Постанова № 19986434, 13.12.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2011 р. Справа № 16/35

Колегія суддів у складі: головуючий суддя , суддя , суддя

при секретарі Козікові І.В.,

за участю представників сторін:

позивача не прибув ,

відповідача ПП «Фірма Мега-Трейд» - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (за довіреністю),

треті особи не прибули,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом Приватне підприємство “Фірма Мега-Трейд”, м. Кременчук (вх. № 4080 П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 25.08.2011 р. по справі № 16/35

за позовом ПАТ ВТБ Банк в особі Полтавської філії ПАТ ВТБ Банк, м. Полтава

до Приватного підприємства “Фірма Мега- Трейд”, м. Кременчук

про стягнення грошових коштів у сумі 5162998,19 доларів США, що є еквівалентом 41153225,96 грн.,

треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. ОСОБА_4, м. Кременчук;

2. ТОВ “Мега-Холдинг”, м. Кременчук

та зустрічним позовом Приватного підприємства “Фірма Мега- Трейд”, м. Кременчук

до ВАТ ВТБ Банк в особі Полтавської філії ПАТ ВТБ Банк, м. Полтава

про визнання недійсним кредитного договору, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 25.08.2011 р. первісний позов задоволено.

Стягнуто з Приватного підприємства "Фірма Мега-Трейд"на користь Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк в особі Полтавської філії Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк заборгованість за кредитним договором № 05-05/272 від 26.07.2007р. в сумі 5 162 998,19 доларів США, що є еквівалентом 41 153 225,96 грн., в т.ч. прострочена заборгованість по кредиту - 3 004 386,86 доларів США, що є еквівалентом 23 947 366,78грн.; прострочена заборгованості по сплаті процентів - 1 460 652,65 доларів США, що є еквівалентом 11 642 570,14 грн.; пеня за несвоєчасну сплату процентів - 120 189,07 доларів США, що є еквівалентом 958 003,04 грн.; пеня за несвоєчасну сплату кредиту - 518 822,15 доларів США, що є еквівалентом 4 135 427,59 грн.; 30% річних за весь час прострочення сплати процентів - 58 947,46 доларів США, що є еквівалентом 469 858,41 грн., а також, крім того, 25500 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Відповідач за первісним позовом Приватне підприємство “Фірма Мега-Трейд”, не погоджуючись з рішенням господарського суду Полтавської області від 25.08.2011 р. по справі №16/35, подав апеляційну скаргу, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі зазначено, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарським судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення.

В судовому засіданні 16.11.2011 р. оголошено перерву до 12:00 години 21.11.2011 р.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.11.2011 р. продовжено строк розгляду справи на 15 днів та розгляд справи відкладено на 05.12.2011 р. на 15:00.

Від позивача ПАТ ВТБ Банк в особі Полтавської філії ПАТ ВТБ Банк надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він не погоджується з позицією апелянта, виклав свої заперечення та просить залишити рішення господарського суду Полтавської області від 25.08.2011 р. по справі № 16/35 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Крім того, позивач надав письмові пояснення судові, в яких розяснює стосовно відсоткової ставки в розмірі 15% ;стосовно нарахування пені по кредиту та надав розрахунки пені та суми заборгованості.

Відповідач надав заперечення на пояснення банку, в яких він не погоджується з наданим ПАТ ВТБ Банк в особі Полтавської філії ПАТ ВТБ Банк розрахунком та вказує на необхідність проведення економічної експертизи.

Відповідач, Приватне підприємство «Фірма «Мега-Трейд»заявило клопотання про призначення економічної експертизи, в якому просить призначити судову експертизу. На думку відповідача судовому експерту потрібно зясувати документальну обґрунтованість розміру заборгованості за кредитним договором № 05-05/272 від 26.06.2007 р. та відповідність нарахування відсотків за користування умовам укладеного кредитного договору № 05-05/72 від 26.06.2007 р.

Позивач надіслав заперечення проти клопотання про призначення судової експертизи, в яких вважає заявлене відповідачем клопотання безпідставним необґрунтованим та просить залишити його без задоволення.

