Рішення № 20458487, 22.12.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2011 року справа № 5020-3/143

За позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору:

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

ідентифікаційний номер НОМЕР_1

(АДРЕСА_1)

доПриватного підприємства „Торговельний комплекс „Диалог”,

ідентифікаційний код 19186792

(99011, м. Севастополь, вул. Велика Морська, 23)

про визнання договору та додаткової угоди до нього недійсними,

Суддя Головко В.О.,

Представники учасників судового процесу:

третя особа (ФОП ОСОБА_1) ОСОБА_2 представник, довіреність № 2450 від 09.12.2010;

відповідач (ПП „ТК „Диалог”) ОСОБА_3 представник, довіреність б/н від 09.12.2009.

Обставини справи:

29.09.2010 Приватне підприємство „Торговельний комплекс „Диалог” (далі ПП „Торговельний комплекс „Диалог”) звернулось до господарського суду міста Севастополя (далі суд) з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі ФОП ОСОБА_4) про визнання недійсними Договорів від 11.01.2006 на часткову участь у будівництві комплексу ізольованих нежитлових приміщень, площею 80 або 100 м2, розташованих на десятому поверсі, та площею 200 м2, розташованих в цокольному поверсі, за адресою: АДРЕСА_2, а також Додаткової угоди №1 від 14.10.2009 до Договору від 11.01.2006.

Ухвалою від 12.07.2011 до провадження суду прийнято позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1) до ПП„Торговельний комплекс „Диалог” та ФОП ОСОБА_4 про визнання недійсними Договору від 11.01.2006 на часткову участь у будівництві комплексу ізольованих нежитлових приміщень загальною площею 200 м2, розташованих в цокольному поверсі за адресою: АДРЕСА_2, та Додаткової угоди до нього для спільного розгляду із позовом ПП„Торговельний комплекс „Диалог” до ФОПОСОБА_4 про визнання недійсними договорів та додаткової угоди /том 2, арк.с.27-28/.

Також ухвалою від 12.07.2011 суд припинив провадження у справі за позовом ППТорговельний комплекс „Диалог” до ФОП ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів на часткову участь у будівництві комплексу ізольованих нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_2, що датовані 11.01.2006, та Додаткової угоди №1 від 14.10.2009 до Договору від 11.01.2006 /том 2, арк. с. 29-30/.

Так само ухвалою від 12.07.2011 припинено провадження у справі № 5020-3/143 в частині позовних вимог ФОП ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_4 про визнання недійсними Договору на часткову участь у будівництві від 11.01.2006 та Додаткової угоди до нього № 1 від 14.10.2009 /том 2, арк. с. 31-32/.

Таким чином, предметом судового розгляду є вимога третьої особи, яка заявила самостійні вимоги на предмет спору, фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до приватного підприємства „Торговельний комплекс „Диалог” про визнання недійсними Договору на часткову участь у будівництві комплексу ізольованих нежитлових приміщень, загальною площею 200 м2, розташованих в цокольному поверсі за адресою: АДРЕСА_2, та Додаткової угоди №1 від 14.10.2009.

Позовні вимоги третьої особи обґрунтовані посиланням на той факт, що дата, зазначена на спірному договорі як дата його укладення 11.01.2006, не відповідає дійсності; фактично Договір про пайову участь в будівництві обєкта нерухомості комплексу ізольованих нежитлових приміщень площею 200 м2, розташованих в цокольному поверсі за адресою: АДРЕСА_2, укладено у січні 2010 року. Водночас, 11.02.2006 відповідач уклав із третьою особою аналогічний договір, за умовами якого приміщення цокольного поверху будинку АДРЕСА_2 передані третій особі. На думку третьої особи, зміст оспорюваного договору суперечить чинному цивільному законодавству, а саме: ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 202, ст. 331, ч. 1 ст. 509, ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України.

З метою вирішення питань, які входять до предмета доказування у справі та потребують спеціальних знань, судом неодноразово призначалась комплексна судова почеркознавча та технічна експертиза документів /том 1, арк. с. 36-38; том 2, арк. с. 54-57, арк. с. 118-121/.

