Рішення № 20502864, 21.12.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2011 р. Справа № 5023/8815/11

вх. № 8815/11

Суддя господарського суду Аюпова Р.М.

при секретарі судовогозасідання Павленко А.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 , дов. від 06.07.11 року; 2 Відповідач - ОСОБА_2., дов. від 01.11.11р.; 1 Відповідач - ОСОБА_2., дов. від 07.02.2011 р.; Третя особа - не з"явився. 3-ї особи <Текст >відповідача - <Текст >3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" м. Київ 3-я особа <Текст >

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Акваріус", м. Харків

2)Товариства з обмеженою відповідальністю "НР-Косметик, лаборатория", м. Харків , Т3-я особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_3., м. Харків

3-я особа <Текст >

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ “ОТП Банк” звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідачів: ТОВ “Акваріус”(1-й відповідач) та ТОВ “НР Косметик, лабораторія” (2-й відповідач) , в якій просить суд стягнути солідарно з відповідачів на свою користь 740885,79 дол. США, а також покласти солідарно на відповідачів витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачами своїх зобовязань за кредитним договором CrL-SME 701/148/2008 від 24.04.2008 року щодо сплати кредиту та відсотків за його користування, виконання зобовязань якого забезпечені договорами поруки № SR-SME- 701/148/2008 від 24.04.2008 року та № SR-SME- 701/148/2008/1 від 24.04.2008 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27 жовтня 2011 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - громадянина Романовського Андрія Сергійовича.

У призначеному судовому засіданні 21 грудня 2011 року представник позивача позов в частині стягнення заявленої заборгованості з ТОВ «НР Косметик, лабораторія» підтримував та наполягав на його задоволенні, щодо позовних вимог про стягнення з ТОВ «Акваріус» суми боргу просив припинити провадження у справі на підставі п. 2 ст. 80 ГПК України. Також надав через канцелярію суду заяву про долучення до матеріалів справи додаткових документів (вх. № 37207), яка судом задоволена, надані позивачем документи судом досліджені та долучені до матеріалів справи.

Присутній у судовому засіданні представник першого та другого відповідача письмового відзиву на позов не надав, проте, у судовому засіданні пояснив, що проти позову заперечує, надав для долучення до матеріалів справи додаткові документи (вх. № 37206), які судом долучені до матеріалів справи..

У призначене судове засідання представник третьої особи не зявився, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, витребувані судом документи не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітки про направлення ухвали про відкладення розгляду справи від 21.12.2011 року, яка направлялась на адресу третьої особи, при цьому враховані приписи пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами).

Присутні в судовому засіданні 21 грудня 2011 року позивач та відповідачі вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі третьої особи, пояснили, що ними надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 листопада 2011року сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи це, враховуючи також достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами відповідно до ст.. 75 ГПК України.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

24 квітня 2008 року між Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" (Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" згідно статуту - позивач по справі) (далі по тексту - Банк, позивач) та ОСОБА_3 (далі по тексту - позивчальник, 3-я особа) укладено кредитний договір № CrL-SME 701/148/2008 (далі кредитний договір), у відповідності до умов якого, позивач надає 3-ій особі кредит в розмірі 525000,00 дол. США строком до 24.04.2017р., зі сплатою процентів у порядку та розмірах визначених договором.

26 жовтня 2009 року між сторонами укладено додатковий договір № 2 від 26.10.2009р. (далі- кредитний договір № 2) до кредитного договору, відповідно до умов якого, сторони домовились внести зміни та доповнення в кредитний договір та викласти його в новій редакції. Так, умовами цього договору передбачено, що позивач надає 3-ій особі кредит в сумі 570766,41 дол. США строком до 24.02.2017р. (п. 2 ч. 1 додаткового договору № 2 від 26.10.2009р.) з датою остаточного повернення 24 квітня 2017 року.

В п. 2 частині 1 кредитного договору № 2 сторони визначили, що валютою кредиту є Долари США.

У п.3 Кредитного договору № 2 домовились, що для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись плаваюча процентна ставка: фіксований відсоток (6,5) + FIDR (Процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в Банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору. З метою застосування FIDR при виконанні сторонами договору, ставка FIDR буде визначатись самостійно Банком, інформація щодо якої розміщується в приміщенні Банку (як у головній конторі так і в філія/представництвах/відділеннях Банку) на інформативних стендах. Пунктом 3.2. кредитного договору сторони зазначили, що на період з 24 березня 2010 року до повного виконання сторонами зобовязань за договором для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись плаваюча процентна ставка, яка складається із фіксованого відсотку (7,69% річних) + FIDR.

