Постанова № 19112291, 27.10.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2011 р. Справа № 5023/5761/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Гончар Т. В. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю

відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 4114Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 18.08.11 р. у справі № 5023/5761/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Анна", м. Харків

до Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк", м. Київ

про визнання недійсною угоди

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2011 р. ТОВ "Анна" м. Харків (далі позивач) звернувся до господарського суду з позовною заявою до Публічного АТ "Альфа-Банк", згідно якої просить суд визнати недійсною третейську угоду, що міститься у п. 4.4. договору поруки № SME0011169/1 від 03.04.2008 р., укладеному між ТОВ "АННА" та Публічним АТ "Альфа-Банк", посилаючись на те, що представник відповідача ОСОБА_3 при укладанні договору не був уповноважений на укладання третейської угоди.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18 серпня 2011 року у справі № 5023/5761/11 (суддя Мамалуй О.О.) позовні вимоги задоволено.

Визнано недійсною третейську угоду, що міститься у п. 4.4. договору поруки № SME0011169/1 від 03.04.2008 р., укладеному між ТОВ "Анна" та ПАТ "Альфа-Банк".

Стягнуто з ПАТ "Альфа-Банк" на користь ТОВ "Анна" державне мито в розмірі 85,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 18 серпня 2011 року у даній справі скасувати у повному обсязі та залишити позов без розгляду, судові витрати покласти на позивача, посилаючись на те, що рішення господарського суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає визнання п. 4.4. третейського застереження у Договорі поруки не дійсним на тій підставі, що відповідач не надав доказів уповноваження представника ЗАТ «Альфа-Банк»ОСОБА_3 на вчинення дій з укладанням третейської угоди, не обґрунтованим і безпідставним. Тлумачення ж судом норм статей 2 і 5 Закону України «Про третейські суди»таким чином, що третейська угода у виді третейського застереження не може бути укладена до виникнення спору щодо захисту цивільного чи господарського права, виходить за межі його повноважень.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає, в звязку з чим просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема позивач посилається на те, що довіреністю № 92/07 від 20.02.2007р. не було надано права ОСОБА_3 підписувати третейську угоду (навіть і у формі третейського застереження), отже, на його думку, ця особа вийшла за межі наданих їй довіреністю повноважень. Позивач не вчиняв будь-яких дій, які свідчать про схвалення третейської угоди. Отже вважає, що пункт 4.4. Договору поруки № 8МЕ0011169/1 від 03.04.2008р., протирічить вимогам діючого законодавства та підлягає визнанню недійсним.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноваженого представника позивача та відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час апеляційного провадження, 03.04.2008 р. між ТОВ "АННА" та ПАТ "Альфа-Банк" був укладений договір поруки № SME0011169/1, згідно умов якого позивач взяв на себе зобовязання перед відповідачем відповідати за зобовязаннями ОСОБА_4, які виникають з умов договору про надання траншу № SME0011169.

Пунктом 4.4. договору поруки передбачено, що судовий захист прав та інтересів, які мають сторони у зв"язку з цим договором, в т.ч. розгляд та вирішення спорів, які виникають при виконанні або припиненні договору, включаючи спори про відшкодування завданих порушенням договору збитків та недійсність договору, підлягають остаточному вирішенню у Постійно діючому третейському суді при Всеукраїнській громадській організації "Всеукраїнський фінансовий союз" у відповідності до його регламенту. Справа розглядається одним третейським суддею, який призначається Головою постійного діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Всеукраїнський фінансовий союз". Підписанням даного договору сторони надають згоду на такий порядок призначення третейського суду для кожного спору, що може виникнути між ними у зв"язку з даним договором.

Матеріали справи також свідчать про те, що договір, в зміст якого було включено і третейське застереження зі сторони ПАТ "Альфа-Банк" було підписано представником ОСОБА_3

В обґрунтування позовних вимоги позивач посилався на те, що при укладанні третейської угоди від імені ПАТ «Альфа-Банк»представник ОСОБА_3 не мав повноважень на вчинення дій з укладання третейської угоди, оскільки вказаного права не було зазначено у довіреності, на підставі якої діяв представник. Між тим, до позову не була додана довіреність ПАТ "Альфа-Банк" щодо повноважень ОСОБА_3

Разом з позовом товариством було надано клопотання про витребування у відповідача належним чином засвідченої копії довіреності, на підставі якої представником відповідача було підписано договір поруки №SME0011169/1, посилаючись на те, що у позивача відсутня така довіреність.

Суд першої інстанції своїми ухвалами від 28.07.2011р., від 04.08.2011р. та від 11.08.2011р. витребував у відповідача цей доказ, але вимоги ухвал відповідачем не були виконані, в судове засідання відповідач не зявився.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того що відповідач не довів, що при укладанні третейської угоди з позивачем від імені ПАТ "Альфа-Банк", його представник мав повноваження на вчинення дій з укладання третейської угоди, тобто, діяв уповноважено, а також з того, що діюче законодавство не передбачає (і не передбачало на момент ухвалення спірного договору) права осіб укладати третейську угоду про передачу на вирішення третейському суду невизначеної або необмеженої кількості спорів, які можуть виникнути між сторонами договору у майбутньому, однак оскаржувана третейська угода укладена одночасно із укладенням договору поруки, колиспору між сторонами не існувало. Враховуючи викладене суд, дійшов висновку, що оскаржувана третейська угода (у вигляді третейського застереження у договорі) є недійсною, а позов підлягає задоволенню.