У судовому засіданні 20.12.2011 в порядку частини третьої статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 22.12.2011. Після перерви розгляд справи продовжено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним підприємством „Торговельний комплекс „Диалог” (Сторона-1) та громадянкою України ОСОБА_4 (Сторона-2) був оформлений та підписаний договір про пайову участь в будівництві, датований 11.01.2006 (далі Договір-1) /том 1, арк. с. 10-13/.

Відповідно до пункту 1.1 Договору-1 Сторона-1 приймає Сторону-2 у пайове будівництво обєкта нерухомості комплексу ізольованих нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_2, десятий поверх, загальною площею 80 м2 або 100 м2 (далі Обєкт-1). Сторона-1 зобовязується здійснити комплекс заходів з будівництва, прийняття в експлуатацію та передачі Обєкта у власність Стороні-2 за актом здачі-приймання, з доданням усіх необхідних документів для оформлення права власності. Сторони враховують, що загальна площа Обєкта-1 є попередньою та має схематичне відображення у витягу з проекту № 00712002 Додаток 1, який є невідємною частиною цього Договору.

Строк закінчення та здачі Обєкта до експлуатації серпень 2009 року (пункт 1.2 Договору-1).

Згідно з пунктом 2.1 Договору-1 протягом 30 днів після закінчення будівництва Обєкта-1, здачі його до експлуатації та державної реєстрації, Сторона-1 зобовязується передати Стороні-2, за наявністю повної оплати, у власність, а Сторона-2 зобовязується прийняти у власність вищезазначений ізольований комплекс приміщень.

Пунктом 3.2 Договору-1 визначено, що вартість Обєкта-1 складає 525200 грн, що еквівалентно 104000 доларам США.

Відповідно до пункту 4.1 Договору-1 фінансування пайового будівництва Стороною-2 здійснюється в наступному порядку:

-І етап: платіж в сумі 525200 гривень сплачується Стороною-2 в день підписання цього Договору.

Остаточний розрахунок за договором здійснюється після надання актів виконаних робіт протягом 30 днів з моменту закінчення будівництва, здачі обєкта в експлуатацію та закінчення оздоблювальних робіт, передбачених пунктом 3.3 даного Договору.

До Договору-1 від імені Приватного підприємства „Торговельний комплекс „Диалог” був оформлений прибутковий касовий ордер про отримання від ОСОБА_4 грошових коштів в розмірі 525200 грн /том 1, арк. с. 20/.

Також між Приватним підприємством „Торговельний комплекс „Диалог” (Сторона-1) та громадянкою України ОСОБА_4 (Сторона-2) був оформлений та підписаний договір про пайову участь в будівництві, датований 11.01.2006 (далі Договір-2) /том 1, арк. с. 14-17; том 2, арк. с. 8-9/.

Відповідно до пункту 1.1 Договору-2 Сторона-1 приймає Сторону-2 у пайове будівництво обєкта нерухомості комплексу ізольованих нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_2, цокольний поверх, загальною площею 200 м2 (далі Обєкт-2). Сторона-1 зобовязується здійснити комплекс заходів з будівництва, прийняття в експлуатацію та передачі Обєкта у власність Стороні-2 за актом здачі-приймання з доданням усіх необхідних документів для оформлення права власності. Сторони враховують, що загальна площа Обєкта-2 є попередньою та має схематичне відображення у витягу з проекту № 00712002 Додаток 1, який є невідємною частиною цього Договору.

Строк закінчення та здачі Обєкта до експлуатації серпень 2007 року (пункт 1.2 Договору-2).

Згідно з пунктом 2.1 Договору-2 протягом 30 днів після закінчення будівництва Обєкта, здачі його до експлуатації та державної реєстрації, Сторона-1 зобовязується передати Стороні-2, за наявністю повної оплати, у власність, а Сторона-2 зобовязується прийняти у власність вищезазначений ізольований комплекс приміщень.

Пунктом 3.2 Договору-2 визначено, що вартість Обєкта-2 складає 2020000 грн, що еквівалентно 400000 доларам США.