Розглянувши зазначене клопотання, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про те, що дане клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 41 ГПК України передбачено, що для розяснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає експертизу.

Економічна експертиза проводиться з метою дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності; дослідження документів про економічну діяльність підприємств і організацій.

На думку судової колегії, питання, які поставлені у клопотанні про призначення судової економічної експертизи, не потребують спеціальних знань, так як відносяться до сфери відповідальності за невиконання грошового зобовязання за кредитним договором. Для обчислення цієї суми заборгованості потрібні лише звичайні знання з математики та уважне прочитання умов договору.

Крім того, відповідач не надав свій розрахунок заборгованості за договором та суми штрафних санкцій, не звірив цей розрахунок з розрахунком позивача, не надав доказів, які б свідчили про неправомірність розрахунку позивача.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що в задоволенні зазначеного клопотання повинно бути відмовлено.

Позивач в судове засідання не зявився, свого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Треті особи відзив на апеляційну скаргу не надали в судове засідання своїх представників не направили.

Представники відповідача вважали за можливе розглядати справу за відсутності представників позивача та третіх осіб.

Зважаючи на належне повідомлення позивача та третіх осіб про час та місце судового засідання та те, що п. 4 резолютивної частини ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 21.11.2011 р. сторони попереджені про те, що їх незявлення у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інший строк та не перешкоджає розгляду справи по суті, судова колегія вважає за можливе розглядати справу за відсутності зазначених представників за наявними в матеріалах справи документами.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як судом першої інстанції, так і під час апеляційного провадження встановлено, що 26 липня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство ВТБ Банк, в особі Полтавської філії та відповідачем було укладено кредитний договір № 05-05/272 (арк.7-8, том 1 справи), згідно з умовами якого банк (позивач) надав позичальнику (відповідачу) кредит у вигляді поновлювальної кредитної лінії в сумі 3 000 000 доларів США (23 100 000 грн. по курсу НБУ) строком до 25.07.2012р., зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 11,8 % річних, що підтверджується випискою з позичкового рахунку про отримання суми.

Договір вступає в дію з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.10.1 договору).

Додатковою угодою від 24 вересня 2007 року до Кредитного договору (арк.10, том 1 справи) плата за користуванням кредитом встановлювалася таким чином:

-11,8% річних на суму ліміту кредитної лінії 2880000 дол. США 00 центів протягом дії Кредитного договору;

- 13,0% річних на транш в сумі 120000 дол. США 00 центів на термін 30 днів з дня надання траншу , з 31 дня транш у сумі 120000 дол. США 00 центів починає діяти відсоткова ставка в розмірі 11,8% річних.

Додатковою угодою №2 від 21 листопада 2007 року до Кредитного договору (арк.11, том 1 справи) сума ліміту поновлювальної кредитної лінії збільшилася до 3 650 000 доларів США 00 центів, що становило 28 105 000 грн. по курсу НБУ зі сплатою плати за користування кредитом в розмірі 12,0% річних.

Додатковою угодою №4 від 01 жовтня 2008 року до Кредитного договору (арк.15, том 1 справи) плата за користування кредитом встановлюється в розмірі 14,0 % річних.

Відповідно до п.4.1. Договору, позичальник зобов'язаний повернути банку отриманий кредит в повному обсязі, в строк та у порядку, встановлених кредитним договором. П.8.3.Договору встановлено, що погашення кредиту здійснюється шляхом перерахування грошових коштів з банківського (поточного) рахунку позичальника на рахунок банку згідно додатку 1 до Кредитного договору.

П.4.2 Договору передбачено, що позичальник зобов'язаний сплатити банку плату за користування кредитом у розмірі та порядку, що встановлені Кредитним договором.

П.8.1. Договору визначений порядок розрахунку по процентах за користуванням кредитом. Перерахування банку плати за користування кредитом в розмірі, встановленому п. 1.1 Кредитного договору, здійснюється щомісячно в строк з 25 числа по останній робочий день поточного місяця за винятком останнього місяця, коли сума нарахованих процентів сплачується разом з основною сумою кредиту.

