Рішення № 19363465, 23.11.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

23 листопада 2011 р. Справа 9/146-10

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк", код ЄДРПОУ 23494714 (вул. Десятинна, 4/6, м. Київ, 01025)

до: Дочірнього підприємства "Вінніфрут-Інвест" Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут", код ЄДРПОУ 32456690 (вул. Фрунзе, 45, м. Калинівка, Калинівський район, Вінницька область, 22400)

до: Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут", код ЄДРПОУ 30807701 (вул. Фрунзе, 45, м. Калинівка, Калинівський район, Вінницька область, 22400)

про стягнення 7 938 924,10 грн. заборгованості

Головуючий суддя Балтак О.О.

Секретар судового засідання Білоус І.М.

Представники сторін:

позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю;

відповідача 1: не з'явився;

відповідача 2: не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Публічним акціонерним товариством "Альфа-Банк" заявлено позов до Дочірнього підприємства "Вінніфрут-Інвест" Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" та Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" про стягнення 7 938 924,10 грн., з яких 7117 590,00 грн. - боргу з виплати доходу за облігаціями за дев"ятий, десятий, одинадцятий, дванадцятий, тринадцятий та чотирнадцятий відсоткові періоди; 157 304,54 грн. - 3% річних; 362 952,82 грн. - індексу інфляції; 301 076,74 грн. - штрафу.

Ухвалою суду від 13.08.2010 року, за вказаним позовом, порушено провадження у справі № 9/146-10 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 16.09.2010р.

Однак, зважаючи на клопотання представника відповідача № б/н від 16.09.2010р. (вх. № 10273 від 16.09.2010р.) про зупинення провадження у справі, суд ухвалою від 16.09.10р. зупинив провадження у вищезгаданій справі та зобов"язав сторін повідомити суд про результати розгляду справи № 7/27-09 за позовом Закритого акціонерного товариства "Альфа-Банк" до Дочірнього підприємства "Вінніфрут-Інвест" та Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" про стягнення 20459770,07 грн.

01.08.2011р. до господарського суду Вінницької області надійшла заява №11-б/б від 28.07.11р. (вх.№08-46/10281/11 від 01.08.11р.) позивача про поновлення провадження у справі № 9/146-10, мотивована прийняттям рішення суду від 16.03.2011 р. у справі № 7/27-09 та залишенням останнього постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.07.2011р. без змін.

Ухвалою суду від 01.08.2011 року провадження у справі поновлено та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 12.08.2011 року.

У зв”язку з тим, що за період з дати подання позовної дати до розгляду справи в суді пройшов тривалий проміжок часу, що в свою чергу, призвело до настання часу виплати 15% доходу (дата кінцевої сплати 17.09.10р.), 16% періоду (дата кінцевої сплати 17.12.10р.), 17% періоду (дата кінцевої сплати 17.03.11р.) та 18% відсоткового періоду (дата кінцевої сплати 17.06.11р.) за облігаціями, позивач 12.08.11р. безпосередньо перед судовим засіданням подав заяву № 58442-11-б/б від 11.08.11р. про збільшення позовних вимог та просив суд стягнути солідарно з відповідачів 13 179 812,80 грн., з яких 11 867 590,00 грн. - заборгованості за 9-18 відсоткові періоди; 453 930,98 грн. - 3% річних; 362 952,82 грн. - індексу інфляції; 495339,01 грн. - штрафу.

Зазначена заява була прийнята судом до розгляду, як така, що не суперечить положенням ст. 22 ГПК України та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Беручи до уваги клопотання представника відповідача 2 про відкладення слухання справи та заяви представника позивача (вх. № канц. 08-46/10785/11 від 12.08.2011р.) про збільшення розміру позовних вимог, суд відклав розгляд справи на 27.09.11р.

На визначену дату розгляд справи № 9/146-10 не відбувся у зв"язку з направленням відповідно до ст. 91 Господарського процесуального кодексу України даної справи разом з апеляційною скаргою № 48 від 19 вересня 2011 р. ВАТ "Вінніфрут" на ухвалу господарського суду Вінницької області про зупинення провадження у справі від 16.09.10 р. до Рівненського апеляційного господарського суду.

