Постанова № 19203242, 05.07.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2011 р. Справа № 2а-44499/09/1670

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В. , Пянової Я.В.

за участю секретаря судового засіданняТрофімової Н.С.

представник позивача: Кузнєцов С.І.

представник відповідача: Біленко Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Алко Трейдінг" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.02.2011р. по справі№2а-44499/09/1670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алко Трейдінг" <Список ><Текст >

до Лубенської обєднаної державної податкової інспекції Полтавської області <Текст >треті особи Відкритого акціонерного товариства "Сонячна долина" <за участю ><Текст >

про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Алко Трейдінг" звернулося до суду з вимогами про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 17.11.2008 року № 0003062301/0, від 03.02.2009 року № 0003062301/1, від 14.04.2009 року № 0003062301/2, від 17.11.2008 року № 0003072301/0, від 03.02.2009 року № 0003072301/1, від 07.04.2009 року № 0003072301/2. В обґрунтування заявлених вимог стверджував про необгрунтованість висновків акту перевірки від 04.11.2008 року № 2681/23/31364185, оскільки в своїх діях не вбачає порушень податкового законодавства.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.02.2011 року у задоволенні позову було відмовлено.

Позивач, не погодившись з таким судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про задоволення позову. На підтвердження своїх доводів посилається на фактичні обставини справи щодо реальності здійснених господарських операцій та дотримання законодавчо встановленого порядку формування податкового кредиту та валових витрат.

Відповідач заперечує проти вимог та доводів поданої апеляційної скарги, яку просить залишити без задоволення, а постанову суду без змін. Стверджує про правомірність здійснених донарахувань податкових зобов`язань, оскільки господарські операції з ВАТ "Сонячна Долина" фактично не здійснювались.

Третя особа, ВАТ "Сонячна Долина", незважаючи на завчасне та неодноразове повідомлення про час та місце розгляду справи, своїх представників у судове засідання не направила, що не є перепоною до розгляду справи по суті заявлених апеляційних вимог, з огляду на вимоги ч. 4 ст. 196 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін та свідків, дослідивши зібрані у справі докази, вивчивши доводи апеляційної скарги, дійшла до висновку про наявність підстав для скасування судового рішення, з огляду на наступне.

В ході судового розгляду було встановлено, що за наслідками проведеної Лубенською ОДПІ позапланової виїзної перевірки TOB «Алко Трейдінг» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2008 року валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2008 року був складений акт від 04.11.2008 року № 2681/23/31364185.

У висновках акту перевірки стверджувалось про порушення позивачем вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2. підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок формування валових витрат у III кварталі 2007 року у сумі 1 548 791,00 грн. та податкового кредиту у липні та серпні 2007 року у сумі 309 758,00 грн. за нікчемним правочином з ВАТ «Сонячна Долина», згідно договору купівлі-продажу від 01.07.2007р. б/н.

На підставі висновків акту перевірки 17.11.2008 року Лубенською ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення № 0003062301/0 про донарахування TOB «Алко Трейдінг» податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 580 797,00 грн. (основний платіж - 387198,00 грн; штрафна санкція -193 599,00 грн) та податкове повідомлення-рішення № 0003072301/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 464 637,00 грн. (основний платіж - 309 758,00 грн., штрафна санкція - 154 879,00 грн).

Подані позивачем скарги до податкових органів були залишені без задоволення, що зумовило прийняття податковим органом податкових повідомлень-рішень від 03.02.2009 року № 0003062301/1, від 14.04.2009 року № 0003062301/2 та від 03.02.2009 року № 0003072301/1, від 07.04.2009 року № 0003072301/2 на таку ж суму податкових зобов`язань.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, виходив з того, що договір від 01.07.2007 б/н підписаний від імені ВАТ «Сонячна Долина» не уповноваженою особою, скріплений не його печаткою, а відтак правочин згідно договору вчинений особою, яка не має необхідний обсяг цивільної дієздатності. Також, за висновками суду транспортування виноматеріалів від ВАТ «Сонячна долина» на адресу TOB «Алко Трейдінг» фактично не здійснювалось, тому формування податкового кредиту та валових витрат за такими господарськими операціями є неправомірним.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, зважаючи на фактичні обставини справи та вимоги діючого на час спірних правовідносин сторін податкового законодавства.

Згідно вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Аналогічні вимоги щодо фактичної наявності товару, як обов"язкової умови формування податкового кредиту, містяться у інших нормах Закону України "Про податок на додану вартість", зокрема п. 1.4 ст. 1, п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених /нарахованих / протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції / робіт, послуг / та охороною праці з урахуванням обмежень, встановлених підпунктами 5.3 -5.8 цієї статті.

