Рішення № 18887898, 11.10.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.10.11 р. Справа № 19/80

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді ДемідовоїП.В., суддів Курило Г.Є., Сковородіної О.М.

При секретарі судового засідання (помічнику судді) Перекрестній О.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк”, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Дева”, м.Донецьк

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю „Група компаній „Анкор”

про стягнення заборгованості в сумі 10509427,37 грн.

За участю представників учасників судового процесу:

від позивача: ОСОБА_1. за довіреністю

від відповідача: ОСОБА_2. за довіреністю

від третьої особи: ОСОБА_3. за довіреністю

Суд перебував в нарадчій кімнаті

11.10.2011р. з 10.15 год. по 10.25 год.

Суть справи:

Публічне акціонерне товариство „Укрсоцбанк”, м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Дева”, м.Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 10509427,37 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невиконання позичальником (третьою особою) зобов'язань за договором невідновлювальної кредитної лінії №36-НКЛ від 13.05.2008р., у звязку з чим нараховує до стягнення пеню та інфляційні втрати і притягує до відповідальності його поручителя відповідача.

Ухвалою від 21.07.2011р. за вказаним позовом порушено провадження по справі №19/80 та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю „Група компаній „Анкор”.

08 серпня 2011р. через канцелярію суду від позивача надійшли пояснення №15.2-010/85-874 від 08.08.2011р., в яких він обґрунтовує правомірність стягнення гривневого еквіваленту заборгованості за зобовязаннями в іноземній валюті.

29 серпня 2011р. від третьої особи надійшов відзив на позов №12/3-29 від 22.08.2011р., в якому він повідомив суд про наявність про наявність в провадженні господарського суду Донецької області справи №28/134пн, предмет спору в якій включає предмет спору по справі №19/80. Крім того, вважає за необхідне зупинити провадження по справі №19/80 у звязку з порушенням щодо справи №27/37Б про банкрутство ТОВ „ГК „Анкор”. Разом з цим, зазначив, що наявність у договорі поруки №36/П від 15.05.2008р. арбітражного застереження є підставою для припинення провадження по справі №19/80. Водночас, просить суд застосувати до вимог позивача позовну давність, оскільки її строк сплинув відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України.

Розглянувши клопотання, заявлені третьою особою, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.5 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду.

Виходячи з системного аналізу ст.124 Конституції України, ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України, ч.3 ст.1 Господарського процесуального кодексу України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною.

У відповідності до рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) від 07.05.2002 № 8-рп/2002, Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України.

Судом враховано, що відповідно до приписів ст. 124 Конституції України, Закону України „Про судоустрій і статус суддів” судочинство в Україні здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції, до яких віднесені також господарські суди.

Третейські суди не віднесені до системи судів загальної юрисдикції. З аналізу положень Закону України „Про третейські суди” випливає, що третейські суди є недержавними незалежними органами захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та/або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин. Рішенням у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу VIII "Третейське самоврядування" Закону України "Про третейські суди" (справа про завдання третейського суду)від 10.01.2008 № 1-рп/2008 Конституційний Суд України чітко зазначає, що третейські суди не здійснюють правосуддя, їх рішення не є актами правосуддя, а самі вони не входять до системи судів загальної юрисдикції. Третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин - це вид недержавної юрисдикційної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі законів України шляхом застосування, зокрема, методів арбітрування. Здійснення третейськими судами функції захисту є здійсненням ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного частиною п'ятою статті 55 Конституції України

В контексті вищевикладених норм логічним є висновок, що укладення до виникнення спірних правовідносин третейської угоди у вигляді третейського застереження у договорі або у вигляді окремої письмової угоди зумовлює виникнення у зацікавленої сторони права на звернення до третейського суду у випадку виникнення спору. При цьому обмеження права звернення до господарського суду не допускається.

Отже, звернення за вирішенням спору до третейського суду є правом особи, яка самостійно, на свій розсуд вибирає способи захисту порушених прав або оспорюваних інтересів. Третейська угода (третейське застереження) є обов'язковою і головною передумовою звернення особи з позовом до третейського суду, проте її наявність зумовлює право особи у разі виникнення спору звертатись за його вирішенням до третейського суду та не тягне за собою позбавлення її права звернутись з позовом до господарського суду, відтак не забороняє господарському суду розглядати і вирішувати по суті такий спір.

На підставі вищевикладеного, клопотання третьої особи про припинення провадження по справі №19/80 судом не задоволено.

29 серпня 2011р. від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог №706.1-509 від 26.08.2011р., в якій він просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 10567431,71 грн., враховуючи встановлення Національним Банком України на 17.03.2010р. офіційного курсу долару до гривні в розмірі 794,39 грн. за 100 дол. США.

Враховуючи позицію Вищого господарського суду України, викладену в листі № 01-8/675 від 14.08.2007, сама лише відсутність посилання у зазначеній заяві на приписи норми процесуального права не означає невідповідності заяви вимогам закону. У вирішенні наведеного питання господарський суд має виходити з ретельного дослідження змісту поданої заяви та співвідношення такого змісту з раніше заявленими позовними вимогами.

Проаналізувавши зміст наданих позивачем уточнень до позовної заяви, судом встановлено, що позивачем фактично збільшено розмір позовних вимог в частині стягуваної суми заборгованості за відсотками у гривні та в доларах США.

За приписами ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, справа №19/80 розглядається судом з урахуванням заяви №706.1-509 від 26.08.2011р.

09 вересня 2011р. через канцелярію надійшли заперечення проти позову від 08.09.2011р., в яких відповідач обґрунтовує свою позицію тим, що строк виконання основного зобов'язання ще не настав, банк не звертався до нього з вимогою достроково виконати кредитні зобов'язання за позичальника; крім того, вважає поруку припиненою з огляду на збільшення обсягу його відповідальності без його згоди.

Ухвалою від 13.09.2011р. строк розгляду справи №19/80 продовжений на 15 днів відповідно до ст. 69 ГПК України.

22 вересня 2011р. від третьої особи надійшли пояснення №16/8-12 від 21.09.2011р., в яких він підтримав позицію відповідача щодо припинення його поруки відповідно до приписів ст.559 ЦК України та вважає неможливим стягнення з нього заборгованості до закінчення розгляду справи №28/134пн та справи про банкрутство ТОВ „ГК „Анкор”

За приписами ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Оскільки третьою особою не наведено беззаперечних доводів в обґрунтування неможливості розгляду справи №19/80 про солідарне стягнення з поручителя заборгованості до вирішення справи №27/37Б про банкрутство боржника за основним зобов'язанням та справи №28/134пн про звернення стягнення на предмет іпотеки, не надано доказів про взаємну повязаність зазначених справ, клопотання про зупинення провадження по справі №19/80 судом не задоволено.

23 вересня 2011р. від позивача надійшла заява №706.1-121/85-178 від 13.09.2011р. про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача гривневий еквівалент пені за несвоєчасне повернення відсотків за кредитом у доларах, який станом на 17.03.2011р. складає 48040,81 грн.

Проаналізувавши зміст вищевказаної заяви судова колегія дійшла висновку, що нею фактично скориговані вимоги, збільшені позивачем відповідно до заяви №706.1-509 від 26.08.2011р.

Відтак, справа №19/80 розглядається судом з урахуванням заяв позивача №706.1-509 від 26.08.2011р. та №706.1-121/85-178 від 13.09.2011р.

23 вересня 2011р. через канцелярію суду від позивача надійшли пояснення №706.1-121/85-1794 від 21.09.2011р., в яких він обґрунтував правомірність своїх вимог до відповідача, який внаслідок наданої ним поруки за виконання кредитного договору виступає солідарним боржником у кредитному зобовязанні, та обґрунтував правомірність вимог щодо дострокового виконання кредитного договору.

В судовому засіданні 11.10.2011р. представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням наданих уточнень та пояснень. Представник відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві. Представник третьої особи підтримав позицію, викладену в попередніх судових засіданнях, та просить суд зупинити або припинити провадження по справі, а разі відхилення цих клопотань відмовити в задоволенні позову.

Перед початком розгляду справи по суті представника учасників судового процесу було ознайомлено з правами та обовязками, передбаченими ст.22 ГПК України. Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України, складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.42,43 ГПК, ст. 33 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника учасників судового процесу, господарський суд -

Встановив:

13 травня 2008р. між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку „Укрсоцбанк” (далі - кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Група компаній „Анкор” (далі позичальник) був укладений договір невідновлювальної кредитної лінії №36-НКЛ ( далі кредитний договір).

Відповідно до умов кредитного договору кредитор зобовязується надати позичальнику грошові кошти в сумі максимального ліміту 2700000 грн. , під 17 % річних, зі сплатою комісій, в розмірі та порядку, визначеному Тарифами на послуги по наданню кредитів, з встановленням строків погашення заборгованості за графіком та кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 05.05.2018р. Статтю 2 кредитного договору сторони узгодили порядок надання кредиту та сплати процентів, комісій, неустойки (пені). Зокрема, сторони встановили, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту.

За умовами п.3.2.9 кредитор має право вимагати від позичальника дострокового ним всіх своїх зобов'язань за договором у разі внесення до ЄДР запису про рішення щодо припинення позичальника та порушення провадження по справі про визнання банкрутом.

Згідно з п.п.4.1, 4.4 кредитного договору, у разі прострочення позичальником строків повернення кредиту та/або процентів, комісій згідно з п.п.1.1.2, 2.4, 2.5, 3.3.14 цього договору, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період невиконання зобовязань за цим договором, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, починаючи з наступного дня за днем прострочення.

Додатковою угодою №1 від 05.06.2008р. сторони виклали в новій редакції п.1.1.1 кредитного договору, збільшивши розмір процентної ставки за користування кредитними коштами до 19% річних.

24 червня 2008р. сторонами було укладено додаткову №2, узгодивши в п.1.1.1 можливість надання кредиту в доларах США зі сплатою 14% річних за кредитом, отриманим в доларах США, у звязку з чим викладено в новій редакції п.п.2.1, 2.4 кредитного договору та доповнено його п.п.2.9.7, 2.14, 3.12.11. Цією ж додатковою угодою обовязки позичальника доповнено обовязком здійснити погашення заборгованості за цим договором в сумі її перевищення над максимальним лімітом заборгованості, визначеним в п.1.1.1 цього договору, внаслідок зміни офіційного курсу Національного банку України гривні до іноземних валют, вказаних в п.1.1.1 цього договору, або крос-курсу цих валют, визначеного через курси цих валют до гривні за офіційним курсом Національного банку України, не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідної письмової вимоги кредитора згідно з п.3.2.10 цього договору (п.3.3.17). Невиконання вищевказаного обовязку є підставою для нарахування пені відповідно до п.4.1 кредитного договору, викладеного в новій редакції.

Додатковою угодою №3 від 18.08.2008р. сторони дійшли згоди про підвищення процентної ставки за кредитом, отриманим в гривнях, до 21% річних та про підвищення максимального ліміту заборгованості позичальника за кредитом до 5500000,00 грн., внесли відповідні зміни до п.п.1.1.1, 1.1.2 кредитного договору та визначили новий графік встановлення/зниження максимального ліміту заборгованості, викладений в додатку №1 до додаткової угоди №3, що є невідємною частиною кредитного договору.

Додатковою угодою №4 від 20.10.2008р. сторони внесли зміни до п.п.1.1.1, 1.1.2 кредитного договору, підвищивши розмір процентної ставки за користування кредитом, наданим у доларах США, до 14,5% річних.

Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обовязки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором кредиту, який підпадає під правове регулювання норм §2 глави 71 Цивільного кодексу України.

На підставі п.1.4.2 кредитного договору, 13.05.2008р. між кредитором, позичальником та Товариством з обмеженою відповідальністю „Дева” (далі - поручитель) був укладений договір поруки №36/П (далі договір поруки), відповідно до п.1.1 якого поручитель зобов'язується перед кредитором солідарно відповідати за виконання позичальником у повному обсязі зобов'язань за договором невідновлювальної кредитної лінії №36-НКЛ від 13.05.2008р., а саме: повернення суми кредиту, сплаті відсотків за користування кредитом, комісій, а також можливої неустойки (пені, штрафу) у розмірі та у випадках, передбачених договором кредиту.

Визначений в ст.2 зміст основного зобов'язання, забезпеченого порукою, полягає у поверненні кредиту в сумі 2700000,00 грн. з графіком погашення кредиту відповідно до умов кредитного договору та з кінцевим терміном повернення кредиту не пізніше 05.05.2018р. або в інший термін дострокового погашення кредиту у випадках, передбачених договором кредиту (п.2.1.1); сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 17% процентів річних та комісій, визначених договором кредиту (п.2.1.2); сплаті можливої неустойки (пені, штрафу), визначеної кредитним договором (п.2.1.3), та інших витрат щодо задоволення вимог кредитора за договором кредиту (п.2.1.4).

В статті 5 договору поруки міститься арбітражне застереження щодо вирішення спорів у звязку з укладенням та виконанням цього договору суддями Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків. Проте, як зазналось вище, зазначене положення договору поруки не перешкоджає розгляду справи №19/80 господарським судом Донецької області.

Згідно з п.п.6.1, 6.4, договір поруки набирає чинності з моменту його укладення уповноваженими представниками сторін та діє до виконання у повному обсязі зобов'язань за договором кредиту і цим договором.

13 травня 2008р. договір поруки посвідчено приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Кайгородовою Л.А. та зареєстровано в реєстрі за №2161.

У звязку зі зміною основного зобов'язання, додатковою угодою №1 від 05.06.2008р., додатковою угодою № 2 вносилися зміни в ст. 2 договору, щодо розміру процентної ставки за користування кредитними коштами.

18 серпня 2008р. сторонами укладено додаткову угоду №3 до договору поруки, відповідно до якої викладено в новій редакції його наступні пункти: „п.2.1.1 повернення кредиту в сумі 5500000,00 грн. з графіком погашення відповідно до умов договору кредиту та з кінцевим терміном повернення кредиту не пізніше 05.05.2018р. або в інший термін дострокового погашення у випадках, передбачених договором кредиту; п.2.1.2 сплата процентів за користування кредитом: 21% річних за кредитом, отриманим в гривнях; 25% річних за кредитом, отриманим в доларах США; та комісій в розміри, строки та в порядку, що визначені договором невідновлювальної кредитної лінії”.

Проаналізувавши зміст договору поруки №36/П від 13.05.2008р. (зі змінами), суд дійшов висновку, що зазначена угода за своєю правовою природою є засобом забезпечення виконання зобовязань (в даному випадку - за кредитним договором) та підпадає під правове регулювання §3 Глави 49 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Відповідно до п.1.3 Статуту Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів АКБ «Укрсоцбанк» від 09.03.2010р., Публічне акціонерне товариство „Укрсоцбанк” є правонаступником Акціонерного комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк», створеного в організаційно-правовій формі відкритого акціонерного товариства. Публічному акціонерному товариству «Укрсоцбанк» належать всі права та обовязки, все рухоме та нерухоме майно, які належали Акціонерному комерційному банку соціального розвитку «Укрсоцбанк».

З огляду на вищевикладене, кредитором за договором невідновлювальної кредитної лінії №36-НКЛ від 13.05.2008р. (зі змінами) та договором поруки №36/П від 13.05.2008р. (зі змінами) виступає Публічне акціонерне товариство „Укрсоцбанк”.

На підставі п.3.2.9 кредитного договору, банк звернувся з вимогою №15.1-007/67-1044 від 14.07.2010р. до солідарного боржника - поручителя, в якій просив достроково виконати зобов'язання за кредитним договором №36-НКЛ від 13.05.2008р. Вищевказана вимога була отримана представником ТОВ „Дева” 21.07.2010р., проте залишена буз відповіді та задоволення.

Як зазначає позивач, наразі у позичальника наявна заборгованість за кредитним договором №36-НКЛ від 13.05.2008р., гривневий еквівалент якої станом на 17.03.2011р. складає 10567431,71 грн., з яких заборгованість за кредитом, що перевищує максимальний ліміт заборгованості за кредитом, в сумі 2029400,51 грн., заборгованість за кредитом за максимальним лімітом заборгованості в сумі 5500 000,00 грн., заборгованість за відсотками в гривні в сумі 916736,33 грн., пеня за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 125741,01грн., пеня за несвоєчасну сплату відсотків в гривні в сумі 26328,74 грн., інфляційні втрати за кредитом в сумі 176988,52 грн., інфляційні втрати за відсотками в сумі 96219,75 грн., заборгованість за відсотками з фактично отриманої суми кредиту в доларах США в сумі 207376,23 грн., пеня за несвоєчасну сплату відсотків за кредитом в доларах США в сумі 48040,81 грн., яку він вимагає стягнути з поручителя ТОВ „Дева”.

Відповідно до статті 554 ЦК України, в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Під час розгляду справи 19/80 судової колегією встановлено, що відповідач згідно з умовами договору поруки №36/П від 13.05.2008р. з подальшими змінами, внесеними додатковими угодами №№1-3, поручився за виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором №36-НКЛ від 13.05.2008р., що полягають у поверненні кредиту в межах ліміту кредитної лінії в сумі 5500000,00 грн., сплаті відсотків в розмірі 21% річних за користування кредитом, наданим у гривні, та відсотків в розмірі 14% річних за кредитом, наданим в доларах США, комісій; можливої неустойки та інших витрат щодо задоволення вимог кредитора.

Як зазначає відповідач, укладання між позивачем та третьою особою додаткових угод №№ 1,2,3 до кредитного договору, за якими встановлено можливість кредитування в іноземній валюті, змінює обсяг заборгованості в залежності від зросту курсу іноземної валюти до національної, та призводить до збільшення обсягу його відповідальності, як поручителя, без його згоди, у звязку з чим договір поруки є припиненим з огляду на ч.1 ст. 559 ЦК України.

Проаналізувавши доводи відповідача та надавши правову кваліфікацію правовідносинам, що склались між сторонами, судова колегія не погоджується з доводами відповідача , оскільки паралельно з укладанням між позивачем та третьою особою додаткових угод № 1, 2,3 до кредитного договору , укладалися відповідно додаткові угоди № 1, 2,3 до договору поруки, за якими сторони зазначали , що підставами для внесення змін до договору поруки є відповідні зміни до кредитного договору. Укладанням додаткових угод № 1, 2, 3 до договору поруки сторони остаточно визначили обсяг відповідальності поручителя: за кредитом в межах ліміту 5500000 грн, за відсотками за користування кредитом в гривні 21% , за відсотками за користування кредитом в доларах США 14 %, можливої неустойки(штрафу,пені), що відповідає приписам ч.3 ст.553 ЦК України за якою порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково.

За таких обставин , коливання курсу іноземної валюти не впливає на розмір відповідальності поручителя, оскільки він не відповідає за повернення боргу у сумі, яка перевищує 5500000 грн. До того ж, зміст додаткових угод №№ 1,2,3 свідчіть про обізнаності поручителя та фактичне погодження зі зміною умов кредитування та встановлення мультивалютністі кредитної лінії.

Але, з огляду на матеріали справи, судова колегія приходить до висновку, що договір поруки дійсно припинився, з підстав, визначених відповідачем, але за іншими обставинами.

Як зазначено вище, поручитель відповідає , крім іншого за своєчасну сплату можливої неустойки (пені, штрафу), визначених Договором кредиту (п. 2.1.3).

Судом встановлено, що 20.10.2008р. між позивачем та третьою особою була укладена додаткова угода №4 до кредитного договору , якою фактично було збільшено розмір процентної ставки за користування кредитними коштами, отриманими в доларах США, на 0,5 %, тобто було встановлено розмір відсотків 14,5 %.

Як встановлено судом, додаткові угоди до договору поруки у звязку з укладанням вказаної додаткової угоди до кредитного договору, не укладалися. До того ж, інші додаткові угоди між позивачем та відповідачем також не були укладені.

Умовами кредитного договору встановлено відповідальність позичальника за несвоєчасну сплату процентів у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ , яка розраховується від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення.

Збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в доларах США до 14,5 % призводить до збільшення обсягу сум заборгованості позичальника за процентами, на які нараховується пеня.

Судова колегія приходить до висновку про те, що, оскільки Відповідач, за приписами п.2.1.3 договору поруки відповідає за сплату пені, визначеної договором кредиту, його відповідальність, укладанням додаткової угоди № 4 до кредитного договору, збільшується , у звязку з тим, що збільшується база нарахування пені.

Крім того, дії позивача підтверджують позицію колегії. Як зазначалось вище, позивачем заявлено до стягнення пеню за несвоєчасну сплату відсотків за кредитом в доларах США, гривневий еквівалент якої на 17.03.2011р. складає 48040,81 грн. В судовому засіданні 11.10.2011р. представник позивача пояснив, що до розрахунку стягуваної пені включено заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом, наданим в доларах США, нарахованих за процентною ставкою 14,5% річних. Судом проаналізовано наданий позивачем розрахунок пені та, виходячи з загальних правил виконання математичних дій, що за умови тотожності інших складових формули розрахунку пені сума пені за несвоєчасну сплату процентів, нарахованих за процентною ставкою 14,5%, є більшою порівняно з пенею, нарахованою за несвоєчасну сплату відсотків за процентною ставкою 14% річних.

Вищевикладені обставини свідчать про збільшення обсягу відповідальності поручителя, яке зумовлено нарахуванням штрафних санкцій за невиконання зобов'язань зі сплати відсотків за процентною ставкою, підвищення якої відбулось без згоди поручителя.

На підставі вищевикладеного, беручи до уваги приписи ч.1 ст.559 ЦК України та враховуючи правову позицію Судової палати у цивільних справах Верховного Суду, викладену в Узагальненнях судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009 - 2010 роки), судова колегія дійшла висновку про припинення поруки за договором №36/П від 13.05.2008р. з 20.10.2008 року.

Також судовою колегією враховано правову позицію Верховного суду України від 17.01.2010р. по справі №5020-10/012, яка за приписами ст.11128 ГПК України носить обовязковий характер, що відповідно до ч.1 ст.559 Цивільного кодексу України порука припиняється у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності цього поручителя.

Зазначений висновок суду виключає правові підстави для задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк” про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Дева” як поручителя заборгованості за кредитним договором 10567431,71 грн., тому позовні вимоги банку по справі №19/80 є такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати в повному обсязі покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 611, 612, 625, §3 Глави 49, §2 Глави 71 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 229-234 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 4, 22, 27, 33, 34, ,38, 43, 44, 49, 79, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк”, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Дева”, м.Донецьк, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю „Група компаній „Анкор” про стягнення заборгованості в сумі 10567431,71 грн. відмовити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк” (08150, м.Київ, вул. Ковпака, 29, ЄДРПОУ 00039019) на користь Державного бюджету України державне мито, яке підлягає сплаті у звязку з фактичним збільшенням розміру позовних вимог, в сумі 580,04 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 11.10.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Головуючий суддя Демідова П.В.

Суддя Курило Г.Є.

Суддя Сковородіна О.М.

Повний текст рішення за правилами

ст.ст.84-85 ГПК України підписано 14.10.2011р.