07.11.2011р. матеріали справи № 9/146-10 повернулися до господарського суду Вінницької області.

За таких обставин, суд ухвалою від 10.11.11р. призначив слухання у справі № 9/146-10 на 23.11.11р.

23.11.11р. в судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

В свою чергу, представники відповідача 1 та відповідача 2 в судове засідання не з'явилися, документів витребуваних ухвалою суду від 10.11.11р. не надали, причин неявки та неподання документів не повідомили, при тому, що про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями, які повернулися до суду 23.11.11р. за вх.№ 6571, 6576.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідачів належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останніх в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів. Проте, відповідачі своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористалися, а тому, беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

18 січня 2008 року між ЗАТ "Альфа-Банк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк" - Покупець) та ДП "Вінніфрут -Інвест" ВАТ "Вінніфрут" (Емітент) укладено договір №16-д купівлі-продажу цінних паперів від 18.01.08 р. (надалі - договір купівлі продажу). Згідно з п.1 якого відповідач 1 передав позивачу іменні облігації (міжнародний ідентифікаційний номер ЦП UА4000001317) бездокументарної форми існування в кількості 19 000 штук номінальної вартістю 1 000, 00 грн. за одну облігацію, дата випуску - 12.12.06 р., ставкою відсоткового доходу на 1-4 відсоткові періоди у розмірі 16% річних, Емітентом яких є відповідач - 1 (надалі -облігації).

Відповідно з п.п. 1.10 та 1.12 договору купівлі-продажу вартість однієї облігації становила - 1 012,86 грн. та загальна вартість 19 000 штук облігацій становила - 19 244 340 грн., яку позивач згідно з п.2.1 договору 18 січня 2008 року сплатив на рахунок відповідача 1, що підтверджується меморіальним ордером №11992 від 18.01.08 р.

Таким чином, позивач став власником облігацій, що стверджується випискою про стан рахунку у цінних паперах №001127 на 08.12.08 р.

Згідно зі ст.2 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" Емітент від свого імені випускає цінні папери і зобов'язується виконувати обов'язки, що випливають з умов їх випуску. Емітент повинен усі зобов'язання, що виникають у зв'язку з випуском цінних паперів, виконувати в строки і в порядку, передбачені цим Законом, іншими актами законодавства України, а також рішеннями про випуск цінних паперів. Права і обов'язки щодо цінних паперів виникають з моменту їх передачі емітентом або його уповноваженою особою одержувачу (покупцю) чи його уповноваженій особі.

Отже, з моменту переходу права власності на облігації Емітента у позивача з'явилось право вимоги виконання зобов'язань Емітентом (відповідачем 1), які встановлені умовами випуску облігацій.

Умови випуску облігацій містяться в Меморандумі про випуск облігацій Дочірнього підприємства "Вінніфрут-Інвест" Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" (надалі Меморандум про випуск облігацій).

Згідно з п.6.3.1 Меморандуму про випуск облігацій за бажанням власник облігацій (позивач) має право вимагати дострокового погашення облігацій у Емітента (відповідача-1), при цьому ціна дострокового погашення облігацій дорівнює номінальній вартості облігацій 1 000,00 грн. Дострокове погашення облігацій здійснюється протягом 3 (трьох) робочих днів в наступний строк з 15.12.08 р. по 17.12.08 р. на підставі повідомлення власника облігацій (позивача) про намір здійснити таке погашення надане в наступний строк з 15.11.08 р. по 14.12.08 р., при цьому датою подання такої заяви при направленні її рекомендованим листом є дата отримання листа Емітентом (відповідачем 1).

Користуючись наданим правом позивач 25.11.08р. направив відповідачу 1 повідомлення вих. №40904-65-78103 про дострокове погашення облігацій, яке згідно повідомлення про вручення поштового відправлення отримано відповідачем 1 - 27.11.08 р.