Таким чином, фактична наявність товару є також обов"язковою умовою формування платником податків валових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач формував валові витрати у сумі 1 548 791,00 грн у III кварталі 2007 року та податковий кредит у сумі 309 758,00 грн у липні та серпні 2007 року на підставі первинних документів, оформлених на виконання договору купівлі-продажу від 01.07.2007 року б/н, укладеного між ВАТ «Сонячна Долина» та TOB «Алко Трейдінг».

Фактична наявність товару підтверджується належним чином оформленими товарно-транспортними, видатковими, податковими накладними, самим фактом оприбуткування продукції та її подальшого використання у власній господарській діяльності позивача для виготовлення товару власного виробництва. При цьому зауважується, що відповідачем не заперечується отримання позивачем продукції за документами від імені ВАТ "Сонячна долина" та її подальше використання у власній господарській діяльності.

Разом з тим, відповідач зауважує, що договір від 01.07.2007 року підписаний від імені ВАТ «Сонячна Долина» в особі директора ОСОБА_3, хоча п. 9.3 Статуту ВАТ «Сонячна долина» укладання договорів покладено на голову правління. Суд першої інстанції, підтримуючи позицію податкового органу, зазначав, що з 18.01.2007 року на посаду голови правління призначений Кожевніков В.А., з посиланням на довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців (станом на 16.03.2010 року) та лист від 07.06.2010 року ВАТ «Сонячна долина» щодо відсутності у ОСОБА_3 повноважень на підписання будь-яких договорів, оскільки він не працює у ВАТ «Сонячна Долина» з січня 2007року.

Проте, колегія суддів вважає, що при вирішенні справи судом першої інстанції не було взято до уваги наступні вимоги діючого на час спірних правовідносин законодавства України.

Відповідно ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» у разі, якщо зміна відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, не пов'язана із змінами, що вносяться до установчих документів юридичної особи, або не підлягає державній реєстрації, особа, уповноважена діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), подає (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі. Зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, пов'язані із зміною керівника або осіб, що обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, крім документів, передбачених частиною першою цієї статті, особа, уповноважена діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), додатково подає примірник оригіналу або нотаріально засвідчену копію рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміну зазначених осіб та/або завірену в установленому порядку копію розпорядчого документа про їх призначення.

Статтею 57 Господарського кодексу України передбачено, що статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості, зокрема, про органи управління і контролю, їх компетенцію.

Згідно зі ст. 41 Закону України "Про господарські товариства" питання утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства належить до виключної компетенції вищого органу управління товариства, яким є загальні збори товариства, рішення якого оформлюються протоколом за підписом голови та секретаря.

Згідно з матеріалів справи голова правління Кожевніков В.О. був призначений протоколом загальних зборів акціонерів № 1/2007 від 17.01.2007 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» відомості про юридичну особу включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Тобто, після того як 17.01.2007 р. загальними зборами акціонерів ВАТ «Сонячна Долина» був призначений новий голова правління, особа, уповноважена діяти від імені ВАТ «Сонячна Долина», повинна була подати державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи ВАТ «Сонячна Долина» заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі та примірник оригіналу або нотаріально засвідчену копію протоколу № 1/2007 про зміну голови правління та/або завірену в установленому порядку копію розпорядчого документа про призначення голови правління.

В свою чергу державний реєстратор зобов'язаний внести не пізніше наступного робочого дня з дати надходження змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі запис про внесення змін і в той самий день подати відповідним органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, інформацію з реєстраційної картки про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, із зазначенням номера та дати внесення відповідного запису (ч. 9 ст. 19 Закону).

Разом з тим, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру, що стосуються можливих змін керівника ВАТ «Сонячна Долина», є зроблений державним реєстратором запис лише від 06.08.2007 р. Будь яка інформація про реєстраційні дії щодо зміни керівництва ВАТ «Сонячна Долина» у січні 2007 р. відсутня.

Частиною 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

З огляду на вищезазначене, існують обґрунтовані підстави вважати, що на час підписання спірного договору 01.07.2007 року у позивача була об"єктивна впевненість про відсутність повноважень виключно у Кожевнікова В.О. на представлення інтересів ВАТ «Сонячна Долина» у відносинах з третіми особами, зокрема, укладати договори (контракти) та підписувати інші документи від імені товариства. Адже, договір від 01.07.2007 року був підписаний від імені ВАТ «Сонячна Долина» ОСОБА_3, як єдиною уповноваженою особою на той час, зазначеною у Єдиному державному реєстрі.

Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

В той же час відповідачем, на виконання свого обов"язку доказування, передбаченого ч. 2. ст. 71 КАС України, не надано жодного достовірного доказу про те, що позивачу на час укладання та виконання договору було відомо про зміну керівництва ВАТ "Сонячна долина".

На підтвердження своїх висновків відповідач, з чим погодився суд першої інстанції, посилається на висновок № 5263/10-11 судово-технічної експертизи документів за матеріалами адміністративної справи № 2а-44499/09/1670, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз. Зокрема, у висновку зазначено, що відтиск печатки TOB «Сонячна Долина», який міститься у наданому для проведення експертизи листі ВАТ «Сонячна Долина» від 29.09.2010 року № 691, нанесений не тією печаткою, відтиски якої містяться у документах судової справи № 2а-44499/09/1670 а.с. №№ 1-60, 62, 64, 66, 68,70. 72, 74. 76, 78, 80, 82. 84. 86, 88. 90, 92, а іншою печаткою.

Суд першої інстанції, зважаючи на зазначене та лист ВАТ «Сонячна долина» від 07.06.2010 року про відсутність фактів втрати печатки та її використання сторонніми особами, дійшов до висновку, що печатка від імені ВАТ «Сонячна долина», яка міститься на договорі від 01.07.2007 року б/н, не є справжньою печаткою цього товариства.

Колегія суддів вважає такий висновок суду необгрунтованим, оскільки достатніх та належних доказів на підтвердження такого висновку матеріали справи не містять.

Зокрема, під час дослідження відтисків печатки від імені ВАТ «Сонячна Долина», які містяться в матеріалах судової справи експертом було зазначено, що між зовнішнім та внутрішнім обідками печаток читається текст:

- «АВТОНОМНА РЕСПУБЛІКА КРИМ місто СУДАК * УКРАЇНА». Всередині відтиску - текст: «Відкрите акціонерне товариство "Сонячна Долина" № 00412961» - в об'єктах №№ 1-60, 62, 64, 66, 68,70, 72, 74, 76, 78, 80, 82, 84, 86, 88, 90, 92;

- «АВТОНОМНА РЕСПУБЛІКА КРИМ місто СУДАК * УКРАЇНА». Всередині відтиску - текст: «Відкрите акціонерне товариство "Сонячна Долина" № 00412961 № 2» в об'єкті № 93 (лист від 29.09.2010 року № 691).

Отже, єдиною відмінністю зазначених відтисків печаток є наявність цифри «2».

Згідно п. 3.2.6 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затверджений наказом МВС України від 11.01.1999 року N 17, зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 28 квітня 1999 року за N 264/3557, підприємства, установи, організації, господарські об'єднання, суб'єкти підприємницької діяльності, об'єднання громадян, суб'єкти господарювання однієї з інших організаційних форм підприємництва можуть мати тільки по одному примірнику основної каучукової або металевої печатки.

Якщо в діяльності зазначених організацій недостатньо використання однієї печатки, то є припустимим виготовлення додаткових печаток з цифрами "1", "2".

Отже, наявність відтисків печатки на документах ВАТ "Сонячна Долина" з цифрою «2» не свідчить про її несправжність, як помилково зазначив суд першої інстанції.

Крім того, суд першої інстанції не взяв до уваги обставини, зазначені в резолютивній частині висновку № 5263/10-11 від 26.11.2010 р. щодо відтисків печатки з цифрою "2", які нанесені за допомогою рельєфного кліше печатки, виготовленого з використанням набору знаків стандартного кліше. При цьому, відтиски печатки від імені ВАТ «Сонячна Долина», які містяться на наданих на експертизу документах, нанесені однією і тією ж печаткою.

Тобто, будь-які ознаки підробки чи монтажу відтисків печатки ВАТ «Сонячна Долина» на документах, що були надані на експертизу, під час експертного дослідження не були встановлені.

