Рішення № 19890042, 22.11.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" листопада 2011 р. Справа № 24/375-20/112-11

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за первісним позовом приватного підприємства «Компанія «Дезхім»

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про розірвання договору підряду

та за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до приватного підприємства «Компанія «Дезхім»

про визнання права власності

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): ОСОБА_2 - довіреність від 01.07.2011 р.

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): ОСОБА_3 - довіреність від 01.09.2011 р.

Обставини справи:

Приватне підприємство «Компанія «Дезхім»(далі позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом, ФОП ОСОБА_1) про розірвання договору підряду.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.09.2011 р. було порушено провадження у справі № 24/375 за позовом ПП «Компанія «Дезхім»до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору підряду.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 10.10.2011 р. справу № 24/375 було передано за підсудністю до господарського суду Київської області, оскільки судом було встановлено, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серії НОМЕР_2 місцем проживання відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.10.2011 р. справу господарського суду м. Києва № 24/375 було прийнято до провадження суддею господарського суду Київської області Бабкіною В.М. з присвоєнням справі № 24/375-20/112-11.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами був укладений договір № 039 від 10 листопада 2007 р. підряду на будівельні роботи, згідно з умовами якого позивач за первісним позовом (підрядник) взяв на себе зобов'язання за рахунок відповідача за первісним позовом (замовник) на власний ризик збудувати і передати останньому об'єкт будівництва - будівлю шиномонтажу загальною площею 80 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 а відповідач за первісним позовом зобов'язався прийняти закінчений будівництвом об'єкт нерухомості і повністю сплатити вартість будівництва в сумі 96555, 06 грн.

За твердженням позивача за первісним позовом, замовник не виконав належним чином умов договору, а саме - недофінансував будівництво об'єкту нерухомого майна. Крім того, замовник на вимогу підрядника не надав додатково правовстановлюючих документів з метою сприяння діям по введенню підрядником збудованого об'єкту в експлуатацію, чим порушив договірні зобов'язання.

Внаслідок зазначеного позивач за первісним позовом, за його твердженням, не може належним чином виконати свої зобов'язання за даним договором.

При цьому ПП «Компанія «Дезхім»наголошує, що згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Водночас, згідно із ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається також і в силу ст. 525 Цивільного кодексу України.

Поряд з цим, за умовами ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду за вимогою однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З огляду на викладене, позивач просив суд розірвати договір підряду на будівництво від 10 листопада 2007 р., укладений між ПП «Компанія «Дезхім»та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1

07.11.2011 р. до господарського суду Київської області надійшла зустрічна позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 б/н від 07.11.2011 р. до приватного підприємства «Компанія «Дезхім»про визнання права власності.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.11.2011 р. зустрічну позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 б/н від 07.11.2011 р. до приватного підприємства «Компанія «Дезхім»про визнання права власності було прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

Як зазначає зустрічний позивач, між сторонами справи дійсно було укладено договір підряду на будівництво будівлі шиномонтажу по АДРЕСА_2 і позивач за первісним позовом за актом готовності об'єктів та фото-звітом фактично виконаних робіт передав відповідачу за первісним позовом вказаний об'єкт нерухомості.

Однак, ФОП ОСОБА_1 наголошує, що відповідно до умов договору замовник набуває права власності на об'єкт будівництва або об'єкт незавершеного будівництва з моменту укладання даного договору та згідно з проектом будівництва. У відповідності до ч. 1 ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлено особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Оскільки відповідач за зустрічним позовом побудував вказаний об'єкт нерухомості, використовуючи при цьому кошти позивача за зустрічним позовом, то, на переконання ФОП ОСОБА_1, суб'єктом права власності на новостворене фактично збудоване нерухоме майно є позивач за зустрічним позовом.

Відповідно до приписів ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, і право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З огляду на викладене, заперечуючи проти наявності у даному випадку підстав для розірвання договору будівельного підряду, укладеного між сторонами у справі, позивач за зустрічним позовом просив суд у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічну позовну заяву задовольнити у повному обсязі, визнати за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 право власності на нежитлову будівлю по АДРЕСА_2, загальною площею 73,9 кв.м., а також судові витрати покласти на відповідача за зустрічним позовом.

Розгляд справи відкладався.

У судовому засіданні 18.11.2011 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

10 листопада 2007 р. між ФОП ОСОБА_1 (замовник) та ПП «Компанія «Дезхім»(підрядник) був укладений договір підряду № 039, згідно з п. 1.1 якого підрядник бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами збудувати і здати замовнику обєкт - будівлю шиномонтажу загальною площею 80 кв.м., розташовану по АДРЕСА_2

За умовами договору замовник не пізніше 7 днів після підписання цього договору передає підряднику будівельний майданчик і узгоджений сторонами проект обєкта та проводить передплату першого етапу будівництва. Відлік часу на будівництво починається з моменту готовності будівельного майданчика до будівельних робіт (готове водопостачання, електропостачання) та узгодження проекту. Після затвердження замовником проекту обєкта зміни до нього можливі тільки за письмовою згодою сторін при наявності конструктивної можливості внесення відповідних змін до проекту (пункт 2.1 договору).

Згідно з п. 2.2 договору до кожного наступного етапу будівництва підрядник приступає не пізніше 5 днів після сплати замовником вартості наступного етапу після прийняття замовником попереднього етапу. При умові затримки оплати замовником чергового етапу після прийняття замовником попереднього етапу, підрядник має право відновити будівельні роботи на майданчику протягом 10 робочих днів.

