Рішення № 20458486, 22.12.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2011 року справа № 5020-1784/2011

За позовомПублічного акціонерного товариства „Банк „Кліринговий дім”,

ідентифікаційний код 21665382

(04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, 5-А)

в особі Філії „Кримська дирекція” АБ „Кліринговий дім”,

ідентифікаційний код 33494260

(95000, м. Сімферополь, пров. Героїв Аджимушкая, 6/13)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Росток і К”,

ідентифікаційний код 32795399

(99008, м. Севастополь, вул. Карантинна, 23-А)

про звернення стягнення на заставлене майно в сумі 1663630,48 грн,

Суддя Головко В.О.,

Представники учасників судового процесу:

позивач (ПАТ „Банк „Кліринговий дім” в особі Філії „Кримська дирекція” АБ „Кліринговий дім”) ОСОБА_1 представник, довіреність № 459-КД/11 від 26.04.2011;

відповідач (ТОВ „Росток і К”) явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив.

Обставини справи:

28.10.2011 Публічне акціонерне товариство „Банк „Кліринговий дім” в особі Філії „Кримська дирекція” АБ „Кліринговий дім” (далі позивач, ПАТ „Банк „Кліринговий дім” в особі Філії „Кримська дирекція”) звернулось до господарського суду міста Севастополя (далі суд) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Росток і К” (далі відповідач, ТОВ „Росток і К”) про стягнення 1663630,48 грн, з яких: 1000000,00 грн кредит; 648795,86 грн проценти за користування кредитом; 14834,62 грн пеня за несвоєчасну сплату процентів за період з 01.10.2010 по 01.08.2011, шляхом звернення стягнення на предмет застави. Також позивач просить стягнути з відповідача на свою користь судові витрати, а саме: витрати на сплату державного мита у сумі 16637,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за Кредитним договором № 39/2007-к від 26.07.2007 в частині повернення кредиту та сплати процентів за користування ним.

Під час розгляду справи позивач надав суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій наведено перелік майна, що є предметом договору застави та на яке позивач просить звернути стягнення /арк. с. 67-68/.

У звязку із неявкою відповідача у судові засідання та невиконанням ним вимог суду, розгляд справи неодноразово відкладався, востаннє до 21.12.2011.

У судовому засіданні 21.12.2011 представник позивача підтримала позовні вимоги та наполягала на їх задоволенні у повному обсязі, з урахуванням наданих уточнень, з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач у засідання суду явку уповноваженого представника не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином.

Не скористався відповідач і своїм правом, передбаченим статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: письмовий відзив на позов та документи в обґрунтування заперечень проти позову не надав.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному засіданні суду.

Враховуючи те, що подальше відкладення розгляду справи порушує право позивача на розгляд його вимог протягом розумного строку, а надані до матеріалів справи докази дозволяють суду прийняти відповідне рішення, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність відповідача за наявними у справі матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 21-22.12.2011 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

26.07.2007 між Акціонерним Банком „Кліринговий дім” (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Росток і К” (Позичальник) укладено Кредитний Договір №39/2007-К /арк. с. 9-12/ (далі Кредитний Договір).

Відповідно до пункту 2.1 Кредитного Договору Банк відкриває Позичальнику відновлювальну Кредитну лінію у сумі 1000000,00 грн для поповнення обігових коштів, а Позичальник зобовязується здійснювати погашення отриманого за рахунок кредитної лінії кредиту та сплачувати проценти за користування кредитом в строки і в сумах, згідно з умовами цього Договору.

Сторони встановили термін дії кредитної лінії до 24.01.2009 (пункт 2.2 Кредитного Договору, в редакції Додаткової угоди № 2 від 24.07.2008 /арк. с. 15/).

Згідно із пунктом 2.3 Кредитного Договору, плата за кредит встановлюється у розмірі 19 процентів річних.

Додатковими угодами сторони редагували пункт 2.3 Кредитного договору, а саме збільшували розмір плати за кредит: Додатковою угодою № 1 від 30.05.2008 до 20 процентів річних /арк. с. 14/; Додатковою угодою № 2 від 24.07.2008 до 24 процентів річних /арк. с. 15/.

Порядок нарахування процентів визначений сторонами у пункті 4.3 Кредитного Договору, згідно з яким проценти нараховуються Банком щомісячно не пізніше останнього робочого дня кожного звітного місяця за період з 25 числа попереднього місяця по 24 число звітного місяця включно та одночасно з кінцевим поверненням кредиту.

