Рішення № 19890041, 23.11.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"23" листопада 2011 р. Справа № 21/150-10

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Плисецький гранітний карєр», Київська обл., с. Плесецьке

про стягнення 929229,03 євро

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №623 від 01.09.2010р.)

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 12.06.2011р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк»(далі-ПАТ АБ «Укргазбанк»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Плисецький гранітний карєр»(далі-ТОВ «Плисецький гранітний карєр»/відповідач) про стягнення 929229,03 євро, з яких:

- 653117,00 євро заборгованості по сплаті кредиту за договором №111 від 22.08.2007р.,

- 83803,72 євро пені за прострочення строків по сплаті кредиту, що по курсу НБУ станом на 08.06.2010р. становить 793849,51 грн., нарахованої за період з 06.09.2007р. по 08.06.2010р.,

- 171936,33 євро заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, нарахованої станом на 08.06.2010р.,

- 20371,98 євро пені за прострочення строків по сплаті процентів за користування кредитом, що по курсу НБУ станом на 08.06.2010р. становить 192978,15 грн., нарахованої за період з 22.08.2008р. по 08.06.2010р.

Відповідач позов в частині 653117,00 євро заборгованості по сплаті кредиту за договором №111 від 22.08.2007р. визнав, а врешті позовних вимог просив відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Разом з позовною заявою, позивачем подано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в розмірі заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Оскільки позивачем не надано обґрунтування в чому саме не вжиття зазначеного заходу до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, судом, у відповідності до ст. 66 ГПК України, у задоволенні зазначеної заяви позивача відмовлено.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.07.2010р. порушено провадження у справі №21/150-10 та призначено справу до розгляду на 28.07.2010р.

В судових засіданнях 28.07.2010р., 08.09.2010р., 27.09.2010р., 18.10.2010р. та 22.11.2010р. оголошувалась перерва до 25.08.2010р., 27.09.2010р., 18.10.2010р., 22.11.2010р. та 20.12.2010р. відповідно.

Ухвалами господарського суду Київської області від 25.08.2010р. та 20.12.2010р. розгляд даної справи відкладався на 08.09.2010р. та 05.01.2011р. відповідно.

В судових засіданнях 08.09.2010р., 01.06.2011р. та 04.07.2011р. представником позивача подавались уточнені розрахунки позовних вимог, відповідно до яких розмір заявлених позовних вимог збільшувався за рахунок збільшення періодів обчислення заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, пені за кредитом та процентами.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових вимог, про які не йшлося в позовній заяві (абзац другий підпункту 3.7 пункту 3 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.2007 N 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Проте, в порушення зазначених вимог Закону, у розрахунку позовних вимог від 08.09.2010р. обрахунок заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, пені за кредитом та процентами позивачем здійснювався по 07.09.2010р., у розрахунку від 01.06.2011р. по 16.03.2011р., а у розрахунку від 04.07.2011р. по 16.06.2011р., у той час як розрахунок первісних позовних вимог здійснювався лише по 08.06.2010р.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що уточнення позовних вимог, викладених в уточнених розрахунках позивача від 08.09.2010р., 01.06.2011р. та 04.07.2011р. судом не приймаються в силу їх невідповідності вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.01.2011р. провадження у даній справі зупинено до вирішення господарським судом міста Києва справи №38/472 за позовом ТОВ «Плисецький гранітний карєр»до ПАТ АБ «Укргазбанк»про внесення змін до договору №111 від 22.08.2007р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.05.2011р. провадження у даній справі поновлено та призначено розгляд справи на 01.06.2011р.

Ухвалами господарського суду Київської області від 01.06.2011р. та 20.06.2011р. розгляд даної справи відкладався на 20.06.2011р. та 04.07.2011р. відповідно.

В судових засіданнях 04.07.2011р., 25.07.2011р., 27.07.2011р. та 05.08.2011р. оголошувалась перерва до 25.07.2011р., 27.07.2011р., 05.08.2011р. та 10.08.2011р. відповідно.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.08.2011р. провадження у даній справі зупинено до вирішення господарським судом міста Києва справи №42/232 за позовом ТОВ «Плисецький гранітний карєр»до ПАТ АБ «Укргазбанк»про внесення змін до договору №111 від 22.08.2007р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.11.2011р. провадження у даній справі поновлено та призначено розгляд справи на 16.11.2011р.

В судових засіданнях 16.11.2011р. та 21.11.2011р. оголошувалась перерва до 21.11.2011р. та 23.11.2011р. відповідно.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

22.08.2007р. між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк»(далі-банк) та ТОВ «Плисецький гранітний карєр» (далі-позичальник) укладено кредитний договір №111 (далі-Договір).