Також, колегією суддів береться до уваги неможливість проведення експертних досліджень стосовно відповідності часу нанесення відтисків печатки від імені ВАТ «Сонячна Долина» датам, вказаним на наданих на експертизу документах, з причини невиконання ВАТ «Сонячна Долина» клопотання експерта щодо надання у його розпорядження необхідної кількості порівняльного матеріалу, незважаючи на неодноразові звернення Полтавського окружного адміністративного суду до ВАТ «Сонячна Долина» з запитами щодо надання вільних зразків відтисків печатки, які містяться у документах за період квітня 2007 р. - квітня 2008 р. та попередження про наслідки невиконання вимог суду.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що у цій адміністративній справі відсутня необхідність у призначенні додаткової судово-технічної експертизи документів щодо вирішення такого питання, оскільки предметом спору у справі є правильність формування позивачем податкового кредиту та валових витрат на підставі отриманих документів про реально отриманий товар, а не наявність умислу на ухилення від сплати податків, підробку документів, що може бути предметом розгляду виключно в ході кримінального судочинства. В той же час, доказів притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності за скоєння вищезазначених злочинів суду надано не було.

Як вбачається з умов укладеного позивачем договору від 01.07.2007 року б/н, предметом купівлі-продажу є виноматеріал за ціною, визначеною у товарно-транспорних накладних, доставка якого здійснюється транспортом позивача.

На підтвердження виконання зазначених умов договору позивачем надано видаткові, податкові та товарно-транспортні накладні на переміщення алкогольних напоїв від ВАТ «Сонячна долина» на адресу TOB «Алко Трейдінг», в тому числі орендованим автотранспортом у ФОП ОСОБА_7

Відповідач стверджував про відсутність фактичних взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_7 та підтверджуючих документів про відрядження водія TOB «Алко Трейдінг» ОСОБА_8 по деяким товарно-транспортним накладним. Підтримуючи таку позицію відповідача, суд першої інстанції дійшов висновку, що транспортування виноматеріалів від ВАТ «Сонячна долина» на адресу TOB «Алко Трейдінг» фактично не здійснювалось.

Разом з тим, наявні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні на переміщення алкогольних напоїв (форми №1-ТН/алкогольні напої/) містять всі необхідні реквізити на підтвердження фактичного переміщення товару до позивача конкретним транспортним засобом у певній кількості та на чітко визначену суму. Фактичне отримання такого товару позивачем та його подальше використання у власній господарській діяльності не заперечується відповідачем.

Зазначені обставини отримання позивачем товару не можуть бути спростовані наявністю чи відсутністю у бухгалтерському обліку всіх витрат по транспортуванню виноматеріалу за наявними товарно-транспортними накладними.

Щодо інших істотних умов договору.

Згідно ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1, 2, 6 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 1, 2 ст. 631 Цивільного кодексу України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Згідно з ч. 1 ст. 267 Господарського кодексу України договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік. Строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Нормами ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 198 Господарського кодексу України платежі за грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, здійснюються у безготівковій формі або готівкою через установи банків, якщо інше не встановлено законом.

Тобто, сторони договору від 01.07.2007 року б/н могли здійснювати розрахунок за товар як у безготівковій формі так і готівкою.

Суд першої інстанції в своєму рішенні зазначає, що розрахунок за отриманий товар проводився позивачем не безготівковим шляхом, як це передбачено договором, а готівкою. При цьому у видаткових касових ордерах відсутня інформація про особу, яка отримувала видані готівкові кошти, дату отримання, назва, номер, дата та місце видачі документа, який засвідчує особу одержувача. Також, на квитанціях до прибуткових касових ордерів відсутній підпис касира та відсутні документи, що уповноважують певну особу ВАТ «Сонячна долина»отримувати грошові кошти.

Разом з тим, зазначені обставини розрахунків позивача з третьою особою вже були предметом судового розгляду в рамках іншої адміністративної справи № 2-а-14251/09, за результатами якого була прийнята постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 16.07.2009 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2010 року.

Зокрема, в зазначених судових рішеннях, що набрали законної сили, було встановлено, що з наявних у справі видаткових касових ордерів, виданих позивачем для ВАТ «Сонячна Долина», вбачається, що вони складені відповідно до вимог Постанови Національного банку України від 09.02.2005 року № 32 «Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку»на 10 000 грн. кожний, але в них відсутня інформація про особу, яка отримувала готівкові кошти, паспорт чи документ, що його замінює, дату та підпис про отримання коштів. Проте, до кожного видаткового касового ордеру додана квитанція прибуткового касового ордеру на 10 000 грн., яка є документом, що підтверджує прийняття готівкових коштів TOB «Алко Трейдінг» в касу підприємств ВАТ «Сонячна Долина», а отже і свідчить про сплату TOB «Алко Трейдінг» вказаних коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до п. 2 ст. 255 КАС України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Не врахування судом першої інстанції обставин, встановлених постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.07.2009 року по справі № 2-а-14251/09, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2010 року, призвело до неправильних висновків про відсутність реального характеру розрахунків позивача за придбаний товар.

