Ухвала суду № 19776992, 16.09.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції -

Суддя-доповідач - Арабей Т. Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2011 року справа №2а/0570/4669/2011

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Арабей Т. Г.

суддів Губської Л.В. , Дяченко С.П.

при секретарі: Варчук О.М.

за участю:

представника позивача Рабасса-Скрябіної Н.В.,

представників першого відповідача Чирикіної Н.В., Радченко А.В.,

представника другого відповідача ОСОБА_5, діючих за довіреностями

прокурора Казака В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2011 р. у справі № 2а/0570/4669/2011 за позовом Корпорації "Індустріальна спілка Донбасу" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області, Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька про визнання бездіяльності протиправною та стягнення відсотків у розмірі 139932,71 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Корпорація "Індустріальна спілка Донбасу" звернулась до суду з уточненим позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області, Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька про визнання бездіяльності протиправною та стягнення відсотків у розмірі 139932,71 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2011 р. у справі № 2а/0570/4669/2011 позов Корпорації «Індустріальна спілка Донбасу» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. п Донецьку, Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька, Головного управління державного казначейства України у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності по несвоєчасному відшкодуванню сум експортного податку на додану вартість по деклараціям з податку на додану вартість за лютий, березень 2005 року та по несвоєчасному відшкодуванню сум внутрішнього податку на додану вартість за деклараціями за грудень 2004 року, січень, травень 2005 року, та стягнення з Державного бюджету України відсотків у розмірі 139932 грн. 71 коп., нарахованих на бюджетну заборгованість, задоволено частково, внаслідок чого, стягнуто з Державного бюджету України (рахунок 31114029700002, отримувач - ГУДКУ в Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 23977045) на користь Корпорації «Індустріальна спілка Донбасу» (83050 м. Донецьк, вул. Щорса,48, рахунок № 26001014300 в ЗДТ «Донгорбанк», МФО 334970, ЄДРПОУ 24068988) відсотки у розмірі 139932 грн. 71 коп., нараховані на бюджетну заборгованість. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01.08.2011 року в частині стягнення з Державного бюджету України на користь Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу" процентів на суму бюджетної заборгованості у розмірі 139 932,0 грн., та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу" в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивується порушенням Донецьким окружним адміністративним судом норм матеріального права та процесуальних строків звернення до суду.

Представник позивача в судовому засіданні просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представники першого і другого відповідачів та прокурор просили апеляційну скаргу задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції, відмовивши в задоволені позовних вимог.

Представник третього відповідача до судового засідання не зявився, про дату, місце час розгляду справи повідомлений належним чином.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати та позов залишити без розгляду з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Корпорація «Індустріальна спілка Донбасу» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 24068988, є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 07279863, перебувала на обліку в Державній податковій інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька, з 1 січня 2006 року перебуває на податковому обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку.

Позивачем до податкового органу було подано декларації з податку на додану вартість за грудень 2004 року, січень, лютий, березень, травень 2005 року, якими задекларував суми бюджетного відшкодування: грудень 2004 року у розмірі 25357045 грн., січень 2005 року у розмірі 2951334 грн., лютий 2005 року у розмірі 41727058 грн., березень 2005 року у розмірі 41606575 грн., травень 2005 року у розмірі 24522594 грн.

22 грудня 2006 року позивачу, відповідно до платіжного доручення № 87 від 21.12.2006 року, було частково відшкодовано суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в розмірі 7029467,88 гривень по деклараціям за грудень 2004 року у розмірі 3147975 грн., за січень 2005 року у розмірі 66030 грн.,за лютий 2005 року у розмірі 2528019 грн., за березень 2005 року у розмірі 22044 грн., 88 коп., за травень 2005 року у розмірі 1265399 грн.

З підстав несвоєчасного бюджетного відшкодування, позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, розрахував відсотки за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість, виходячи з рівня 120% від облікової ставки Національного банку України на дату 28 липня 2005 року у загальному розмірі 139923 грн. 71 коп. та просив їх стягнути з державного бюджету.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що право на стягнення процентів виникло у позивача, починаючи з 22 грудня 2006 року,тобто з дня погашення заборгованості, оскільки у позивача не було можливості розрахувати проценти з моменту виникнення заборгованості до моменту її погашення,а процесуальний річний строк для звернення із позовом до суду, який діяв на той час, починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав. Окрім того суд першої інстанції зазначає, що позивачем розраховані відсотки за період з 21 квітня 2005 року по 27 липня 2005 року, тобто за період дії норм Закону № 168, що передбачали нарахування процентів на суму бюджетної заборгованості.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

