Рішення № 19903034, 16.11.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2011 р. Справа № 57/177-10

вх. № 7411/4-57

Суддя господарського суду Аюпова Р.М.

при секретарі судовогозасідання Павленко А.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився; 3-ї особи <Текст >відповідача - не з'явився 3-ї особи не з'явився;

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії ПАТ "Укрсоцбанк" м. Харків 3-я особа <Текст >

до Споживчого кооперативу "Перспектива", м. Харків 3-я особа ,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1, м. Харків

3-я особа <Текст >

про стягнення 186499,89 грн.

ВСТАНОВИВ:

ПАТ „Укрсоцбанк” в особі Харківської філії ПАТ „Укрсоцбанк” (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою в якій просить суд стягнути з відповідача СК “Перспектива” заборгованість 186499,89 грн., мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням позичальником - громадянкою ОСОБА_1 своїх зобовязань за договором кредиту № 839/3/27/38/8-77 від 30.01.2008 року., виконання якого, забезпечено договором поруки № 839/4/27/38/8-91 від 30.07.2008 року, укладеного між позивачем, відповідачем та позичальником.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17 серпня 2010 року залучено до участі у справі в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача громадянку ОСОБА_1

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.10.2010р. призначено у справі судову економічну експертизу, провадження якої доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені Засл. проф. М.С. Бокаріуса, провадження у справі зупинено на термін проведення експертизи.

До господарського суду Харківської області від Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені Засл. проф. М.С. Бокаріуса надійшли матеріали справи № 57/177-10 без виконання експертизи, у звязку із несплатою її вартості.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 листопада 2011 року, у звязку з тим, що обставини, що зумовили зупинення провадження у справі усунені, поновлено провадження у справі та призначено судове засідання на 16 листопада 2011 року о 10:00 год.

У призначене судове засідання представник позивача не зявився, проте, через канцелярію суду надав заяву (вх. № 33404) про уточнення позовних вимог, в якій на підставі ст. 22 ГПК України збільшує позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача СК “Перспектива” заборгованість 188420,05 грн

Розглянувши вказану заяву, суд залишає її без розгляду, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

З вказаного вбачається, що ст.22 Господарського процесуального кодексу України не передбачає подання позивачем таких заяв , як "уточнення позовних вимог». Окрім того позивачем не надано доказів надіслання відповідачу та третій особі вказаної заяви.

У призначене судове засідання 16 листопада 2011 року представники сторін не зявились, про причини неявки у судове засідання суд не повідомили, витребувані судом документи не надали. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлений належним чином, про що свідчить відмітки про направлення ухвали про поновлення провадження у справі від 11.11.2011 року, яка направлялась на адреси позивача, відповідача та третьої особи, при цьому враховані приписи пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами) та п.4.1.1. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №1149 від 12.12.2007р.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.11.2011року сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи це, враховуючи також достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами без участі представників сторін..

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

30 січня 20087 року, між АКБ СР „Укрсоцбанк" (правонаступник ПАТ “Укрсоцбанк”) (надалі за текстом банк, кредитор, позивач) та громадянкою України ОСОБА_1 (надалі за текстом позичальник), був укладений договір кредиту № 893/3/27/38/8-77 (надалі за текстом кредитний договір), відповідно до умов якого кредитор (позивач у справі) відповідно до умов якого, Банк зобов'язався надати позичальнику на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, у відповідності з Калькулятором „Детальний розпис сукупної вартості кредиту, значення реальної процентної ставки та абсолютне значення подорожчання кредиту", що міститься у додатку №1, а також у відповідності зі „Згодою фізичної особи - суб'єкта кредитної історії", що міститься у додатку №2, які є невід'ємною складовою частиною цього Договору, грошові кошти в сумі 169 000,00 (Сто шістдесят дев'ять тисяч гривень 00 копійок) гривень, зі сплатою 14,0 процентів річних за перший рік, подальший розмір процентів за користування кредитом підлягає щорічному перегляду, згідно умовами п.2.6. цього Договору, та передбаченим договором порядком погашення суми основної заборгованості до 10 числа кожного місяця, а саме по 938,88 грн. щомісячно з лютого 2008 року по грудень 2022 року, а в січні 2023 року 940,48 грн.

Відповідно до п. 1.2 кредитного договору кредит надається позичальнику на фінансування будівництва квартири відповідно до договору № 40/апг від 11.04.2007 року , що укладений між позичальником та СК «Перспектива».

Як свідчить наявні в матеріалах справи заява на видачу готівки № 67 від 31.01.2008 року, квитанція № 79 від 30.01.2008 року, Банком перераховано позичальником грошові кошти у розмірі 169000,00 грн.

