Постанова № 19018784, 01.11.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2011 р. Справа № 5020/14/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:

суддів:Ткаченко Н.Г.,

Катеринчук Л.Й.,

Куровського С.В.,

розглянувши

касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 20.06.2011

у справі№ 5020/14/2011 господарського суду міста Севастополя

за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"

до1.Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ВВ",

3.Приватного підприємства "Милет",

простягнення суми, В С Т А Н О В И В : Рішенням господарського суду міста Севастополя від 08.04.2011 у справі №5020/14/2011 (суддя Юріна О.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ВВ", Приватного підприємства "Милет" солідарно на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" 237675, 52 грн., з яких: 172013, 36 грн. заборгованості за кредитом, 63478, 08 грн. відсотків за користування кредитом та 2184,08 грн. пені.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.06.2011 у справі №5020/14/2011 (судді: Латинін О.А., Ткаченко М.І., Євдокімов І.В.) рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, не погоджуючись з вказаними рішенням та постановою судів, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 солідарно з ТОВ "Компанія ВВ" та ПП "Милет" коштів та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 572, 651, 611, 1050 Цивільного кодексу України.

Перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 05.06.2008 між Акціонерним комерційним інноваційним банком “Укрсиббанк” (правонаступником якого є позивач) (далі - Банк) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Позичальник) був укладений кредитний договір №11356640000 (далі Договір), за умовами якого банк зобовязався надавати Позичальнику, а Позичальник зобовязався прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит в національній валюті України в сумі 184300,00 грн. в порядку і на умовах, визначених цим договором (т. 1, а.с. 16-22).

Строк кредитування встановлений з 05.06.2008 по 05.06.2018 (підпункти 1.2.1, 1.2.2 пункту 1.2 Договору).

За використання кредитних коштів встановлена процентна ставка у розмірі 20,9% річних (підпункт 1.3.1 пункту 1.3 Договору), а за користування кредитними коштами понад встановлений Договором строк, процентна ставка встановлюється у розмірі 41,8 % річних (підпункт 1.3.2 пункту 1.3 Договору).

Пунктами 7.1, 7.3, 7.6 Договору передбачена відповідальність Позичальника за порушення умов Договору, зокрема, за порушення термінів повернення кредиту та/або відсотків Позичальник сплачує Банку додатково до встановленої відсоткової ставки пеню з розрахунку 146% (відсотка) річних від суми зазначеної заборгованості (суми кредиту та/або процентів по кредиту), розрахованої за кожен день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості; при порушенні Позичальником вимог пп.2.3, 5.3, 5.5, 5.6, 5.9, 5.10, 5.11, 7.4 цього Договору Банк має право самостійно змінити термін повернення кредиту за цим Договором в порядку, встановленому розділом 11 Договору; Позичальник зобовязаний сплатити банку неустойку за порушення своїх зобовязань (в тому числі, й за порушення термінів виконання зобовязань), встановлених пп. 4.3, 4.4, 4.5, 4.7 цього Договору. Розмір зазначеної в цьому пункті Договору неустойки встановлюється рівним 5000,00 грн.

Строк дії Договору встановлений з дати його укладення і до повного погашення суми кредиту, плати за кредит та пені, у разі її нарахування (пункт 9.5 Договору).

Відповідно до пункту 2.1 Договору у забезпечення виконання зобовязань Позичальника за даним Договором Банком прийнято:

1) застава нерухомості, а саме: вбудовано-прибудоване приміщення, загальною площею 368 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Севастополь пр.Ген.Острякова, 167, та є власністю Приватного підприємства "Милет";

2) порука Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ВВ" та Приватного підприємства "Милет".

З метою забезпечення виконання Позичальником зобовязань за кредитним Договором, між банком та Поручителем Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія ВВ" 05.06.2008 був укладений договір поруки №11356640000-П1 (далі Договір поруки 1), згідно з яким Поручитель зобовязується перед Кредитором відповідати за невиконання Позичальником, всіх його зобовязань, що виникли з Договору про надання кредиту №11356640000 від 05.06.2008, у повному обсязі, які існували на час укладення Договору, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому (т. 1, а.с. 23).

Також, з метою забезпечення виконання Позичальником зобовязань за кредитним Договором, між банком та Поручителем Приватним підприємством "Милет" 05.06.2008 був укладений договір поруки №11356640000-П2 (далі Договір поруки 2), згідно з яким Поручитель зобовязується перед Кредитором відповідати за невиконання Позичальником, всіх його зобовязань, що виникли з Договору про надання кредиту №11356640000 від 05.06.2008, у повному обсязі, які існували на час укладення Договору, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому (т. 1, а.с. 24).

На виконання умов кредитного договору 06.06.2008 позивач надав Позичальникові кредитні кошти в сумі 184300,00 грн., що підтверджується випискою за особовим рахунком (т. 1, а.с. 76а).

Позивачем та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 був підписаний графік погашення кредиту за кредитним договором №11356640000 від 05.06.2008, який є його невідємною частиною і визначає терміни погашення кредиту (т. 1, а.с. 20-21).