Пунктами 1.1 (в редакції договору про внесення змін від 21.02.2008р.), 1.3.1, 3.3.1 та 6.9 Договору передбачено, що банк надає позичальнику кредит в сумі 653117,00 євро.

Кредит надається з 22.08.2007р. по 21.08.2008р.

Позичальник зобовязується забезпечити повернення отриманого кредиту і сплату нарахованих процентів та комісій у порядку та терміни, встановлені цим договором.

Строк дії Договору з моменту набрання ним юридичної сили по 21.08.2009р. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від виконання тих зобовязань, що лишились невиконаними з будь-яких причин.

Договорами про внесення змін та доповнень №2 від 30.09.2008р.та №4 від 08.12.2008р. до Договору, сторони передбачили, що:

- кредит надається з 22.08.2007р. по 22.12.2008р.;

- кредит надається з 22.08.2007р. по 07.12.2009р. відповідно.

Судом встановлено, що банк свої обовязки за Договором виконав належним чином.

Так, на виконанням умов Договору банком надано позичальнику кредит у розмірі 653117,00 євро, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією банківської виписки з позичкового рахунку відповідача.

Втім, відповідач свої обовязки за Договором в частині своєчасного повернення отриманого кредиту (07.12.2009р.), належним чином не виконав, внаслідок чого за ним утворилось 653117,00 євро заборгованості.

Факт відсутності сплати відповідачем отриманого за Договором кредиту підтверджується наявною в матеріалах справи копією банківської виписки з позичкового рахунку відповідача за спірний період, а також визнається відповідачем у повному обсязі.

Предметом позову є, зокрема, вимога позивача про стягнення з відповідача 653117,00 євро заборгованості по сплаті кредиту за Договором.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Приписами статей 175, 173 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 1054, 1049 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Пунктами 1.1, 3.3.1 Договору передбачено, що банк надає позичальнику кредит в сумі 653117,00 євро.

Позичальник зобовязується забезпечити повернення отриманого кредиту і сплату нарахованих процентів та комісій у порядку та терміни, встановлені цим договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 1.3.1 Договору (в редакції договору про внесення змін №4 від 08.12.2008р.) кредит надається з 22.08.2007р. по 07.12.2009р.

Приписами ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки станом на день прийняття рішення відповідач не повернув наданий банком кредит, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи та визнається відповідачем у повному обсязі, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 653117,00 євро заборгованості по сплаті кредиту за Договором підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обовязків за Договором в частині своєчасної сплати кредиту, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 83803,72 євро пені, що по курсу НБУ станом на 08.06.2010р. становить 793849,51 грн., нарахованої з урахування строків повернення кредиту, передбачених змінами до Договору, за періоди:

з 22.08.2008р. по 29.09.2008р. на 653117,00 євро заборгованості ,

з 08.12.2009р. по 08.06.2010р. на 653117,00 євро заборгованості.

Приписами ст. 230, 232 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктами 5.3, 5.9 Договору передбачено, що за порушення строків повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, позичальник зобовязаний сплатити банку неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період існування заборгованості, обчисленої від суми простроченого платежу за кожен день прострочення виконання зобовязань від дня виникнення такого прострочення до повного погашення заборгованості.

Сторони домовляються, що нарахування пені за прострочення виконання зобовязань припиняється через 1 рік від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлені цим кодексом.

Приписами статей 256, 257 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України встановлено, що до вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу) застосовується позовна давність в один рік.

Частинами 3, 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Так, у відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності до вимоги про стягнення пені за прострочення строків по сплаті кредиту та процентів за користування кредитом.

Судом встановлено, що позивачем подано позовну заяву до господарського суду Київської області 09.07.2011р., що підтверджується відбитком загального відділу господарського суду Київської області №3127 від 09.07.2010р. на позові.

Враховуючи вимоги вищезазначених норм Закону, приписи Договору, строк позовної давності, а також період обрахунку пені, який заявлений позивачем суд здійснював обрахунок пені за період з 08.12.2009р. по 08.06.2010р. на 653117,00 євро заборгованості.

Оскільки арифметично вірний розмір пені, обрахованої судом за вказаний позивачем період з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону та положень Договору, становить 67127,90 євро, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 83803,72 євро пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 67127,90 євро, що по курс НБУ станом на 08.06.2010р. становить 635835,46 грн.

Що ж до вимоги позивача про стягнення з відповідача 171936,33 євро заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом за період з листопада 2008р. по червень 2010р. за Договором, слід зазначити наступне.

Пунктами 1.4.1-1.4.4, 3.2.9 Договору передбачено, що за використання кредитних коштів у межах встановленого терміну кредитування процентна ставка встановлюється у розмірі 13,5% річних.