Строк закінчення будівництва - 10 квітня 2008 року (п. 1.3 договору).

Як передбачено розділом 3 договору, вартість виконуваних робіт становить 96555,60 грн., по закінченню виконання робіт згідно етапу сторони підписують акт приймання-передачі будівельних робіт, а розрахунки за цим договором здійснюються шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підрядника, або іншим способом, не забороненим чинним законодавством України.

Згідно з п. 4.1 договору, цей договір вступає в дію в день його підписання сторонами і є чинним до повного виконання сторонами обов'язків за цим договором.

Згідно з додатком до договору № 039 «Договірна ціна»вартість будівництва будівлі по вул. Жмеринська, 26 становить 96555,60 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП «Компанія «Дезхім»на підставі договору № 039 від 10.11.2007 р. були виконані будівельні роботи на загальну суму 96555,60 грн., що підтверджується довідкою форми КБ-3 про вартість виконаних підрядних робіт та актом № 1 приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в, належним чином складеними та підписаними сторонами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в них докази та оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення вимог позивача за первісним позовом про розірвання наведеного договору з огляду на таке.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ст. 193 Господарського кодексу України, субєкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з приписами статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Як встановлено частиною першою статті 875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом. (ч.ч. 2, 3 ст. 875 ЦК України).

Поряд з цим слід зазначити, що цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. Так, ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За загальним правилом, закріпленим у ч. 1 статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим, відповідно до ч. 1 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 188 ГК України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозицію про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни чи розірвання договору, а також у разі неодержання відповіді в установлений строк з урахуванням поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (ч. 4 ст. 188 ГК України).

Пунктом 4.3 договору № 039 від 10.11.2007 р. передбачено, що при достроковому розірванні договору однією із сторін, вона повинна письмово повідомити про це іншу сторону та вказати причини розірвання.

Будь-яких доказів звернення позивача за первісним позовом до відповідача за первісним позовом щодо розірвання договору № 039 від 10.11.2007 р. матеріали справи не містять.

Водночас відповідно до вимог ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як вбачається зі змісту первісного позову, ПП «Компанія «Дезхім»просить суд розірвати договір будівельного підряду на підставі вказаних приписів ст. 651 ЦК України.

Згідно з вимогами статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем за первісним позовом не доведено суду належними та допустимими доказами наявності умов, визначених ст. 651 ЦК України, що могли б бути підставою для розірвання договору № 039 від 10.11.2007 р.

Так, позивачем за первісним позовом не доведено наявності істотних порушень умов договору з боку відповідача за первісним позовом, внаслідок яких ПП «Компанія «Дезхім»будь-якою мірою було позбавлене того, на що воно розраховувало при укладенні договору.

Таким чином суд дійшов висновку, що первісні позовні вимоги ПП «Компанія «Дезхім»за підставами, викладеними у позовній заяві підприємства, є необґрунтованими, і, відповідно, задоволенню не підлягають.

Натомість зустрічний позов ФОП ОСОБА_1 підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як зазначалося вище, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (ч. 1 ст. 875 ЦК України).

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом. (ч.ч. 2, 3 ст. 875 ЦК України).

Поряд з цим, за приписами статті 876 ЦК України власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.

Окрім того, статтею 331 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна) (ч. 2 ст. 331 ЦК України).

Як зазначалося вище, відповідачем за зустрічним позовом за рахунок позивача за зустрічним позовом на підставі договору № 039 від 10.11.2007 р. було побудовано нежитлове приміщення будівлю шиномонтажу за адресою: АДРЕСА_2

З виготовленого Київським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна Технічного паспорту на нежитловий будинок (приміщення) слідує, що вказана будівля шиномонтажу розташована за адресою: АДРЕСА_2 є двоповерховою та має загальну площу 73,90 м.кв.

При цьому будь-яких заперечень щодо зведення позивачем за зустрічним позовом вказаної будівлі ФОП ОСОБА_1, за твердженням представника позивача за зустрічним позовом, не надходило, що підтверджується також листами ФОП ОСОБА_4 від 23.10.2011 р. № 23/10, ПП «Фірми «АКАДЕМПРОМБУД» від 18.10.2011 р. № 18/10, а також ПАТ «АТП 13060»від 07.11.2011 р. № 35.

Відповідно до приписів ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі статтею 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

Водночас статтею 321 Кодексу встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За приписами частини першої ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч. 2 ст. 328 ЦК України).

Згідно з приписами ч. 1 ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зокрема, спеціальне визнання судом права власності на майно необхідно у випадку, коли щодо його належності у власника відсутні відповідні правовстановлюючі документи.

Враховуючи викладене вище, позивач за зустрічним позовом є належним власником спірної будівлі.

Таким чином, вимоги позивача за зустрічним позовом щодо визнання за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 права приватної власності на обєкт нерухомого майна будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 73,90 кв.м., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати, відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на відповідача за зустрічним позовом.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. У задоволенні первісного позову відмовити.

2. Зустрічний позов задовольнити повністю.

3. Визнати за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) право приватної власності на обєкт нерухомого майна будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 73,90 кв.м.

4. Стягнути з приватного підприємства «Компанія «Дезхім»(03148, м. Київ, вул. Якуба Коласа, 5, к. 175, код ЄДРПОУ 33446243) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) судовий збір у сумі 941,00 грн. (девятсот сорок одна грн. 00 коп.)

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.М. Бабкіна

Дата підписання рішення 28.11.2011 р