Крім того, судом з"ясовано, що на виконання п.6.3.1 Меморандуму про випуск облігацій Позивач надав Зберігачу (ЗАТ "Альфа-Банк" - правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк") розпорядження вих. №310-Д від 17.12.08 р. (номер запису за журналом розпоряджень 12291 від 17.12.08 р.) про перерахування облігацій на рахунок ВАТ "МФС", на підставі якого Зберігач 17.12.08 р. перерахував ВАТ "МФС" облігації, що підтверджується документом №3018043359017418 про здійснення відповідної операції.

Вищенаведене підтверджує те, що Позивач виконав умови Меморандуму про випуск облігацій щодо надання облігацій до дострокового погашення.

Відповідно з ч.6 ст.13 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" порядок викупу облігацій усіх видів, крім цільових, визначається при їх випуску.

Однак, як вбачається з документів наявних в матеріалах справи та пояснень представника позивача, відповідач 1 дострокове погашення облігацій у встановлений строк 17.12.08 р. не здійснив, чим порушив умови випуску облігацій, внаслідок чого у відповідача-1 перед Позивачем з 18.12.08р. утворилась заборгованість в розмірі 19 000 000,00 грн. (19 000 штук облігацій х 1 000,00 грн. (номінальна вартість однієї штуки) = 19 000 000,00 грн), що було предметом розгляду по справі №7/27-09.

Згідно з п.5.1 Меморандуму про випуск облігацій виплата відсоткового доходу за облігаціями за восьмий відсотковий період здійснюється Емітентом (відповідачем-1) в національній валюті (гривні) на поточний рахунок власника (позивача) в наступний період -початок 15.12.08 р. закінчення 17.12.08 р. Відповідно з п.5.2 ставка відсоткового доходу за п'ятий, шостий, сьомий та восьмий відсотковий періоди за облігаціями встановлюється Емітентом до 15.11.07р. шляхом надіслання рекомендованим листом всім інвесторам інформацію про нову ставку відсоткового періоду або підтвердити незмінність попередньої ставки.

Згідно з листом відповідача 1 №377 -25/09 від 25.09.08 р. на п'ятий, шостий, сьомий та восьмий відсотковий періоди за облігаціями встановлена ставка в розмірі 16%.

В ході розгляду справи судом з"ясовано, що за період з 15.12.08 р. по 17.12.08 р. згідно з випискою, обмеженою за Емітентом з 15.12.08 р. по 27.01.09 р. по рахунку №35416003 на поточний рахунок позивача не поступила виплата відсоткового доходу за восьмий відсотковий період, але 23.12.08 р. від відповідача 1 поступило 50 000,00 грн. виплати 8-му купонному періоду, що становить лише частину виплати відсоткового доходу за 8-мий відсотковий період.

Таким чином, у відповідача 1 перед позивачем утворилась також заборгованість з виплати відсоткового доходу за восьмий відсотковий період в розмірі 705 820,00 грн. (детальний розрахунок заборгованості з урахуванням формули згідно п.5.2 Меморандуму про випуск облігацій). Дана заборгованість також була предметом розгляду по справі №7/27-09.

Разом з тим, станом на 28.07.10 р. за відповідачем 1 рахується заборгованість з виплати відсоткового доходу, яка передбачена умовами п.5 Меморандума про випуск облігацій Дочірнього підприємства "Вінніфрут - Інвест" ВАТ "Вінніфрут".

Зокрема, згідно листа (вих. №465-14/11) від 14.11.08 р. Емітентом встановлено відсоткову ставку за дев'ятий, десятий, одинадцятий та дванадцятий відсоткові періоди в розмірі 25% річних.

Згідно п.5.2. Меморандуму сума відсоткового доходу, що підлягає сплаті розраховується за наступною формулою:

Д=Н*(% Ставка / 100) * (Р/Т), де

Д - сума нарахованого відсоткового доходу;

Р - тривалість відсоткового періоду в днях;

% Ставка - ставка за якою нараховується відсотковий дохід за облігаціями;

Н - номінальна вартість облігації (грн.)