За користування кредитними коштами понад термін, визначений в п. 1.2 Договору, процентна ставка встановлюється у розмірі 23,5% річних.

Нарахування процентів по Договору здійснюється за фактичне число календарних днів користування кредитом, виходячи з фактичної кількості календарних днів у році.

Строк сплати процентів один раз на місяць, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом, а також в день закінчення строку, на який надано кредит, в день дострокового погашення заборгованості по кредиту, або в день дострокового розірвання Договору.

На залишок простроченої заборгованості за простроченим кредитом банк має право проценти нараховувати, виходячи із процентної ставки, визначеної у п. 1.4.2 Договору, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості.

Договором про внесення змін та доповнень №5 від 11.12.2008р., змінами та доповненнями №6 від 31.03.2009р., №7 від 21.04.2009р., №8 від 25.05.2009р. до Договору сторони передбачили, що:

- проценти, нараховані з 01.09.2008р. по 30.11.2008р. мають бути сплачені не пізніше 05.01.2009р.;

- проценти, нараховані з 01.12.2008р. по 28.02.2009р. мають бути сплачені не пізніше 20.04.2009р.;

- проценти, нараховані з 01.12.2008р. по 31.03.2009р. мають бути сплачені не пізніше 22.05.2009р.;

- проценти, нараховані з 01.12.2008р. по 30.04.2009р. мають бути сплачені не пізніше 24.08.2009р. відповідно.

Так, згідно наданого суду розрахунку, за період з серпня 2007р. по червень 2010р. відповідач мав сплатити 268164,07 євро відсотків за користування кредитом з урахуванням відсоткових ставок, передбачених п. п. 1.4.1 (13,5% річних) та 1.4.2 (23,5% річних) Договору.

Втім, свої обовязки за Договором в частині щомісячної сплати процентів за користування кредитом позичальник (відповідач) належним чином не виконав, сплативши лише 96228,34 євро, внаслідок чого за ним утворилось 171936,33 євро заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом протягом листопада 2008р.-червня 2010р., нарахованих на фактичну суму заборгованості за Договором (653117,00 євро).

Факт сплати відповідачем 96228,34 євро процентів за користування кредитом за Договором протягом серпня 2007р.-листопада 2008р. (частково) підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок з відсоткового рахунку відповідача за спірний період.

Приписами статей 1054, 1048 ЦК України визначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Приписами ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки станом на день прийняття рішення відповідач частково сплатив проценти за користування кредитом за спірний період, зазначений факт відповідачем не спростований, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 171936,33 євро заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом за період з листопада 2008р. по червень 2010р. за Договором підлягає задоволенню.

При винесенні даного рішення судом також враховано, що нарахування процентів за користування кредитом за липень-серпень 2008р., грудень-травень 2010р. за відсотковою ставкою, встановленою п. 1.4.2 (23,5% річних) Договору зумовлено порушенням відповідачем строків повернення кредиту, встановлених пунктом 1.3.1 Договору, в редакції відповідних змін до нього, в порядку п. 3.2.9 Договору, що спростовує посилання відповідача на відсутність в нього обовязку по сплаті процентів за ставкою 23,5% річних.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обовязків за Договором в частині своєчасної сплати процентів, позивачем заявлено вимогу про стягнення 20371,98 євро пені, що по курсу НБУ станом на 08.06.2010р. становить 192978,15 грн., нарахованої на зростаючу суму заборгованості, за період з 06.09.2007р. по 08.06.2010р.

Враховуючи вимоги вищезазначених норм Закону, приписи Договору, строк позовної давності, строки сплати процентів, встановлені Договором та змінами до нього, період обрахунку пені, який заявлений позивачем, а також той факт, що право на нарахування пені у позивача виникає щодо кожного місяця, у якому мав бути здійснений платіж, окремо, суд здійснював обрахунок пені за наступні періоди:

з 09.07.2009р. по 05.01.2010р. на 5143,55 євро заборгованості за листопад 2008р.,

з 25.08.2009р. по 06.05.2010р. на 36455,68 євро заборгованості за грудень 2008р.-квітень 2009р.,

з 09.07.2009р. по 06.06.2010р. на 7488,48 євро заборгованості за травень 2009р.,

з 09.07.2009р. по 08.06.2010р. на 7246,91 євро заборгованості за червень 2009р.,

з 06.08.2009р. по 08.06.2010р. на 7488,48 євро заборгованості за липень 2009р.,

з 06.09.2009р. по 08.06.2010р. на 7488,48 євро заборгованості за серпень 2009р.,

з 06.10.2009р. по 08.06.2010р. на 7246,91 євро заборгованості за вересень 2009р.,

