Постанова № 19986436, 13.12.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2011 р. Справа № 5021/1875/2011

          Колегія суддів у складі: головуючий суддя , суддя , суддя

при секретарі Деркач Ю.О.

за участю представників сторін:

позивача – ОСОБА_1, довіреність б/н від 09.03.2011 р.;

відповідача – не прибув;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх. № 4989С/2-6) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Суми на рішення Господарського суду Сумської області від 20.10.2011 р. у справі № 5021/1875/2011 (суддя Заєць С.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства “ПроКредитБанк”, м. Київ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Суми

про стягнення 958078,00 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2011 року ПАТ “ПроКредитБанк” звернулось до Господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з ФОП ОСОБА_2 на свою користь заборгованість, яка виникла за Рамковою Угодою № 1048 від 25.08.2005 р. у розмірі 958078,28 грн., що складається із заборгованості за Кредитним договором № 15.7648/1048 від 22.02.2008 р. у розмірі 414025,58 грн., з яких: 280701,91 грн. –борг по капіталу, 64957,67 грн. –борг по відсоткам, 60000,00 грн. –пеня, 366,00 грн. - комісія за управлінням кредитом; заборгованості за Кредитним договором № 15.7649/1048 від 15.05.2008 р. у розмірі 544052,70 грн., з яких: 394141,44 грн. – борг по капіталу, 88073,67 грн. –борг по відсоткам, 50000,00 грн. –пеня, 11837,59 грн. –комісія за управлінням кредитом; а також стягнути з відповідача на свою користь 9580,78 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 20.10.2011 р. у справі № 5021/1875/2011 (суддя Заєць С.В.): 1. позов задоволено повністю; 2.стягнуто з відповідача на користь позивача 280701,91 грн. заборгованості по кредиту, 64957,67 грн. заборгованості за відсотками, 8366,00 грн. комісії за управління кредитами, 60000,00 грн. пені за кредитним договором № 15.7648/1048 від 22.02.2008 р.; 394141,44 грн. заборгованості по кредиту, 88073,67 грн. заборгованості за відсотками, 11837,59 грн. комісії за управління кредитами, 50000,00 грн. пені за кредитним договором № 15.7649/1048 від 15.05.2008 р.; 9580,78 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; 3.у задоволенні клопотання позивача № 581/10.11 від 20.10.2011 р. про витребування доказів –відмовлено; 4.у задоволенні клопотання відповідача від 19.10.2011р. (вхідний номер 15802) про відкладення розгляду справи –відмовлено; 5.у задоволенні клопотання відповідача від 19.09.2011 р. (вхідний номер 14066) про зупинення провадження по справі –відмовлено; 6.наказ видати після набранням рішення законної сили.

Вищезазначене рішення вмотивовано тим, що відповідач порушив вимоги норм чинного законодавства та умови укладених між сторонами рамкової угоди № 1048 від 25.08.2005 р., а також кредитного договору № 15.7648/1048 від 22.02.2008 р. та кредитного договору № 15.7649/1048 від 15.05.2008 р., а саме допустив прострочення виконання грошового зобов’язання, і, за таких обставин, позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідач, не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить вказане рішення від 20.10.2011 р. скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, з посиланням на те, що вказане рішення було прийнято при неповному з’ясуванні обставин, які мають значення для правильного вирішення даної справи та з порушенням норм матеріального права.

Відповідач в судове засідання 08.12.2011 р. не прибув, про причину відсутності суд не повідомив, хоча про місце і час розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчить наявне в матеріалах справи відповідне поштове повідомлення.

Позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить залишити рішення суду першої інстанції від 20.10.2011 р. без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення за її безпідставністю.

Враховуючи, що неприбуття відповідача в судове засідання не перешкоджає судовому розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про можливість розглянути справу без його участі за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої й апеляційної інстанції, 25.08.2005 р. між позивачем та відповідачем була укладена рамкова угода № 1048, згідно п. 1.1. якої, кредитор (позивач) на положеннях та умовах цієї Угоди та договорів про надання траншу відкриває Позичальнику (відповідачу) кредитну лінію терміном на 60 місяців в розмірі та на умовах, передбачених ст. 2 даної угоди.

Пунктами 2.2., 2.4., 2.5 вищевказаної рамкової угоди передбачено, що кредитні кошти можуть надаватися кредитором (позивачем) позивальнику (відповідачу) у гривнях, доларах США та Євро на підставі договорів про надання траншу, які є невід’ємною частиною цієї Угоди. При цьому загальна сума заборгованості по даній угоді на дату надання траншу порахована з використанням курсів НБУ для відповідних валют не повинна перевищувати 50000 доларів США. Ставка відсотків за користування кредитом, умови та порядок надання кредиту, порядок та строки повернення кредиту, дострокове повернення кредиту, штрафні санкції, права та обов’язки сторін, вирішення спорів та інші умови встановлюється договорами про надання траншу.

