Рішення № 20059248, 06.12.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.12.11р.Справа № 30/5005/13733/2011 За позовом: публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" в особі філії публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" у м. Дніпропетровську, м. Дніпропетровськ

До відповідача-1: приватного підприємства "Торгівельний дім "Лікойл-Україна", м. Новомосковськ Дніпропетровської області

До відповідача-2: приватного підприємства "Лікоіл-Трак", м. Дніпропетровськ

Про: стягнення 1 014 782,42 грн.

Суддя: Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання: Ворошило О.М,

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 довіреність від 31.01.2011 року №27, представник

Від відповідача-1: не з'явився

Від відповідача-2: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Марфін Банк" в особі філії публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" у м. Дніпропетровську звернулося до господарського суду з позовом, яким просить стягнути солідарно з відповідачів приватного підприємства "Торгівельний дім "Лікойл-Україна" та приватного підприємства "Лікоіл-Трак" борг за кредитом і процентами у сумі 93 926,71 дол. США, з яких 76 816,64 дол. США - кредитних коштів, що в еквіваленті за курсом НБУ на 04.10.2011 року складає 612 436,03 грн., 17 110,07 дол. США - процентів на основі суми боргу, що в еквіваленті за курсом НБУ на 04.10.2011 року складає 136 413,46 грн. та заборгованість за комісією та пенею в сумі 265 932,93 грн., з яких: 4 129,21грн. - комісія за користування кредитними коштами, 168 935,14 грн. - пеня за несплачену суму кредиту, 91 607,01 грн. - пеня за несплачені проценти за користування кредитом, 1 261,57 грн. - пеня за несплачену суму комісії за користування кредитом; судові витрати покласти на відповідачів.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем-1 умов кредитного договору №00113/D від 12.12.2007 року в частині своєчасного повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами, сплати комісії, у зв'язку з чим позивачем також нараховано пеню та штраф. Оскільки, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором Банком було укладено договір поруки №00415-CD від 27.06.2008 року з приватним підприємством "Лікоіл-Трак", позивач просить стягнути борг з відповідачів солідарно.

19.10.2011 рові від позивача надійшла заява про забезпечення позову, якою просить вжити заходи до забезпечення позову шляхом заборони: комісії з припинення приватного підприємства "Торгівельний дім "Лікойл-Україна", приватного підприємства "Лікоіл-Трак" та державної реєстрації такого припинення; державному реєстратору виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради вчиняти будь-які дії щодо припинення приватного підприємства "Торгівельний дім "Лікойл-Україна", приватного підприємства "Лікоіл-Трак".

Представники відповідачів-1,2 у судове засідання не з'явилися, про день, час, місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відзиву на позов відповідачі-1,2 до суду не надали, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи був відкладений з 08.11.2011 року на 06.12.2011 року.

В судовому засіданні 06.12.2011 року оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

12 грудня 2007 року між відкритим акціонерним товариством "Морський транспортний банк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Марфін банк" в особі керуючого філією банку у м. Дніпропетровську (банк) та приватним підприємством "Торгівельний дім "Лікойл-Україна" (позичальник) був укладений кредитний договір №00113/D, відповідно до умов якого банк зобов'язується надати позичальнику кредит на поповнення обігових коштів та погашення по кредитному договору про відкриття кредитної лінії №23-2005Л від 27.04.2005 року у вигляді поновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості 400 000 доларів США з 12.12.2007 року і терміном погашення по 11.12.2010 року включно зі сплатою 13% річних за фактичний період користування кредитними коштами (із розрахунку 360 календарних днів у році) від фактичної суми заборгованості за кредитом, а позичальник зобов'язується на умовах, в розмірі та в строки, встановлені в цьому договорі, повернути банку кредит, сплатити відсотки користування кредитними коштами, а також сплатити комісії, пені та штрафи, та інші платежі, які передбачені умовами цього договору, кредит видається з можливістю конвертації у національну валюту.

За цим договором позичальник має право багаторазово отримувати кошти за кредитом і погашати заборгованість таким чином, щоб фактичний залишок заборгованості за кредитом не перевищував встановленого п.1.1 даного договору розміру (п.1.2 договору).

Відповідно до п.7.1 договору даний договір набирає сили з моменту підписання обома сторонами, скріплення підписів печатками і діє до повного виконання зобов'язань сторонами за даним договором.

