Ухвала суду № 19776523, 05.08.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції -

Суддя-доповідач - Арабей Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2011 року справа №2а/0570/5719/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Арабей Т. Г.

суддів Геращенка І.В. , Губської Л.В.

при секретарі Варчук О.М.

за участю:

представника позивача Матюхіної І.К.

представників відповідачів Присяжного С.М., Шляхової О.А.

третьої особи Стариковської К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 червня 2011 року по справі № 2а/0570/5719/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастер груп" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька ,треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрславресурс", Товариство з обмеженою відповідальністю "Альпан-Тредис" про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мастер груп" звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрславресурс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Альпан - Тредіс» про скасування податкового повідомлення рішення від 22.12.2010 року № 0002192340/2/33221/10/23-313 про визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 1083562 грн. 50 коп., в тому числі основний платіж в сумі 722375 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 361187 грн. 50 коп.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03 червня 2011 року позовні вимоги задоволені, внаслідок чого податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька від 22.12.2010 року № 0002192340/2/33221/10/23-313 про визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 1083562 грн. 50 коп., в тому числі основний платіж в сумі 722375 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 361187 грн. 50 коп. скасовано.

Відповідач з постановою суду першої інстанції не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції порушив норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Представник позивача та третьої особи в судовому засіданні просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представники апелянта підтримали доводи апеляційної скарги та просили скасувати рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, ДПІ у Київському районі було прийнято повідомлення рішення від 30.08.2010 року № 0002192340/0/22527/10/23-313/0 про визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 1083562 грн. 50 коп., в тому числі основний платіж в сумі 722375 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 361187 грн. 50 коп.

Повідомлення-рішення від 30.08.2010 року № 0002192340/0/22527/10/23-313/0 прийнято за результатами документальної виїзної перевірки ТОВ «Мастер груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Альпан Тредіс» та ТОВ «Укрславресурс» за період з 01.04.2009 року по 31.05.2010 року, за наслідками якої складено акт від 16.08.2010 року № 6257/23-3/32515829 , яким встановлені порушення - вимог п.1.4 ст. 1, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок чого занижена сума податку на додану вартість, яка підлягала сплаті до бюджету, в сумі 722501 грн., в тому числі у листопаді 2009 року в сумі 86541 грн., у грудні 2009 року в сумі 451793 грн., у січні 2010 року в сумі 184167 грн.; завищення залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, в розмірі 188000 грн. за травень 2010 року;

- укладання ТОВ «Мастер груп» нікчемних правочинів з ТОВ «Альпан Тредіс» та ТОВ «Укрславресурс» - угоди від 10.02.2010 року № 10-02, від 09.04.2009 року № ДГ-09/04-09, які не спричинили реального настання правових наслідків, не відповідають вимогам закону, вчинені з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, згідно ст. 203 та ст. 215 ЦК України є нікчемними і визнання таких правочинів недійсними судом не вимагається .

За наслідками адміністративного оскарження повідомлення-рішення, ДПА у Донецькій області було прийнято рішення від 17.12.2010 року № 32468/10/25-113-5, ДПА України рішення від 16.03.2011 року № 5201/6/25-015- про залишення скарг позивача без задоволення, податкове повідомлення рішення - без змін, внаслідок яких ДПІ у Київському районі м. Донецька прийняте податкове повідомлення рішення від 22.12.2010 року № 0002192340/2/33221/10/23-313 на ті ж суми, що і попереднє, яке на даний час оскаржується позивачем (т. 1 а.с. 27-61).

Як зазначає апелянт позивач товар не придбавав, операції були безтоварними у звязку з не наданням товарно-транспортних, залізничних накладних на підтвердження поставки продукції, яку позивач придбавав за договорами з контрагентами ТОВ «Альпан Тредіс» та ТОВ «Укрславресурс», угоди з якими мають ознаки нікчемності.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 09.04.2009 року між ТОВ «Мастер груп» (Покупець) та ТОВ «Укрславресурс» (Продавець) укладений договір № 09/04-09, відповідно до умов якого Покупець придбає лом та відходи металобрухту за ціною, визначеною в додатках, поставка здійснюється на умовах СРТ згідно правил Інкотермс 2000 залізничним транспортом (т.1 а.с. 64 67).

Фактичність здійснення господарської операції підтверджено позивачем : актами приймання передачі лому та відходи металобрухту (т. 1 а.с. 74 83), видатковими накладними (т. 2 а.с. 16 - 19), прийомо здаточними актами (т. 1 а.с. 84 - 141) податковими накладними, квитанціями про приймання вантажу, виписки банків .Окрім того, факт транспортування залізничним транспортом підтверджено специфікаціями, актами приймання-передачі ф. 69 (приймання заводом-вантажоотримувачем), залізничними накладними ф.4. Факт доставки товару вантажоотримувачеві підтверджений офіційними документами залізниці.