Пунктом 4.4 Кредитного Договору встановлено, що Позичальник сплачує Банку нараховані проценти щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця та одночасно з кінцевим поверненням кредиту шляхом перерахування безготівкових грошових коштів за реквізитами Банку.

Відповідно до підпункту 6.2.2 пункту 6.2 Кредитного Договору Позичальник зобовязаний використати кредит за цільовим призначенням і погасити заборгованість перед Банком в строк, передбачений пунктом 2.2 Кредитного Договору, та в порядку, передбаченому умовами цього договору.

Сторони домовились, що Кредитний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобовязань, включаючи зобовязання щодо сплати штрафних санкцій у розмірі та у випадках, передбачених цим Договором (пункт 9.1 Кредитного Договору).

У розділі 5 Кредитного Договору сторони встановили умови забезпечення кредиту.

Зокрема, сторони дійшли згоди, що забезпеченням виконання зобовязань за Кредитним Договором є застава певного обладнання згідно з договором застави, що укладається в день підписання цього Договору (пункт 5.1 Кредитного Договору).

26.07.2007 на виконання Кредитного Договору між Акціонерним Банком „Кліринговий дім” (Заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Росток і К” (Заставодавець) укладено Договір застави виробничого устаткування (далі Договір застави) /арк. с. 16-20/, який відповідно до пункту 2.1 забезпечує вимоги Заставодержателя, що випливають із Кредитного Договору.

Згідно з пунктом 5.3 Договору застави, за рахунок заставленого майна Заставодержатель задовольняє свої вимоги щодо: сплати кредиту; процентів за його користування; сплати штрафних санкцій у розмірі та випадках, передбачених Кредитним Договором; відшкодування збитків, завданих простроченням виконання; відшкодування витрат, повязаних із здійсненням забезпеченою заставою вимоги.

Позивач свої зобовязання за Кредитним Договором виконав у повному обсязі та надав відповідачеві кредит в сумі 1000000,00 грн.

Натомість, відповідач умови Кредитного Договору в частині строків повернення отриманого кредиту та сплати процентів за користування ним не виконав, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилась заборгованість за тілом кредиту у розмірі 1000000,00грн та по процентах за користування кредитом в сумі 585782,15 грн, а також було нараховано пеню в сумі 76863,01 грн за прострочку повернення кредиту та 40179,95 грн за прострочку сплати процентів.

З метою досудового врегулювання спору 10.05.2011 позивачем на адресу відповідача за вих. № 27 надіслана Вимога про сплату боргу, в якій Банк попередив відповідача про те, що у випадку несплати заборгованості, на предмет застави буде звернуто стягнення /арк.с.21/. Факт надсилання вказаної вимоги підтверджується фіскальним чеком № 7307 від 10.05.2011 /арк.с.22/, проте ані відповіді на Вимогу, ані сплати заборгованості за Кредитним Договором позивач не отримав, що і стало причиною його звернення до суду із даним позовом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини сторін є зобовязальними відносинами, що виникли з кредитного договору, тому підпадають під правове регулювання нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Крім того, до спірних правовідносин сторін підлягають застосуванню норми спеціального законодавства, зокрема, Закону України „Про заставу”.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Як встановлено судом, 26.07.2007 між сторонами був укладений договір № 39/2007-К /арк.с. 9-12/, який за своєю правовою природою та ознаками є кредитним договором. Саме цей договір є підставою виникнення у відповідача зобовязань щодо погашення отриманого за рахунок відновлювальної кредитної лінії кредиту та сплати процентів за користування ним.

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Як зазначалося вище, сторони встановили термін дії кредитної лінії до 24.01.2009 (пункт 2.2 Кредитного Договору, в редакції Додаткової угоди № 2 від 24.07.2008 /арк. с. 15/) за Графіком зниження ліміту заборгованості по кредиту (Додаток 2 до Кредитного Договору) /арк. с. 13/.

Отже, відповідач був зобовязаний повернути кредит в строк до 24.01.2009.

За умовами Кредитного Договору Позичальник сплачує Банку нараховані проценти щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця та одночасно з кінцевим поверненням кредиту (пункт 4.4 Кредитного Договору).

Таким чином, проценти, нараховані Банком за період з 25.06.2011 по 24.07.2011, мали бути сплачені відповідачем не пізніше 29.07.2011.

Відповідно до статей 526, 625 Цивільного кодексу України зобовязання повинно виконуватись належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь основний борг в сумі 1000000,00 грн, проценти за користування кредитом в сумі 648795,86 грн та пеню за несвоєчасну сплату процентів за період з 01.10.2010 по 24.10.2011 в сумі 14834,62 грн.