Відповідно до пункту 4.1 Договору-2 фінансування пайового будівництва Стороною-2 здійснюється в наступному порядку:

-І етап: авансовий платіж в сумі 505000 гривень сплачується Стороною-2 в день підписання Договору;

-ІІ етап: проміжний розрахунок в сумі 757500 гривень сплачується Стороною-2 за погодженням зі Стороною-1;

-ІІІ етап: остаточний розрахунок за договором в сумі 757500 гривень після надання актів виконаних робіт протягом 30 днів з моменту закінчення будівництва, здачі обєкта в експлуатацію та закінчення оздоблювальних робіт, передбачених пунктом 3.3 даного Договору.

До Договору-2 від імені Приватного підприємства „Торговельний комплекс „Диалог” був оформлений прибутковий касовий ордер про отримання від ОСОБА_4 грошових коштів в розмірі 2020000 грн /том 1, арк. с. 19/.

В подальшому, Приватним підприємством „Торговельний комплекс „Диалог” (Стороною-1) та громадянкою України ОСОБА_4 (Стороною-2) було оформлено та підписано Додаткову угоду №1, датовану 14.10.2009, до договору про пайову участь у будівництві від 11.01.2006 (Договору-2) /том 1, арк. с. 18; том 2, арк. с. 10/ (далі Додаткова угода).

Відповідно до пункту 1 Додаткової угоди, у звязку з неможливістю виконати свої зобовязання своєчасно та в повному обсязі, Сторона-1 зобовязується передати у власність Стороні-2 приміщення в цокольному поверсі площею 200 м2, передбачені пунктом 1.1 Договору-2, а також, в рахунок компенсації, 96 м2, в строк до 01.12.2009.

11.02.2006 між ОСОБА_1 (третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору) та Приватним підприємством „Торговельний комплекс „Диалог” (відповідач) укладений договір про пайову участь у будівництві комплексу нежитлових приміщень по АДРЕСА_2 (далі Договір-3) /том2, арк. с. 11-14/.

Згідно з пунктом 1.1 Договору-3 відповідач зобовязується здійснити комплекс заходів з будівництва та здачі в експлуатацію обєкта забудови, а ОСОБА_1 зобовязується фінансувати будівництво обєкта та після здачі його в експлуатацію оформити на себе право власності на ізольований комплекс приміщень загальною площею 200 м2 у торговельному комплексі „Диалог”. Остаточна площа обєкта буде узгоджена сторонами на підставі інвентарного плану Бюро технічної інвентаризації міста Севастополя.

05.01.2009 між ОСОБА_1 та Відповідачем було оформлено та підписано додаткову угоду № 1 до договору на пайову участь у будівництві від 11.02.2006 /том 2, арк.с.12-13 зворотний бік/, якою:

-у пункті 1.1 Договору-3 після слова „площею” цифри та слова „200 (двісті) м2” замінено на цифри та слова „606,2 м2 (шістсот шість метрів двадцять сантиметрів)”, а після слів „у торговельному комплексі „Диалог” доповнено фразою „розташований у цокольному поверсі”;

-у пункті 2.1 Договору-3 слова та цифри „загальною площею 200 м2” викладені як „загальною площею 606,2 м2”;

-пункт 3.1 Договору-3 викладено в наступній редакції: „вартість одного квадратного метру площ цокольного поверху за еквівалентом становить 494,9доларів США за один квадратний метр з наявністю витяжної вентиляції, підведенням комунікацій і енергопостачання”;

-у пункті 3.2 Договору-3 після слів „загальною площею” цифри та слова „200 м2 складає 1500000 (один мільйон пятсот тисяч) гривень, що еквівалентно 300000 (трьомстам тисячам) доларів США за курсом Національного Банку України на день підписання цього Договору на дольову участь у будівництві” викладено в такій редакції: „606,2 м2 становить 1500000 грн, що еквівалентно 300000 доларів США за курсом НБУ на день підписання цього Договору про дольову участь”.

16.10.2009 ОСОБА_1 та Відповідачем було оформлено та підписано додаткову угоду до договору простого товариства № 2, яка є додатком до договору про пайову участь у будівництві від 11.02.2006 /том 2, арк. с. 14/, якою пункт 1 Договору-3 викладено в наступній редакції: „Передати ОСОБА_1 приміщення: №№ 2 17,2 м2, 5 21,2 м2, 20 58,4 м2, 19 102,9 м2, 18 20,7 м2, 12 120 м2, 6 136,8 м2, 10 52,1 м2, 11 54,8 м2, загальною площею 584,1 м2, які розташовані в цокольному поверсі ТК „Диалог”, по АДРЕСА_2, з подальшим оформленням права власності на Сторону-2 (ОСОБА_1)”.