Згідно п.1.4.1.3 - 1.4.1.3.2 (частина друга) Кредитного договору № 2, плаваюча процентна ставка по кредиту підлягає корегуванню протягом дії Кредитного договору щоразу після перебігу кожного 12 календарного місяця, починаючи з дня видачі кредиту чи його першої частини (Траншу), якщо інше не передбачено договором. Плаваюча процентна ставка за користування Кредитом впродовж першого року дії цього договору, підлягає корегуванню після перебігу 11 календарного місяця, починаючи з дати видачі кредиту чи його першої частини (траншу). Плаваюча процентна ставка фіксується відповідно до умов цього Договору в перший банківський день місяця, наступного за місяцем закінчення вищезазначеного 11/12 місячного періоду дії попередньої плаваючої процентної ставки. З зазначених дат, проценти нараховуються виходячи із ставок FIDR (фактично діюча на дату корегування) + Фіксований відсоток з розрахунку Річної бази нарахування процентів. Сторони цим висловили свою цілковиту згоду щодо такої зміни Плаваючої процентної ставки, стосовно всієї непогашеної суми кредиту, без укладання будь-яких додаткових договорів до цього договору.

Проценти нараховуються у день сплати процентів, але не пізніше дати, визначеної у Графіку повернення Кредиту та процентів (Додаток №1 до Кредитного договору), кожного календарного місяця на фактичну суму непогашених кредитних коштів і за весь час користування такими коштами, включаючи день видачі та виключаючи день повернення, та сплачуються Позичальником відповідно до умов п.1.5. Кредитного договору. Проценти (крім процентів за прострочений кредит) сплачуються Позичальником на транзитний або поточний рахунок у розмірі, визначеному п.п.1.4.1.1.- 1.4.1.4. цього договору. Якщо дата повернення нарахованих процентів припадає на не банківський день, платежі здійснюються Позичальником у банківський день, наступний за таким не банківським днем, але не пізніше передостаннього дня поточного місяця. У будь-якому випадку, при повному повернені суми кредиту, нараховані проценти повинні сплачуватись одночасно з поверненням кредиту. При простроченні повернення кредиту проценти за користування простроченими до повернення сумами нараховуються в порядку, передбаченому в п.1.4.1.1.-1.4.1.4. Кредитного договору та повинні сплачуватись одночасно з поверненням кредиту. (п.1.4.1.4 - 1.4.1.6 Кредитного договору, частина друга).

Повернення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати Позичальником платежів, що зменшуються. Детальний порядок повернення кредиту та сплати процентів визначений в Частині №2 цього договору. (п.4 Кредитного договору частина 1).

Погашення відповідної частини кредиту здійснюється Позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у Графіку повернення кредиту та сплати процентів, шляхом безготівкового перерахування на поточний/транзитний рахунки. Нараховані в порядку, передбаченому Кредитним договором проценти сплачуються Позичальником одночасно з погашенням відповідної частини кредиту в строк, передбачений в Графіку повернення кредиту та сплати процентів (п.1.5.1-1.5.2 Кредитного договору(частина друга)).

Згідно п.1.1. частини 2 кредитного договору № 2 Позичальник зобовязаний повністю повернути Банку суму отриманого кредиту.

Пунктом 1.6.1. кредитного договору № 2 до кредитного договору встановлено, що 3-я особа (позичальник) зобовязана повністю повернути позивачу суму кредиту не пізніше дати остаточного повернення кредиту відповідно до умов встановлених п. 1.5. цього договору.

Банк (позивач у справі) виконав своє зобовязання за Кредитним договором, надавши Позичальнику (третій особі), згідно його кредитних заявок, що підтверджується меморіальними валютними ордерами №2 від 22.05.2008р., №100 від 13.06.2008р., №95 від 12.08.2008р., №97 від 20.09.2008р., №103 від 04.09.2008р., №107 від 15.09.2008р., №108 від 26.10.2009р., №112 від 24.04.2008р., №2 від 05.05.2008р. (а.с. 44-48).

Згідно п. 1.9.1. частини 2 кредитного договору в редакції від "26" жовтня 2009 р. Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобовязань в цілому, або у визначеній позивачем частині у випадку невиконання позичальником своїх боргових зобовязань чи інших умов кредитного договору.

