Рішення № 19890239, 22.11.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" листопада 2011 р. Справа № 6/132-11

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства “ВТБ Банк” в особі відділення “Київська регіональна дирекція”ПАТ “ВТБ Банк” до Приватного підприємства “Укрмеблі плюс” про стягнення боргу за кредитним договором № 03.54-68/07-СК від 12 червня 2008 року,

представники:

позивача: ОСОБА_1 (дов. № 790/11.5.2. від 01.10.2011р.);

відповідача: не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

У жовтні 2011 року Публічне акціонерне товариство “ВТБ Банк” в особі відділення “Київська регіональна дирекція”ПАТ “ВТБ Банк” (далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства “Укрмеблі плюс” (далі - відповідач) про стягнення боргу за кредитним договором № 03.54-68/07-СК від 12 червня 2008 року.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за кредитним договором № 03.54-68/07ск від 12.06.2008р., укладеним в рамках генеральної угоди № 68/07 від 27.07.2007р. щодо дотримання графіку повернення кредитних коштів та сплати нарахованих процентів на кредит, у звязку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача суму боргу у загальному розмірі 733925,81 грн, з яких: 41478,29 дол США, еквівалент 330627,59 грн строкової заборгованості за тілом кредиту; 17103,60 дол. США, еквівалент 136 334,51 грн простроченої заборгованості за тілом кредиту; 27925,30 дол. США, еквівалент 222595,36 грн простроченої заборгованості за нарахованими відсотками; 16441,53 грн пені по тілу кредиту та 27926,82 грн пені по простроченим відсоткам.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.10.2011р. порушено провадження у справі № 6/132-11 та призначено її до розгляду на 08.11.2011р.

У звязку з неявкою в судове засідання 08.11.2011р. представника відповідача та неподанням ним витребуваних документів, суд виніс ухвалу про відкладення розгляду справи на 22.11.2011р.

Представник позивача у судовому засіданні 22.11.2011р. позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач свого представника в судове засідання 22.11.2011р. не направив, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи суду не надав, хоча про час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, ухвалами суду за адресою, яка вказана у позові та відповідає адресі зазначеній у свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи, що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено у даному засіданні.

Відтак, на підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними в ній матеріалами та без участі представника відповідача, так як його незявлення та не подання відзиву не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

27.07.2007р. між Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" (позивач, банк) та ОСОБА_2 (позичальник, клієнт) було укладено Генеральну угоду № 68/07 (Угода), у відповідності до якої банк на положеннях та умовах цієї Угоди зобовязується надавати клієнту кредитні кошти в порядку та на умовах, визначених у кредитних договорах. Загальний розмір позичкової заборгованості позичальника за наданими в рамках даної Угоди кредитами не повинен перевищувати суми, еквівалентної 500 000,00 (триста тисяч) доларів США за офіційним курсом НБУ на дату надання кредиту. Термін дії Угоди по 27 липня 2022 року включно (розділ 1 Угоди та п. 1.2 додаткової угоди № 1 від 29.01.2008р.).

Відповідно до п. 2.1 угоди, банк надає клієнту кредитні кошти на умовах його забезпечення, строковості, повернення, плати за користування та цільового характеру використання.

29.01.2008р. між позивачем та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 03.54-68/07-СК та додаткову угоду №1 від 03.11.2008р., відповідно до умов яких банк надає позичальнику грошові кошти на таких умовах: сума кредиту 61460 доларів США, строк користування по 12.06.2015р., плата за користування кредитом 18% процентів річних.

Позивачем було виконано свої зобов'язання за Кредитним договором в повному обсязі та надано позичальнику грошові кошти (кредит) у розмірі та на строк, що встановлений п. 1.1. Кредитного договору в порядку та на умовах, встановлених цим договором.

Пунктом 5.1. Кредитного договору встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позивачеві отриманий кредит та сплатити позивачеві проценти за користування кредитом в обсязі, в строки та порядку, встановленому Кредитним договором.

Відповідно до п. 3.1 Кредитного договору, погашення кредиту та сплата процентів за його користування здійснюється в порядку та строки згідно графіка повернення кредиту та сплати відсотків, який є невідємною частиною кредитного договору.

Пунктом 3.2 кредитного договору, встановлений розрахунок процентів за користування кредитними коштами.

Відповідно до пункту 5.5. Кредитного договору, позичальник зобов'язаний повністю повернути кредит та сплатити нараховані проценти, незалежно від настання строку виконання зобов'язання у випадках встановлених Генеральною угодою № 68/07 від 27.07.2007 року; невиконанням позичальником зобов'язань за Кредитним договором; не сплати процентів за користування кредитом та кредиту згідно Графіку, якщо прострочення виконання цих зобов'язань більше 3 (трьох) банківських днів та ін.

Проте, всупереч вимогам п. 3.1. Кредитного договору, позичальник не виконує належним чином свої зобов'язання в частині дотримання графіку погашення заборгованості за вказаним Кредитним договором, у звязку з чим за останнім утворилась заборгованість зі сплати строкової заборгованості по кредиту в розмірі 330627,59 грн, 136334,51 грн простроченої заборгованості по кредиту, 222595,36 грн простроченої заборгованості за нарахованими відсотками.