Враховуючи те, що повернення Банку отриманого кредиту є основним обовязком відповідача, належне виконання якого вимагається законом та Договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача основного боргу (тіла кредиту) в сумі 1000000,00 грн.

Перевіривши розрахунок процентів за користування кредитом /арк. с. 24/ суд виявив у ньому певні помилки. Так, при розрахунку процентів за період з 25.07.2008 по 24.08.2008 (31 день) позивачем застосовано ставку 20%, в той час, коли за умовами Кредитного Договору (пункт 2.3 в редакції Додаткової угоди № 2 /арк. с. 15/, яка набрала чинності 24.07.2008, плата за Кредит встановлюється у розмірі 24 процентів річних.

Отже, за розрахунком суду, за вказаний період сума нарахованих процентів має бути такою: 1000000,00 грн (сума кредиту) *24/100/366 (календарні дні у 2008 році) * 31 день (період для нарахування) = 20327,87 грн, що на 3387,98 грн більше, ніж зазначено позивачем.

У звязку з цим загальна сума нарахованих Банком процентів має становити 939873,94грн (936485,96 + 3387,98).

За період з 31.08.2007 по 08.09.2010 відповідачем сплачено Банку процентів в сумі 291925,17 грн.

Таким чином, залишок нарахованих та несплачених відповідачем позивачеві процентів становить 647948,78 грн (939873,94 291925,17), що на 847,08 грн менше, ніж заявлено позивачем до стягнення.

Беручи до уваги вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом суд визнає такими, що підлягають до задоволення частково у сумі 647948,78 грн. В частині стягнення процентів в сумі 847,08 грн в позові слід відмовити.

Також Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача пені в сумі 14834,62грн за прострочку сплати нарахованих процентів.

З цього приводу суд зазначає наступне.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів субєктів господарювання здійснюється шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій та іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання (ч.1ст.230 ГК України).

Зокрема, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, пеня є мірою відповідальності боржника за порушення ним строків виконання грошового зобовязання.

Відповідно до пункту 7.1 Кредитного Договору за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобовязань, винна сторона відшкодовує іншій стороні спричинені збитки та сплачує неустойку, у розмірах та випадках, передбачених Кредитним договором.

Сторони дійшли згоди, що за прострочення повернення кредиту та/або сплати процентів, Позичальник сплачує Банку пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми, за кожен день прострочення. Сплата пені не звільняє Позичальника від зобовязання сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитом (пункт 7.2 Кредитного Договору).

Як установлено судом, відповідач порушив зобовязання щодо сплати нарахованих банком процентів: починаючи з 09.09.2010 проценти не сплачуються, що є підставою для їх стягнення в судовому порядку.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені суд зазначає, що, в основному, він є правильним. Утім, має певні недоліки у визначенні періодів нарахування та обранні розрахункової величини.

Так, відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

За загальним правилом обчислення строків, строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця (абз. 1, 3 ч. 3 ст. 25 ЦК України).

Отже, період з 01.10.2010 має закінчуватись відповідно 31.03.2011 (6 місяців), а не 30.03.2011 як зазначено позивачем, а тому нараховує 182 дні, а не 181. Аналогічні помилки допущені позивачем і при нарахуванні пені за інші періоди.

Крім того, за період з 01.03.2011 по 28.08.2011 позивачем взято за розрахункову величину сума нарахованих процентів 5308,22 грн, в той час, коли за період з 25.01.2011 по 24.02.2011 відповідачеві нараховано процентів в сумі 21232,88 грн /арк. с. 23/.

З огляду на викладене, судом здійснений власний розрахунок пені за простроченими процентами, що наведений нижче.

Період нарахуванняКількість днівСума нарахованих процентівПодвійна облікова ставка НБУСума пені

01.10.201031.03.201118221232,8815,51641,04

01.11.201030.04.201118120547,9515,51579,38

01.12.201031.05.201118221232,8815,51641,04

01.01.201130.06.201118125342,4715,51947,90

01.02.201131.07.201118116438,3615,51263,50

01.03.201131.08.201118421232,8815,51659,07

01.04.201130.09.201118319178,0815,51490,37

01.05.201124.10.201117721232,8815,51595,96

01.06.201124.10.201114620547,9515,51273,97

01.07.201124.10.201111621232,8815,51045,94

01.08.201124.10.20118521232,8815,5766,42

РАЗОМ:15904,59

Таким чином, за розрахунком суду загальний розмір пені становить 15904,59 грн тобто більше, ніж заявлено позивачем (14834,62 грн).