Т - фактична кількість днів у році.

Отже, кількість днів у восьмому відсотковому періоді становить 90, виплата відсоткового доходу закінчується 17.03.09 р. сума заборгованості складає 1 170 590,00 грн.

Кількість днів у десятому відсотковому періоді становить 92, виплата відсоткового доходу закінчується 17.06.09 р., сума заборгованості складає 1 190 170,00 грн.

Кількість днів у одинадцятому відсотковому періоді становить 92, виплата відсоткового доходу закінчується 17.09.09 р., сума заборгованості складає 1190170,00 грн.

Кількість днів у дванадцятому відсотковому періоді становить 91, виплата відсоткового доходу закінчується 17.12.09 р., сума заборгованості складає 1184 270,00 грн.

Відповідно до п. 5.2. Меморандуму про випуск облігацій ДП "Вінніфрут-Інвест" ВАТ "Вінніфрут" (абз. 12-13) ставка відсоткового доходу на тринадцятий, чотирнадцятий, п'ятнадцятий та шістнадцятий відсоткові періоди за облігаціями встановлюється Емітентом до 15.11.2009 року і не може бути меншою ніж та яка розраховується за формулою: % Ставка = %NBU + 1%, де NBU - облікова ставка Національного банку України станом на 01.11.2009 року.

До 15.11.2009 року Емітент зобов'язаний надіслати рекомендованим листом всім інвесторам зазначеним у меморандумі про випуск облігацій та у протоколі Правління, інформацію про нову ставку відсоткового доходу або підтвердити незмінність попередньої ставки до 15.11.2009 року.

Таким чином, до 15.11.2009 року Дочірнє підприємство "Вінніфрут - Інвест" ВАТ "Вінніфрут" повинно було встановити відсоткову ставку за тринадцятий, чотирнадцятий, п'ятнадцятий та шістнадцятий відсоткові періоди, що Емітентом зроблено не було, враховуючи це ПАТ "Альфа-Банк" вважає за необхідне за тринадцятий, чотирнадцятий, п'ятнадцятий та шістнадцятий відсоткові періоди застосовувати відсоткову ставку у розмірі 25 % річних, тобто ту, яка застосовувалась за попередні періоди.

Отже, кількість днів у тринадцятому відсотковому періоді становить 90, виплата відсоткового доходу закінчується 17.03.10 р. сума заборгованості складає 1 171 160,00 грн.

Кількість днів у чотирнадцятому відсотковому періоді становить 92, виплата відсоткового доходу закінчується 17.06.10 р., сума заборгованості складає 1197 190,00 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості за дев'ятий, десятий, одинадцятий, дванадцятий, тринадцятий та чотирнадцятий відсоткові періоди становить 7 117 590,00 грн.

Як вказувалось вище, під час розгляду справи позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої останній просив стягнути з відповідачів 13 179 812,80 грн., з яких 11 867 590,00 грн. - заборгованості за 9-18 відсоткові періоди; 453 930,98 грн. - 3% річних; 362 952,82 грн. - індексу інфляції; 495339,01 грн. - штрафу.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по придбанню цінних паперів емітованих відповідачем 1, пред'явлення цінних паперів останньому для погашення свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобовязання по сплаті вартості емітованих облігацій виходячи з наступних приписів законодавства.

Згідно ч.1 ст.163 ГК України суб'єкти господарювання в межах своєї компетенції та відповідно до встановленого законодавством порядку можуть випускати та реалізовувати цінні папери, а також придбавати цінні папери інших суб'єктів господарювання.

Цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає відносини між суб'єктом господарювання, який його випустив (видав), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.

Частиною 1 ст.194 ЦК України встановлено, що цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його розмістила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.

