Постанова № 21082587, 30.11.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01001, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

Іменем України

м.Київ

30 листопада 2010 року 13:50 год.№ 2а-12383/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді КостенкаД.А.,

при секретарі судового засідання Тимкович І.О.,

за участю представника позивачаДроздова Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Ритейл 2" (далі ТОВ "Буд-Ритейл2") до Державної податкової інс-пекції у Франківському районі м.Львова (далі ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправними дій,

в с т а н о в и в:

У червні 2010 року ТОВ "Буд-Ритейл2" звернулося до Львівського окружного адмі-ністративного суду з позовом, у якому просив визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ від 19 березня 2010 року №0001031540/0, яким визначено суму податкового зобов'язання із земельного податку у розмірі 6947,87 грн. (у т.ч.: 6617,02 грн. основного платежу, 330,85 грн. штрафних санкцій).

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2010 року (а.с. 52, 53) справу передано для розгляду до Окружного адміністративного суду міста Києва.

З урахуванням заяви, яка надійшла до суду 8 жовтня 2010 року (а.с. 94-96), позивач просить також визнати протиправними дії ДПІ щодо нарахування пені у розмірі 120,04 грн.

Позов обґрунтований тим, що правочин щодо придбання земельної ділянки зареєстрований 1 грудня 2009 року, тому донарахування податкового зобов'язання, нараху-вання штрафу і пені по земельному податку за період, коли право власності на земельну ділянку не було зареєстровано (з 10 по 30 листопада 2009 року), є неправомірним.

Відповідач заперечив проти позову (а.с. 34) з тих підстав, що державна реєстрація пра-вочинів проводиться шляхом внесення нотаріусом запису до Державного реєстру правочинів одночасно з його нотаріальним посвідченням, тому право власності на земельну ділянку позивач набув саме 10 листопада 2009 року, оскільки в цей день правочин був посвідчений нотаріусом та зареєстрований за №4414 в Державному реєстрі правочинів.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав вимоги, посилаючись на обставини, зазначені у позові.

Відповідач додаткових заперечень і доказів не надав; явку представників не забезпе-чив, заява про розгляд справи за його відсутності до суду не надходила, причин неприбуття до суду не повідомив. Згідно із ч. 4 ст. 128 КАС справа розглянута за відсутності відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивач, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову, виходячи з такого.

Судом встановлено, що згідно із договором купівлі-продажу земельної ділянки від 10листопада 2009 року (а.с. 18-21) ТОВ "Буд-Ритейл2" (Покупець) придбало в Компанії обмеженої акціями "ДК Арден плс" (Продавець) у власність земельну ділянку площею 1,7338 га кадастровий №4610136900:09:002:0064 для обслуговування торгового центру у м.Львові по вул. Княгині Ольги, 120.

Вказана земельна ділянка належала Продавцю на праві приватної власності згідно дер-жавного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №832087, виданого 6листо-пада 2009 року Управлінням Держкомзему у м. Львові та зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 9 листопада 2009 року за №02:09:471:00006 кн.02-2 (а.с. 16).

Відповідно до п. 8.1 цього договору право власності на земельну ділянку у Покупця виникає з моменту державної реєстрації цього права.

10 листопада 2009 року зазначений договір посвідчений приватним нотаріусом Львів-ського міського нотаріального округу ОСОБА_2 й у відповідності до ст. 210 Цивільного кодексу України зареєстрований в реєстрі за №4414, про що свідчить запис у договорі та витяг з Державного реєстру правочинів від 10 листопада 2009 року №7936291 (а.с. 110).

На державному акті (план меж земельної ділянки), який є додатком до договору (п.8.1), приватним нотаріусом, який посвідчив правочин, зроблено відмітку про відчуження земельної ділянки на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 10листопада 2009 року, за реєстровим №4414, а також є відмітка Управління Держкомзему у м. Львові про реєстрацію в Поземельній книзі 1 грудня 2009 року за реєстровим №471090020064001.

Із лютого 2010 року зазначена земельна ділянка не належить на праві власності ТОВ "Буд-Ритейл2", що підтверджується договором від 3 лютого 2010 року про розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки від 10 листопада 2010 року за реєстровим №4414, актом приймання-передачі земельної ділянки від 3 лютого 2010 року, відповідними відмітками на державному акті та первісному договорі (а.с. 73-79).