Відповідно до пункту 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Враховуючи відсутність такого клопотання суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення пені в заявленій сумі 14834,62 грн.

За викладених обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню основний борг за кредитом 1000000,00 грн, проценти за користування кредитом у сумі 647948,78 грн та пеня за прострочку сплати нарахованих процентів 14834,62 грн, разом 1662783,40 грн. В частині стягнення нарахованих процентів за користування кредитом в сумі 847,08грн в позові слід відмовити.

Згідно з частиною другою статті 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статей 572, 574, 589 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобовязання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду. У разі невиконання зобовязання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

З наведеною нормою узгоджується стаття 20 Закону України „Про заставу”, якою передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобовязання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно із підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 Договору застави, у випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником у строк умов Кредитного Договору Заставодержатель має право звернути стягнення на майно та задовольнити свої вимоги з його вартості переважно перед іншими кредиторами.

За рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави (ст. 19 Закону України „Про заставу”).

Відповідно до пункту 5.3 Договору застави, за рахунок заставленого майна Заставодержатель задовольняє свої вимоги щодо: сплати кредиту; процентів за його користування; сплати штрафних санкцій у розмірі та випадках, передбачених Кредитним Договором; відшкодування збитків, завданих простроченням виконання; відшкодування витрат, повязаних із здійсненням забезпеченою заставою вимоги.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобовязання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. У разі часткового виконання боржником зобовязання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі (ст. 590 ЦК України).

Пунктом 5.1 Договору застави сторони встановили, що звернення стягнення на майно проводиться у разі невиконання Позичальником зобовязань, передбачених Кредитним Договором, та здійснюється у судовому порядку шляхом подання відповідного позову Заставодержателя до суду або шляхом продажу майна Заставодержателем самостійно.

Як установлено судом, відповідач був зобовязаний погасити кредит в строк до 24.01.2009, а проценти за користування кредитом за останній період нарахування не пізніше 29.07.2011.

Доказів повернення відповідачем позивачеві кредиту у розмірі 1000000,00 грн та сплати процентів за користування кредитом в сумі 648795,86 грн суду не надано.

Таким чином, позивач набув право звернення стягнення на предмет застави в розмірі заборгованості за кредитом (тіло кредиту), по процентах за користування кредитом, пені та витрат, повязаних із здійсненням забезпеченою заставою вимоги.

Частиною першою статті 591 Цивільного кодексу України унормовано, що реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом.

За умовами Договору застави (пункт 5.2) звернення стягнення на заставлене майно та його реалізація може відбуватися будь-яким із способів на вибір Заставодержателя, в тому числі:

-продаж Заставодержателем майна третій особі від свого імені в рахунок погашення боргу;

-прийняття заставленого майна у власність Заставодержателем;

-шляхом продажу майна на біржі (з аукціону, публічних торгів).

Отже, право вибору способу реалізації заставленого майна належить виключно Заставодержателю.

Позивач просить встановити спосіб реалізації майна публічні торги у порядку, встановленому Законом України „Про виконавчу службу”.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Частиною першої статті 591 Цивільного кодексу України передбачено, що порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.

Утім, на теперішній час такий закон не прийнятий.

До прийняття відповідного спеціального закону порядок проведення аукціонів з реалізації заставленого майна визначається, зокрема, Положенням про порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.1997 № 1448 (з наступними змінами і доповненнями).

Реалізація майна у виконавчому провадженні здійснюється згідно з вимогами Закону України „Про виконавче провадження”, а не Закону України „Про виконавчу службу” як зазначено позивачем.

Згідно з Договором застави виробничого устаткування № 39/2007-01К від 26.07.2007, посвідченим приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Ревуцькою Т.А. 26.07.2007 за реєстровим № 2077 /арк. с. 16-20/, предметом застави є наступне майно (Додаток 2 до Договору застави):

№

з/пНайменування майнаІнвентарний

номерЗаводський номерКількістьЗалишкова балансова вартість, тис. грн

1.Машина для розливу і закупорювань коньяку „Bertolazo” UN15-AT10400013222471589,0