Види цінних паперів та порядок їх обігу встановлюються законом (ч.2 ст.195 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" цінні папери - документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

Частиною 2 ст.3 названого Закону встановлено, що цінні папери за порядком їх розміщення (видачі) поділяються на емісійні та неемісійні. Емісійні цінні папери - цінні папери, що посвідчують однакові права їх власників у межах одного випуску стосовно особи, яка бере на себе відповідні зобов'язання (емітент). До емісійних цінних паперів з поміж іншого належать облігації підприємств.

Згідно ч.1 ст.7 Закону облігація - цінний папір, що посвідчує внесення його власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений умовами розміщення облігацій строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено умовами розміщення.

Емітент, у порядку, встановленому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, може розміщувати відсоткові, цільові та дисконтні облігації. Відсоткові облігації - облігації, за якими передбачається виплата відсоткових доходів (ч.3 ст.7 Закону).

Облігації можуть розміщуватися з фіксованим строком погашення, єдиним для всього випуску. Дострокове погашення облігацій за вимогою їх власників дозволяється у разі, коли така можливість передбачена умовами розміщення облігацій, якими визначені порядок встановлення ціни дострокового погашення облігацій і строк, у який облігації можуть бути пред'явлені для дострокового погашення (ч.5 ст.7 Закону).

Згідно з ч.1 ст.1 Закону проспект емісії цінних паперів - документ, який містить інформацію про відкрите (публічне) розміщення цінних паперів.

Згідно з приписами ч.ч.1, 2 ст.198 ЦК України та ст.5 Закону особа, що розмістила (видала) цінний папір, та особи, що індосували його, відповідають перед її законним володільцем солідарно. У разі задоволення вимоги законного володільця ордерного цінного паперу про виконання посвідченого цим папером зобов'язання однією або кількома особами з числа тих, хто зобов'язався за цінним папером, вони набувають право зворотної вимоги (регресу) щодо інших осіб, які зобов'язалися за цінним папером.

Відмова від виконання зобов'язання, посвідченого цінним папером, з посиланням на відсутність підстави зобов'язання або на його недійсність не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Враховуючи наведені вище приписи законодавства та встановлені обставини, суд приходить до висновку про правомірність заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідачів 11 867 590,00 грн. заборгованості за 9-18 відсоткові періоди з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача 453 930,98 грн. - 3% річних; 362 952,82 грн. - індексу інфляції також є правомірними виходячи з наступного.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіркою правильності розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат судом помилок не виявлено в зв'язку з чим вказані вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розглянувши вимогу позивача про стягнення з відповідача 495 339,01 грн. штрафу за користування грошовими коштами обґрунтованої приписами ст.ст.230, 231 ГК України суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні беручи до уваги наступне.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно ч.1 ст.231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч.4 ст.231 ГК України).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст.231 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас згідно приписів ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Як вбачається із матеріалів справи Меморандум про випуск облігацій не місить письмового обумовлення сторін про відповідальність у вигляді штрафних санкцій за порушення взятих на себе Емітентом зобов'язань щодо погашення облігацій в строки передбачені п.6.3.1 Меморандуму.

Виходячи з наведеного, вимога про стягнення штрафу є безпідставною і необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Також суд при прийнятті рішення дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за відсотковий період, 3 % річних та інфляційних втрат солідарно з відповідача 1 та відповідача 2 підлягають задоволенню лише в частині вимог про стягнення заборгованості за відсотковий період.

На думку суду вимоги про стягнення солідарно з відповідачів 3 % річних та інфляційних втрат задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Згідно ст.541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Частиною 1 ст.546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі (ч.ч.1, 2 ст.553 ЦК України).

Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як встановлено судом, 18.01.2008 року між Закритим акціонерним товариством "Альфа-Банк" (надалі - Банк), Відкритим акціонерним товариством "Вінніфрут" (Поручитель) та ДП "Вінніфрут-Інвест" ВАТ "Вінніфрут" був укладений договір поруки № 4-1 згідно п.1.1.1 якого визначено, що основне зобов'язання - це зобов'язання Емітента, передбачені Меморандумом про випуск облігацій ДП "Вінніфрут-Інвест" ВАТ "Вінніфрут" у такому розмірі у такій валюті і в такому порядку, як встановлено в Меморандумі на дату укладення цього Договору без змін і доповнень до нього, зокрема це зобов'язання щодо:

1. Виплата відсоткового доходу за облігаціями відповідно до порядку виплати відсоткового доходу, згідно Меморандуму про випуск облігацій;

2. Погашення облігацій відповідно до порядку погашення облігацій, згідно Меморандуму про випуск облігацій;

3. Дострокове погашення облігацій відповідно до порядку дострокового погашення, згідно Меморандуму про випуск облігацій.