з 06.11.2009р. по 08.06.2010р. на 7488,48 євро заборгованості за жовтень 2009р.,

з 06.12.2009р. по 08.06.2010р. на 7246,91 євро заборгованості за листопад 2009р.,

з 06.01.2010р. по 08.06.2010р. на 11782,95 євро заборгованості за грудень 2009р.,

з 06.02.2010р. по 08.06.2010р. на 13035,50 євро заборгованості за січень 2010р.,

з 06.03.2010р. по 08.06.2010р. на 11774,00 євро заборгованості за лютий 2010р.,

з 06.04.2010р. по 08.06.2010р. на 13035,50 євро заборгованості за березень 2010р.,

з 06.05.2010р. по 08.06.2010р. на 12615,00 євро заборгованості за квітень 2010р.,

з 06.06.2010р. по 08.06.2010р. на 13035,50 євро заборгованості за травень 2010р.

Оскільки арифметично вірний розмір пені, обрахованої судом за вказаний позивачем період з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону та положень Договору, становить 17623,69 євро, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 20371,98 євро пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 17623,69 євро, що по курс НБУ станом на 08.06.2010р. становить 166931,59 грн.

Крім того, у відзиві на позовну заяву, відповідачем заявлено про розстрочку виконання рішення у даній справі, відповідно до визначеного графіку, на 35 місяців з огляду на скрутне фінансове становище, і, як наслідок неможливість виконання рішення на даний момент.

На підтвердження скрутного фінансового становища, а також неможливість разової виплати грошових коштів за даним рішенням, відповідачем надано суду довідки з банківських установ, в яких відкриті поточні рахунки відповідача, копії звітів про фінансові результати за 2011 рік, а також балансів станом на 31.12.2010р. та 31.03.2011р.

В обґрунтування зазначеної заяви відповідач посилається на особливість своєї господарської діяльності, яка полягає у виробництві та продажу будівельних матеріалів, а тому отримання Товариством прибутку носить поетапних характер і ставиться у залежність від кількості укладених договір та проведених розрахунків з контрагентами.

Наданий відповідачем розрахунок графіку виконання рішення у даній справі здійснено із розрахунку заявлених позовних вимог, з урахуванням прибутків, які передбачається отримати від реалізації товарів протягом 2011-2014 років на підставі укладених договорів поставки, копії яких надано суду.

Позивач проти задоволення зазначеного клопотання не заперечував.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до приписів пунктів 1.1-1.3 роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України»від 12.09.1996р. №02-5/333 застосовуючи заходи, передбачені статтею 121 ГПК України, господарські суди повинні мати на увазі таке: розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.

Оцінюючи обґрунтування зазначеного клопотання відповідача, а також враховуючи відсутність заперечень позивача проти розстрочки виконання рішення, суд дійшов висновку про розстрочку виконання рішення у даній на 35 місяців у відповідності до наданого відповідачем графіку та з урахуванням розміру задоволених позовних вимог.

Сума, що підлягає стягненню повинна бути погашена частинами відповідно до встановленого судом терміну та графіку.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 256, 257, 530, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 173, 175, 193, 223, 230, 232 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Плисецький гранітний карєр»(08622, Київська обл., Васильківський р-н, с. Плесецьке, гранкарєр, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 03577160) на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк»(03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 23697280):

- 653117 (шістсот пятдесят три тисячі сто сімнадцять) євро 00 євроцентів заборгованості по сплаті кредиту, 67127 (шістдесят сім тисяч сто двадцять сім) євро 90 євроцентів пені за порушення строків сплати кредиту, що по курс НБУ станом на 08.06.2010р. становить 635835 (шістсот тридцять пять тисяч вісімсот тридцять пять) грн. 46 коп.;

- 171936 (сто сімдесят одну тисячу девятсот тридцять шість) євро 33 євроценти заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, 17623 (сімнадцять тисяч шістсот двадцять три) євро 69 євроценти пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитом, що по курс НБУ станом на 08.06.2010р. становить 166931 (сто шістдесят шість тисяч девятсот тридцять одну) грн. 59 коп.;

- 2588 (дві тисячі пятсот вісімдесят вісім) євро 51 євроцент державного мита, 230 (двісті тридцять) грн. 94 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Виконання даного рішення розстрочити строком на 35 місяців зі сплатою:

- з грудня 2011 року по травень 2013 року зі щомісячною сплатою по 4500,00 євро та 10000,00 грн.;

- з червня 2013 року по листопад 2013 року зі щомісячною сплатою по 9000,00 євро та 20000,00 грн.,

- з грудня 2013 року по листопад 2014 року зі щомісячною сплатою по 62967,44 євро та 45727,09 грн.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В.А. Ярема

Повне рішення складено 25.11.2011р.