З метою забезпечення виконання 3-ю особою (позичальником) зобовязань за договором кредиту, 24 квітня 2008 року, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "НР-Косметик, лаборатория" (другий відповідач по справі) договір поруки № SR-SME-701/148/2008/1 від 24.04.2008 року (далі- договір поруки), відповідно до умов якого другий відповідач зобовязався відповідати за повне та своєчасне виконання 3-ю особою боргових зобовязань перед кредитором (позивачем) за кредитним договором у повному обсязі таких зобовязань (п. 1.1. договору поруки).

У відповідності до п. 1.2. договору поруки другий відповідач та третя особа відповідають як солідарні боржники, що означає, що кредитор (позивач) може звернутись з вимогою про виконання боргових зобовязань як до боржника, так і до поручителя, чи до обох одночасно.

Пунктами 2.2. договору поруки з урахуванням додаткових угод до них від 26.10.2009р. розмір боргових зобовязань, забезпечених порукою, становить 570766,41 дол. США.

У відповідності до пунктів 3.1. договору поруки у випадку невиконання 3-ю особою боргових зобовязань перед кредитором за кредитним договором, кредитор має право звернутись до поручителя з вимогою про виконання боргових зобовязань в повному обсязі чи в частині .

Згідно пунктів 3.2. договорів поручитель приймає на себе зобовязання, у випадку невиконання боржником боргових зобовязань перед кредитором за кредитним договором, здійснити виконання боргових зобовязань в обсязі, заявленому кредитором протягом 3-х банківських днів з дати отримання відповідної суми на рахунок кредитора, який буде повідомлено поручителю додатково.

Відповідно до п. 3.4. договорів поруки обовязок поручителя виконати боргові зобовязання виникає при отриманні від кредитора відповідної вимоги. Така вимога вважається отриманою поручителем, якщо кредитор надіслав її поштою за адресою, вказаною в договорі поруки.

Як зазначає позивач у позовній заяві, позичальник (третя особа) порушував виконання своїх зобовязань за кредитним договором щодо оплати кредиту та процентів за його користування, у зв'язку з чим, 15 грудня 2008 року, позивачем на адресу позичальника (третьої особи) направлено досудову вимогу з вимогою дострокового виконання зобовязань за кредитним договором. Зазначену вимогу позичальником отримано 10.04.2009 року, про що свідчить його особистий підпис.

Проте, зазначена вимога залишилась без задоволення, а заборгованість не погашеною.

Станом на 21 вересня 2011 року заборгованість позичальника за кредитним договром становила: 570766,41 дол. США - заборгованість за кредитом, 125553,55 дол. США - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками за користування кредитом за період з 24.04.2010р. по 21.09.2011року.

26 вересня 2011 року, на адресу другого відповідача позивачем направлено листи № 700-01-12-4-3/2135 з пропозицією погасити заборгованість боржника за кредитом та відсотками , проте зазначені вимоги залишилися без відповіді, другий відповідач заборгованість не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачами заборгованості в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

У відповідності зі ст. 204 Цивільного кодексу України договори (кредитний та іпотечний) укладені між його сторонами, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобовязання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі)

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 345 Господарського кодексу України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до п. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Ст. 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Цивільне законодавство базується на принципі обовязкового виконання сторонами зобовязань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

З правового аналізу вказаних норм вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за обєктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Пунктом 1.9 кредитного договору передбачено право Кредитора домовились, що у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником або третіми особам зобовязань за кредитним договором Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобовязань в цілому або у визначеній Банком частині. При цьому позичальник зобовязаний протягом 30 календарних днів з дати відправлення Банком вищезазначеної вимоги.

Як свідчать матеріали справи та не спростовано відповідачами та третьою особою, позичальник припинив виконувати умови договору щодо сплати кредиту та відсотків за користування кредитом, у звязку з чим, у позивача, відповідно до п. 1.9 кредитного договору та частини 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України виникли підстави вимагати дострокове погашення кредиту та відсотків за його користування.

З зазначеного вбачається, що банк (позивач) правомірно предявив вимогу щодо дострокового повернення кредиту, процентів.

Як вже було встановлено судом, з метою забезпечення виконання позичальником (третьою особою) зобовязань за договором кредиту, 24 квітня 2008 року, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "НР-Косметик, лаборатория" (другий відповідач по справі) договір поруки № SR-SME-701/148/2008/1 від 24.04.2008 року, відповідно до умов якого другий відповідач зобовязався відповідати за повне та своєчасне виконання третьою особою боргових зобовязань перед кредитором (позивачем) за кредитним договором у повному обсязі таких зобовязань (п. 1.1. договору поруки).