З таким висновком суду першої інстанції не погоджується колегія суддів апеляційної інстанції з урахуванням наступного.

Як свідчать матеріали справи, ухвали від 28.07.2011р., від 04.08.2011р. та від 11.08.2011р., якими суд першої інстанції відкладав розгляд справи і витребував у відповідача належним чином засвідчену копію довіреності, виносились судом з проміжком часу між призначеними судовими засіданнями шість днів, тобто без розрахунку того, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи та отримали їх завчасно. Докази отримання відповідачем ухвал суду завчасно в матеріалах справи відсутні

Відповідно до приписів ч.3 ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Порушення судом приписів вказаної норми, не створення господарським судом сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, таких умов, а саме недостатності часу для підготовки до участі в судовому засіданні позбавило відповідача можливості забезпечити участь його представника в розгляді справи по суті та направити витребувані документи завчасно.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач надав суду апеляційної інстанції копію довіреності № 92/07 від 20.02.2007р., на підставі якої представником відповідача було підписано договір поруки №SME0011169/1. Згідно з приписами розділу 3, вказаної довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованої в реєстрі за № 293-797 і чинної до двадцятого лютого дві тисячі десятого року, представник кредитора - відповідача ОСОБА_3, була наділена правами укладати та підписувати від імені Банку самостійно: договори забезпечення, у тому числі застави іпотеки, у відповідності до яких Банк виступає заставодержателем та /або іпотеко держателем, договори поруки, гарантії що забезпечують виконання зобов'язання третіх осіб за кредитними договорами, в яких банк виступає кредитором, інші документи, пов'язані з реалізацією прав, наданих цією довіреністю незалежно від суми забезпеченого зобов'язання, виду майна, договори про внесення змін та доповнень до договорів забезпечення, викладених вище, з юридичними та фізичними особами, в т. ч. фізичними особами-підприємцями.

Отже, згідно вказаної довіреності, ОСОБА_3 була наділена правами, серед інших, укладати та підписувати від імені Банку інші документи, пов'язані з реалізацією прав, наданих цією довіреністю.

Відповідно до ст. 12 Закону України “Про третейські суди”, третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно приписів ст. 6 ЦКУ сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Отже, укладаючи договір поруки № 8МЕ0011169/1, позивач і відповідач діяли з дотриманням вказаних вимог.

Юридична особа, згідно зі ст. 92 ЦК України, набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень

Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, відповідно до положень частини 1 ст. 241 ЦК України створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Правомірність дій представника відповідача під час укладення договору поруки № 8МЕ0011169/1, на його твердження, підтверджується виконанням зобов'язань кредитора ПАТ «Альфа-Банк»і позичальника ОСОБА_4 за кредитним договором № 8МЕ0011169 від 03.04.2008 р., відповідно по вимог якого кредитор надав, а позичальник отримав кредит і тривалий час виконував належним чином договірні зобов'язання щодо повернення кредиту. Вказане не спростовується позивачем.

Оцінюючи наданий відповідачем доказ, щодо повноважень представника відповідача та з урахуванням приписів вищезазначених норм законодавства, колегія суддів вважає що станом на 03.04.2008 р., представник кредитора - відповідача ОСОБА_3 правомірно уклала Договір поруки № 8МЕ0011169/1, п. 4.4. якого містить третейське застереження.

Статтею 2 Закону “Про третейські суди” визначений термін “третейська угода” як угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом. Наявність цієї угоди надає сторонам, що її уклали, права звернутися до третейського суду за захистом цивільного чи господарського права.

Так, статтею 5 вказаного Закону передбачено, що юридичні або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виник з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам Закону.

Згідно до ч. 1 ст. 12 Закону України “Про третейські суди”, третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Отже колегія суддів приходить до висновку, що статті 2 і 5 Закону України «Про третейські суду»не містить заборони щодо укладання третейської угоди за відсутності між сторонами спору щодо захисту охоронюваних прав та інтересів.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що згідно з ст.ст. 55 та 64 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. І це конституційне право не може бути скасовано або обмежене.

Отже висновок суду першої інстанції, що третейська угода у виді третейського застереження не може бути укладена до виникнення спору щодо захисту цивільного чи господарського права, не ґрунтується на нормі закону

На підставі вище викладеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 18.08.11 у справі № 5023/5761/11 підлягає скасуванню. Апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню частково.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, ч.2 ст. 101, п.2 ч.1 ст. 103, п. 4 ч.1 ст. 104, ст.105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 18.08.11 у справі № 5023/5761/11скасувати і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Анна" (61038, м. Харків, вул. Маршала Батицького, 9, р/р26004031700 в АСУБ “Грант”, МФО 351630, код 24140421) на користь Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк", (01025, м. Київ, вул. Деснянська, 4/6, р/р 32004186201 в головному управлінні НБУ по м. Києву та Київській області, МФО 300346, код 23494714) 42,50 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя Погребняк В.Я.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Слободін М.М.

Повний текст постанови підписано 24.10.2011р.