Рішення № 20502861, 26.12.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2011 р. Справа № 5023/9014/11

вх. № 9014/11

Суддя господарського суду Доленчук Д. О.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився 3-ї особи < Текст > відповідача - < Текст > 3-ї особи < Текст >

розглянувши справу за позовом Дочірнє підприємство "Вендельн Україна", с. Дар"ївка 3-я особа < Текст >

до ПП "Дельта Трейд", м. Харків 3-я особа < Текст >

про стягнення 2750,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Вендельн Україна" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Дельта Трейд" (відповідач) про стягнення з відповідача на свою користь заборгованості у розмірі 2750,00 грн. на підставі договору поставки № б/н від 31.05.2010 р., укладеного між сторонами.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 31.05.2010 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № б/н. Згідно договору позивач зобов'язався передати товар у власність, а відповідач зобов'язався прийняти товар та своєчасно здійснити оплату в порядку і на умовах визначених договором. Так позивач поставив відповідачу товар за видатковою накладною № В-00000600 від 02.06.2010 р. та за видатковою накладною № В-00000692 від 23.06.2010 р. на загальну суму 8943,00 грн. Відповідач 02.07.2010 р. провів частковий розрахунок за товар на суму 6193,00 грн., таким чином заборгованість відповідача перед позивачем залишилась у розмірі 2750,00 грн.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, відповідач відзив на позовну заяву до суду не надав.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № б/н від 31.05.2010 р.

Відповідно до п.1.1. договору, позивач (постачальник) зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у договорі передати у власність відповідача (покупця) товар, а відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.

Згідно до п.1.2. договору, предметом поставки є товар, визначений у додатку до договору або прайс-листах, або накладних.

Відповідно до п.4.1. договору, відповідач оплачує поставлений товар за ціною, передбаченою у накладній за кожну одиницю товару.

Згідно п. 4.3. договору, оплата товарів здійснюється не пізніше 30 календарних днів з дати приймання товару відповідачем, що вказана в накладній, шляхом перерахування грошей на поточний рахунок позивача.

Судом встановлено, що в обґрунтування свої позовних вимог позивач посилається на видаткові накладні: №В-00000600 від 02.06.2010 р. та №В-00000692 від 23.06.2011 р., в яких в графі "підстава" вказується "Договір № В-00000035 від 01.06.10". Тобто, дані видаткові накладні не містять посилання на договір поставки № б/н від 31 травня 2010 року. Крім того, суд зазначає, що надані позивачем податкові накладні № 637 від 02.06.2010 р. та № 734 від 23.06.2010 р. не містять посилання на договір поставки № б/н від 31 травня 2010 року

Отже, за таких обставин господарський суд приходить до висновку, що надані позивачем видаткові накладні № В-00000600 від 02.06.2010 р. та № В-00000692 від 23.06.2011 р., податкові накладні № 637 від 02.06.2010 р. та № 734 від 23.06.2010 р. не є належними доказами по справі, оскільки вони не підтверджують факту поставки позивачем відповідачу товару саме за договором поставки № б/н від 31 травня 2010 року, у зв'язку з чим й не можуть свідчить про наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 2750,00 грн. за вищевказаним договором.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи вищевикладене та те, що позовні вимоги позивача по даній справі ґрунтуються на не належних доказах, а з матеріалів справи не вбачається інших доказів, які би підтвердили суму заборгованості відповідача у розмірі 2750,00 грн. перед позивачем за договором поставки № б/н від 31 травня 2010 року, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими у зв'язку з чим в їх задоволенні необхідно відмовити повністю.

Враховуючи те, що позов не підлягає задоволенню, державне мито та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають покладенню на позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1, 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, ст.ст. 526, 628, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

< Текст >

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя (підпис< Текст > Доленчук Д. О.

Рішення підписано 29.12.2011 р.