Стверджуючи про належність їй права власності на обєкти, фінансування яких визначено договорами про пайову участь у будівництві, укладеними між Приватним підприємством „Торговельний комплекс „Диалог” та ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_1 зазначає, що дата, визначена на Договорі-1 та Договорі-2 як дата їх укладення, не відповідає дійсності, а відповідні підписи та відбитки печатки було проставлено на вказані договори у січні 2010 року, тобто після того, як ФОП ОСОБА_1 було здійснене фінансування будівництва відповідних приміщень ТК „Диалог” по АДРЕСА_2.

Як зазначено вище, в процесі розгляду справи судом неодноразово призначались судові експертизи з метою розяснення питань, які мають істотне значення для вирішення даного спору, встановлення яких потребує спеціальних знань.

Відповідно до висновку №9893/10-13 від 07.06.2011 судово-технічної експертизи документів, наданого Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, відбитки печатки Приватного підприємства „Торговельний комплекс „Диалог” на Договорі-1 та Договорі-2 були проставлені не у січні 2006 року, а в період грудень 2009 року січень 2010 року /том 1, арк. с. 79-95/.

Крім того, згідно з висновком спеціаліста №11/02 від 17.12.2011 по дослідженню матеріалів документів давність виконання підписів від імені ОСОБА_4 на Договорі-1 та Договорі-2 не відповідає зазначеній на них даті (11.01.2006), а виконані не раніше 2009 року. Рукописні записи у прибуткових касових ордерах до Договору-1 та Договору-2 також були виконані не раніше 2009 року /том 2, арк. с. 138-154/.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_2 /том 2, арк. с. 15/ ОСОБА_1 зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця Нахімовською районною державною адміністрацією 22.07.2009, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців НОМЕР_3, а відтак набув цього статусу до подання позову у даній справі.

Незважаючи на те, що договір про пайову участь у будівництві був укладений ОСОБА_1 до набуття ним статусу підприємця (11.02.2006), відповідно до частини третьої статті 50 Цивільного кодексу України, якщо особа розпочала підприємницьку діяльність без державної реєстрації, уклавши відповідні договори, вона не має права оспорювати ці договори на тій підставі, що вона не є підприємцем.

Отже, наведені положення закону по суті встановлюють обовязковість договорів, які стосуються підприємницької діяльності фізичної особи, яка на момент укладення цих договорів ще не набула статусу підприємця. В свою чергу, спори, засновані на таких договорах, є похідними від реалізації фізичною особою права на підприємницьку діяльність за умов, що на момент виникнення спору (звернення до суду з позовом) відповідна фізична особа має статус підприємця, а підставою звернення до суду є пряме або опосередковане порушення права фізичної особи-позивача на підприємницьку діяльність.

За приписами статті 1 Господарського процесуального кодексу України громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, окрім майнових та немайнових прав, які надано фізичній особі за законом, після набуття статусу підприємця така фізична особа набуває також спеціального статусу субєкта господарювання (п. 2 ч. 2 ст. 55 ГК України). В свою чергу, у випадку порушення прав або інтересів громадянина як субєкта господарювання захист таких прав та інтересів здійснюється в порядку господарського судочинства (ст. 1 ГПК України), оскільки у будь-якому випадку передумовою такого спору буде реалізація громадянином права на підприємницьку діяльність.

Дана позиція узгоджується із позицією Вищого господарського суду України, викладеною у пункті 3.1 Листа № 01-8/556 від 23.10.2000, згідно з яким спори між підприємцями, а також між ними і юридичними особами підвідомчі арбітражному (господарському) суду, за винятком спорів, не повязаних з підприємницькою діяльністю.