До 1 червня 2005 року згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі - Закон № 168) у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Законом України від 25 березня 2005 року № 2505-ІУ з підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168 було виключено норми, що передбачали нарахування процентів за несвоєчасне відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість та було встановлено, що платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань із цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку в податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Пункт 7.7 статті 7 Закону № 168, в редакції Закону від 25 березня 2005 року № 2505, було доповнено підпунктом 7.7.8, згідно з яким сума бюджетного відшкодування, не сплачена у строки, визначені цим пунктом, вважається бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховується пеня на рівні ставки, розмір якої визначається відповідно до підпункту 16.4.1 пункту 16.4 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Зазначена пеня самостійно розраховується та сплачується органом державного казначейства разом зі сплатою суми бюджетного відшкодування платнику податку.

Відповідно до пункту 13 «Перехідні положення» розділу 2 Закону України від 25 березня 2005 року № 2505 пункт 7.7 Закону № 168 набирав чинності з 1 червня 2005 року, крім підпункту 7.7.8 цього пункту, який мав набрати чинності з 1 січня 2006 року. До цієї дати слід було застосовувати процедуру узгодження суми та надання бюджетного (експортного) відшкодування, яка діяла до набрання чинності Законом № 2505, з урахуванням того, що таке бюджетне відшкодування надавалося протягом 30 календарних днів, наступних за днем надання податкової декларації податкового періоду, за наслідками якого виникало право на таке отримання згідно з редакцією підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього Закону.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законів України» від 7 липня 2005 року № 2771- IV, який набрав чинності з 28 липня 2005 року, редакцію підпункту 7.7.8 пункту 7.8 статті 7 Закону № 168 було змінено і цим підпунктом передбачено, що у разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи, зобов'язаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Тобто з 28 липня 2005 року Закон № 168 перестав містити норми, що надавали право платникам податку на нарахування процентів за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість.

Відповідно до вимог Закону України "Про податок на додану вартість" нарахування відсотків здійснювалося на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість,про існування такої заборгованості позивачу було відомо з дати виникнення права на отримання бюджетного відшкодування, а також відомо про порушене право на отримання відповідних відсотків. Посилання суду першої інстанції на повне погашення бюджетної заборгованості 22.12.2006 року як на час з якого спливає строк звернення до суду є помилковим, оскільки повного перерахування бюджетного відшкодування за спірними деклараціями взагалі не відбулося, що не спростовується сторонами у судовому засіданні, до наступного часу існує залишок невідшкодованого ПДВ за кожною з декларацій, що розглядалися судом. Зазначена обставина свідчить про те, що позивач не міг дізнатися про порушення свого права саме з 22.12.2006року, як зазначено судом в рішенні.

Відповідно до частини 2 статті 99 КАС України, в редакції, яка була чинною на час звернення позивача із позовом, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно з частиною 3 зазначеної статті для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168, який діяв до 28 липня 2005 року, на суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії. Оскільки строк дії даної норми обмежується датою 27.05.2005 року, то процесуальний строк звернення до суду у позивача діяв з 28.05.2005 року по 28.05.2006 року.

Як було встановлено судом, позивач звернувся з позовом до суду тільки 27 квітня 2007 року, тобто поза межами встановленого строку, з клопотанням про поновлення процесуального строку не звертався. Апелянт як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так само в апеляційній інстанції наполягає на застосуванні наслідків пропущення процесуальних строків звернення до суду.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Відповідно до абз.1 ч.2 ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Як на час подання цього позову, так і на момент прийняття судом оскаржуваної постанови відповідно до частини першої статті 99 КАС адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановлюється ухвала.

Таким чином, позивачем пропущено процесуальний строк звернення до адміністративного суду з цим позовом, тому вимоги позивача підлягають залишенню без розгляду, а постанова суду першої інстанції - скасуванню.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 99, 100, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2011 р. у справі № 2а/0570/4669/2011 скасувати.

Позовні вимоги Корпорації "Індустріальна спілка Донбасу" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області, Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька про визнання бездіяльності протиправною та стягнення відсотків у розмірі 139932,71 грн. - залишити без розгляду.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 16 вересня 2011р. Ухвала в повному обсязі складена 21 вересня 2011 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий:Т.Г.Арабей

Судді:Л.В.Губська

С.П.Дяченко