Відповідно до п. 2.4, 2.4.1 кредитного договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті Кредиту в останній робочий день місяця без урахування останнього робочого та послідуючих неробочих днів місяця, проценти нараховуються з розрахунку факт/ 360.. Сплата процентів здійснюється у валюті Кредиту на рахунок №22387839874931 в Азовсько-Донського відділенні ХОФ АКБ "Укрсоцбанк" не пізніше десятого числа місяця наступного за тим, в якому нараховані проценти. У випадку, якщо десяте число місяця є неробочим днем, то Позичальник зобов'язаний сплатити суму нарахованих процентів, згідно з п. 2.4. цього Договору у попередній робочий день.

Згідно з умовами Договору кредиту (п. 3.3.8, п. 3.3.9), Позичальник взяв на себе обов'язки своєчасно та у повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями у порядку, визначеному п.п. 1.1. Договору, сплачувати проценти за користування кредиту в порядку передбаченому п. 2.4, 2.5 договору.

Відповідно до п. 2.3 кредитного договору, кредит вважається повернутим в момент (день) зарахування грошових коштів в сумі заборгованості за Кредитом на відповідний рахунок кредитора.

Згідно п. 4.5 кредитного договору, сторони домовились, що у разі невиконання (неналежного виконання позичальником) обовязків, передбачених п. 3.3.8, 3.3.9 цього договору, протягом більше ніж 60 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та позичальник зобовязаний протягом одного робочого дня погасити кредит у повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції ( штраф, пеня).

Проте, як зазначає позивач у позовній заяві, позичальник (третя особа) порушив умови договору кредиту щодо своєчасного повернення кредиту та процентів за його користування, з 13.05.2009 року повністю припинив виконувати обовязки за договором, у звязку чим, у позивача на підставі п. 4.5 кредитного договору виникли підстави вимагати від позичальника дострокового виконання ним всіх своїх зобовязань за кредитним договором, а саме: повернення кредиту, сплати процентів, комісій.

Станом на 11.05.2010 року у позичальника перед позивачем виникла заборгованість за кредитом у розмірі 154916,80 грн.; за відсотками 13005,25 грн.

З метою забезпечення виконання позичальником зобовязань за кредитним договором, 30 січня 2008 року між позивачем, відповідачем та позичальником був укладений договір поруки № 839/4/27/38/8-91 (далі - договір поруки), за умовами якого, поручитель (відповідач) зобовязався у повному обсязі солідарно відповідати перед кредитором (позивачем) за виконання позичальником (ОСОБА_1) зобовязань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків, комісій, а також можливих штрафних санкцій у розмірі, в строки та в порядку передбачених Договором про кредиту № 839/3/27/38/8-77 від 30.01.2008 року.

Пунктом 2.1. встановлено зміст забезпеченого порукою зобов'язання, його розмір, строк та порядок виконання: погасити основну суму заборгованості за Договором кредиту в сумі 169000,00 гривень, з наступним порядком погашення: суми основної заборгованості до 10 числа кожного місяця, а саме по 938,88 грн. щомісячно з лютого 2008 року по грудень 2022 року, а в січні 2023 року 940,48 грн. А також сплата процентів за користування кредитом у розмірі 14,0 річних у розмірі, в строки та в порядку, що визначені договором кредиту; сплата можливої неустойки (пені, штрафу) у розмірі, в строки та в порядку, що визначені договором кредиту (п. 2.1.2, 2.1.3 договору).

У звязку з тим, що позичальник порушив умови договору щодо своєчасного внесення кредитних платежів, поручителю (відповідачу) направлено повідомлення № 1 від 20.03.2009 року, № 1 від 20.05.2009 року, в яких позивач повідомив відповідача про порушення позичальником ОСОБА_1 своїх зобовязань за кредитним договором. А також Банк направив відповідачу повідомлення № 2 від 22 червня 2009 року, з вимогою повністю погасити кредит та відсотків за його користування , пені та штраф в строк до 30 червня 2009 року.

Проте, зазначені вимоги залишилися без відповіді, а заборгованість не погашеною, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

У відповідності зі ст. 204 Цивільного кодексу України договори (кредитний та іпотечний) укладені між його сторонами, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобовязання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі)

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 345 Господарського кодексу України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до п. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За користування кредитом сторонами договору кредиту були встановлені проценти у розмірі 14 процентів річних.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Ст. 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Цивільне законодавство базується на принципі обовязкового виконання сторонами зобовязань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

З правового аналізу вказаних норм вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за обєктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Пунктом 4.5 кредитного договору, сторони домовились, що у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обовязків, передбачених п. 3.3.8, 3.3.9 цього договору, протягом більше ніж 60 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та позичальник зобовязаний протягом одного робочого дня погасити кредит у повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції ( штраф, пеня).