Надані сторонами докази свідчать про те, що сам договір про пайову участь у будівництві від 11.02.2006 (Договір-3), укладений між Відповідачем та ОСОБА_1 має господарський характер та повязаний зі здійсненням ОСОБА_1 підприємницької діяльності, оскільки фінансування будівництва Відповідачем нерухомості здійснювалось для її подальшого комерційного використання ОСОБА_1 з метою систематичного отримання прибутку, зокрема надання цієї нерухомості в оренду.

Викладене свідчить про те, що спір у даній справі є похідним від реалізації ФОП ОСОБА_1 права на підприємництво, виник між субєктами господарювання, у звязку з чим підлягає розгляду в порядку господарського судочинства відповідно до приписів статті 1 Господарського процесуального кодексу України.

Вирішуючи питання щодо відповідності оспорюваного договору та додаткової угоди до нього вимогам закону суд зазначає наступне.

Укладений між Відповідачем та ФОП ОСОБА_1 договір про пайову участь у будівництві від 11.02.2006 (Договір-3), так само як Договір-1 та Договір-2, за своєю правовою природою та ознаками є інвестиційною угодою в розумінні статті 9 Закону України „Про інвестиційну діяльність”, а отже, є основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між субєктами інвестиційної діяльності Відповідачем та Третьою особою.

Згідно з частиною пятою статті 7 Закону України „Про інвестиційну діяльність” інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися обєктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Таким чином, майнові права на результати інвестицій зазначеного будівництва приміщень загальною площею 584,1 м2 у цокольному поверсі ТК „Диалог”, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, в межах фактично здійснених виплат належать ФОП ОСОБА_1

Формальною датою укладення Договору-1 та Договору-2 зазначене „11” січня 2006року. В той же час, відповідно до Висновків експерта № 9893/10-13 за результатами проведення судової технічної експертизи документів, наданого Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, відбитки печатки Відповідача на Договорі-1 та Договорі-2 були проставлені не в січні 2006 року, а в період з грудня 2009 року по січень 2010 року /том 1, арк. с. 85/.

Крім того, згідно з висновком спеціаліста № 11/02 від 17.12.2011 давність виконання підписів від імені ОСОБА_4 на Договорі-1 та Договорі-2 не відповідає зазначеній на них даті (11.01.2006), а власне підписи ОСОБА_4 були виконані не раніше 2009 року. Рукописні записи у прибуткових касових ордерах до Договору-1 та Договору-2 також були виконані не раніше 2009 року /том 2, арк. с. 145-146/.

За викладених обставин суд приходить до висновку про те, що Договір-1 та Договір-2 фактично були підписані ОСОБА_4 та скріплено печаткою Приватного підприємства „Торговельний комплекс „Диалог” не 2006 року, а значно пізніше (у період з грудня 2009року по січень 2010 року), а інвестиції за Договором-1 та Договором-2 ОСОБА_4 у 2006 році не здійснювались.

Таким чином, на момент фактичного підписання та скріплення печаткою Договору-1 та Договору-2 (грудень 2009 року січень 2010 року) їх положеннями фактично вирішувалось питання щодо виникнення майнових прав ОСОБА_4 на обєкти інвестування нежитлові приміщення які вже належали ФОП ОСОБА_1 на підставі Договору-3 (з урахуванням Додаткових угод до нього).

Статті 41 Конституції України проголошено конституційний принцип, відповідно до якого ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з пунктом 2 частини першої 1 статті 3 Цивільного кодексу України до загальних засад цивільного законодавства відноситься неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.

Частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України унормовано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Зазначене у сукупності свідчить про те, що укладення Договору-2 та подальше підписання додаткової угоди № 1 до нього, всупереч вимогам статті 41 Конституції України, пункту 2 частини першої статті 3, частини першої статті 203 Цивільного кодексу України, частини пятої статті 7 Закону України „Про інвестиційну діяльність” порушує майнові права ФОП ОСОБА_1, зокрема, позбавляє його можливості повноцінно реалізовувати належні йому за законом майнові права на результат здійснених ним інвестицій комерційних приміщень в ТК „Диалог” по АДРЕСА_2, у звязку з чим порушені права ФОП ОСОБА_1 підлягають захисту в судовому порядку шляхом визнання зазначених договору та додаткової угоди до нього недійсними.

Суд також зазначає, що відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Згідно з частиною першою статті 174 Господарського кодексу України до джерел виникнення господарських зобовязань відносяться господарські договори та інші угоди.