Як вбачається з матеріалів справи на підставі заяв приватного підприємства "Торгівельний дім "Лікойл-Україна" від 12.12.2007 року та від 13.12.2007 року про видачу траншу по договору у сумі 300 000 доларів США та 100 000 доларів США відповідно, банк надав кредитні кошти, що підтверджується банківськими виписками та меморіальним валютним ордером №1 від 13.12.2007 року, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до п.3.2.3 договору позичальник зобов'язується: сплатити відсотки за користування кредитом відповідно до п.5.5 договору, повернути кредит у зазначений у п.1.1 договору термін, при цьому залишок заборгованості за лімітом за кредитною лінією встановлено графіком (у період з 12.12.2007 року по 11.12.2010 року).

Умовами договору передбачено сплату позивальником банку комісію, розмір і строки сплати якої передбачено п.5.6 договору.

Позивач зазначає, що приватне підприємство "Торгівельний дім "Лікойл-Україна" належним чином умови кредитного договору №00113/D від 12.12.2007 року не виконує:

заборгованість по кредиту складає 93 926,71 доларів США (що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 04.10.2011 року складає 748 849,49 грн.), з яких кредитних коштів 76 816,64 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 04.10.2011 року складає 612 436,03 грн.; процентів на основну суму боргу 17 110,07 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 04.10.2011 року складає 136 413,46 грн.;

та заборгованість за комісією та пенею в сумі 265 932,93 грн., з яких: комісія за користування кредитними коштами 4 129,21 грн., пеня за несплачену суму кредиту 168 935,14 грн., пеня за несплачені проценти за користування кредитом 91 607,01 грн., пеня за несплачену суму комісії за користування кредитом 1 261,57 грн.

Причиною спору є невиконання приватним підприємством "Торгівельний дім "Лікойл-Україна" умов кредитного договору №00113/D від 12.12.2007 року в частині своєчасної сплати суми кредиту та відсотків за користування кредитом, комісії та пені за прострочення платежів.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (стаття 1054 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором (ст.525 Цивільного Кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

З огляду на положення п.3.2.3 кредитного договору строк повернення кредиту та відсотків за користування кредитом є таким, що настав.

З огляду на положення п.5.6 кредитного договору строк сплати комісії є таким, що настав.

Доказів сплати заборгованості по кредиту в розмірі 76 816,64 доларів США та процентів на основну суму боргу в розмірі 17 110,07 доларів США, комісії в сумі 4 129,21 грн. приватне підприємство "Торгівельний дім "Лікойл-Україна" до суду не надало.

Заборгованість приватного підприємства "Торгівельний дім "Лікойл-Україна" по кредитному договору №00113/D від 12.12.2007 року по кредиту та відсоткам за користування кредитом в розмірі 93 926,71 доларів США, зі сплати комісії в розмірі 4 129,21 грн. підтверджується двостороннім актом звірки розрахунків від 27.10.2011 року (а.с. 62-63).

Згідно ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобовязань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобовязань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобовязання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Виконання зобов'язання (основногозобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст.548 Цивільного кодексу України). Виконання зобовязань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенеюєнеустойка,що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасновиконаногогрошовогозобов'язаннязакожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.6.1 договору при порушенні позичальником будь-яких термінів погашення кредиту, передбачених п.1.1, п.3.2.3, п.3.3.2 цього договору, сплати відсотків, передбачених п.3.2.2, п.5.5 та комісій, передбачених п.3.2.5, п.5.6 цього договору позичальник виплачує банку пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який виплачується пеня, від простроченої суми. Пеня сплачується в грошовій одиниці України за курсом НБУ на дату нарахування пені.

За порушення строків повернення кредиту позивач нарахував та просить стягнути пеню за період з 13.01.2009 року по 03.10.2011 року в сумі 168 935,14 грн. та за прострочення сплати відсотків за користування кредитом за період з 01.02.2008 року по 03.10.2011 року в сумі 91 607,01 грн., за порушення сплати комісії за період з 01.10.2009 року по 03.10.2011 року в сумі 1 261,57 грн.

Пеня нарахована відповідно до умов договору. Позичальник погодився із сумою нарахованої пені в розмірі 261 803,72 грн. (168 935,14 грн. + 91 607,01 грн. + 1 261,57 грн.), що підтверджується двостороннім актом звірки розрахунків від 27.10.2011 року.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі (ст. 553 Цивільного кодексу України).

27 червня 2008 року між відкритим акціонерним товариством "Морський транспортний банк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Морський транспортний банк" в особі керуючого філією кредитора у м. Дніпропетровську (кредитор) та приватним підприємством "Лікоіл-Трак" (поручитель) був укладений договір поруки №00415-СD, відповідно до умов якого поручитель зобов'язався перед кредитором за виконання приватним підприємством "Торгівельний дім "Лікойл-Україна" (боржник) за кредитним договором №00113/D від 12.12.2007 року.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за кредитним договором в тому ж розмірі що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків (п.1.2 договору поруки).