У лютому 2010 року ДПІ проведено камеральну перевірку податкової декларації ТОВ "Буд-Ритейл2" щодо повноти нарахування земельного податку у 2009 році про що складено Акт від 25 лютого 2010 року №572/15-3/35756615 (а.с. 11-13).

Перевіркою встановлено, що у порушення ст. 2, 14 Закону України від 3 липня 1992 року №2535-ХІІ "Про плату за землю" ТОВ "Буд-Ритейл2" проведено нарахування земель-ного податку з 1грудня по 31грудня 2009 року, у той час як необхідно було нараховувати з 10листопада 2009 року, що призвело до заниження податкового зобов'язання на 6617,02 грн.

Висновки перевірки ґрунтується на тому, що згідно із договором купівлі-продажу земельної ділянки від 10 листопада 2009 року ТОВ "Буд-Ритейл2" набуло право користу-вання власною земельною ділянкою з 10 листопада 2009 року, що підтверджено записом приватного нотаріуса у державному акті на право власності на земельну ділянку №832087 від 9 листопада 2009 року, тому є платником в бюджет земельного податку.

На підставі Акта від 25 лютого 2010 року №572/15-3/35756615 та згідно із пп."в" пп.4.2.2 п. 4.2. ст. 4, пп. 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21грудня 2000 року №2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення від 19 березня 2010 року №0001031540/0, яким визначено суму податкового зобов'язання із земельного податку у розмірі 6947,87 грн. (у т.ч.: 6617,02 грн. основний платіж, 330,85 грн. штраф) (а.с. 15).

Позивач звернувся до ДПІ із скаргою від 1 квітня 2010 року №01/04-10 на зазначене рішення (а.с. 23-26), яка рішенням ДПІ від 15 квітня 2010 року №7055/10/25-005/125 (а.с. 27, 28) залишена без розгляду у зв'язку з порушенням порядку її подання.

ДПІ було нараховано позивачу пеню у розмірі 120,04 грн. за несвоєчасну сплату земельного податку, донарахованого за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, яка була погашена, що підтверджується актом звірки від 13 липня 2010 року (а.с. 66, 97).

Також у справі містяться копія податкового розрахунку земельного податку (уточню-ючого) за 2010 рік з відміткою податкового органу про прийняття (а.с. 84-86) та копії платіжних доручень від 27 січня 2010 року №187 на суму 9452,88 грн., від 24 лютого 2010 року №201 на суму 10010,60 грн., від 1 березня 2010 року №204 на суму 2,24 грн. від 30березня 2010 року №10012,84 грн., від 28 квітня 2010 року №229 на суму 10012,84 грн., від 28 травня 2010 року №239 на суму 10012,84 грн. з відмітками банківської установи про прийняття та проведення платежів (а.с. 67-72).

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу правомірності визначення відповідачем податкового зобов'язання по земельному податку, застосування штрафних санкцій та пені і стосуються моменту виникнення права власності на земельну ділянку.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно із ст. 206 Земельного кодексу України (далі ЗК) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідаль-ність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку визначено Законом України від 3 липня 1992 року №2535-ХІІ "Про плату за землю" (далі Закон №2535-ХІІ).

Згідно з ст. 2 Закону №2535-ХІІ плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати; власники земельних ділянок сплачують земельний податок.

За змістом ст. 13 названого Закону підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Згідно із ч. 1 ст. 15 Закону №2535-ХІІ власники землі сплачують земельний податок, з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Статтею 125 ЗК (тут і надалі у редакції, чинній на момент укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки) встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Із вказаним положенням ЗК кореспондується ст. 182Цивільного кодексу України (далі ЦК), якою передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації; державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Як вказує ч. 2 ст. 126 ЗК, право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується, зокрема, цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою.

Частиною 6 цієї статті встановлено, що при набутті права власності на земельну ділянку на підставі документів, визначених ч. 2 цієї статті, державний акт на право власності на земельну ділянку, що відчужується, долучається до документа, на підставі якого відбувся перехід права власності на земельну ділянку, в кожному такому випадку відчуження земельної ділянки. На державному акті про право власності на земельну ділянку нотаріус, який посвідчує (видає) документ, та орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, роблять відмітку про відчуження земельної ділянки із зазначенням документа, на підставі якого відбулося відчуження.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 5березня 2009 року № 1066-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а також порядку поділу та об'єднання земельних ділянок" визначено, що Кабінету Міністрів України до набрання чинності цим Законом затвердити порядок здійснення відмітки про відчуження земельної ділянки нотаріусом та органом, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, на державному акті на право власності на земельну ділянку.