Згідно п.9.1.Кредитного договору, у разі несвоєчасного повернення кредиту позичальник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30 процентів річних від простроченої суми. П.9.2.Кредитного договору визначено, що у разі несвоєчасної (неналежної) сплати плати за користування кредитом (процентів), позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення виконання зобов'язання (арк.8, том 1 справи).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання по договору, натомість відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі здійснює повернення заборгованості за кредитом згідно встановленого графіка та несвоєчасно перераховує банку плату (проценти) за користування кредитом.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обовязків за кредитним договором утворилась заборгованість по кредиту в сумі 3004386,86 дол. США, що є еквівалентом 11642570,14 грн.

Дана заборгованість підтверджується наявними в матеріалах справи необхідними доказами, які підтверджують наявність зазначеної заборгованості, а саме довідки розрахунки заборгованості, виконані у відповідності до чинного законодавства та умов кредитного договору, а також виписки з банківських рахунків.

Сторони погодили, що відповідач зобов'язаний повністю повернути кредит та сплатити нараховану плату за користування кредитом незалежно від настання строку виконання зобов'язання у випадку несплати плати за користування кредитом (п.п.4 п.4.6 договору) (арк.7, том 1 справи).

Відповідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. В силу ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст.1049 ЦК України, позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі, що була передана йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду погодилась з рішенням господарського суду в частині стягнення з відповідача суми заборгованості за кредитним договором в сумі 3004 386,86 доларів США, що є еквівалентом 23947366,78 грн. та нарахованих процентів за користування кредитом в сумі 1460652,65 доларів США, що є еквівалентом 11642570,14 грн. Враховуючи те, що доказів сплати боргу за користуванням кредитом відповідачем не надано, рішення в цій частині обґрунтоване, законне відповідає обставинам справи.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобовязань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 4 статті 231 ГК України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній , визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 9.1 пункту 9 Кредитного договору встановлено, що у разі несвоєчасного повернення кредиту Позичальник зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30 (тридцять) відсотків річних від простроченої суми.

З наявного в матеріалах справи розрахунку вбачається, що позивачем нараховані відсотки річних за весь час прострочення у сумі 58947,46 дол. США, що в еквіваленті складає 469858,41 грн.

Зважаючи на те, що договір підписаний обома сторонами, скріплений печатками, в установленому порядку не визнаний недійсним, тобто сторони погодились з усіма його умовами.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду, перевіривши зазначений розрахунок річних дійшла висновку про те, що він відповідає умовам договору та не суперечить вимогам чинного законодавства та арифметично вірний. Зважаючи на це, вважає правомірним висновок господарського суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача відсотків річних у сумі 58947,46 дол. США, що в еквіваленті складає 469858,41 грн.

За порушення позичальником термінів повернення кредиту та/або термінів сплати процентів за кредит та/або комісій, встановлених Кредитним договором Банк має право вимагати від позичальника, а позичальник при цьому зобов'язаний сплатити Банку додатково до плати за кредит пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ і заборгованості (суми кредиту та/або процентів за кредит та/або комісій). Пеня нараховується за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасновиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено до стягнення 120 189,07 доларів США, що є еквівалентом 958003,04 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги в цій частині, дійшов висновку про їх обґрунтованість, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає рішення в цій частині правомірним.

Крім того, рішенням господарського суду Полтавської області задоволені позовні вимоги в частині стягнення пені за несвоєчасну сплату кредиту в сумі 518822,15 доларів США, що є еквівалентом 4135427,59 грн.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду, перевіривши наявний в матеріалах справи розрахунок суми пені за прострочення кредиту, встановила, що він складений арифметично не вірно.

Позивачем на вимогу судової колегії апеляційної інстанції виконано перерахунок, який долучений до матеріалів справи (т.4 а.с. 83-84). Згідно з уточненим розрахунком сума пені за несвоєчасну сплату кредиту повинна становити 393645, 11 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 11.08.2011 р. становить 3137 666,44 грн.

Судова колегія, перевіривши зазначений перерахунок, вважає, що він відповідає вимогам закону та умовам договору та складений арифметично вірно.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Полтавської області від 25.08.2011 р. по справі № 16/35 в частині стягнення пені за несвоєчасну сплату кредиту підлягає зміні. Позовні вимоги в частині стягнення 125 177,04 дол. США пені за несвоєчасну сплату кредиту, що є еквівалентом 997 761,15 грн. за офіційним курсом долару до гривні, встановленим НБУ станом на 11.08.2011 р. задоволенню не підлягають.