Відповідно до пункту 1.3.5 Договору, відповідач прийняв на себе зобовязання сплачувати проценти за Договором протягом перших десяти робочих днів кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані проценти за користування кредитом.

Пунктом 11.1 Договору передбачено, що відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема статей 525, 611 Цивільного кодексу України сторони погодили, що у випадку застосування будь-якого з пунктів 2.3, 5.3, 5.5, 5.6, 5.9, 5.10, 5.11, 7.4 цього Договору та/або настання обставин, що передбачені вищевказаними пунктами Банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав згідно з пунктом 1.2.2 цього Договору. При цьому, термін повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредит обовязковим до повернення з дати отримання Позичальником відповідної письмової вимоги Банку. В цьому випадку Позичальник зобовязується достроково повернути отриманий кредит та плату у встановлений Банком заново термін в повному обсязі.

Заявою №12 від 01.06.2009 Банк повідомив Позичальника, що станом на 01.06.2009 за Договором обліковується прострочена заборгованість та заявив, що використовує своє право, передбачене Договором та заявляє про зміну термінів повернення кредиту та процентів за користування кредитними коштами сторону їх зменшення, у разі непогашення заборгованості протягом 31 дня з моменту отримання цієї заяви, термін повернення кредиту та процентів за користування кредитним коштами буде вважатися таким, що настав (т. 1, а.с. 76 б).

Про наявність простроченої заборгованості були повідомлені також і поручителі заявами №136/16/549, №136/16/550 від 30.06.2010. Ці заяви містять вимогу про сплату простроченої заборгованості за Договором. (т. 1, а.с. 26, 27).

Позичальником та Поручителями заборгованість за Договором сплачена не була.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Позичальником порушувалися строки внесення платежів, остання оплата за Договором була проведена ним у березні 2009 року.

Відповідно до частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 5.5 Договору, у випадку порушення Позичальником термінів повернення кредиту (основної суми боргу) та/або термінів сплати плати за кредитом строком більш ніж на 5 календарних днів, Банк має право змінити термін погашення кредиту та плати за цим Договором в порядку. Визначеному розділом 11 Договору.

З урахуванням умов пункту 11.1 Договору Банк визнав термін повернення кредиту таким, що настав згідно з пунктом 1.2.2 цього Договору (заява №12 від 01.06.2009), заявами №136/16/549, №136/16/550 від 30.06.2010 Позивач предявив вимоги про сплату боргу до Поручителів.

Відповідно до вимог статей 541, 543 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання. У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Пунктами 1.3, 1.4 зазначених Договорів поруки передбачено, що Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник, за усіма зобовязаннями останнього за Основним договором, відповідальність є солідарною.

За змістом частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідачами не були надані докази належного виконання зобовязань за Кредитним договором та Договорами поруки.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення солідарно заборгованості по сплаті кредиту в сумі 235491,44 грн., у тому числі: 172013,36 грн. основний борг, 63478,08 грн. відсотки за користування кредитом, обґрунтовано задоволені судами попередніх інстанцій.

Позивач також просив стягнути пеню за порушення строків повернення кредиту з 26.07.2010 по 25.01.2011 у розмірі 2413,60 грн. та сплати процентів за користування кредитом з 26.07.2010 по 25.01.2011 у розмірі 4991,39 грн., всього 7404,99 грн.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів субєктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 610, частини третій статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статей 3, 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пункту 7.1 Кредитного договору визначено, що за порушення термінів повернення кредиту та/або відсотків Позичальник сплачує Банку додатково до встановленої відсоткової ставки пеню з розрахунку 146% (відсотка) річних від суми зазначеної заборгованості (суми кредиту та/або процентів по кредиту), розрахованої за кожен день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості.

Перевіривши розрахунок пені, складений позивачем, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку щодо його невідповідності нормам чинного законодавства, а саме частині шостої статті 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто, пеня за порушення строків повернення кредиту з 26.07.2010 по 25.01.2011 склала 725,70 грн., пеня за порушення строків сплати процентів за користування кредитом з 26.07.2010 по 25.01.2011 1458,38 грн., тому позовні вимоги про стягнення пені були обгрунтовано задоволенні судами попередніх інстанцій частково у сумі 2184,08 грн.

Щодо доводів скаржника про те, що у разі невиконання основного зобовязання по Кредитному договору у позивача існує можливість звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до укладеного між поручителем - Приватним підприємством "Милет" та позивачем Іпотечного договору від 05.06.2008, судова колегія Вищого господарського суду України вважає їх безпідставними, оскільки звернення стягнення на предмет іпотеки є правом, а не обовязком Банку.

З огляду наведеного, колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає порушень норм матеріального та процесуального права, відхиляє доводи, викладені в касаційній скарзі, та вважає, що відсутні правові підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.06.2011 у справі №5020/14/2011 залишити без змін.

Головуючого Ткаченко Н.Г.

судді Катеринчук Л.Й.

Куровський С.В.