Також, судом першої інстанції не були враховані надані позивачем належним чином засвідчені копії векселів власної емісії, на яких наявні реквізити суб'єктів господарської діяльності, які безпосередньо, були задіяні в ланцюгах руху векселів (TOB «Дисконтно-депозитний дім»код ЄДРПОУ 31958350; TOB «БМ Усбудмонтаж»код ЄДРПОУ 34602368; TOB «Сопракбудторг»код ЄДРПОУ 34805415; ВАТ «Сонячна Долина»код ЄДРПОУ 00412961; ПП «Омега-Плюс»код ЄДРПОУ 32502411). На вказаних векселях зі зворотної сторони проставлено відтиск печатки з реквізитами ВАТ «Сонячна Долина»та підпис голови правління ВАТ «Сонячна Долина»ОСОБА_3, а також відтиски печаток юридичних осіб та підписи їх посадових осіб по всьому ланцюгу руху векселів.

За умовами договору від 01.07.2007 року продавець пропонує Покупцю всі необхідні матеріали: копію ліцензії на виробництво алкогольної продукції; рахунок; товарно-транспортну накладну; податкову накладну; сертифікат якості, виданий виробником; висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи на виноматеріал.

Зазначені умови договору відповідають вимогам ч. 2 ст. 662 Цивільного кодексу України, згідно яких продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Тобто, чинним законодавством України та договором обов"язок надання документів, які стосуються предмету договору, було покладено на продавця, яким позивач не являється.

В той же час податковий орган наполягає на тому факті, що у позивача відсутні сертифікати якості на придбані виноматеріали, які мали надаватись йому ВАТ "Сонячна долина". Проте, відсутність таких сертифікатів не можу бути розцінено як наявність вини позивача у недотриманні вимог ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, ст. 180 Господарського кодексу України. Також, зазначені обставини не свідчать про недосягнення згоди з усіх істотних умов договору.

При цьому колегія суддів враховує свідчення, надані в ході судового розгляду у суді апеляційної інстанції ОСОБА_9 (начальник лабораторії TOB «Алко Трейдінг») та ОСОБА_10 (начальник цеху TOB «Алко Трейдінг»), щодо фактичних обставин прийняття виноматеріалу за документами від ВАТ "Сонячна долина" після відповідних досліджень його якості.

В ході судового розгляду було встановлено, що ВАТ «Сонячна Долина» має ліцензію на виготовлення алкогольних напоїв № 276 серії АБ X«155888, яка видана 05.05.2006 року з терміном дії з 05.05.2006 року по 05.05.2011 року та дозвіл РУ ДСАТ ДПА України на виробництво виноматеріалів та вин.

Згідно додатку до ліцензії ВАТ «Сонячна Долина» мало право виготовляти вина інших марок, ніж ті, які зазначені в обліку TOB «Алко Трейдінг» як придбані у ВАТ «Сонячна Долина». Такі обставини були розцінені судом першої інстанції як підтвердження того, що придбані позивачем виноматеріали («Портвейн Таврида» (червоне, біле), «Кагор Український») не вироблялись ВАТ «Сонячна Долина».

Також, приймаючи рішення по справі суд першої інстанції посилався на письмові пояснення головного бухгалтера ВАТ «Сонячна долина» ОСОБА_11, листи ВАТ «Сонячна долина» від 08.10.2008 року № 819 та від 03.06.2010 року № 5, що ВАТ «Сонячна долина» будь-яких взаємовідносин з TOB «Алко Трейдінг» у 2007році не мало, що підтверджується копіями реєстрів отриманих та виданих податкових накладних ВАТ «Сонячна долина» за липень, серпень 2007 року та актом ДПІ у м. Судак від 05.08.2008 року № 332/23-0/00412961.

Колегія суддів, заперечуючи проти висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення позову, вважає за необхідне наголосити на тому, що відсутність відображення у бухгалтерському обліку контрагента позивача, зазначеного в супровідних документах на товар, господарських операцій, не свідчить про неможливість формування позивачем податкового кредиту та валових витрат відповідно до обсягу реально отриманого по таким операціям товару та на підставі належно оформлених документів податкового, бухгалтерського обліку.

