Ухвала суду № 19362555, 02.11.2011, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2011 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого судді: Ковальчук Н.М.,

суддів Собіни І.М., Боймиструка С.В.,

при секретарі Сеньків Т.Б.

з участю представника відповідачів -- ОСОБА_2,

представника позивача -- Панаса В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника відповідачів адвоката ОСОБА_4 на заочне рішення Рівненського міського суду від 30 червня 2011 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк»до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки,

в с т а н о в и л а :

Заочним рішенням Рівненського міського суду від 30 червня 2011 року позов ПАТ АБ «Укргазбанк»до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_6, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_7, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, на користь ПАТ АБ «Укргазбанк», код ЄДРПОУ 23697280, МФО 320478, грошові кошти в сумі 25820,29 доларів США та 39919,97 гривень, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки підвальні приміщення будівлі учбово-курсового комбінату загальною площею 212,2 м.кв., які розташовані у підвальному поверсі двоповерхової цегляної будівлі, яка знаходиться в АДРЕСА_1, та належать ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу ВСМ № 620735 р № 4220 від 13 вересня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_8.

Вважаючи рішення суду таким, що постановлене із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, представник відповідачів адвокат ОСОБА_4 оскаржив його в апеляційному порядку. Вказує, що звернення стягнення на предмет іпотеки є передчасним, оскільки вимога до позичальника про усунення порушення зобовязання за кредитним договором, відсутня в матеріалах справи.Стверджує, що суд першої інстанції не звернув уваги на порушення порядку нарахування пені позивачем, при чому як пені за несвоєчасне погашення кредиту, так і пені за несвоєчасне погашення відсотків за ним. Зазначає, що вина відповідачів не була доведена, у звязку з чим вони не можуть нести відповідальність відповідно до положень ст. 614 ЦК України. Стверджує, що позичальник добросовісно виконував свої зобовязання перед Банком до червня 2010 року, навіть незважаючи на різке підвищення курсу долара США по відношенню до гривні України. Посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить змінити рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про стягнення з ______________________Справа № 22-1957/11 Головуючий у 1 інстанції Кухарець В.М.

Категорія 19.27 Доповідач Ковальчук Н.М.

відповідачів суми основного боргу, заборгованість по кредиту та відсотках, пеню в межах строку позовної давності та зменшити неустойку до 5000 грн. у звязку з відсутністю умислу в діях відповідачів.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення сторін та їх представників, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у звязку із простроченням відповідачами виплати чергової частини заборгованості відповідно до умов договору кредиту, у позивача виникло право вимоги дострокового повернення частини позики, що залишилася, а також відсотків, пені та комісійних.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного суду.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, у тому разі, коли договором встановлено обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

Як вбачається з матеріалів справи, 24 жовтня 2007 року між ВАТ АБ «Укргазбанк»в особі Рівненської філії та ОСОБА_9 було укладено кредитний договір № 15/07/К-МБ-04, згідно до якого останній отримав кредит в сумі 35000 доларів США зі сплатою за користування кредитними коштами відсотків у розмірі 11,9% річних з кінцевим строком повернення до 23 жовтня 2012 року (а.с. 10).

До зазначеного договору було підписано додаток № 1, який являє собою графік погашення кредиту та сплати відсотків (а.с. 13).

Поручителями позичальника за вказаним кредитним договором виступив ОСОБА_6, з яким банк уклав договір поруки № 15/07/П1-МБ-04 (а.с. 14) та ОСОБА_7 відповідно до договору поруки № 15/07/П2-МБ-04 (а.с. 16). Згідно вказаних договорів поручителі зобовязувалися перед кредитором відповідати за зобовязаннями ОСОБА_5.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником.

Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

В звязку з невиконанням умов кредитного договору позичальником, Банк звернувся про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення простроченої заборгованості по кредиту, яка відповідно до вищезгаданого графіка та поданих розрахунків, станом на час звернення до суду з позовом складала 25820,29 доларів США та 39919,97 гривень, включаючи пеню за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

З огляду на викладене, вимога банку про звернення стягнення на предмет іпотеки підвальні приміщення будівлі учбово-курсового комбінату загальною площею 212,2 м.кв., які розташовані у підвальному поверсі двоповерхової цегляної будівлі, яка знаходиться в АДРЕСА_1, та належать ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу ВСМ № 620735 р № 4220 від 13.09.2005р., є законною.

Не заслуговують на увагу суду доводи апеляційної скарги щодо невірного обрахування суми пені, оскільки вони спростовуюся доказами по справі. Матеріали справи містять виписки з особового рахунку ОСОБА_5 та відомості нарахування відсотків, які узгоджуються з основним розрахунком заборгованості.

Що стосується посилань апелянта на те, що боржник добросовісно виконував свої зобовязання перед банком, а заборгованість виникла у звязку з подорожчанням долара США на 60 % по відношенню до національної валюти, то колегія суддів відхиляє їх як такі, що суперечать нормам чинного законодавства.

При укладенні кредитного договору відповідач мав можливість обирати валюту кредитування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а саме рішення постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 11, 303, 304, 308, 313-314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника відповідачів адвоката ОСОБА_4 відхилити.

Заочне рішення Рівненського міського суду від 30 червня 2011 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Ковальчук Н.М.

Судді: Боймиструк С.В.

Собіна І.М.