У відповідності до п. 2.2. договору № 1 від 22.02.2008 р. про внесення змін та доповнень до рамкової угоди, позивач здійснює кредитування позивальника (відповідача) у межах наступних лімітів кредитування: ліміт суми кредитування –еквівалент 150000 доларів США, ліміт строку кредитування –180 календарних місяців, максимальний розмір процентів –40 % річних.

Так, між сторонами був укладений договір про надання траншу № 15.7648/1048 від 22.02.2008 р. (а.с. 19), відповідно до п. 1 якого, кредитор (позивач) на підставі та умовах Рамкової угоди № 1048 від 25.08.2005 р., а також цього договору зобов’язується надати позичальнику (відповідачу) кредит, а позивальник зобов’язується належно виконати усі умови, необхідні для його отримання, належно здійснювати погашення грошових зобов’язань та виконання усіх інших зобов’язань, передбачених рамковою угодою та цим договором.

Відповідно до п. 4.1 вищевказаного договору про надання траншу № 15.7648/1048 від 22.02.2008 р., відповідач зобов'язаний сплатити позивачу відсотки у розмірі та порядку, визначених Угодою та Кредитними договорами у межах максимальних розмірі відсотків, встановлених Угодою.

Пунктом 2 того ж договору про надання траншу № 15.7648/1048 від 22.02.2008 р. було визначено умови, на яких видається кредит, а саме: розмір кредиту –37000 доларів США, строк користування –120 календарних місяців від дати видачі кредиту включно, відсотки –13 % річних, виходячи з 360 календарних днів у році, цільове призначення кредиту –придбання основних засобів, комісія за видачу кредиту – 1 % від розміру кредиту, комісія за дострокове погашення кредиту –1,5 % від суми, що достроково погашається, спосіб видачі кредиту –продаж кредитних коштів на МВРУ та зарахування їх гривневого еквівалента на рахунок позивальника № 260070193738 у кредитора.

Згідно договору № 1 від 25.06.2010 р. про внесення змін до Договору траншу № 15.7648/1048 від 22.02.2008 р. (а.с. 23) сторони вирішили внести наступні зміни до договору про надання траншу, зокрема змінити відсотки за користування кредитом та викласти рядок 3 таблиці п. 2 Договору траншу у наступній редакції: відсотки з 25 06.2010 р. по 14.09.2010 р. (включно) –0,5 % річних, виходячи з 360 календарних днів у році, весь інший період користування кредитом –13 % річних, виходячи з 360 календарних днів у році.

Таким чином, додатком № 1 в редакції від 25.06.2010 р. до договору траншу № 15.7648/1048 від 22.02.2008 р. (а.с. 24) встановлено графік повернення кредиту та сплати відсотків.

Також, між сторонами було укладено договір про надання траншу № 15.7649/1048 від 15.05.2008 р. (а.с. 30), згідно п. 1 якого кредитор (позивач) на підставі та умовах Рамкової угоди № 1048 від 25.08.2005 р., а також цього договору зобов’язується надати позичальнику (відповідачу) кредит, а позивальник зобов’язується належно виконати усі умови, необхідні для його отримання, належно здійснювати погашення грошових зобов’язань та виконання усіх інших зобов’язань, передбачених рамковою угодою та цим договором.

Пунктом 2 договору про надання траншу № 15.7649/1048 від 15.05.2008 р. встановлені умови на яких видається кредит, а саме: розмір кредиту –51000 доларів США, строк користування –120 календарних місяців від дати видачі кредиту включно, відсотки –13 % річних, виходячи з 360 календарних днів у році, цільове призначення кредиту –придбання основних засобів, комісія за видачу кредиту –1 % від розміру кредиту, комісія за дострокове погашення кредиту –1,5 % від суми, що достроково погашається, спосіб видачі кредиту –продаж кредитних коштів на МВРУ та зарахування їх гривневого еквівалента на рахунок позивальника № 260070193738 у кредитора.

Згідно договору № 1 від 25.06.2010 р. про внесення змін до Договору траншу № 15.7649/1048 від 22.02.2008 р. (а.с. 33) сторони внесли наступні зміни до договору про надання траншу: зокрема змінили відсотки за користування кредитом та виклали рядок 3 таблиці п. 2 Договору траншу у наступній редакції: відсотки з 25.06.2010 р. по 14.09.2010 р. (включно) –0,5 % річних, виходячи з 360 календарних днів у році, весь інший період користування кредитом –13 % річних, виходячи з 360 календарних днів у році.

