Постанова № 21082592, 31.01.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01001, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

Іменем України

м.Київ

31 січня 2011 року 13:40 год.№ 2а-17432/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді КостенкаД.А.,

при секретарі судового засідання Тимкович І.О.,

за участю представників:

позивачаОСОБА_1, відповідача: Ковалишиної С.С., Нацюк В.В., Шамчук Ж.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "ОСОБА_5, ОСОБА_1 і Партнери" (далі ТОВ "ЮФ "ОСОБА_5, ОСОБА_1 і Патнери") до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м.Києва (далі ДПІ) про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень, зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

У грудні 2010 року ТОВ звернулося до суду з позовом, у якому, з урахуванням заяви від 18 січня 2011 року, просить визнати неправомірними дії ДПІ щодо порушення порядку проведення невиїзних перевірок, відмови в інформації надання якої передбачено правовими актами, умисне затримування її та надання неповної і недостовірної інформації, відмови вчинити дії щодо попередження порушень та відмови поновити порушені права позивача, прийняття необґрунтованих рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій; скасувати податкові повідомлення-рішення від 27 травня 2010 року №0432721500/0, від 18червня 2010 року №0432721500/1, від 27 серпня 2010 року №0432721500/2, від 4листопада 2010 року №0432721500/3; скасувати податкові повідомлення-рішення від 6жовтня 2010 року №0446721500/0, від 25 жовтня 2010 року №0446721500/1, зобов'язати ДПІ видати свідоцтво про право сплати єдиного податку з 2011 року на підставі заяви від 14грудня 2010 року.

Позов обґрунтований своєчасним поданням до ДПІ розрахунків сплати єдиного подат-ку і порушеннями, які на думку позивача, допущені відповідачем при проведенні перевірки.

На судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, посилаючись на обставини, зазначені у позовній заяві та заявах про зміну позовних вимог.

Відповідач заперечив проти позову, посилаючись на правомірне застосування до пози-вача штрафних санкцій, оскільки останнім несвоєчасно подано розрахунки єдиного податку за IV квартал 2009 року, І квартал 2010 року і не подано розрахунок єдиного податку за ІІ квартал 2010 року. Зважаючи, на наявність боргу зі сплати штрафних санкцій, позивачу не було видано свідоцтво про право сплати єдиного податку.

На судовому засіданні представники відповідача не визнали позов з підстав, зазначених у запереченнях та додаткових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову, виходячи з такого.

Судом встановлено, що ТОВ "ЮФ" ОСОБА_5, ОСОБА_1 і Партнери" (ідентифікаційний код: 36347206), яке зареєстровано Деснянською районною у м.Києві державною адміністра-цією 16 березня 2009 року, з моменту реєстрації по 31 грудня 2010 року перебувало на спрощеній системі оподаткування за ставкою 10%.

За результатами невиїзної документальної (камеральної) перевірки своєчасності по-дання ТОВ "ЮФ" ОСОБА_5, ОСОБА_1 і Партнери" податкової звітності ДПІ складено Акт від 26 травня 2010 року №3436/15-36347206, яким встановлено подання до ДПІ розрахунків сплати єдиного податку 20 січня та 20 квітня 2010 року, у той час як граничний термін їх подання був 19 січня та 19 квітня 2010 року відповідно, чим порушено п. 4 Указу Президента України від 3 липня 1997 року №727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (далі Указ №727/98).

Зазначений акт одержано особисто ОСОБА_5 (директором) 3 червня 2010 року, що підтверджується повідомленням про вручення.

На підставі даного акта ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 25 травня 2010 року №0432721500/0 про зобов'язання сплатити 340,00 грн. штрафних санкцій.

За наслідками адміністративного оскарження сума штрафних санкцій не змінилася, а ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 18 червня 2010 року №0432721500/1, яке одержано позивачем 22 червня 2010 року згідно повідомлення про вручення, від 27 серпня 2010 року №0432721500/2, яке одержано позивачем 6 вересня 2010 року згідно повідом-лення про вручення, від 4 листопада 2010 року №0432721500/3, яке одержано 11 листопада 2010 року згідно повідомлення про вручення.

За результатами невиїзної документальної (камеральної) перевірки своєчасності по-дання ТОВ "ЮФ" ОСОБА_5, ОСОБА_1 і Партнери" податкової звітності ДПІ складено Акт від 24 вересня 2010 року №6124/15-36347206, яким встановлено неподання до ДПІ розрахунку сплати єдиного податку, граничний термін подання якого 19 липня 2010 року.

Зазначений акт одержано особисто ОСОБА_5 (директором) 27 вересня 2010 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення.

На підставі даного акта ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 6 жовтня 2010 року №0446721500/0 про зобов'язання сплатити 170,00 грн. штрафних санкцій.

