Постанова № 20117431, 20.12.2011, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2011 р.

Справа № 5024/1519/2011

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Т.А Величко, суддів: Л. І. Бойко, С.В. Таран;

при секретарі Павлюк О. М.,

за участю представників сторін: від позивача – Копитіна О. С.; від відповідача –не з’явився; розглянувши апеляційну скаргу ТОВ “Автомир-Херсон” на рішення господарського суду Херсонської області від 26.09.2011р. у справі № 5024/1519/2011 за позовом ПАТ “Кредобанк” до ТОВ “Автомир-Херсон” про стягнення 1 557 027грн. 04 коп.

ВСТАНОВИВ:

ПАТ “Кредобанк” звернувся до господарського суду Херсонської області з позовними вимогами до ТОВ “Автомир-Херсон” про стягнення 1 557 027грн. 04 коп. заборгованості за Договором кредитної лінії № 18 від 28.10.2009р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач виконав належним чином свої зобов’язання за кредитним договором та надав відповідачу кредитні кошти в сумі 1 478 556, 16 грн. –траншами шляхом оплати платіжних документів відповідача з позичкового рахунку безпосередньо за цільовим призначенням. У встановлений Кредитним договором строк (27.10.2010р.) відповідач не повернув позивачу отримані за Кредитним договором грошові кошти, чим порушив п. 5. 1 Кредитного договору. Письмова вимога про усунення порушення зобов’язань за кредитним договором вих. № 0212658 від 27.12.2010р. залишена позивачем без виконання, що і стало підставою для звернення до господарського суду за примусовим стягненням заборгованості, яка утворилася станом на 27.07.2011р. в сумі 1557027, 04 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач вимогу про стягнення з нього грошових коштів відхилив в зв’язку з ненаданням позивачем належних і допустимих доказів щодо наявності заборгованості ТОВ “Автомир-Херсон” перед ПАТ “Кредобанк”, а вимогу про стягнення пені в розмірі 168 406, 96 грн. відповідач не отримував.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 26.09.2011р. (суддя Задорожна Н. О.) позов задоволено.

Стягнуто з ТОВ “Автомир-Херсон” на користь ПАТ “Кредобанк” 1368552, 16 грн. –основного боргу, 19767, 98 грн. –боргу по процентах, 300 грн. –боргу по комісії, 168406, 90 грн. –пені по кредиту та процентах, 15 570, 27 грн. –витрат по оплаті державного мита, 236 грн. –судових витрат.

Судове рішення мотивоване обґрунтованістю і доведеністю матеріалами справи позовних вимог. Сума боргу підтверджена довідками про рух коштів по рахунках, відкритих для обліку видачі та повернення кредитних коштів, нарахування та оплати відсотків та комісій за кредитом, розрахунком пені.

За висновком господарського суду викладені відповідачем у запереченнях доводи є надуманими та штучними, такими, що не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та нормах чинного законодавства.

В апеляційній скарзі, не погоджуючись з висновками суду, ТОВ “Автомир-Херсон” просить рішення господарського суду скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ “Кредобанк”.

Доводи скаржника ґрунтуються на допущених судом порушеннях норм процесуального та матеріального права, а саме:

- справу розглянуто за відсутністю відповідача, не повідомленого належним чином про час і місце засідання суду;

- рішення господарського суду спирається на невідомі відповідачу внутрішні банківські документи щодо руху коштів по рахунках ПАТ “Кредобанк”, які не є належними, допустимими і належним чином засвідченими доказами переказу кредитних коштів ТОВ “Автомир-Херсон”;

- господарський суд зробив невірний висновок, що відповідно до положень п. 7.1 Договору кредитної лінії № 18 від 28.10.2009р. необхідність будь –якого попереднього звернення банку до позичальника з вимогою про сплату пені відсутня.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали справи (фактичні обставини справи) на предмет правильності їх юридичної оцінки господарським судом та заслухавши пояснення присутніх в засіданні 29.11.2011р. представників сторін, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Як встановлено господарським судом 29.10.2009р. між ВАТ “Кредобанк” (правонаступником якого є ПАТ “Кредобанк”) та ТОВ “Автомир-Херсон” було укладено Договір кредитної лінії № 18, за яким банк зобов’язався надати товариству кредит, розмір якого –1478556, 16 грн., призначення кредиту –на погашення простроченої заборгованості за договором про надання овердрафту № 33/1 від 19.08.2008р., поповнення обігових коштів (в т. ч. закупівля автомобілів, запасних частин, мастильних матеріалів та аксесуарів до автомобілів „Mitsubishi”). Строк повернення кредиту –до 27.10.2010р. зі сплатою 20% річних. У разі невиконання умов кредитного договору відповідачем згідно п. 2.1.4. та 2.1.5 кредитного договору відсоткова ставка збільшується до 22% річних.

Позивачем зобов’язання за кредитним договором виконані та видано відповідачу кредитні кошти в сумі 1478556, 16 грн. - траншами шляхом оплати платіжних документів відповідача з позичкового рахунку.

У визначений договором строк відповідач заборгованість не погасив. Станом на 21.07.2011р. заборгованість відповідача перед позивачем по кредитному договору становить 1557027, 04 грн. згідно наданого розрахунку.

Письмова вимога про усунення порушення зобов’язання за кредитним договором вих. № 02/2658 від 27.12.2010р. отримана відповідачем, але залишена без реагування, вимоги погашення боргу не здійснені, що і стало підставою для звернення банку до господарського суду за стягненням з боржника вказані суми боргу, яка підтверджується довідками про рух коштів по рахунках, відкритим для обліку видачі та повернення кредитних коштів, нарахування та оплати відсотків та комісій за кредитом, розрахунком пені.

Господарський суд, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, погодившись з доводами позивача, послався на те, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими документально, а викладені відповідачем в запереченнях доводи є надуманими та штучними, такими, що не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та нормах чинного законодавства.

З обґрунтованістю висновків суду погодитися можна.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Ч. 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Згідно з положеннями ст. ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України договір є обов’язковим для виконання сторонами, зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)(ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Ст. 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як визначено у ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Враховуючи встановлення господарським судом факту неналежного виконання відповідачем договірних зобов’язань щодо погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, колегія суддів апеляційної інстанції вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про задоволення вимог.

Викладені скаржником в апеляційній скарзі підстави для скасування рішення господарського суду не ґрунтується на документальному підтвердженні, суперечать матеріалам справи і спростовуються наданими банком на витребування апеляційної інстанції додатковими документами, а саме: платіжними дорученнями, договором № 33/1 про надання овердрафта від 19.08.2008р. з додатками, договором застави (товарів в обігу) від 28.10.2009р., договором застави товарів в обороті від 28.10.2009р., договором іпотеки від 28.10.2009р.

Відповідачем не виконано ухвали апеляційного господарського суду від 29.11.2011р., не надано документального обґрунтування доводів апеляційної скарги, представник відповідача в судове засідання 20.12.2011р. не з’явився.

Таким чином, на підставі встановлених фактичних обставин місцевим господарським судом правильно застосовано приписи процесуального законодавства та матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, та правомірно задоволено повністю позовні вимоги.

Твердження оскаржувача про неправильне застосування та порушення норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, у зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, колегія суддів постановила:

Рішення господарського суду Херсонської області від 26.09.2011р. у справі № 5024/1519/2011 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Т.А. Величко

судді : Л.І. Бойко

С.В. Таран

Повний текст складено та підписано 23.12.2011р.