Постанова № 20021720, 07.12.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2011                                                                                           № 33/185

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Баранця О.М.

суддів:           

від позивача – Людкевич Х.Є.;

від відповідача 1 – не з’явився.

від відповідача 2 – не з’явився.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"Декор - Стиль" на рішення господарського суду м. Києва від 19.09.2011 року.

у справі № 33/185 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Декор - Стиль"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Меблевий Термінал"

про стягнення 1000010,25 грн.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду м. Києва від 19.09.2011 року позов задоволено повністю.

Стягнуто солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «Декор - Стиль» (01032, м. Київ, вул. Либідська, 1 А, ідентифікаційний код 30857574) та товариства з обмеженою відповідальністю «Меблевий Термінал» (04176, м. Київ, вул. Електриків, 8, ідентифікаційний код 35016941) на користь публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» (04070, м. Київ, Контрактова площа, 10-А, ідентифікаційний код 23362711) заборгованість по кредиту в розмірі 900 000 (дев’ятсот тисяч) грн. 00 коп., заборгованість по процентам в розмірі 98 972 (дев’яносто вісім тисяч дев’ятсот сімдесят дві) грн. 36 коп., пеню в розмірі 1 037 (одна тисяча тридцять сім) грн. 89 коп., а також 10 000 (десять тисяч) грн. 10 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 19.09.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Декор - Стиль" подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Декор - Стиль» на користь публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» пеню в розмірі 1037,89 грн. в іншій частині рішення залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2011 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 33/185.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В засідання суду 23.11.2011 року відповідача 1, 2 повноважних представників не направили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено на 07.12.2011 року.

В засідання суду 07.12.2011 року відповідача 1, 2 повноважних представників не направили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представників відповідача 1, 2 враховуючи, що останні належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами даної справи 14.07.2010 року між публічним акціонерним товариством «Діамантбанк», що є правонаступником прав і обов'язків акціонерного банку «Діамантбанк» (далі –позивач, кредитодавець за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Декор - Стиль» (далі –відповідач-2, позичальник за договором) укладено договір кредитної лінії № 073 (далі-кредитний договір), згідно умов якого позивач відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію до 13.07.2011 року у розмірах визначених п. 1.1. кредитного договору та зобов'язався надавати кредитні кошти в межах відкритої кредитної лінії з позичкового рахунку, який зазначений в п. 3.1 кредитного договору (надалі - позичковий рахунок) в межах відкритої кредитної лінії, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 25 % річних. На підставі п.1.3 кредитного договору, видача кредиту здійснюється окремими кредитними траншами на підставі заявки поданої позичальником та підписаних додаткових угод.

Відповідно до п. 3.2. кредитного договору, позичальник зобов'язався здійснювати повернення фактично отриманого кредиту шляхом безготівкового перерахування грошових коштів у валюті отриманого кредиту на позичковий рахунок, зазначений в п. 3.1. кредитного договору, та сплачувати щомісячно, не пізніше останнього робочого дня місяця, проценти відповідно до. п. 3.2. кредитного договору та комісії, вказані в п. 1.5. кредитного договору.

В порушення умов кредитного договору, відповідач-1 не виконав зобов’язання по поверненні кредиту та сплаті процентів за користування кредитом, у зв’язку з чим в останнього утворилася заборгованість по кредиту у розмірі 1 700 000,00 гри. та по процентам за період з 25.03.2011 року по 20.06.2011 року в розмірі 98 972,36 грн.

Відповідно до п. 5.1. кредитного договору за несвоєчасне повернення фактично отриманих позичальником кредитних коштів в межах згідно договору кредитної лінії та/або за несвоєчасну сплату процентів за користування ними та/або несвоєчасне погашення комісії за кредитним договором, позичальник сплачує кредитодавцю пеню у розмірі діючої на період виникнення прострочення подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожен день прострочення, яка нараховується до дати повного погашення заборгованості за кредитом та процентами відповідно.

Станом на 20.06.2011 року, відповідно до п. 5.1. кредитного договору, відповідачу-1 була нарахована пеня у розмірі 1 037,89 грн. за період з 04.05.2011 року по 20.06.2011 року.

У зв'язку з тим, що частину заборгованості по сплаті кредиту у розмірі 800 000,00 грн. позивачем буде задоволено шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі договору іпотеки № 073-5 від 19.08.2010 року, загальний розмір заборгованості за кредитним договором по сплаті кредиту, який підлягає стягненню станом на 20.06.2011 року становить 900 000,00 грн.

