Постанова № 19174123, 07.11.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"07" листопада 2011 р. Справа № 5005/1774/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:

суддів:Кота О.В.,

КролевецьО.А.,

Шевчук С.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю

"Торговий будинок "Нафта-Полюс"

на рішення

та постановугосподарського суду Дніпропетровської області

від 22.04.2011 р.

Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.08.2011р.

у справі№ 5005/1774/2011

за позовом

до

проТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Нафта-Полюс"

1. Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю

"Торговий будинок "Нафта-Плюс"

спонукання укласти договір ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2011р. (суддя Кеся Н.Б.), яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.08.2011р. (судді: Науменко І.М., Голяшкін О.В., Чимбар Л.О.), відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Нафта-Полюс" (надалі –ТОВ "ТБ "Нафта-Полюс") до Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" (надалі –ПАТ"Марфін Банк"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Нафта-Плюс" (надалі –ТОВ "ТБ "Нафта-Плюс") про зобов'язання відповідачів укласти з ТОВ "ТБ "Нафта-Полюс" договір про внесення змін №2 до кредитного договору від 22.07.2008р. №00144/D.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, ТОВ "ТБ "Нафта-Полюс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про їх скасування, просить прийняти нове рішення про задоволення позову.

Скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей59, 188, 193 Господарського кодексу України, статей526, 651 Цивільного кодексу України.

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак, не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 22.07.2008р. між ТОВ "ТБ "Нафта-Полюс" (позичальник) та Відкритим акціонерним товариством "Морський транспортний банк" (назва якого змінена на ПАТ"Марфін Банк") було укладено кредитний договір № 00144/D, згідно з пунктом1.1 якого банк (відповідач-1) зобов'язується надати позичальнику (позивачу) кредит на поповнення обігових коштів у вигляді поновлюваної кредитної лінії з лімітом заборгованості 500000,00грн. з 22.07.2008р. і терміном погашення по 21.07.2009р. включно, зі сплатою 22% річних за фактичний період користування кредитними коштами від фактичної суми заборгованості за кредитом, а позичальник зобов'язується на умовах, у розмірі та в строки, встановлені в цьому договорі, повернути банку кредит, сплатити відсотки за користування кредитними коштами, а також сплатити комісії, пені та штрафи, та інші платежі, які передбачені умовами цього договору.

На строк дії цього договору позичальник зобов'язується попередньо, за десять банківських днів, письмово повідомляти банк про заплановану позичальником реорганізацію шляхом злиття, приєднання або перетворення. У випадку проведення реорганізації позичальник (всі його правонаступники) зобов'язується в п'ятиденний термін з моменту оформлення документів на реорганізацію підписати з банком додаткову угоду до цього договору (пункт8.2. договору).

Пунктом8.3 договору передбачено, що на строк дії цього договору позичальник зобов'язується не проводити реорганізацію юридичної особи на підставі рішення засновників/акціонерів шляхом поділу/виділення, без отримання попередньої письмової згоди банку. У випадку отримання письмової згоди банку на проведення реорганізації шляхом поділу/виділення позичальник (всі його правонаступники) зобов'язується в п'ятиденний термін, з моменту оформлення документів на реорганізацію або ліквідацію, підписати з банком додаткову угоду до цього договору з обов'язковим визначенням, відповідно до вимог банка, частки зобов'язань кожного із правонаступників.

ТОВ "ТБ "Нафта-Полюс", звертаючись до господарського суду із позовом, просило зобов'язати відповідачів підписати договір про внесення змін №2 до кредитного договору від 22.07.2008р. № 00144/D, оскільки ТОВ "ТБ "Нафта-Полюс" було проведено реорганізацію шляхом виділу окремої юридичної особи –ТОВ"ТБ "Нафта-Плюс", яка є правонаступником по виконанню зобов'язань перед відповідачем-2, зокрема, за кредитним договором від 22.07.2008 р. №00144/D (протоколи загальних зборів учасників ТОВ "ТБ "Нафта-Полюс" від 10.12.2009р. та від 11.03.2010р.; розподільчий баланс ТОВ "ТБ "Нафта-Полюс" тощо).

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що належне повідомлення банку про реорганізацію підприємства-боржника та надіслання на його адресу проекту договору про внесення змін №2 до кредитного договору від 22.07.2008р. №00144/D, на думку позивача, підтверджено наявними в матеріалах справи листом-повідомленням від 30.12.2009р. №130 та листом від 01.04.2010р. №37. Однак, отримання зазначених листів уповноважений представник банку заперечує, при цьому належним чином підписаний банком та позивачем договір про внесення змін №2 до кредитного договору від 22.07.2008р. №00144/D чи/або протокол розбіжностей до нього в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до приписів статей 202, 203 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно зі статтею627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею181 ГКУкраїни визначено загальний порядок укладання господарських договорів.

Частиною3 статті179 ГКУкраїни встановлено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції відповідно до статті1117 ГПКУкраїни, на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний господарський суд, дійшов правомірного висновку про відмову в задоволені позову.

У порядку статей43, 47, 43, 99, 101 ГПКУкраїни господарські суди всебічно і повно розглянули в судовому процесі всі обставини справи, дослідили подані сторонами докази, усім доводам надали обґрунтовану та належну правову оцінку, проаналізували відносини сторін та правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального і процесуального права.

Доводи за касаційною скаргою не спростовують правильних висновків господарських судів, зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статтями1115, 1117 ГПК України, а тому підстави для зміни або скасування прийнятих у цій справі судових актів відсутні.

Згідно з пунктом1 статті1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст.1115,1117,1119,11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Нафта-Полюс" у справі№5005/1774/2011 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2011р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.08.2011р. у справі №5005/1774/2011 залишити без змін.

Головуючий суддя:                                         О.Кот

судді:                                         О. Кролевець

                                                                                 С. Шевчук