12.06.2008р., в забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним Кредитним договором між позивачем та ПП “Укрмеблі плюс” (поручитель) було укладено договір поруки № 03.54-68/07-ДП1, відповідно до умов якого поручитель поручається перед банком за виконання позичальником зобовязань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюються кредитним договором № 03.54-68/07-СК від 12.06.2008р. та будь-якими додатковими угодами до нього.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу, Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань.

Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобовязання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до п. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 2. ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором повинно було відбуватися належним чином відповідно до умов, встановлених кредитним договором. Оскільки, у термін встановлений кредитним договором, позичальник не повернув банку суми кредиту та проценти за користування кредитними коштами, то у цьому випадку з боку позичальника має місце порушенням зобов'язання щодо повернення кредиту.

Пунктами 4, 5 Договору поруки у разі невиконання зобов'язання за Кредитним договором Відповідач та Позичальник несуть відповідальність перед Позивачем, як солідарні боржники. Відповідач відповідає перед Позивачем у тому ж обсязі, що і боржник по основному зобов'язанню.

Згідно з ст. 553 ЦК України, за Договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника (позичальника) за виконання ним свого обов'язку. поручитель відповідає перед кредитором (позивачем) за порушення зобов'язань боржником (позичальника).

Стаття 554 ЦК України встановлює, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя

Враховуючи наявність заборгованості позичальника за кредитним договором, його обовязок з погашення кредиту та процентів залишається невиконаним та у відповідності до договору поруки покладається на поручителя.

Відповідач письмового відзиву на позов не подав, в судове засідання неодноразово не зявився, доводів позивача не спростував, доказів, які б свідчили про повну оплату кредитних коштів, а також процентів за користування кредитними коштами не надав, у звязку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача 330627,59 грн строкової заборгованості по сплаті кредитних коштів, 136334,51 грн простроченої заборгованості по кредиту, 222595,36 грн простроченої заборгованості по нарахованим відсоткам, є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім суми боргу, позивачем нарахована пеня за несвоєчасну сплату кредиту в розмірі 16441,53 грн (за період з 25.07.2010р. по 25.07.2011р.) та 27926,82 грн пеня за несвоєчасну сплату процентів (за період з 25.07.2010р. по 25.07.2011р.).

Згідно п. 8.1 Кредитного договору, у разі прострочення позичальником зобовязань з погашення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно умов кредитного договору більше 3 банківських днів, позичальник зобовязаний сплатити на користь банку пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення, від суми прострочених зобовязань.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно розяснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за не виконання або неналежне виконання грошових зобовязань” від 29.04.1994 року № 02-5/293, пеня встановлена чинним законодавством або договором, підлягає сплаті за весь період часу, протягом якого не виконано грошове зобовязання з урахуванням 6-місячного строку позовної давності.

Суд, здійснивши власний розрахунок пені встановив, що заявлений позивачем до стягнення розрахунок пені за несвоєчасну сплату кредиту в розмірі 16441,53 грн та 27926,82 грн пені за несвоєчасну сплату процентів (за період з 25.07.2010р. по 25.07.2011р.) є арифметично невірним, оскільки позивачем нарахована пеня з порушенням граничного терміну, встановленого законодавством України (п. 6 ст. 232 ГК України), а також в порушення статтей 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, у звязку з чим стягненню підлягає розмір пені, здійснений за розрахунком суду та з урахуванням норм статті 232 Господарського кодексу України за період з 25.07.2010р. по 25.01.2011р. в сумі 7192,08 грн (за несвоєчасну сплату кредиту) та 12503,30 грн (за несвоєчасну сплату процентів).

Враховуючи те, що відповідач заборгованість за договором в повному обсязі та у встановлені кредитним договором строки не погасив, доказів оплати суду не надав та доводів позивача не спростував, судом встановлено факт існування заборгованості за кредитним договором в сумі 709252,84 грн, які складаються з 330627,59 грн строкової заборгованості по сплаті кредитних коштів, 136334,51 грн простроченої заборгованості по кредиту, 222595,36 грн простроченої заборгованості по нарахованим відсоткам, 7192,08 грн пені за несвоєчасну сплату кредиту та 12503,30 грн пені за несвоєчасну сплату процентів.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись, ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства “Укрмеблі плюс” (код ЄДРПОУ 33143341) на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі відділення “Київська регіональна дирекція” (код ЄДРПОУ 14359319) 330627,59 грн строкової заборгованості по сплаті кредитних коштів, 136334,51 грн простроченої заборгованості по кредиту, 222595,36 грн простроченої заборгованості по нарахованим відсоткам, 7192,08 грн пені за несвоєчасну сплату кредиту та 12503,30 пені за несвоєчасну сплату процентів, 7 092,52 грн державного мита та 228,07 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя А.Ф. Черногуз