2.Світловий екран ОБ6Т-2401Б10400021715,6

3.Сатуратор COSMO R7/03104000317963189,8

4.Пляшкомийна машина „Bertolazo” 107/0310400040473501179,6

5.Машина для наклеювання акцизних марок „Bertolazo” HB7-031040005274531396,9

6.Поворотний стіл ASI-61040006201121/7619,8

7.Групуюча машина COSMO VAP-710400070342391102,8

8.Термотунель COSMO PACMO-4104000815167174,3

9.Компресор СБ4/С-200АВ5101040009 1040010244757 244138213,1

10.Машина по розливу і закупорюванню під кронен-пробку „Bertolazo” NIAT5-5010400113223801569,7

11.Дизель-генератор на 90 кВт ВКД-90010400120371871240,4

РАЗОМ: 2271,0 На час укладення Договору застави місцезнаходженням майна є: Автономна Республіка Крим, м. Судак, вул. Алуштинська, 47-Б (пункт 2.6 Договору застави). Оскільки судом визнані правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за Кредитним Договором в сумі 1662783,40 грн (в тому числі пеня 14834,62 грн), з урахуванням наведених норм чинного законодавства суд вважає правомірним звернути стягнення на предмет застави шляхом проведення прилюдних торгів, у порядку, встановленому Законом України „Про виконавче провадження”, визначивши початкову ціну його реалізації 2271000,00 грн (відповідно до пунктів 2.4, 2.5 Договору застави виробничого устаткування). За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито в розмірі 16627,83 грн (1% від 1662783,40 грн) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 235,88 грн (1662783,40/1663630,48*236,00) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Росток і К” (ідентифікаційний код 32795399; 99008, м. Севастополь, вул. Карантинна, 23-А; п/р260040110701 у філії „Кримська дирекція” АБ „Кліринговий дім”, м. Сімферополь, МФО 384920) на користь Публічного акціонерного товариства „Банк „Кліринговий дім” (ідентифікаційний код 21665382; 04070, м. Київ, вул.Борисоглібська, 5-А) в особі Філії „Кримська дирекція” АБ „Кліринговий дім” (ідентифікаційний код 33494260; 95000, м. Сімферополь, пров. Героїв Аджимушкая, 6/13; п/р 29099009 у філії „Кримська дирекція” АБ „Кліринговий дім”, м.Сімферополь, МФО 384920) 1662783,40 грн (один мільйон шістсот шістдесят дві тисячі сімсот вісімдесят три грн 40 коп.), з яких: 1000000,00грн заборгованість по тілу кредиту, 647948,78 грн заборгованість по процентах, 14834,62 грн пеня; а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 16627,83 грн (шістнадцять тисяч шістсот двадцять сім грн 83 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 235,88 грн (двісті тридцять пять грн 88коп.), задовольнивши зазначені грошові вимоги з вартості заставленого майна, шляхом звернення стягнення на майно, заставлене за Договором застави виробничого устаткування, укладеного 26.07.2007 між Акціонерним Банком „Кліринговий дім” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Росток і К” на виконання Кредитного Договору № 39/2007-К від 26.07.2007, яке знаходиться за адресою: м. Судак, вул. Алуштинська, 47-Б, а саме:

№

з/пНайменування майнаІнвентарний

номерЗаводський номерКількістьЗалишкова балансова вартість, тис. грн

1.Машина для розливу і закупорювань коньяку „Bertolazo” UN15-AT10400013222471589,0

2.Світловий екран ОБ6Т-2401Б10400021715,6

3.Сатуратор COSMO R7/03104000317963189,8

4.Пляшкомийна машина „Bertolazo” 107/0310400040473501179,6

5.Машина для наклеювання акцизних марок „Bertolazo” HB7-031040005274531396,9

6.Поворотний стіл ASI-61040006201121/7619,8

7.Групуюча машина COSMO VAP-710400070342391102,8

8.Термотунель COSMO PACMO-4104000815167174,3

9.Компресор СБ4/С-200АВ5101040009 1040010244757 244138213,1

10.Машина по розливу і закупорюванню під кронен-пробку „Bertolazo” NIAT5-5010400113223801569,7

11.Дизель-генератор на 90 кВт ВКД-90010400120371871240,4

РАЗОМ: 2271,0 3.Встановити спосіб реалізації заставленого майна продаж на прилюдних торгах, у порядку, встановленому Законом України „Про виконавче провадження”; визначити початкову ціну продажу заставленого майна 2271000,00 грн (два мільйони двісті сімдесят одна тисяча грн 00 коп.). Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.В частині стягнення процентів за користування кредитом в сумі 847,08грн в позові відмовити.

Суддя підпис В.О. Головко

Повне рішення в порядку

статті 84 ГПК України

оформлено і підписано

27.12.2011.