10.02.2010 року між ТОВ «Мастер груп» (Покупець) та ТОВ «Альпан Тредіс» (Продавець) укладений договір № 10-02 відповідно до умов якого Покупець придбає лом та відходи металобрухту за ціною, визначеною в додатках, поставка здійснюється на умовах СРТ згідно правил Інкотермс 2000. Відповідно п. 3.1. Договору передбачено постачання металобрухту залізничним або автомобільним транспортом. Як вбачається з матеріалів справи на протязі дії договору постачання здійснювалось лише автомобільним транспортом (т.1 а.с. 68 71).Факт здійснення поставки підтверджено видатковими та податковими накладними, специфікаціями, підписаними уповноваженими представниками сторін, актами приймання вантажів вантажоотримувачами - кінцевими споживачами металобрухту (ТОВ «ЕКСІМ-СТАНДАРТ», ВАТ «ЄМЗ»),виписками банків, які були досліджені судом. Тобто, позивачем у судовому засіданні документально підтверджено фактичне здійснення господарської операції та отримання металобрухту кінцевими споживачами з якими позивач мав договірні стосунки.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем сформований податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому продавцем та інших первинних документів, а також про помилковість висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства у звязку з укладанням нікчемних угод.

Колегія суддів погоджує рішення суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України “ Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Колегія суддів вважає, що позивачем угоди постачання металобрухту укладались з метою отримання доходу (прибутку), які на момент розгляду справи є чинними, оскільки в судовому порядку Рішеннями Господарського суду Донецької області від 11.04.2011 року у справі № 23/41пд та від 20.04.2011 року у справі № 9/51 дані договори недійсними не визнавались.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону).

Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» встановлено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість ” встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна є документом, де розраховується податок на додану вартість, який справляється із зазначеної операції за встановленою ставкою. Тому саме із цим документом Закон №168 пов'язує право платника податку на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку. Підставою для такого розрахунку є реквізити (зокрема, одиниця виміру товару, його кількість, ціна продажу одиниці продукції, обсяг продажу за відповідними ставками), які мають зазначатися у податковій накладній відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168.

Слід зауважити, що видані підприємствами - контрагентами на адресу позивача податкові накладні повністю відповідають вимогам пп. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідачем також не спростовується факт відповідності інших первинних документів нормам закону .

Всі вищезазначені документи суд приймає у якості належних та допустимих доказів, оскільки вони відповідають вимогам законодавчого визначення поняття «первинний документ» згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до якого первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Всі ці вимоги позивачем дотримані.

Згідно з п.п.7.2.4 Закону №168 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.2 Порядку №165, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Контрагент позивача,ТОВ «Укрславресурс» зареєстроване як юридична особа, ідентифікаційний код в державному реєстрі юридичних осіб 32536262, юридична адреса: 84175, Донецька область, Словянський район, смт. Андріївка, вул. Октябрська 45А, взяте на облік платника податків до Словянської обєднаної державної податкової інспекції від 29.06.2009 року 3274/10/29-014-17, та платника податків на додану вартість, індивідуальний податковий номер юридичної особи 325362605416. про що видані довідки про взяття на облік платника податків та про реєстрацію платника на додану вартість (т. 3 а.с. 217 - 227). Згідно ліцензії Серії АВ № 20100, виданій Міністерством промислової політики України 11.05.2010 року, вид його господарської діяльності - заготівля, переробка металобрухту чорних металів (т.1 а.с. 63).

Другий контрагент позивача,ТОВ «Альпан Тредіс» зареєстроване як юридична особа, ідентифікаційний код в державному реєстрі юридичних осіб 35980201, юридична адреса: 86105, Донецька область, м. Макіївка, вул. Кірова, 79-а, взяте на облік платника податків до Макіївської обєднаної державної податкової інспекції від 26.06.2008 року № 7456, та платника податків на додану вартість індивідуальний номер 359802008290, про що видані довідки про взяття на облік платника податків та про реєстрацію платника податку на додану вартість (т. 2 а.с. 67, 70 71). Відповідно до ліцензії Серії АВ № 501497, виданій Міністерством промислової політики України 17.12.2009 року, його вид господарської діяльності також заготівля, переробка металобрухту чорних металів (т.1 а.с. 62), тобто обидва контрагента є діючими.