Відповідно до частини першої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обовязки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Частиною першою статті 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Порівняльний аналіз наведених положень закону свідчить про те, що дії осіб щодо укладення договору у певній формі завжди передують майбутньому виникненню договірних прав та обовязків, оскільки до укладення договору у його сторін обєктивно не виникає договірних прав та обовязків.

Виходячи з правової природи спірного Договору-2, він відноситься до консенсуального типу договорів, якими передбачено набуття сторонами договору прав та обовязків після його укладення, та існування цих прав та обовязків протягом строку, зазначеного у договорі.

Як встановлено судом, укладення Договору-2 у письмовій формі шляхом підписання його тексту ОСОБА_4 та скріплення печаткою Приватного підприємства „Торговельний комплекс „Диалог” відбулось в період з грудня 2009 року по січень 2010року. Отже, у дату, зазначену в тексті Договору-2 (11.01.2006), його сторони фактично не мали договірних відносин та не висловлювали наміру їх мати.

Водночас, оспорюваним Договором-2, датованим 11.01.2006, передбачено виникнення зобовязань щодо участі у пайовому будівництві обєктів нерухомості з 11.01.2006, а не з дати його фактичного укладення Договору (грудень 2009 року січень 2010 року).

Також, обєктивно суперечить загальним засадам цивільного законодавства щодо договірних зобовязань (ст. ст. 11, 202, 509, 626, 631 ЦК України) та приписам інвестиційного законодавства (ст. ст. 2, 4, 5, 7 Закону України „Про інвестиційну діяльність”, визначення у пункті 1.2 Договору-2 строку закінчення та здачі Обєкта до експлуатації у серпні 2009 року (тобто за декілька місяців до фактичного укладення договору), так само як і визначення Графіку фінансування пайового будівництва у пункті 4.1 Договору-2 з датою першого платежу у день підписання договору (11.01.2006), оскільки у вказані дати договірні відносини між Відповідачем та ОСОБА_4 ще не виникли.

Таким чином, всупереч наведеним нормам чинного законодавства, в оспорюваному Договорі-2 Відповідач та ОСОБА_4 визначили виникнення та виконання договірних зобовязань не на майбутнє (після укладення договору), а на минуле (до укладення договору), коли між ними в дійсності ще не існувало договірних відносин, а зобовязання, передбачені договором, обєктивно не могли бути виконані у вказані в ньому дати; а відтак, Договір-2 фактично не був спрямований на реальне настання правових наслідків прав та обовязків обумовлених ним.

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Виходячи з того, що при укладенні Договору-2 його сторонами не було додержано вимог, встановлених частиною першою (зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам) та частиною пятою (правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним) статті 203 Цивільного кодексу України, Договір-2 (та Додаткова угода № 1 як його невідємна частина) підлягають визнанню недійсними в судовому порядку.

За приписами частини першої статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

За таких обставин, Договір-2 та Додаткова угода № 1 до нього є недійсними із дати їх укладення.

Підсумовуючи вищевикладене, позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на Відповідача і підлягають стягненню з нього на користь третьої особи.

Керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати недійсним договір про пайову участь в будівництві від 11.01.2006, укладений між Приватним підприємством „Торговельний комплекс „Диалог” та ОСОБА_4 щодо комплексу ізольованих нежитлових приміщень загальною площею 200 м2 в цокольному поверсі Торговельного комплексу „Диалог” по АДРЕСА_2, з моменту його укладення.

3.Визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 14.10.2009 до договору про пайову участь у будівництві від 11.01.2006, укладену між Приватним підприємством „Торговельний комплекс „Диалог” та ОСОБА_4, з моменту її укладення.

4.Стягнути з Приватного підприємства „Торговельний комплекс „Диалог” (ідентифікаційний код 19186792; 99011, м. Севастополь, вул. Велика Морська, 23) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; АДРЕСА_1) витрати по сплаті державного мита в сумі 170,00 грн (сто сімдесят грн 00 коп.) та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн (двісті тридцять шість грн 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис) В.О. Головко

Повне рішення в порядку

статті 84 ГПК України

оформлено і підписано

27.12.2011.