Згідно з п.3.1 Договору Поручитель зобов'язується перед Банком солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання Емітентом Основного зобов'язання.

У випадку невиконання Емітентом Основного зобов'язання Банк має право вимагати виконання цього зобов'язання у Поручителя та/або Емітента як у солідарних боржників (п.3.2 Договору).

Пунктом 4.1 Договору передбачено право Банку вимагати від Поручителя у разі невиконання Емітентом Основного зобов'язання задоволення своїх вимог у повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення Основного зобов'язання.

Як вбачається із змісту договору поруки в останньому сторони на власний розсуд обмежили обсяг зобов'язання поручителя виключно за невиконання зобовязання Емітента передбачені Меморандумом без обумовлення покладення на поручителя обовязку сплатити 3 % річних, інфляційні втрати чи інші штрафні санкції у разі порушення Основного зобовязання відповідачем 1.

Наведені вище приписи законодавства та їх аналіз у сукупності із умовами договору поруки, який укладено між сторонами приводять суд до висновку про необґрунтованість та безпідставність заявленої вимоги про стягнення солідарно з відповідачів 3 % річних та інфляційних втрат.

Водночас вимоги про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за 9-18 відсоткові періоди підлягають задоволенню як обґрунтовані та правомірні.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду відповідачі не подали до суду належних доказів в спростування позовних вимог позивача, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо відмови в позові в частині стягнення штрафу.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідачів відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 49, 75, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Дочірнього підприємства "Вінніфрут-Інвест" ВАТ "Вінніфрут", код ЄДРПОУ 32456690 (вул.Фрунзе, 45, м.Калинівка, Вінницька область, 22400) та Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут", код ЄДРПОУ 30807701 (вул. Фрунзе, 45, м. Калинівка, Вінницька область, 22400) на користь Публічного акціонерного підприємства "Альфа-Банк", код ЄДРПОУ 23494714 (вул. Десятинна, 4/6, м.Київ, 01025) 11867 590,00 грн. - заборгованості за 9-18 відсоткові періоди.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства "Вінніфрут-Інвест" ВАТ "Вінніфрут", код ЄДРПОУ 32456690 (вул. Фрунзе, 45, м.Калинівка, Вінницька область, 22400) на користь Публічного акціонерного підприємства "Альфа-Банк", код ЄДРПОУ 23494714 (вул. Десятинна, 4/6, м.Київ, 01025) 453 930, 98 грн. - 3 % річних, 362 952,82 грн. - інфляційних втрат, 13059,90 грн. - відшкодування витрат, повязаних зі сплатою державного мита та 120,88 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут", код ЄДРПОУ 30807701 (вул.Фрунзе, 45, м.Калинівка, Вінницька область, 22400) на користь Публічного акціонерного підприємства "Альфа-Банк", код ЄДРПОУ 23494714 (вул. Десятинна, 4/6, м.Київ, 01025) 11480,57 грн. - відшкодування витрат, повязаних зі сплатою державного мита та 106,25 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. В стягненні 495 339,01 грн. штрафу відмовити.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

7. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суддя Балтак О.О.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 28 листопада 2011 р.

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Десятинна, 4/6, м. Київ, 01025)

3 - відповідачу 1 (вул. Фрунзе, 45, м. Калинівка, Калинівський район, Вінницька область, 22400)

4 - відповідачу 2 (вул. Фрунзе, 45, м. Калинівка, Калинівський район, Вінницька область, 22400)