Згідно ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст.554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частина перша ст.543 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Проте, в порушення вимог договору, позичальником (третьою особою) та другим відповідачем не задоволено вимоги Банку щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, у звязку з чим, третя особа та другий відповідач визнаються судом такими, що прострочили виконання зобовязання за кредитним договором та договором поруки нього в частині сплати заборгованості по кредиту, заборгованості по погашенню відсотків.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що другий відповідач не надав суду жодного документу, які б підтверджували сплату заборгованості за кредитним договором та не надав документів, що спростовували викладене у позові, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з другого відповідача заборгованості за кредитом у розмірі 570766,41 дол. США грн. та за відсотками за період з 24.04.2010 року по 21.09.2011 року в сумі 125553,55 дол. США.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

Ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення.

У відповідності до п.4.1.1 кредитного договору, за порушення прийнятих на себе зобовязань стосовно повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами, у визначені договором строки, Позичальник зобовязаний сплатити Банку пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання, за кожний день прострочки.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

За прострочення повернення кредитних коштів позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 1% від суми непогашеної заборгованості, яка за розрахунком позивача за період з 27.11.2008 року по 28.07.2010 року склала 44649,51 дол. США., що перевищує розмір подвійної облікової ставки Національного банку України та не відповідає вимогам діючого законодавства та не відповідає положення ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”.

З огляду на наведене, судом здійснено перерахунок пені, з урахуванням вимог діючого законодавства, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за заявлений позивачем період для нарахування пені з 27.11.2008 року по 28.07.2010 року, який склав 2449,20 дол. США.

Приймаючи до уваги невиконання третьою особою взятих на себе зобовязань за кредитним договором, а також невиконання другим відповідачем своїх зобовязань за договором поруки, суд приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість нарахування пені у розмірі 2449,20 дол.США. В решті заявленої вимоги щодо стягнення пені, суд відмовляє в її задоволенні як зайво нарахованої.

Щодо позовних вимог до першого відповідача ТОВ «Акваріус» суд зазначає наступне.

Як свідчать надані позивачем докази, перший відповідач ТОВ «Акваріус» знаходиться в процедурі банкрутства.

Так, ухвалою господарського суду Харківської області від 07 червня 2011 року у справі № 5023/414/11 визнано та включено до реєстру вимог кредиторів окремо вимоги Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" у розмірі 5550713,54 грн. (з яких 5197079,22 грн. сума основного боргу та 353634,32 грн. - штрафні санкції) як забезпечені заставою.

Присутній у судовому засіданні представник позивача пояснив, що заявлена до стягнення сама боргу в даному провадженні включена до реєстру вимог кредиторів, у зв'язкуз чим, просить припинити провадження у справі на підставі п. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, про що надав відповідне клопотання (вх. № 37203). Присутній у судовоум засіданні представнки першого відповідача також підтвердив те, що заявлена до стягнення сума включена до реєстру вимог кредиторів.

Враховуючи викладене, суд вважає зазначити наступне.

Згідно з вимогами ч.1, ч.2 ст.14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Відповідно до п. п. 54 , 55 Постанови Пленуму Верховного суду «Про судову практику в справах про банкрутство» а також п. 8.13 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 року за № 04-5/1193, зазначено, що суди мають у встановленому ГПК України порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушена справа про банкрутство, і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство. У разі звернення позивача із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, після винесення ухвали суду про порушення справи про банкрутство за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає припиненню на підставі пункту 2 статті 80 ГПК України ( 1798-12 ).

Відповідно до п. 2 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги до першого відповідача підлягають припиненню на підставі п. 2 ст. 80 ГПК України.Господарського процесуального кодексу України.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на позивача та другого відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 525, 526, 530, 543, 553, 554, 610, 611, 629, 1046 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 46, 49, 75, п. 2. ст.. 80, ст.. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд - <Текст >

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НР-Косметтик, лабораторія" (61002, м. Харків, вул.. Артема, 41, код 32567086) на користь Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" (01033, м.Київ, вул.Жилянська, 43, код 21685166) заборгованість у розмірі 570766,41 дол. США грн. за кредитом, 125553,55 дол. США за відсотками, 2449,20 дол. США пені., а також 23966,13 грн. держмита та 221,81 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

В частині позовних вимог до першого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваріус» - провадження у справі припинити.

Суддя (підпис< Текст >Аюпова Р.М.

Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України

та повний текст рішення складено та підписано 26 грудня 2011 року

справа № 5023/8815/11