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковим кредитом визначено суму, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту (в тій самій редакції) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Враховуючи вичерпний перелік випадків не включення сум сплаченого податку до податкового кредиту, є помилковим висновок відповідача про те, що позивач не підтвердив своє право на податковий кредит з огляду на наявність відповідних податкових накладних, фактичної оплати позивачем грошовими коштами вартості товару з врахуванням податку на додану вартість.

За змістом пункту 5.1. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зазначений пункт закону повинен тлумачитись у системному звязку з пунктом 1.32. цього Закону, який визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Пункт 5.2. Закону № 334/94-ВР містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат, а пункт 5.3. перелік витрат, які до складу валових не належать незалежно від того, чи повязані вони із господарською діяльністю платника податків.

Таким чином, зі змісту викладених положень законодавства випливає, що до складу валових витрат відносяться ті витрати, які здійснені платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, та не зазначені в переліку пункту 5.3. статті 5 Закону №334/94-ВР

Згідно підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були використані та складені при формуванні валових витрат всі необхідні первинні бухгалтерські документи на підтвердження реальності здійснених господарських операцій щодо отриманих виноматеріалів та їх безпосереднє використання у власній господарській діяльності.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту та валових витрат покупцем.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частиною 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року N 9 передбачено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Таким доказом вини може бути вирок суду, якого в даному випадку немає. Навпаки, матеріали справи містять постанову про відмову у порушенні кримінальної справи від 24.02.2009 року по матеріалам документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ "Алко Трейдінг" у зв"язку з відсутністю складу злочину (а встановлення такої вини в ході розгляду адміністративної справи є неможливим).

Висновки суду першої інстанції про відсутність у складених в межах такого правочину первинних документах юридичної сили та доказовості, як законної підстави для збільшення платником податку податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток, є необгрунтованими, оскільки базуються на припущеннях податкового органу про безтоварний характер здійснених господарських операцій, всупереч фактичним обставинам справи про реальне отримання позивачем виноматеріалу за належно оформленими документами податкового та бухгалтерського обліку.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права у спірних правовідносинах шляхом визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 17.11.2008 року № 0003062301/0. від 03.02.2009 року № 0003062301/1 від 14.04.2009 року № 0003062301/2 та від 17.11.2008 року № 0003072301/0, від 03.02.2009 року № 0003072301/1, від 07.04.2009 року № 0003072301/2.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що системний аналіз статей 105, 162, 171 КАС України дає підстави вважати, що така вимога як визнання нечинним може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів. Відмінність між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно-правових є істотною і полягає, зокрема у моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.

В даному випадку предметом спору не є нормативно-правові акти, які могли бути визнані судом нечинними, оскільки позовні вимоги стосуються оскарження податкових повідомлень - рішень, які є індивідуальними правовими актами.

Разом з тим, зазначені обставини не є достатньою підставою для відмови у задоволенні позову, зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 11 КАС України щодо можливості суду вийти за межі позовних вимог у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторони, про захист яких вона просить.

Оскільки позивач просить про захист порушеного його права внаслідок прийняття позивачем неправомірних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів вважає наявними у справі достатні підстави для виходу за межі позовних вимог шляхом скасування таких спірних індивідуальних правових актів відповідача, що зумовлює втрату ними чинності з моменту їх прийняття.

Підсумовуючи вищевикладене колегія суддів дійшла до висновку, що невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи призвела до неправильного вирішення справи, тому є обгрунтованими вимоги поданої позивачем апеляційної скарги про скасування судового рішення та прийняття нового - про задоволення позову шляхом скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 17.11.2008 року № 0003062301/0 від 03.02.2009 року № 0003062301/1 від 14.04.2009 року № 0003062301/2 та від 17.11.2008 року № 0003072301/0, від 03.02.2009 року № 0003072301/1, від 07.04.2009 року № 0003072301/2.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, <197 >п. 3 ст. 198, п. 3 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алко Трейдінг" задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.02.2011р. по справі№2а-44499/09/1670 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Лубенської об`єднаної державної податкової інспекції Полтавської області від 17.11.2008 року № 0003062301/0 від 03.02.2009 року № 0003062301/1 від 14.04.2009 року № 0003062301/2 та від 17.11.2008 року № 0003072301/0, від 03.02.2009 року № 0003072301/1, від 07.04.2009 року № 0003072301/2.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

<Звіт про виконання >

Головуючий суддя<підпис >Гуцал М.І.

Судді<підпис >

<підпис >Зеленський В.В. Пянова Я.В. <Список ><Текст > Повний текст постанови виготовлений 11.07.2011 <р. >