Стосовно рішення господарського суду Полтавської області в частині відмови в задоволенні зустрічного позову про визнання кредитного договору недійсним, колегія суддів вважає його обґрунтованим та правомірним, виходячи з наступного.

Відповідач у зустрічному позові від 04.05.2011р. просить визнати недійсним договір кредиту №05-05/272 від 26.07.2007р., посилаючись на те, що у сторін при укладенні спірного договору була відсутня індивідуальна ліцензія Національного банку України, яка б дозволяла використовувати іноземну валюту як засіб платежу при виконанні кредитного договору.

Відповідно до статті 99 Конституції України, грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Згідно зі статтею 192 ЦК України, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Відповідно до частини 3 статті 533 ЦК України, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно з частиною 2 статті 198 ГК України грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до статті 2 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, коштами є гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Законодавчими актами, що встановлюють право банку здійснювати операції в іноземній валюті, є: Закон України “Про банки і банківську діяльність”, Декрет Кабінету міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, Закон України “Про Національний банк України”. Зазначені нормативні акти визначають, що банк має право здійснювати свою діяльність на підставі виданої Національним банком України ліцензії.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладання оскаржуваного правочину у ВАТ ВТБ Банку була наявна Банківська ліцензія № 79, видана Національним банком України 20.04.2007 р., згідно якої Банку надано право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України “Про банки та банківську діяльність”, а також письмовий дозвіл №79-2 на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої та частиною четвертою статті 47 Закону України “Про банки та банківську діяльність”.

Відповідно до частини 3 статті 14 ГК України, ліцензія - це документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності за умови виконання ліцензійних умов. Відносини, пов'язані з ліцензуванням певних видів господарської діяльності, регулюються законом.

Статтею 19 Закону України “Про банки і банківську діяльність” визначено, що Банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії, банківська ліцензія надається Національним банком України.

Згідно зі статтею 47 Закону України “Про банки і банківську діяльність” на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати операції з розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Частиною 1 статті 49 вказаного Закону встановлено, що розміщення залучених коштів від свого імені визнається кредитною операцією.

Статтею 5 Декрету визначено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з даним Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Згідно з пунктом "в" частини 4 статті 5 Декрету, індивідуальні ліцензії видаються на операції з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Проте чинне законодавство зазначених обмежень не встановлює, а відтак названа норма не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 1.5 Положення, використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Наведена правова позиція також викладена у постанові Вищого господарського суду України від 18.11.2009 року № 9/70пд.

Відповідно до пункту 2.3. Положення “Про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій”, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України № 275 від 17.07.2001 року (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 21.08.2001 року за № 730/5921) за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, серед яких: неторговельні операції з валютними цінностями; операції з готівковою іноземною валютою (купівля, продаж, обмін), що здійснюються в пунктах обміну іноземної валюти, які працюють на підставі укладених банками агентських договорів з юридичними особами-резидентами; ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України; залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України; залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках; інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.

Враховуючи, що нормами чинного законодавства не встановлені будь-які обмеження чи вимоги щодо сум та термінів кредитів в іноземній валюті, які надаються або залучаються резидентами України, отже, з викладеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті резидентам.

Таким чином, аналіз положень статті 47, статті 49 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, та статті 5 Декрету дозволяє зробити висновок, що наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій є достатньою підставою для здійснення Банком операцій з іноземною валютою, у тому числі операції з надання в кредитів в іноземній валюті на підставі отриманої від Національного банку банківської ліцензії та дозволу на здійснення валютних операцій, а тому вираження в іноземній валюті грошового зобов'язання за Кредитним договором відповідає вимогам законодавства.

Національним банком прийнято Положення “Про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій”, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.07.2001 року № 275, відповідно до пункту 5.3. якого письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом. Відповідно до пункту 2.3 зазначеного Положення за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями по залученню та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України. Оскільки Банк отримав банківську ліцензію та дозвіл Національного банку на здійснення операцій з валютними цінностями, він має право на постійній основі здійснювати операції щодо розміщення іноземної валюти.