14.07.2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Меблевий Термінал» (далі –відповідач-2) та акціонерним банком «Діамантбанк» укладено договір поруки № 073-5 (далі - договір поруки), відповідно до якого відповідач-2 поручився перед позивачем за належне виконання зобов’язань за кредитним договором, укладеним між відповідачем-1 та позивачем.

Положеннями п.п. 1.2, 1.4. договору поруки передбачено, що відповідач-2 відповідає перед позивачем у повному обсязі. Відповідач-2 та відповідач-1 відповідають перед позивачем як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право позивача вимагати виконання зобов'язань, вказаних у п.1.1. договору поруки повністю (чи у будь-якій його частині) як від відповідача-2 та відповідача-1 разом, так і від кожного окремо. Зокрема, відповідач-2 відповідає перед позивачем за виконання зобов'язань у повному об'ємі всім належним йому на праві власності майном та грошовими коштами.

Згідно п. 2.1.- 2.2. договору поруки, позивач набуває право вимагати від відповідача-2 виконання зобов'язань, що витікають із кредитного договору при умові, якщо в установлений кредитним договором строк виконання зобов'язання в цілому чи в будь-якій їх частині не будуть виконані відповідачем-1. Відповідач-2 зобов'язаний виконати взяті на себе зобов'язання по договору поруки, не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання повідомлення від позивача про невиконання відповідачем-1 зобов'язань і необхідності їх виконання відповідачем-2.

08.06.2011 року позивачем направлено відповідачу-2 лист з вимогою здійснити погашення заборгованості відповідача-1 за кредитним договором, а також нарахованої неустойки. Проте зазначена вимога залишена без відповіді та задоволення.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

14.07.2010 року між акціонерним банком «Діамант» (кредитодавець за договорами) та товариством з обмеженою відповідальністю «Декор - Стиль» (позичальник за договорами) укладено договір кредитної лінії № 073 (далі - кредитний договір).

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до положень ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до Витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ № 424752 акціонерний банк «Діамантбанк» (ідентифікаційний код 23362711) змінило найменування юридичної особи на публічне акціонерне товариство «Діамантбанк» (ідентифікаційний код 23362711).

Відповідно до п.1.1. кредитного договору, кредитодавець відкриває позичальнику відновлювану кредитну лінію до 13.07.2011 року у наступних розмірах: 1700000,00 грн. – з 14.07.2010 року по 13.03.2011 року; 1400000,00 грн. – з 14.03.2011 року по 13.04.2011 року; 1100 000,00 грн. –з 14.04.2011 року по 13.05.2011 року; 800000,00 грн. з 14.05.2011 року по 13.06.2011 року; 400000,00 грн. –з 14.06.2011 року по 13.07.2011 року.

Кредитні кошти надаються позичальнику в межах відкритої кредитної лінії зі сплатою позичальником процентів за користування кредитом у розмірі 25 % річних (п. 1.2. кредитного договору).

Згідно умов п. 1.3. кредитного договору, видача кредиту позичальнику здійснюється окремими кредитними траншами після подачі останнім заявок на видачу кредитних траншів за формою, встановленою кредитодавцем, в яких вказується запланована до отримання дата, сума і валюта кожного кредитного траншу, ціль його використання, а також після укладення сторонами, за результатами розгляду заявки позичальника, окремих додаткових угод до даного договору, що є його невід'ємною частиною, в яких зазначається сума і валюта кожного кредитного траншу, дата його видачі та у разі необхідності порядок погашення заборгованості позичальника за цим договором.

Між сторонами підписано додаткові угоди до договору кредитної лінії № 073 від 14.07.2010 року, а саме: № 1 від 14.07.2010 року на суму 1200000,00 грн.; № 2 від 20.08.2010 року на суму 500000,00 грн.; № 3 від 17.02.2011 року; № 4 від 31.03.2011 року, відповідно до умов якої сторони погодили, що кредитодавець 14.11.2010 року відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію до 13.07.2011 року у наступних розмірах: 1700000,00 грн. з 14.07.2010 року по 24.04.2011 року; 1600000,00 грн. з 25.04.2011 року по 24.05.2011 року; 1550000,00 грн. з 25.05.2011 року по 24.06.2011 року; 1500000,00 грн. з 25.06.2011 року по 13.07. 2011 року.