Як свідчать матеріали справи та не спростовано відповідачем та третьою особою, позичальник, з 13.05.2009 року припинив виконувати умови договору щодо сплати кредиту та відсотків за користування кредитом, у звязку з чим, у позивача, відповідно до п. 4.5 кредитного договору та частини 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України виникли підстави вимагати повне погашення кредиту та відсотків за його користування.

З зазначеного вбачається, що банк (позивач) правомірно предявив вимогу щодо дострокового повернення кредиту, процентів.

Як вже було встановлено судом, з метою забезпечення виконання позичальником зобовязань за кредитним договором, 30 січня 2008 року між позивачем, відповідачем та позичальником був укладений договір поруки № 839/4/27/38/8-91 (далі - договір поруки), за умовами якого, поручитель (відповідач) зобовязався перед (позивачем) у повному обсязі солідарно відповідати перед кредитором за виконання позичальником (ОСОБА_1) зобовязань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків, комісій, а також можливих штрафних санкцій у розмірі, в строки та в порядку передбачених Договором про кредиту № 839/3/27/38/8-77 від 30.01.2008 року.

Згідно ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст.554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частина перша ст.543 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Проте, в порушення вимог договору, позичальником та відповідачем не задоволено вимоги Банку щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, у звязку з чим, третя особа та відповідач визнаються судом такими, що прострочили виконання зобовязання за кредитним договором та договором поруки нього в частині сплати заборгованості по кредиту, заборгованості по погашенню відсотків.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач та третя особа не надали суду жодного документу, які б підтверджували сплату заборгованості за кредитним договором та не надали документів, що спростовували викладене у позові, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у розмірі 154916,80 грн.; за відсотками 13005,25 грн.

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договорами.

Частиною першою статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими Законами та договором.

Ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення.

Згідно з пунктом 4.2 кредитного договору сторонами встановлена відповідальність за порушення термінів повернення кредиту та процентів в вигляді пені, у розмірі 1% від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

За прострочення повернення кредитних коштів та прострочення сплати відсотків за користування кредитом, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка станом на 11.05.2010 року склала 3367,84 грн.

Пунктом 4.3 кредитного договору передбачено, що у разі порушення позичальником вимог п. 3.3.2-3.3.17 цього договору , позичальник зобовязаний сплатити кредитору штраф у розмірі 3% від суми кредиту, визначеного п. 1.1 договору за кожний випадок.

Розраховуючи зазначені позовні вимоги, позивач зазначив, що у звязку з порушенням п. 3.3.2-3.3.17 кредитного договору, відповідач повинен сплатити штраф у розмірі 3% від суми кредиту, визначеного п. 1.1 договору за кожний випадок у розмірі 15210,00 грн. При цьому, позивачем зазначено 3 випадки. Як вбачається із наявного в матеріалах справи розрахунку суми позову (а.с. 20) позивач нарахував штраф за порушення зобовязань , встановлених п. 3.3.8 (зобовязання щодо сплати проценти за користування кредиту в порядку передбаченому п. 2.4, 2.5 договору) , п. 3.3.9 (обов'язок своєчасно та у повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями у порядку, визначеному п.п. 1.1. Договору,) та п. 3.3.10 (достроково повернути кредит, погасити нараховані проценти та сплатити можливі штрафні санкції у випадках визначених п. 2.6.3, 3.2.3, 4.4, 4.5, 5.4 цього договору).

Враховуючи, що договором поруки передбачено забезпечення виконання позичальником зобовязання, у тому числі щодо сплати пені та штрафу (п. 2.1.3 договору поруки), суд дійшов про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені за прострочення виконання зобовязань по кредитному договору у розмірі 3367,84 грн. та 15210,00 грн. штрафу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 16, 525, 546, 590, 598,599,610,611,612,626,628,629,652,1054,1048,1049, 1050 ЦК України, статтями 174,179,193, Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

<Текст >

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Споживчого кооперативу «Перспектива» (Місце знаходження: Україна, 61022, м. Харків, вул.. Сумська, 53 кв. 5, ідентифікаційний код 33290021) на користь Публічного Акціонерного товариства "УКРСОЦБАНК" м. Київ, вул. Ковпака, 29 код ЄДРПОУ № 00039019) в особі Харківської обласної філії (код ЄДРПОУ 09351014, м. Харків, вул.. Гоголя,10) 154916,80 грн. заборгованості за кредитом, 13005,25 грн. заборгованості за відсотками , 3367,84 грн. пені, 15210,00 грн. штрафу, а також 1865,00 грн. державного мита та 236,00 грн. державного мита.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис< Текст >Аюпова Р.М.

Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України

та повний текст рішення складено та підписано 21 листопада 2011 року

справа № 57/177-10