Порядок здійснення відмітки про перехід права власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж та цільового призначення, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2009 року №439.

Пунктом 4 цього Порядку визначено, що перехід права власності на земельну ділянку здійснюється з моменту проставляння територіальним органом Держкомзему на державному акті відмітки про реєстрацію права власності на неї.

Наведені положення чинного, на момент придбання позивачем земельної ділянки, законодавства дають підстави для висновку про те, що день проставляння територіальним органом Держкомзему на державному акті відмітки про реєстрацію права власності на неї єюридичним фактом, з яким законодавець пов'язує виникнення у покупця права власності на земельну ділянку.

Отже, у контексті обставин цієї справи, днем реєстрації права власності ТОВ "Буд-Ритейл2" на земельну ділянку площею 1,7338 га кадастровий №4610136900:09:002:0064 для обслуговування торгового центру у м.Львові по вул. Княгині Ольги, 120, придбану за дого-вором купівлі-продажу земельної ділянки від 10 листопада 2009 року, посвідченим нотарі-усом та зареєстрованим у Державному реєстрі правочинів за №4414, є день проставляння Управлінням Держкомзему у м.Львові відмітки про реєстрацію, тобто 1грудня 2009 року.

Таким чином, з 1 грудня 2009 року у позивача виникло право власності на вказану земельну ділянку, з цього ж дня позивач зобов'язаний нараховувати та сплачувати земельний податок, а також нести відповідальність.

Суд вважає помилковим висновок ДПІ про те, що день державної реєстрації право-чину приватним нотаріусом у Державному реєстрі правочинів одночасно із посвідченням цього правочину та проставлянням відмітки про відчуження на державному акті є днем державної реєстрації права власності на земельну ділянку, виходячи з такого.

Випадки обов'язкової державної реєстрації правочинів передбачаються як ЦК, так і іншими законами, зокрема, згідно із ст. 657 ЦК і ч. 4 ст. 132 ЗК договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає державній реєстрації, що було вчинено нотаріусом 10 листопада 2009 року.

Разом з тим, державну реєстрацію правочину не можна ототожнювати з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, позаяк це окремі процедури, відмінні за своєю суттю та правовими наслідками.

Цілком очевидно, що у даному разі, окрім обов'язкової в силу ст.ст. 210, 334, 657 ЦК і ст. 132 ЗК державної реєстрації правочину щодо придбання земельної ділянки, нормами ст.125 ЗК і ст. 182 ЦК, як спеціальними до спірних правовідносин, вимагається також державна реєстрація права власності на земельну ділянку.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на лист Державної податкової адміністрації України від 19 лютого 2010 року № 3361/7/15-0717з "Щодо плати за земельну ділянку, яка перебувала в іпотеці", у якому викладена аналогічна позиція щодо відмітки територіального органу Держкомзему.

У відповідності до положень ст. 71 КАС сторона має довести суду ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення. Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів і переконливих аргументів у підтвердження своїх заперечень відповідач суду не надав, правомірність свого рішення та дій не довів.

З огляду на все вищевикладене і враховуючи приписи ст. 6, 19 Конституції України та ст. 2 КАС, донарахування позивачу податкового зобов'язання по земельному податку за період з 10 по 30 листопада 2009 року, коли право позивача на земельну ділянку не було зареєстровано і застосування до нього штрафних санкцій є неправомірним, а тому податкове повідомлення-рішення ДПІ від 19 березня 2010 року №0001031540/0 слід визнати протиправним та скасувати, а дії щодо нарахування пені протиправними.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 11, 14, 70, 71, 76, 79, 86, 158163 КАС, суд

п о с т а н о в и в:

1.Задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Ритейл 2".

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова від 19 березня 2010 року №0001031540/0.

3.Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова щодо нарахування пені у сумі 120,04 грн.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Ритейл 2" судові витрати (державне мито) у розмірі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 185-187 КАС. Апеляційна скарга на постанову подається до протягом 10 днів з дня отримання її копії.

СуддяД.А. Костенко