В межах кредитної лінії позичальнику були надані кредити, що підтверджується банківськими виписками з особового рахунку.

Умовами п. 3.2. кредитного договору встановлено, що позичальник зобов’язався здійснювати повернення фактично отриманого кредиту шляхом безготівкового перерахування грошових коштів у валюті отриманого кредиту на рахунок № 290923009211, якщо інше не буде погоджено сторонами в додаткових угодах до цього договору, та забезпечити повне повернення фактично отриманого кредиту в останній день періоду, вказаного в п. 1.1. даного договору; у день, що передує зменшенню розміру відкритої кредитної лінії відповідно до п. 1.1. цього договору, здійснити платіж у повернення кредиту в сумі, на яку зменшено розмір кредитної лінії; щомісячно протягом строку дії цього договору не пізніше останнього робочого дня поточного місяця сплачувати проценти за користування кредитом, що нараховані по 24 число такого місяця включно, у визначеному згідно умов цього договору розмірі, та забезпечити повну сплату процентів за кредитом в останній день періоду, зазначеного в п. 1.1. цього договору, - шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок № 29098300921; тощо.

В порушення умов кредитного договору та норм чинного законодавства України, позичальник не виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором по поверненню кредиту та сплаті відсотків за користування кредитом в зв’язку з чим в останнього виникла заборгованість по кредиту в розмірі 1700000,00 грн. та по нарахованим процентам в розмірі 98972,36 грн. за період з 25.03.2011 року по 20.06.2011 року.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

08.06.2011 року позивач на адресу відповідача-1 направив вимогу про погашення кредиту із зазначенням сум заборгованості за кредитним договором. Проте зазначена вимога відповідачем-1 залишена без відповіді та задоволення.

У зв’язку з неналежним виконання грошових зобов’язань за кредитним договором позивач нарахував позичальнику пеню за прострочення сплати кредиту та процентів в розмірі 1037,89 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Положеннями п. 5.1. кредитного договору передбачено, за несвоєчасне повернення фактично отриманих позичальником кредитних коштів в межах відкритої згідно цього договору кредитної лінії та /або за несвоєчасну сплату процентів за користування ними та або за несвоєчасне погашення комісії (й) за цим договором, позичальник сплачує кредитодавцю пеню у розмірі діючої на період виникнення прострочення подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожний день прострочення, яка (пеня) нараховується до дати повного погашення заборгованості за кредитом та процентами відповідно, а також штраф у розмірі 50 % від суми невиконаного (неналежно виконаного) зобов'язання.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

З огляду на вищевикладене та наявність у товариства з обмеженою відповідальністю "Декор - Стиль" перед публічним акціонерним банком "Діамантбанк" заборгованості по кредиту в розмірі 1700000,00 грн. та по процентам в розмірі 98972,36 грн. за період з 25.03.2011 року по 20.06.2011 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розрахунком пені в розмірі 1037,89 грн., наданий позивачем є обґрунтованим.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

14.07.2010 року між акціонерним банком «Діамантбанк» (кредитор за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Меблевий Термінал» (поручитель за договором) укладено договір поруки № 073-5, відповідно до умов якого поручитель поручився перед кредитором за належне виконання товариством з обмеженою відповідальністю «Декор - Стиль» (боржник за договором) взятих на себе зобов'язань, що витікають з договору кредитної лінії № 073 від 14.07.2010 року, що укладений між кредитором та боржником, в тому числі:

- повернути до 13.07.2011 року фактично отриманий кредит у межах відкритої кредитної лінії у розмірі 1 700 000,00 грн., якщо інший розмір ліміту кредитної лінії не буде встановлений додатковими угодами до кредитного договору;

- сплатити проценти за користування кредитними коштами із розрахунку 25,0 % річних, якщо інший розмір процентів не буде встановлений додатковими угодами до кредитного договору;

- сплатити (сплачувати) наступні комісії на умовах та в порядку, передбачених кредитним договором: одноразову комісію за надання кредиту у розмірі 1,0% від суми, вказаної в підпункті 1.1.1. цього договору; комісію за розгляд документів у розмірі 500,00 грн.; сплачувати комісію за внесення з ініціативи боржника змін до кредитного договору та/або до договору(ів), що забезпечують виконання зобов'язань боржника за кредитним договором, у розмірі 0,2 % від розміру заборгованості за кредитом на момент внесення змін до відповідних договорів, а також сплачувати можливі штрафні санкції (штраф, пеня) у розмірі та порядку, передбачених кредитним договором.

