Рішення № 19220039, 31.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 14/38431.10.11 За позовом Дочірнього підприємства «Капарол Україна»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «ПровБуд-Центр»

простягнення 21 919,06 грн.

Суддя: Мельник С.М.

Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_1. представник за довіреністю;

від відповідача:не зявився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство «Капарол Україна»звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПровБуд-Центр»про стягнення 21 919,06 грн., з яких 1284,02 грн. заборгованості, 5254,83 грн. неустойки, 6377,16 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 6536,41 грн. інфляційних втрат, 2466,64 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором поставки № 09/00006-2009 від 12.02.09 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.09.11 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 10.10.11 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.10.11 р. розгляд справи відкладено на 31.10.11 р.

27.10.11 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 5254,83 грн. неустойки, 6377,16 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 6536,41 грн. інфляційних втрат, 2466,64 грн. 3 % річних, договірний штраф у розмірі 9774,35 грн. та повідомив про сплату відповідачем суми основного боргу.

В судовому засіданні 31.10.11 р. представник позивача подав клопотання про уточнення суми штрафу, відповідно до якого розмір штрафу становить 3214,21 грн. та підтримав уточнені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Жодних заяв, клопотань через відділ діловодства суду від відповідача не надходило.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час, дату та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України

В судовому засіданні 31.10.11 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

12.02.09 р. між Дочірнім підприємством «Капарол Україна»(надалі позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПровБуд-Центр»(надалі відповідач, покупець) укладено договір поставки № 09/00006-2009 (надалі договір).

Відповідно до п. п. 1.1., 1.2. договору, постачальник зобов'язується поставляти у власність покупцю визначений цим договором товар, а покупець зобов'язується приймати та сплачувати вартість товару в порядку і на умовах передбачених цим договором та додатками до нього. Асортимент, ціна на товар визначається у прайс-листах постачальника, що діють на момент отримання замовлення від покупця, які доступні покупцю в друкованому або електронному вигляді. Прайс-лист одночасно є рекомендованим роздрібним прайс-листом постачальника, що діє на дату отримання від покупця замовлення на товар.

Згідно з п. п. 4.1., 4.3. договору, загальна сума договору складається з сум окремих поставок товару, що здійснюється відповідно до умов договору; оплата здійснюється шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, в порядку визначеному сторонами у додатку № 2 до цього договору. Валюта розрахунків гривня.

Пунктом 2.2.2. додатку № 2 до договору передбачено, що строк виконання зобов'язання покупця по оплаті товару починається з дати вказаної у рахунку-фактурі на оплату товару і закінчується через 50 календарних днів (додаток 2 від 26.02.10 р. до договору № 09/00006-2009) та 40 календарних днів (додаток 2/2011 від 03.02.11 р. до договору № 09/00006-2009).

Зобовязанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначається, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обовязковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем поставлено відповідачу товар у період з 21.06.10 р. по 04.08.11 р. на загальну суму 822 564,19 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними.

Відповідачем оплата зо поставлений товар здійснювалась несвоєчасно, що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача.

Пунктом 9.7. договору та п. 2.6. додатку від 03.02.11 р. до договору поставки № 09/00006-2009 від 12.02.09 р. передбачено, що у разі порушення сплати сум за договором, покупець сплачує постачальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період порушення за весь період прострочення.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»).

Таким чином, неустойка, передбачена п. 9.7. договору, по своїй суті являється пенею.

Відповідно до розрахунку позивача, відповідач має сплатити неустойку в розмірі 5 254,83 грн. за несвоєчасне виконання зобовязань по оплаті поставленої продукції.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, який не спростований у встановленому порядку відповідачем, відповідач має сплатити 6 536,41 грн. інфляційних втрат та 2 466,64 грн. 3 % річних за прострочення оплати поставленого товару.

Пунктом 2.6. додатку від 03.02.11 р. до договору поставки № 09/00006-2009 від 12.02.09 р. передбачено, у випадку непогашення заборгованості протягом більш як 20 календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості, покупець зобов'язаний додатково, крім пені, сплатити на користь постачальника штраф в розмірі 5% від суми заборгованості.

Як передбачено ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Розмір штрафу, який має сплатити відповідач у відповідності до п. 2.6. додатку до договору від 03.02.11 р., відповідно до розрахунку позивача становить 3 214,21 грн.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши обставини справи та докази у даній справі, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 5 254,83 грн. неустойки, 6 536,41 грн. інфляційних втрат, 2 466,64 грн. 3 % річних, 3214,21 грн. штрафу обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

У той же час, позивачем також заявлена до стягнення з відповідача сума у розмірі 6 377,16 грн. відсотків за користування товарним кредитом.

Пунктом 2.2. додатку № 2 до договору передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах товарного кредиту.

Позивач як на підставу нарахування відсотків за користування товарним кредитом посилається на ст. ст. 1046, 1048 Цивільного кодексу України.

Статтею 1046 встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до приписів ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Проте, оскільки укладений сторонами договір № 09/00006-2009 від 12.02.09 р. за своєю суттю являється договором поставки, правовідносини, які виникають з приводу його виконання, регулюються ст. 712 Цивільного кодексу України, а тому до них не можуть застосовуватись норми, які регулюють правовідносини, які випливають з договору позики.

Враховуючи викладене, в задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 6 377,16 грн. відсотків за користування товарним кредитом належить відмовити.

Оскільки сума основного боргу сплачена до звернення позивача з позовом до суду, суд відмовляє в задоволенні даної частини позовних вимог.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі часткового задоволення позову сплачені позивачем судові витрати (державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю «ПровБуд-Центр»(02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-А, код 33541755) на користь Дочірнього підприємства «Капарол Україна»(08170, Київська обл., с. Віта Поштова, вул. Карла Маркса, 200-А, код 32593100) 5254 (пять тисяч двісті пятдесят чотири) грн. 83 коп. неустойки, 6 536 (шість тисяч пятсот тридцять шість) грн. 41 коп. інфляційних втрат, 3214 (три тисячі двісті чотирнадцять) грн. 21 коп. штрафу, 2 466 (дві тисячі чотириста шістдесят шість) грн. 64 коп. 3 % річних, 175 (сто сімдесят пять) грн. 31 коп. державного мита, 130 (сто тридцять) грн. 10 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя С.М. Мельник

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 04.11.2011