Рішення № 19890039, 22.11.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" листопада 2011 р. Справа № 23/146-11

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Урожай», Київська область, смт. Згурівка

до Публічного акціонерного товариства «Лемешівське», Київська область, Яготинський район, с. Лемешівка

про стягнення 14545047,53 грн.

секретар судового засідання Бердило І.П.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 25 червня 2011 року);

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 12 вересня 2011 року).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Урожай»(далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Лемешівське»(далі - відповідач) про стягнення 14545047,53 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем господарських зобовязань, що виникли між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Урожай»та Публічним акціонерним товариством «Лемешівське», а саме, відповідач не розрахувався за поставлений йому позивачем товар та не повернув позивачеві грошові кошти на підставі договору про надання поворотної фінансової допомоги №5/09 від 22 липня 2009 року, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 14241871,26 грн. Додатково, за прострочення виконання зобовязання позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 254012,55 грн. та 3% річних в розмірі 49163,72 грн.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 12 жовтня 2011 року та призначено справу до розгляду на 26 жовтня 2011 року.

26 жовтня 2011 року розгляд справи відкладено на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України на 22 листопада 2011 року.

У судовому засіданні 22 листопада 2011 року представником позивача подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 7872635,16 грн. заборгованості та 49479,38 грн. 3% річних. Крім того, позивач відмовився від стягнення з відповідача пені у розмірі 254012,55 грн.

На підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято до розгляду заяву про зменшення позовних вимог, подальший розгляд справи здійснюється з урахуванням зазначеної заяви. (п. 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14 серпня 2007 року за №01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»).

Присутній у судовому засіданні 22 листопада 2011 року представник відповідача проти позову не заперечував, проте, письмового відзиву на позовну заяву не подав.

22 листопада 2011 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

22 липня 2009 року між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Урожай»(за договором підприємство 1) та Відкритим акціонерним товариством «Лемешівське»(за договором підприємство 2) укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги за №5/09.

Відповідно до пункту 1.1 договору підприємство 1 надає підприємству 2 поворотну фінансову допомогу, а підприємство 2 зобовязується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Згідно пункту 3.2 договору повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів на особовий рахунок підприємства 1 в установі банку.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2010 року.

На підставі накладних №5 від 28 січня 2010 року, №61 від 2 березня 2010 року, №97 від 22 березня 2010 року, №126 від 7 квітня 2010 року, №183 та №184 від 29 квітня 2010 року, №158 та №159 від 20 травня 2010 року, №207 від 23 червня 2010 року, №246 від 16 липня 2010 року, №289 від 29 вересня 2010 року, №288 від 22 вересня 2010 року, №292 від 30 вересня 2010 року, №1363/1 від 21 вересня 2010 року, №304 від 30 жовтня 2010 року, №327 від 30 листопада 2010 року, №337 від 29 грудня 2010 року, №11 від 31 січня 2011 року, №70 від 28 лютого 2011 року, №83 від 23 березня 2011 року, №103 від 29 квітня 2011 року, №113 від 29 червня 2011 року, №138 від 28 жовтня 2011 року, №146 від 31 жовтня 2011 року, №152 від 1 листопада 2011 року та №153 від 2 листопада 2011 року, №155 від 3 листопада 2011 року та №156 від 7 листопада 2011 року між позивачем та відповідачем виникли господарські зобовязання, згідно яких позивач передав відповідачу товар, зазначений у накладних. Крім того, на умовах договору №5/09 від 22 липня 2009 року позивач надавав відповідачу поворотну фінансову допомогу.

Факт приймання товару за накладною уповноваженою особою відповідача підтверджується довіреностями (типова форма №М-2), копії яких наявні в матеріалах справи.

Факт надання поворотної фінансової допомоги відповідачу підтверджується банківськими виписками, копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідач зобовязання не виконав, а саме, не повністю розрахувався за переданий йому товар та не повністю повернув фінансову допомогу, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 7872635,16 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Присутній у судовому засіданні 22 листопада 2011 року представник відповідача проти позову не заперечував, проте, письмового відзиву на позовну заяву не подав.

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем вручено відповідачу вимогу від 4 липня 2011 року про оплату боргу.

Окрім того, у відповідності з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначалося вище, факт отримання товару відповідачем підтверджується накладними №5 від 28 січня 2010 року, №61 від 2 березня 2010 року, №97 від 22 березня 2010 року, №126 від 7 квітня 2010 року, №183 та №184 від 29 квітня 2010 року, №158 та №159 від 20 травня 2010 року, №207 від 23 червня 2010 року, №246 від 16 липня 2010 року, №289 від 29 вересня 2010 року, №288 від 22 вересня 2010 року, №292 від 30 вересня 2010 року, №1363/1 від 21 вересня 2010 року, №304 від 30 жовтня 2010 року, №327 від 30 листопада 2010 року, №337 від 29 грудня 2010 року, №11 від 31 січня 2011 року, №70 від 28 лютого 2011 року, №83 від 23 березня 2011 року, №103 від 29 квітня 2011 року, №113 від 29 червня 2011 року, №138 від 28 жовтня 2011 року, №146 від 31 жовтня 2011 року, №152 від 1 листопада 2011 року та №153 від 2 листопада 2011 року, №155 від 3 листопада 2011 року та №156 від 7 листопада 2011 року.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір №5/09 про надання поворотної фінансової допомоги від 22 липня 2009 року є договором позики.

Згідно ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Факт надання поворотної фінансової допомоги відповідачу підтверджується банківськими виписками, копії яких наявні в матеріалах справи.

В матеріалах справи міститься акт звірки взаєморозрахунків, який підписаний позивачем та відповідачем та скріплений печатками сторін. Із зазначеного акту звірки вбачається, що станом на 21 листопада 2011 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 7872635,16 грн.

Станом на день прийняття рішення у справі відповідач не повністю оплатив прийнятий у позивача товар та не повністю повернув грошові кошти, перераховані позивачем. Зазначений факт відповідачем не спростовано. Розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 7872635,16 грн. заборгованості (з урахування заяви про зменшення розміру позовних вимог) підлягає задоволенню.

У відповідності до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Розмір 3% річних у сумі 49749,38 грн. є обґрунтованим, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»№543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Враховуючи, що позивач відмовився від стягнення з відповідача пені у розмірі 254012,55 грн., провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Лемешівське»(07730, Київська область, Яготинський район, с. Лемешівка, вул. Трудова, 1, код 00488836) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Урожай»(07600, Київська область, Згурівський район, смт. Згурівка, площа Кірова, 2А, код 31805815) 7872635 (сім мільйонів вісімсот сімдесят дві тисячі шістсот тридцять пять) грн. 16 коп. заборгованості, 49749 (сорок дев'ять тисяч чотириста сімдесят дев'ять) грн. 38 коп. 3% річних та судові витрати: 25500 (двадцять пять тисяч пятсот) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Провадження у справі в частині стягнення пені у розмірі 254012,55 грн. припинити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СуддяД.Г. Заєць Дата підписання рішення 25 листопада 2011 року