєстрованим платником ПДВ, з урахуванням господарських операцій, факт здійснення яких ніхто оспорював і не спростовував. Натомість висновок ДПІ про завищення позивачем сум податкового кредиту за березень 2010 року та порушення ним вимог пп. 7.4.1 п.7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону №168/97 суд вважає безпідставним та необґрунтованим.

Відповідно до ст. 71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрун-туються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд погоджується із доводами позивача, вважає його вимоги обґрунтованими та документально підтвердженими. Водночас відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність прийнятих ним рішень.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність з боку позивача порушень пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 та пп.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334/94 та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97, то податкове нарахування та застосування штрафних фінансових санкцій є протиправним.

З огляду на викладене та враховуючи приписи ч. 2 ст. 19 Конституції України, а також критерії оцінювання рішень суб'єктів владних повноважень, визначені ст. 2 КАС, суд дохо-дить висновку про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ від 9 липня 2010 року №0005222310/0, від 19 жовтня 2010 року №0005222310/1, від 19 жовтня 2010 року №0008072310/0, від 19 жовтня 2010 року №0005232310/1 (№0008262310/0). Суд зауважує, що первинне податкове повідомлення-рішення від 9 липня 2010 року №0005222310/0 залишилось чинними та за змістом пп. 6.4.1 Закону №2181-ІІІ не вважається відкликаним, адже залишено без змін, при цьому наступне податкове повідомлення-рішення на цю ж суму податкового зобов'язання і штрафних санкцій не зумовлює автоматичної втрати чинності первинного, а прийняте з метою визначення нових строків для узгодження податкового зобов'язання.

Водночас не підлягає задоволенню вимога про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ від 9 липня 2010 року №0005232310/0, бо згідно із пп. "б" пп. 6.4.1 п. 6.4 ст. 6 Закону №2181 воно вважається відкликаним, оскільки було частково скасовано, після чого прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 19 жовтня 2010 року №0005232310/1 з іншою сумою податкового зобов'язання, якому скориговано номер на №0008262310/0.

Виходячи із меж позовних вимог, беручи до уваги все вищевикладене, адміністратив-ний позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 11, 7072, 76, 79, 86, 138, 158163 КАС, суд

п о с т а н о в и в:

1.Задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бастіон 2008" частково.

2.Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва від 9 липня 2010 року №0005222310/0, від 19 жовтня 2010 року №0005222310/1, від 19 жовтня 2010 року № 0008072310/0, від 19 жовтня 2010 року №0005232310/1 (№0008262310/0).

3.Відмовити в задоволенні адміністративного позову в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 9 липня 2010 року №0005232310/0.

4.Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бастіон 2008" судові витрати (державне мито) у розмірі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 185-187 КАС. Апеляційна скарга на постанову подається до протягом 10 днів з дня отримання копії її повного тексту.

СуддяД.А. Костенко