Згідно умов ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У відповідності до положень п.п. 1.2.- 1.4. договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором у повному обсязі. Боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право кредитора вимагати виконання зобов'язань, вказаних у п. 1.1. цього договору повністю (чи у будь-якій його частині) як від боржника та поручителя разом, так і від кожного окремо. Відповідальність поручителя виникає як у випадку невиконання боржником будь-якої частини зобов'язань, так і при невиконанні боржником зобов'язань в цілому. Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань у повному об'ємі всім належним йому на праві власності майном та грошовими коштами.

Відповідно п. 2.1. договору поруки, кредитор набуває право вимагати від поручителя виконання зобов'язань, що витікають із кредитного договору при умові, якщо в установлений кредитним договором строк виконання боржником зобов'язання в цілому чи в будь-якій їх частині не будуть виконані, а також при умові обов'язкового направлення поручителю повідомлення з вимогою виконати зобов'язання боржника в цілому (або в тій чи іншій їх частині).

Поручитель зобов'язаний виконати взяті на себе зобов'язання по цьому договору, не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання повідомлення від кредитора про невиконання боржником зобов'язань і необхідності їх виконання поручителем (п. 2.2. договору поруки).

Згідно п.п. 2.3. та 2.4. договору поруки, повідомлення, що направляється кредитором поручителю, повинно бути здійснено у письмовій формі і буде вважатись поданим належним чином, якщо воно надіслано рекомендованим чи цінним листом (за адресою, що вказана у договорі) чи надано особисто поручителю. У повідомленні повинно бути визначено розмір невиконаних боржником зобов'язань, а також розрахунок суми штрафних санкцій, в разі їх наявності, що необхідно сплатити.

На підставі п. 2.1. договору поруки, кредитор звернувся до товариства з обмеженою відповідальністю «Декор - Стиль» з письмовою вимогою № 3459/50.1/2-06 від 06.06.2011 року про усунення порушень договору кредитної лінії № 073 від 14.07.2010 року, яка була отримана останнім, що підтверджується відміткою про отримання на листа. Проте, в порушення умов кредитного договору, договору поруки та норм чинного законодавства України, зазначена вимога залишена поручителем без відповіді та задоволення.

Вищевикладені положення кредитного договору та договору поруки встановлюють припис неподільності предмета зобов’язання між відповідачами, тобто з вищенаведених положень договорів забезпечення випливає з солідарного обов’язку відповідачів виконати зобов’язання, а у позивача є безумовне та безспірне право задовольнити свої вимоги.

Згідно зі статтею 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

При солідарному виконанні господарських зобов’язань застосовуються відповідні положення цивільного кодексу України, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У зв'язку з тим, що частину заборгованості по сплаті кредиту у розмірі 800 000,00 грн. позивачем буде задоволено шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі договору іпотеки № 073-5 від 19.08.2010 року, загальний розмір заборгованості за кредитним договором по сплаті кредиту, який підлягає стягненню станом на 20.06.2011 року становить 900 000,00 грн.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності у товариства з обмеженою відповідальністю «Декор - Стиль» перед публічним акціонерним товариством «Діамантбанк» заборгованості за договором кредитної лінії № 073 від 14.07.2010 року встановлений, тому суд першої інстанції дійшов цілком законного висновку, що позовні вимоги позивача про солідарне стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Декор - Стиль» та товариства з обмеженою відповідальністю «Меблевий Термінал» заборгованості по кредиту в розмірі 900000,00 грн., заборгованості по процентам –98972,36 грн. та пені в розмірі 1037,89 грн. за період з 25.03.2011 року по 20.06.2011 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Дата закінчення дії кредитної лінії вказана в п. 1.1 кредитного договору (13.07.2011 року), відповідно до абз. 3.5 п. 3.2 кредитного договору змінюється на дату, що настає за днем, в якому позичальник не сплатив будь-який платіж. У зв’язку з невиконанням відповідачем 1 умов кредитного договору і була нарахована пеня у розмірі 1037,89 грн.

Статтею 4-3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду м. Києва від 19.09.2011 року у справі № 33/185.

Доводи наведені відповідачем - 1 в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 19.09.2011 року у справі № 33/185 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 33/185 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

09.12.11 (відправлено)