Особливості правового регулювання договірних відносин поставки у сфері господарювання визначені в Господарському кодексі України. Так, Господарський кодекс України регламентує питання щодо предмету, кількості, асортименту, строків і порядку поставки, комплектності, якості товарів, що поставляються, претензій у зв'язку з недоліками поставлених товарів, а також встановлює вимогу викладати умови господарських договорів поставки відповідно до Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс».

Частинами п'ятою та шостою статті 267 Господарського кодексу України встановлено, що у договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також вибірка товарів покупцем. Договором може бути передбачено відвантаження товарів вантажовідправником (виготовлювачем), що не є постачальником, та одержання товарів вантажоодержувачем, що не є покупцем, а також оплата товарів платником, що не є покупцем.

Таким чином, ні законодавство, ні договір поставки не зобов'язують підприємство-постачальника мати власні потужності для виробництва товару, його зберігання або самостійно здійснювати його перевезення. Такими виробничими потужностями, транспортною інфраструктурою можуть володіти інші учасники товарообороту: відповідні дилери, субдилери, посередники у торгівлі вугіллям.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання при укладенні договорів здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів шляхом направлення запитів до державних органів, а також: не передбачений обовязок здійснювати перевірку документів щодо всіх контрагентів по ланцюгу здійснення операції стосовно державної реєстрації платника податків, здійснення господарської діяльності, сплати ним податків тощо.

Відповідачем не оспорюється факт наявності податкових накладних та не надано доказів того, що товар, який був замовлений у ТОВ «Альпан Тредіс» та ТОВ «Укрславресурс» не використовується позивачем в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Колегія суддів,звертаючи увагу на аналіз відповідних первинних документів зазначає, що відповідно до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 року за № 863/5084, накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою угодою на перевезення вантажу, яка укладається між відправником і залізницею на користь третьої сторони -вантажоодержувача. Заповнення граф накладної строго регламентоване. Обов'язковими при оформленні накладної є графи «Відправник» (при цьому зазначається, що відправником може бути тільки одна юридична або фізична особа); «Одержувач»; «Платник», а також відомості про вантаж і тому подібне. Накладна видається вантажоодержувачеві після здійснення ним підпису в дорожній відомості про отримання вантажу, а дорожня відомість додається до довіреності на отримання вантажу, яка залишається на станції призначення і зберігається протягом термінів, передбачених для зберігання бланків суворої звітності. Вказівка в залізничній накладній усіх суб'єктів господарювання, що беруть участь у виконанні договору купівлі-продажу вантажу (товару), що перевозиться, Правилами оформлення перевізних документів не передбачено.

Таким чином, відсутність відповідних залізничних накладних у позивача як покупця не є підставою для висновку про неналежність відповідної накладної і безтоварність операції постачання за договором, оскільки постачання товару може бути здійснено іншими вантажовідправниками, що не забороняється чинним законодавством та на що вказує ч. 6 ст. 267 ГК України. Залізничні накладні підтверджують факт перевезення товару, а не його поставку.

Також, належно допустимих доказів того, що угоди носять ознаки нікчемності, ДПІ у Київському районі м. Донецьк також не зазначила.

Видані позивачу належно оформлені податкові накладні, зареєстрованими платниками податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій, факт здійснення яких ніхто не спростував, не давали відповідачу підстав для висновку про неправомірність формування позивачем сум податкового кредиту. Таким чином, з урахуванням наданих позивачем доказів колегія суддів вважає, що обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій у судовому засіданні доведені повністю, у звязку з чим колегія не приймає до увагидоводи відповідача про нікчемність правочинів .

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 02.03.2009 року по справі № К-21781/07 та від 06.11.2007 року. В останній, зокрема, зазначено, що в разі невиконання контрагентами покупця своїх обовязків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналогічної позиції дотримується Верховний суд України в своїй постанові від 31 січня 2011 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “ВІК” до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень .

Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобовязання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, рішення касаційного суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії”” (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобовязання, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача повністю ґрунтуються на сумнівах та припущеннях, що є недопустимим у податкових правовідносинах, які не доведені у встановленому порядку і які суд не приймає з огляду на положення частини другої статті 71 КАС України. Відповідно до цієї норми в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, 211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 червня 2011 року по справі № 2а/0570/5719/2011- залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 червня 2011 року по справі № 2а/0570/5719/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастер груп" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрславресурс", Товариство з обмеженою відповідальністю "Альпан-Тредис" про скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 05 серпня 2011р. Ухвалу в повному обсязі складено 5 серпня 2011 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий Т.Г.Арабей

Судді І.В.Геращенко

Л.В.Губська