У відповідності до п. 3 договору про надання траншу № 15.7649/1048 від 15.05.2008 р. кредит видається у дату, що вказано в графіку повернення кредиту і сплати відсотків (а.с. 34), що є додатком № 1 до цього договору за умови сплати комісії за видачу кредиту. Дата підписання Графіка та дата видачі кредиту не можуть виходити за межі 10 банківських днів після набуття чинності цим договором.

Крім того, п. 8.2.1, 8.4 договору № 1 про внесення змін та доповнень до рамкової угоди від 22.02.2008 р. передбачено, що кредитор вправі вимагати дострокового погашення заборгованості у випадку прострочення погашення грошових зобов`язань тривалістю більш ніж три банківські дні. Позичальник зобов`язаний достроково погасити кредит на суму, що вказана у вимозі протягом п`яти банківських днів з дня відправлення (вручення, якщо кредитор вручив вимогу) позичальнику чи поручителю вимоги, якщо інший строк не вказаний у такій вимозі.

Ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно положень ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2. ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.01.2011 р. позивач звертався до відповідача з вимогами № 145 та № 144 (а.с. 29, 37) про повне дострокове погашення кредиту, які були отримані відповідачем 24.01.2011 р.

Проте відповідачем свої зобов`язання щодо своєчасного погашення кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами та комісії за управління кредитами виконано не було, у зв`язку з чим виникла його заборгованість перед позивачем в сумі 280701,91 грн. заборгованості по кредиту, 64957,67 грн. заборгованості по процентам та 8366,00 грн. комісії за управління кредитами за кредитним договором № 15.7648/1048 від 22.02.2008 р.; 394141,44 грн. заборгованості по кредиту, 88073,67 грн. заборгованості по процентам та 11837,59 грн. комісії за управління кредитами за кредитним договором № 15.7649/1048 від 15.05.2008 р.

Оскільки відповідач розрахунки з позивачем за наданий кредит не провів, позивач був змушений звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.

В матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували наявну заборгованість. Не було надано таких доказів й під час апеляційного провадження.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і мають бути задоволеними.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 60000,00 грн. пені за кредитним договором № 15.7648/1048 від 22.02.2008 р. та 50000,00 грн. пені за кредитним договором № 15.7649/1048 від 15.05.2008 р.

Апелянт, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, в обгрунтування своєї скарги посилається на те, що місцевим господарським судом не вірно було застосовано ч. 6 ст. 231 ГК України, ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, що призвело до хибного висновку про стягнення пені в розмірі більшому аніж передбачено чинним законодавством.

Колегія суддів не погоджується з такими твердженнями виходячи з наступного.

Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов‘язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов‘язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) визначена грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки (штрафу, пені) є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Згідно ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідальність відповідача за несплату або несвоєчасну сплату кредиту передбачена п. 10.2 договору № 1 від 22.02.2008 р. про внесення змін та доповнень до рамкової угоди, згідно якого у випадку прострочення погашення грошових зобов`язань позичальник сплачує кредитору пеню за кожний календарний день прострочення (включаючи день повного погашення заборгованості) у розмірі: 0,5 % від суми непогашеної заборгованості, але не менше ніж 15 гривень, якщо строк існування заборгованості не перевищує 30 календарних днів та у випадку не застосування пені, вказаної в наступному пункті; 1% від суми непогашеної заборгованості, але не менше ніж 15 гривень, якщо прострочення перевищує 30 календарних днів. Даний розмір пені не застосовується за рішенням кредитора, а також при умові погашення не менш ніж 80 % усього боргу чи щомісячного погашення менш ніж 30 % від суми заборгованості.

З огляду на вказане суд першої інстанції не повинен був дотримуватися положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»та ст. 343 ГК України, як вимагає апелянт, оскільки вони не підлягають застосуванню в даному випадку.

Пунктом 49 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/2011 від 07.04.2008 р., на який апелянт посилається як на підставу своїх вимог, встановлено, що відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного

законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України та відповідно не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною.

Таким чином, судом першої інстанції було вірно оцінено доводи, на які посилається апелянт щодо розміру пені у сукупності с доводами позивача, за наслідком чого стягнуто розмір пені, домовленість про який у сторін виникла з Рамкової угоди.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Апелянтом не було доведено правомірність застосування подвійної облікової ставки НБУ при розрахунку розміру пені в даному випадку.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Сумської області від 20.10.2011 р. у справі № 5021/1875/2011 прийняте у відповідності до матеріалів справи та норм чинного законодавства і підстави для його скасування відсутні, у зв’язку з чим апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути задоволеною.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Суми, залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Сумської області від 20.10.2011 р. у справі № 5021/1875/2011 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя

Повний текст постанови підписаний 13.12.2011 р.