За наслідками адміністративного оскарження сума штрафних санкцій не змінилася, а ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 25 жовтня 2010 року №0446721500/1, яке одержано позивачем 28 жовтня 2010 року згідно повідомлення про вручення. У подаль-шому дані рішення в адміністративному порядку не оскаржувалися.

Вирішуючи спір суд виходить із такого.

Згідно із п. 4 Указу Президента України від 3 липня 1997 року №727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (далі Указ №727/98) за результатами господарської діяльності за звітний (податковий) період (квартал) суб'єкти малого підприємництва юридичні особи подають до органу державної податкової служби до 20 числа місяця, що наступає за звітним (податковим) періодом, розрахунки про сплату єдиного податку, а також платіжні доручення на сплату єдиного податку за звітний період з позначкою банку про зарахування коштів.

Дана законодавча конструкція дає підстави для висновку про те, що граничним днем подання суб'єктом малого підприємництва юридичною особою розрахунку сплати єдиного податку до органу державної податкової служби є 19 число місяця, наступного за звітним (податковим) періодом. При цьому Указ №727/98 не містить ніяких застережень про те, що день здачі розрахунку на пошту є днем подання цього розрахунку податковому органу.

Згідно із п. 5 Указу №727/98 суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України 21 грудня 2000 року № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі Закон №2181-ІІІ).

Відповідно до пп. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181-ІІІ платник податків, що не по-дає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі 10-ти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Отже, неподання або затримка подання суб'єктом малого підприємництва юридич-ною особою до органу державної податкової служби розрахунку сплати єдиного податку є підставою для застосування до такого суб'єкта малого підприємництва штрафу, передба-ченого пп. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181-ІІІ.

Таким чином, оскільки, розрахунки ТОВ "ЮФ "ОСОБА_5, ОСОБА_1 і Партнери" сплати єдиного податку за IV квартал 2009 року та Іквартал 2010 року надійшли до ДПІ 20січня та 20 квітня 2010 року, тобто із затримками на 1 день, відповідачем правомірно застосовано до позивача штраф у розмірі 170,00 грн. за кожну затримку, а разом 340,00 грн.

Щодо тверджень позивача про подання розрахунку сплати єдиного податку за ІІ квар-тал 2010 року суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи і підтверджено поясненнями представників сторін, розрахунки сплати єдиного податку ТОВ "ЮФ "ОСОБА_5, ОСОБА_1 і Партнери" за ІІ квартал 2010 року, які надійшли до ДПІ 12 липня та 22 липня 2010 року не були визнані як податкова звітність у зв'язку з відсутністю (у першому випадку) і помилковим зазначенням (у другому) окремих обов'язкових реквізитів розрахунку.

Абзацом 5 пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону №2181-ІІІ передбачено можливість контролю-ючим органом не визнати податну податкову звітність як податкову декларацію. У цьому ви-падку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропо-зицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: а) надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; б) оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Таким чином, законодавцем у спеціальній нормі встановлено порядок дій платника податків у разі невизнання контролюючим органом податкової декларації платника, зокрема, визначено його право оскаржити таке рішення контролюючого органу в порядку апеляцій-ного узгодження (в адміністративному та/або судовому порядку).

У справі відсутні докази того, що позивачем було дотримано вимоги пп. 4.1.2 Закону №2181-ІІІ, а саме: надано новий розрахунок із сплатою штрафу чи скасовано в порядку апе-ляційного узгодження (в адміністративному чи судовому порядку) рішення ДПІ про невиз-нання податкової звітності і зобов'язано прийняти розрахунок. При цьому у даній справі позивачем також не заявлялися вимоги про скасування рішення ДПІ про невизнання розрахунку сплати єдиного податку за ІІ квартал 2010 року, як того вимагає абзац 5 пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону №2181-ІІІ, а тому судом не перевіряється правомірність цих рішень ДПІ.

За таких обставин твердження позивача про те, що розрахунок сплати єдиного подат-ку за ІІ квартал 2010 року подано до ДПІ, тим більше вчасно, не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи.

Звідси, відповідачем правильно встановлено факт неподання позивачем до ДПІ розра-хунку сплати єдиного податку за ІІ квартал 2010 року та правомірно застосовано штраф у розмірі 170,00 грн., передбачений пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181-ІІІ.

Посилання позивача на положення ст.ст. 4, 6, 255 Цивільного кодексу України (далі ЦК), суд не бере до уваги, оскільки положення ЦК до адміністративно-правових відносин застосовуються субсидіарно. При цьому у ч. 2 ст. 1 ЦК прямо встановлено, що до податкових відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

З приводу зобов'язання ДПІ видати свідоцтво про право сплати єдиного податку на підставі заяви від 14 грудня 2010 року суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 Указу №727/98 заява подається не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) за умови сплати всіх установлених податків та обов'язкових платежів за попередній звітний (податковий) період.