Відповідно до п.2.1 договору поруки при невиконанні (частковому невиконанні) боржником своїх зобов'язань за кредитним договором поручитель зобов'язується здійснити виконання порушеного позичальником зобов'язання за кредитним договором протягом 2 банківських днів із дня пред'явлення до нього вимоги кредитором або повідомлення боржником про неможливість сплати зазначених сум.

Як вбачається з матеріалів справи позивач направляв відповідачам-1,2 повідомлення про заборгованість боржника по кредитному договору №00113/D від 12.12.2007 року та обов'язок погасити наявну заборгованість (лист №444/08 від 04.05.2011 року).

Доказів погашення заборгованості по кредитному договору №00113/D від 12.12.2007 року, а саме: по кредиту в сумі 76 816,64 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 04.10.2011 року складає 612 436,03 грн.; процентів на основну суму боргу 17 110,07 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 04.10.2011 року складає 136 413,46 грн.; комісії за користування кредитними коштами 4 129,21 грн., пені за несплачену суму кредиту 168 935,14 грн., пені за несплачені проценти за користування кредитом 91 607,01 грн., пені за несплачену суму комісії за користування кредитом 1 261,57 грн. відповідачі-1,2 до суду не надали.

Відповідачі-1,2 погодилися із заявленою позивачем сумою заборгованості по кредитному договору №00113/D від 12.12.2007 року, що підтверджується двосторонніми актами звірки від 27.10.2011 року, які знаходяться в матеріалах справи (а.с. 62-63, 64-66).

За викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

19.10.2011 рові від позивача надійшла заява про забезпечення позову, якою просить вжити заходи до забезпечення позову шляхом заборони: комісії з припинення приватного підприємства "Торгівельний дім "Лікойл-Україна", приватного підприємства "Лікоіл-Трак" та державної реєстрації такого припинення; державному реєстратору виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради вчиняти будь-які дії щодо припинення приватного підприємства "Торгівельний дім "Лікойл-Україна", приватного підприємства "Лікоіл-Трак".

За змістом статей 66 та 67 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право вжити заходів до забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За своєю правовою природою забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент предявлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 року №01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову" з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. До заяви про забезпечення позову позивачем не надано жодного доказу наявності таких обставин.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд у відповідності із Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 12.12.2006 року № 01-8/2776, має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності звязку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у звязку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги відсутність обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову, а також відсутність наявності звязку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а також імовірності утруднення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, суд не знаходить достатньо підстав для задоволення заяви позивача щодо вжиття судом заходів до забезпечення позовної заяви.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по справі покладаються на відповідачів-1,2 в такому розмірі: витрати по сплаті державного мита в розмірі 10 147,82 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.

Оскільки при зверненні з позовом до суду позивачем надмірно сплачене державне мито згідно платіжного доручення №101 від 10.10.2011 року в сумі 0,01 грн. вказана сума підлягає поверненню з державного бюджету.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Дніпропетровської області, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з приватного підприємства "Торгівельний дім "Лікойл-Україна" (51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Радянська, 46/56, код ЄДРПОУ 32341661) та приватного підприємства "Лікоіл-Трак" (49080, м. Дніпропетровськ, вул. Шолохова, 15/178, код ЄДРПОУ 34231082) на користь публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" (68003, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна, 28, код ЄДРПОУ 21650966) в особі філії публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" у м. Дніпропетровську (49055, м. Дніпропетровськ, пр. Кірова, 129, прим. 67, код ЄДРПОУ 33799169) заборгованість по кредиту в сумі 76 816,64 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 04.10.2011 року складає 612 436,03 грн.; проценти в розмірі 17 110,07 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 04.10.2011 року складає 136 413,46 грн.; комісію за користування кредитними коштами в розмірі 4 129,21 грн., пеню за несплачену суму кредиту в розмірі 168 935,14 грн., пеню за несплачені проценти за користування кредитом в розмірі 91 607,01 грн., пеню за несплачену суму комісії за користування кредитом в розмірі 1 261,57 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 10 147,82 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн., про що видати наказ.

Повернути публічному акціонерному товариству "Марфін Банк" (68003, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна, 28, код ЄДРПОУ 21650966) в особі філії публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" у м. Дніпропетровську (49055, м. Дніпропетровськ, пр. Кірова, 129, прим. 67, код ЄДРПОУ 33799169) із державного бюджету України надмірно сплачене державне мито в сумі 0,01 грн., сплачене згідно платіжного доручення №101 від 10.10.2011 року, яке знаходиться в матеріалах справи, про що видати довідку.

Наказ та довідку видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Н.М.Євстигнеєва

Повне рішення складено - 09.12.2011 року.