Рішення № 20502858, 22.12.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2011 р. Справа № 5023/9237/11

вх. № 9237/11

Суддя господарського суду Жигалкін І.П.

при секретарі судовогозасідання Бережанова Ю.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

3-ї особи <Текст >відповідача - не з'явився 3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" в особі Харківської регіональної дирекції, м. Харків 3-я особа <Текст >

до Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" в особі Харківської обласної дирекції, м. Харків 3-я особа <Текст >

про стягнення 21 150,48 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" в особі Харківської регіональної дирекції, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про відшкодування шкоди Національною акціонерною страховою компанією "Оранта" в особі Харківської обласної дирекції (надалі - Відповідач), заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу) у розмірі 21 150,48 грн. та покладення на Відповідача судові витрати.

Представника Позивача у судове засідання не з'явився. Про причини своєї неявки суд не повідомив. Про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представника Відповідача у судове засідання не з'явився. Про причини своєї неявки суд не повідомив. Про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

02.10.2009р. о 7 год. 30 хв. на вул. Полтавський Шлях у м. Харкові сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Ford Fusion державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля ВАЗ державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2.

Постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 26.10.2009 р. ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні даного ДТП за ст.124 КпАП України.

В результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди автомобіль Ford Fusion, державний номер НОМЕР_1, отримав механічні пошкодження. Відповідно до Звіту автотоварознавчого дослідження № 156 від 26.10.2009р. (а.с. 14 - 31) про визначення вартості матеріального збитку, вартість матеріального збитку без врахування втрати товарної вартості, завданого власнику автомобіля Ford Fusion, державний номер НОМЕР_1, складає 22 688 грн. 66 коп. (двадцять дві тисячі шістсот вісімдесят вісім грн.66 коп.)

Відповідно до статей 1166, 1187 Цивільного Кодексу України ОСОБА_2. є відповідальною особою за заподіяну шкоду власнику автомобіля Ford Fusion, державний номер НОМЕР_1 і зобов'язаний її відшкодувати.

Оскільки автомобіль Ford Fusion, державний номер НОМЕР_1, був застрахований власником за договором добровільного страхування транспортних ризиків ТАС-КАСКО № 0002690100 від 26.01.2009 року ЗАТ "Страхова Група „ТАС", то відповідно до Страхового акту № 598 В/01/2010 від 13.01.2010 р. AT “СГ”ТАС” (приватне) виплатила страхове відшкодування на користь власника автомобіля Ford Fusion, державний номер НОМЕР_1, в розмірі 21150,48 гривень (на підставі плітжного доручення № 7036 від 21.01.2010 р. з вирахуванням франшизи 405,00 гривень, яка передбачена п. 18.28. Договору страхування).

Статтями 993, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" передбачено, що до страхової організації, яка сплатила страхове відшкодування, переходить у межах фактичних витрат право вимоги, яку страхувальник має до особи, відповідальної за заподіяну шкоду.

Отже, до Акціонерного товариства "Страхова Группа ТАС" перейшло право вимагати відшкодування завданої шкоди в сумі 21150,48 гривень.

Керах О. Б. на момент ДТП була застрахована Відповідачем згідно полісу ВС/ 6124080 від 11.08.2009 р.

Відповідно до ст. 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів": „при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи". Полісом передбачений ліміт відповідальності в розмірі 25 500, а також франшиза - 510 грн.

Позивачем була надіслана заява про виплату страхового відшкодування в розмірі 21150,48 гривень (вих. № P.O. 42/0849 від 08.06.2011 р.) на адресу Відповідача, але завдані Позивачу збитки досі залишаються невідшкодованими.

Відповідачем було відреаговано лише 10 жовтня 2011 року листом № 09-02-07/27944, у якому останній, з метою встановлення фактів по справі та для прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування в порядку регресу, просить надати копію незалежної експертної оцінки пошкодженого автомобіля.

Суд встановив, що при направлені Позивачем, на адресу Відповідача, претензії від 08.06.2011 р. за № P.O. 42/0849 також було направлено пакет документів, чим останній підтвердив своїм листом.

В зв'язку з проведенням державної реєстрації змінено назву Позивача з Закритого акціонерного товариства “Страхова Група “ТАС” на Приватне акціонерне товариство “СТРАХОВА ГРУПА”ТАС”, скорочена назва AT “СГ” ТАС” (приватне), а також було змінено реквізити для перерахування коштів. Позивач є правонаступником всіх прав та обов'язків Закритого акціонерного Товариства “Страхова Група” ТАС”.

Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом обєктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 1166 ЦК України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК країни шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір оренди, підряду тощо) подіє транспортним засобом. Згідно умов договору страхування одним із страхових випадків, визначається подія, у разі якої внаслідок ДТП було завдано шкоду автомобілю Страхувальника (пп. 3.1.1 Договору страхування), Розмір страхового відшкодування визначається Страховиком, виходячи із суми заподіяного в результаті настання страхового випадку матеріального збитку, але не більше розміру страхової суми. А підставою для виплати страхового відшкодування є рахунок станції технічного обслуговування (п. 9.1 Договору страхування).

На підставі статті 993 ЦК України, статті 27 Закону України "Про страхування" до Страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке Страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Згідно частини першої статті 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану пилою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого страхового відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно зі статті 29 Закону, у зв'язку з пошкодженням транспортних засобів відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Згідно пункту 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України N 142/5/2092 від 24.11.2003 р. (із змінами та доповненнями), значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ [виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ.

Статтею 528 ЦК України передбачено, що виконання обов'язку може бути покладено на іншу особу, якщо з умов договору, вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не виникає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату завданої матеріальної шкоди - 21 150,48 грн., документів, що спростовували викладене у позові, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача вказаної суми належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позовних вимог, витрати по сплаті державного мита у розмірі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки спір з його вини доведено до суду.

На підставі статей 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 15, 16, 528, 993, 1166, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, - <Текст >

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" в особі Харківської обласної дирекції (61166, м. Харків, вул. Новгородська, 11-А, код ЄДРПОУ 02310265, р/р 26501805021460 в АКБ "Укрсоцбанк" у м. Харкові, МФО 351016) на користь Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" в особі Харківської обласної дирекції (61072, м. Харків, вул. Отакара Яроша, 22, р/р 26500422, в ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 300335, код ЄДРПОУ 30115243) суму у розмірі 21 150 грн.48 коп. (двадцять одна тисяча сто п'ятдесят гривень) 48 коп., 211,50 грн. - державного мита. та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис< Текст >Жигалкін І.П.

Повний текст рішення підписаний 27 грудня 2011 року

по справі № 5023/9237/11.