Відповідно до пп. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону №2181-ІІІ процедура адміністративного оскарження закінчується, зокрема, останнім днем строку, передбаченого пп. 5.2.2 цього пункту (10 днів) для подання заяви про перегляд рішення контролюючого органу, у разі коли така заява не була подана у зазначений строк; днем отримання платником податків рішення контролюючого органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню.

Цим же підпунктом передбачено, що день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків.

Відповідно до пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону №2181-ІІІ у випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно пога-сити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно із пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону №2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Як встановлено судом, позивачем оскаржено податкові повідомлення-рішення в адмі-ністративному порядку. При цьому податкове повідомлення-рішення від 4 листопада 2010 року №0432721500/3, яке є остаточним у процедурі адміністративного оскарження, одер-жано позивачем 11 листопада 2010 року, а податкове повідомлення-рішення від 25 жовтня 2010 року №0446721500/1 одержано позивачем 28 жовтня 2010 року.

Таким чином, податкове зобов'язання, визначене податковим повідомленням-рішенням від 4 листопада 2010 року №0432721500/3 є узгодженим з 11 листопада 2010 року, а податкове зобов'язання, визначене податковим повідомленням-рішенням від 25 жовтня 2010 року №0446721500/1 є узгодженим з 8 листопада 2010 року.

Протягом 10-ти календарних днів після узгодження сум податкового зобов'язання (штрафних санкцій) ТОВ "ЮФ "ОСОБА_5, ОСОБА_1 і Партнери" не було їх сплачено, а позовна заява останнім подана до суду лише 29 листопада 2010 року, тобто поза межами десятиденного строку.

За таких обставин, податкове зобов'язання із сплати штрафних санкцій у розмірі 510,00 грн. набуло статусу податкового боргу.

Відповідно до пп. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону №2181-ІІІ з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нараху-вання податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податко-вого повідомлення. Платник податків зобов'язаний письмово повідомляти контролюючий орган про кожний випадок судового оскарження його рішень.

Позивач посилається на письмове повідомлення від 4 листопада 2010 року, яке одержано ДПІ 8 листопада 2010 року.

Однак, проаналізувавши дане повідомлення, суд відзначає, що у ньому ТОВ "ЮФ "ОСОБА_5, ОСОБА_1 і Партнери" повідомляє ДПІ не про факт (випадок) оскарження податко-вих повідомлень-рішень до суду, а лише про такі наміри, що не слід ототожнювати та вважати належним виконанням вимог пп. 5.2.5 Закону №2181-ІІІ. Очевидно, що позивач не міг повідомити ДПІ про випадок подання позовної заяви допоки така заява не була б подана, а подана вона була лише 29 листопада 2010 року. Тому суд не вважає даний лист від 4 листо-пада 2010 року необхідним повідомленням у контексті пп. 5.2.5 Закону №2181-ІІІ.

Враховуючи, що на момент вирішення ДПІ питання про видачу свідоцтва про право сплати єдиного податку, нараховане податкове зобов'язання набуло статусу податкового боргу, позивачем не повідомлено ДПІ про подання позовної заяви до суду, а ухвала суду про відкриття провадження у адміністративній справі не надійшла до ДПІ, суд вважає, що у останньої не було підстав для видачі свідоцтва про сплату єдиного податку, тому відмова є правомірною.

Щодо визнання неправомірними дій то згідно із положеннями ст.ст. 11, 71 КАС розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, згідно із наведеними положеннями КАС, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяль-ністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносинах. При цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Водночас позивачем не наведено суду переконливих аргументів та доказів в обґрунту-вання порушень при проведенні перевірки, відмови в інформації надання якої передбачено правовими актами, умисне затримування її та надання неповної і недостовірної інформації, відмови вчинити дії щодо попередження порушень та відмови поновити порушені права позивача, прийняття необґрунтованих рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, а також не доведено факт наявності таких обставин (рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій зокрема), відтак немає підстав стверджувати і про дійсне (фактичне) порушення прав позивача. Натомість подані позивачем матеріали не спросто-вують факт порушення ним вимог п.4 Указу №727/98 та правомірності накладення штрафів.

Виходячи з меж позовних вимог та аналізу положень чинного (на момент виникнення спору) законодавства, з огляду на викладені вище факти і мотиви, суд вважає, що даний адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 11, 14, 70, 71, 76, 79, 86, 158163 КАС, суд

п о с т а н о в и в:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_5, ОСОБА_1 і Партнери" в задоволенні адміністративного позову.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 185-187 КАС. Апеляційна скарга на постанову подається до протягом 10 днів з дня отримання її копії.

СуддяД.А. Костенко