За наявністю у банку генеральної ліцензії Національного банку України на здійснення кредитних операцій з розміщення валютних коштів на внутрішньому ринку України банк має право надавати кредити в іноземній валюті резидентам України - господарюючим суб'єктам приватної форми власності, (пункт 10 зазначеного вище Положення).

Таким чином, банк має право на постійній основі здійснювати діяльність з надання кредитів в іноземній валюті на підставі отриманої від Національного банку банківської ліцензії та генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій без отримання індивідуальної ліцензії.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції стосовно того, що з аналізу вищезазначених нормативно-правових актів України вбачається, що надання відповідачем кредиту в іноземній валюті та повернення позивачем такого кредиту здійснюється на підставі генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, виданої відповідачу Національним банком України, та не потребує отримання відповідачем чи позивачем індивідуальної ліцензії на операцію з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, та операцію з використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Враховуючи те, що місцевий господарський суд дійшов законного та обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог, про задоволення первісних позовних вимог в частині стягнення простроченої заборгованості за кредитом, простроченої заборгованості по процентам, пені за несвоєчасну сплату процентів, відсотків річних за прострочення сплати процентів, однак припустився помилки при розрахунку пені за несвоєчасну сплату кредиту, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Полтавської області від 25.08.2011 р. по справі № 16/35 прийнято при неповному зясуванні обставин, що мають значення для вирішення справи по суті, в звязку з чим підлягає частковому скасуванню.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 4 ст. 103, п.1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИЛА:

Відмовити в задоволенні клопотання відповідача Приватного підприємства “Фірма Мега- Трейд” про призначення економічної експертизи

Апеляційну скаргу Приватного підприємства “Фірма Мега- Трейд” задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 25.08.2011 р. по справі 16/35 в частині стягнення пені за несвоєчасну сплату кредиту змінити. Викласти п. 2 резолютивної частини рішення господарського суду Полтавської області від 25.08.2011 р. по справі № 16/35 в наступній редакції: Стягнути з Приватного підприємства "Фірма Мега-Трейд" (39622, м.Кременчук, просп.50 років Жовтня, буд.138, р/р 26001301200445 відділення №2 Полтавська філія ВАТ ВТБ Банк у м.Кременчук, МФО 331876, код ЄДРПОУ 302444847) на користь Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк (м.Київ, бульвар Тараса Шевченка, вул.Пушкінська, буд.8/26, код ЄДРПОУ 14359319, МФО 321767, р/р №361909000300 ВАТ ВТБ Банк) в особі Полтавської філії Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк (36000, м.Полтава, вул.Жовтнева, 19, код ЄДРПОУ 33405139, МФО 331876, р/р №290909003400 Полтавська філія ВАТ ВТБ Банк) заборгованість за кредитним договором № 05-05/272 від 26.07.2007р. в сумі 5 162 998,19 доларів США, що є еквівалентом 41 153 225,96 грн., в т.ч. прострочена заборгованість по кредиту - 3 004 386,86 доларів США, що є еквівалентом 23 947 366,78грн.; прострочена заборгованості по сплаті процентів - 1 460 652,65 доларів США, що є еквівалентом 11 642 570,14 грн.; пеня за несвоєчасну сплату процентів - 120 189,07 доларів США, що є еквівалентом 958 003,04 грн.; пеня за несвоєчасну сплату кредиту - 393645,11 доларів США, що є еквівалентом 3137666,44 грн.; 30% річних за весь час прострочення сплати процентів - 58 947,46 доларів США, що є еквівалентом 469 858,41 грн., а також, крім того, 25500 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені за несвоєчасну сплату кредиту в сумі 125 177,04 дол. США пені за несвоєчасну сплату кредиту, що є еквівалентом 997 761,15 грн. за офіційним курсом долару до гривні, встановленим НБУ станом на 11.08.2011 р.

В іншій частині рішення господарського суду Полтавської області від 25.08.2011 р. по справі 16/35 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя