Постанова № 18548804, 18.08.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" серпня 2011 р. Справа № 5023/4165/11

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:

головуючий суддя , суддя , суддя

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, дов. б/н від 03.03.2011 року

відповідачів - 1) не з"явився 2) ОСОБА_2., дов. №12 від 02.11.209 року

третіх осіб - 1) ОСОБА_3., дов. б/н від 01.12.2009 року, 2) ОСОБА_3., дов. б/н від 13.10.2010 року, 3) ОСОБА_3., дов. б/н від 01.12.2009 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційні скарги позивача (вх.№2867 Х/1-18), першого відповідача (вх. №2930 Х/1-18) та другого відповідача (вх.№2928 Х/1-18) на рішення господарського суду Харківської області від 29.06.2011р. у справі № 5023/4165/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра", м. Дніпропетровськ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - 1) Приватна фірма "Апія", м. Херсон, 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Пранк", м. Херсон, 3) Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Тагіт", м. Херсон,

до 1) Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", м. Київ, 2) Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", м. Харків,

про визнання недійсним рішення,

встановила:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Таміра", позивач у справі, звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства " ВТБ Банк" та Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", першого та другого відповідачів у справі, та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 15.06.2011 року ( том 1 а.с 115-117) просив суд визнати незаконним рішення про реєстрацію права власності на спірне майно за першим відповідачем, визнати за позивачем право власності на спірне майно, скасувати записи про право власності на спірне майно за першим відповідачем, витребувати вказане майно з чужого незаконного володіння першого відповідача та поновити права власності позивача на це майно.

Рішенням господарського суду Харківської області від 29.06.2011 року у справі № 5023/4165/11 (суддя Светлічний Ю,В.) позов задоволено частково.

Визнано незаконним рішення Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" від 07.04.2011 року про реєстрацію права власності за Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" на наступні об'єкти нерухомості: нежитлову будівлю літ. "Х/1-4" загальною площею 24980,70 кв. м, що розташована за адресою м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126.

Визнано незаконним рішення Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" від 06.04.2011 року про реєстрацію права власності за Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" на наступні об'єкти нерухомості: нежитлові приміщення підвалу № 32-37 в літ. "Г-1", загальною площею 555,5 кв.м., а також нежитлові приміщення № 9, 10, 50-77 в літ. "Г-1", загальною площею 1827,2 кв.м., що розташовані за адресою м. Харків, проспект Московський, буд. 257.

Визнано незаконним рішення Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" від 07.04.2011 року про реєстрацію права власності за Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" на наступні об'єкти нерухомості: нежитлову будівлю літ. "Т-5" загальною площею 10 441,9 кв.м., що розташована за адресою м. Харків, вул. Морозова, буд. 13.

Скасовано запис № 3090 в книзі № 1 в Реєстрі прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності на нежитлову будівлю літ. "Х/1-4" загальною площею 24980,70 кв. м, що розташована за адресою м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126 за Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк".

Скасовано запис № 4017 в книзі № 1 в Реєстрі прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності на нежитлові будівлі приміщення підвалу № 32-37 в літ. "Г-1", загальною площею 555,5 кв.м., а також нежитлові приміщення № 9, 10, 50-77 в літ. Т-1", загальною площею 1827,2 кв.м., що розташовані за адресою м. Харків, проспект Московський, буд. 257 за Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк".

Скасовано запис № 5327 в книзі № 1 в Реєстрі прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності на нежитлову будівлю літ. "Т-5" загальною площею 10 441,9 кв.м., що розташована за адресою м. Харків, вул. Морозова, буд. 13" за Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк".

Витребувано із чужого незаконного володіння Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" нежитлову будівлю літ. "Т-5" загальною площею 10 441,9 кв.м., що розташована за адресою м. Харків, вул. Морозова, буд. 13.

Витребувано із чужого незаконного володіння Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" нежитлову будівлю літ. "Х/1-4", загальною площею 24980,70 кв. м, що розташована за адресою м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126.

Витребувано із чужого незаконного володіння Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" нежитлові приміщення підвалу № 32-37 в літ. "Г-1", загальною площею 555,5 кв.м., а також нежитлові приміщення № 9, 10, 50-77 в літ. Т-1", загальною площею 1827,2 кв.м., що розташовані за адресою м. Харків, проспект Московський, буд. 257.

Відновлено становище Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" , яке існувало до порушення права власності, шляхом зобов'язання Комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" поновити реєстрацію права власності на наступні об'єкти нерухомості - нежитлову будівлю літ. "Х/1-4" загальною площею 24980,70 кв. м, що розташована за адресою м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Таміра" .

Відновлено становище Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" , яке існувало до порушення права власності, шляхом зобов'язання Комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" поновити реєстрацію права власності на наступні об'єкти нерухомості: нежитлові приміщення підвалу № 32-37 в літ. "Г-1", загальною площею 555,5 кв.м., а також нежитлові приміщення № 9, 10, 50-77 в літ. "Г-1", загальною площею 1827,2 кв.м., що розташовані за адресою м. Харків, проспект Московський, буд. 257 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Таміра" .

Відновлено становище Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" , яке існувало до порушення права власності, шляхом зобов'язання Комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" поновити реєстрацію права власності на наступні об'єкти нерухомості - нежитлову будівлю літ. "Т-5" загальною площею 10 441,9 кв.м., що розташовані за адресою м. Харків, вул. Морозова, буд. 13 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Таміра".

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" - 13005 грн. 00 коп. держмита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнуто з Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" на користь Товариства з обмеженою ^відповідальністю "Таміра" 13005 грн. 00 коп. держмита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позивач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить це рішення змінити, задовольнивши його позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що факт припинення права власності позивача на спірне майно був засвідчений другим відповідачем шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень і перший та другий відповідачі своїми діями не лише не визнали права власності позивача на спірне майно, а і з порушенням встановленого законом порядку засвідчили припинення права власності позивача на це майно.

Також вказує на те, що в порушення вимог статті 32, частин 1, 2 статті 82, частини 1 статті 84 ГПК України місцевий господарський суд не дослідив надані позивачем докази на підтвердження порушення ПАТ "ВТБ Банк" порядку проведення оцінки предметів іпотеки, зокрема, частини 3 статті 37 Закону України "Про іпотеку" та пункту 2.7 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003 року №615, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №66/7387.

Перший відповідач також не погодився з цим рішенням місцевого господарського суду, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, просить це рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким припинити провадження у справі в частині вимог ТОВ «Таміра», в іншій частині позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що редакція Закону України "Про іпотеку" від 23.02.2006 року передбачала можливість здійснення реєстрації права власності на нерухоме майно, що є предметом договору іпотеки, на підставі відповідного застереження в іпотечному договорі, оскільки відповідно до частини 2 статті 36 Закону "Про іпотеку" в редакції від 23.02.2006 року відповідне застереження в іпотечному договорі було формою договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Також вказує на те, що місцевим господарським судом було невірно застосовано положення статті 35 Закону України "Про іпотеку" та пункту 2.7 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003 року №615, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №66/7387.

Другий відповідач теж не погодився з рішенням господарського суду першої інстанції, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить вказане рішення скасувати та припинити провадження у справі відповідно до пункту 1 частини 1 статті 80 ГПК України.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що місцевий господарський суд помилково застосував до спірних правовідносин, які виникли у 2008 році (на час укладення договорів іпотеки), тривали до 2011 року (на час проведення органом БТІ технічної інвентаризації спірного майна), а також тривають до цього часу (іпотечні договори не скасовані в установленому порядку і є на даний час дійсними), і мають триваючий характер, Закон України "Про іпотеку" у редакції 23.02.2006 року.

Також вказує на те, що при проведенні державної реєстрації права власності на спірне майно за ПАТ "ВТБ Банк" правові підстави для відмови у здійсненні реєстрації права власності , передбачені пунктом 3.5 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерстваюстиції України від 28.01.2003 року №615, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №66/7387, були відсутні.

Крім того, зазначає, що у спірних правовідносинах КП "Харківське МБТІ" є суб"єктом владних повноважень в розумінні статті 17 КАС України, у зв"язку з чим спір у даній справі має розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

Ухвалами Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.2011 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Медуниця О.Є.) апеляційні скарги позивача, першого та другого відповідачів було прийнято до провадження, призначено їх до розгляду на 03.08.2011 року на 11:00 год. та об"єднано в одне провадження.

У судовому засіданні 03.08.2011 року першим відповідачем було заявлено письмове клопотання про залишення апеляційної скарги ТОВ "Таміра" без розгляду на підставі пункту 5 статті 81 ГПК України з посиланням на те, що з матеріалів справи (том ІІІ, а .с. 71) вбачається, що копію апеляційної скарги ТОВ "Таміра" позивачем було направлено першому відповідачу на невірну адресу: 01601, м. Київ, вул. Воровського, 24, тоді як відповідно до витягу із ЄДРПОУ та змісту договорів, які стосуються даної справи, ПАТ "ВТБ Банк" знаходиться за іншою адресою: 01004, м Київ, бульв. Тараса Шевченка/ вул. Пушкинська, буд. 8/26.

Колегія суддів, розглянувши зазначене клопотання, дійшла висновку про відмову в його задоволенні, оскільки в матеріалах справи (том ІІІ а.с. 58) міститься доданий позивачем до його апеляційної скарги опис вкладення, відповідно до якого копія апеляційної скарги позивача була надіслана на адресу: 01004, м Київ, бульв. Тараса Шевченка/ вул. Пушкинська, буд. 8/26., тобто ту адресу, за якою відповідно до витягу із ЄДРПОУ (том. ІІ, а.с. 7) знаходиться ПАТ "ВТБ Банк", а у томі ІІІ на аркуші справи 71 знаходяться докази відправлення апеляційної скарги не позивача - ТОВ "Таміра", а другого відповідача - КП "Харківське БТІ".

До того ж, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 80 ГПК України, на яку посилається у клопотанні перший відповідач, позовна заява підлягає залишенню без розгляду, якщо позивачем без поважних причин не подано витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, або представник позивача не з"явився на виклик у засідання господарського суду і його нез"явлення перешкоджає вирішенню спору.

Однак, вказана норма стосується позовної заяви, а не апеляційної скарги.

Крім того, першим відповідачем не доведено, яким чином неотримання ним копії апеляційної скарги позивача з урахуванням неодноразового перенесення апеляційним господарським судом розгляду справи та наявністю, у зв"язку з цим, можливості у позивача ознайомитись з матеріалами справи, унеможливлює вирішення спору.

Розпорядженням голови Харківського апеляційного господарського суду від 28.07.2011 року для розгляду даної справи було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Терещенко О.І., суддя Камишева Л.М. у зв"язку із знаходженням судді Медуниці Л.М. у відпустці.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.08.2011 року розгляд справи було відкладено на 11.08.2011 року на 9:30 для надання позивачем - ТОВ "Таміра" доказів надсилання копії його апеляційної скарги першому відповідачу - ПАТ "ВТБ "Банк".

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.08.2011 року розгляд справи було відкладено на 16.08.2011 року на 9:30 год. у зв"язку із задоволенням клопотання першого відповідача про відкладення розгляду справи у зв"язку з неможливістю його представника Галабала М.В. з"явитись в судове засідання через перебування у м. Києві.

У судовому засіданні 16.08.2011 року представник позивача підтримав апеляційну скаргу позивача та заперечував проти апеляційних скарг першого та другого відповідачів.

Представник третіх осіб у судовому засіданні 16.08.2011 року підтримав апеляційну скаргу позивача та заперечував проти апеляційних скарги першого та другого відповідачів.

Представник другого відповідача у судовому засіданні 16.08.2011 року підтримав апеляційні скарги першого та другого відповідачів та заперечував проти апеляційної скарги позивача.

Представник першого відповідача в судове засідання 16.08.2011 року не з"явився, 16.08.2011 року на адресу апеляційного господарського суду від першого відповідача надійшли телеграми вх.№ 7945 та №7944 з клопотаннями про відкладення розгляду справи та продовження розгляду справи у зв"язку із перебуванням повноважних представників першого відповідача у відпустці.

Колегія суддів, розглянувши дані клопотання, дійшла висновку про відмову в їх задоволенні, оскільки першим відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження викладених в клопотанні обставин та не зазначено з урахуванням вимог статті 77 ГПК України, яким чином нез"явлення його представників унеможливить розгляд даної справи.

А тому колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представника першого відповідача за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши усні пояснення представників сторін та третіх осіб, ознайомившись з доводами апеляційних скарг, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, а рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно Договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого 29.11.2005 р. приватним нотаріусом, зареєстрованого в реєстрі за № 5150, Додаткової угоди №1 до Договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 29.11.2005 р., посвідченої 01.12.2005 р. приватним нотаріусом, зареєстрованої в реєстрі за № 5230, Додаткової угоди №2 до Договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 29.11.2005 р., посвідченої 13.12.2005 р. приватним нотаріусом, зареєстрованої в реєстрі за №5513, Двохстороннього акту прийому-передачі за договором купівлі-продажу від 29.11.2005 р., укладеного 13.12.2005 р., Позивач придбав нежитлову будівлю літ. «Х/1-4», загальною площею 24980,70 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126.

Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»на підставі Витягу №928419 про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 14.12.2005 р. (реєстраційний номер 11939521), право власності на нежитлову будівлю літ. «Х/1-4», загальною площею 24980,70 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126, зареєстровано за Позивачем.

09.09.2008 року між Позивачем та Відповідачем-1, в забезпечення належного виконання Приватною фірмою «Апія»(Третьою особою-1) зобов'язань за Кредитним договором № 196-Ю від 09.09.2008 року було укладено Договір іпотеки № 196-2/1, посвідчений 09.09.2008 р. приватним нотаріусом, зареєстрований в реєстрі за № 2962. Згідно предмету наведеного Договору іпотеки Позивач передав в іпотеку Відповідачу-1 нежитлову будівлю літ. «Х/1-4», загальною площею 24980,70 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126.

Також, згідно Договору купівлі-продажу №1, посвідченого 08.04.2005 р. приватним нотаріусом, зареєстрованого в реєстрі за № 1333, та Акту прийому-передачі від 08.04.2005 р. Позивач придбав нежитлові приміщення підвалу № 32-37 в літ. «Г-1», загальною площею 555,5 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, проспект Московський, буд. 257.

Право власності на нежитлові приміщення підвалу №32-37 в літ. «Г-1», загальною площею 555,5 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, проспект Московський, буд. 257, зареєстровано за Позивачем 16.04.2008 р. в КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»в книзі № 1 за номером 4017, реєстраційний номер 10377388.

Крім того, згідно Договору купівлі-продажу № 1 від 08.04.2005 р., посвідченого приватним нотаріусом, зареєстрованого в реєстрі за номером 1333, та Акту прийому-передачі від 08.04.2005 р. Позивач придбав нежитлові приміщення № 9, 10, 50-77 в літ. «Г-1», загальною площею 1827,2 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, проспект Московський, буд. 257.

16.04.2008 року за Позивачем в КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»в книзі № 1 за номером 4017, реєстраційний номер 22947595, зареєстровано право власності на нежитлові приміщення № 9, 10, 50-77 в літ. «Г-1», загальною площею 1827,2 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, проспект Московський, буд. 257.

17.04.2008 року між Позивачем та Відповідачем-1, в забезпечення належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Пранк»(Третьою особою-2) зобов'язань за Кредитним договором № 173-Ю від 17.04.2008 року, укладено Договір іпотеки № 173-2/2, посвідчений приватним нотаріусом, зареєстрований в реєстрі за № 1221. Згідно предмету наведеного Договору іпотеки Позивач передав в іпотеку Відповідачу-1 нежитлові приміщення підвалу № 32-37 в літ. «Г-1», загальною площею 555,5 кв.м., а також нежитлові приміщення № 9, 10, 50-77 в літ. «Г-1», загальною площею 1827,2 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, проспект Московський, буд. 257.

Також, згідно з Договором купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого 29.06.2005 р. приватним нотаріусом, зареєстрованого в реєстрі за № 2440, Позивач придбав нежитлову будівлю літ. «Т-5», загальною площею 10 441,9 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Морозова, буд. 13.

Право власності на наведену вище будівлю 20.03.2008 р. було належним чином зареєстровано за Позивачем КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», реєстраційний номер 22573308, запис в книзі № 1 за номером 5327.

10.05.2007року між позивачем та першим відповідачем, в забезпечення належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Тагіт»(Третьою особою-3) зобов'язань за Кредитним договором №115-Ю від 26.04.2007 р., укладено Договір іпотеки №115-2/3, посвідчений приватним нотаріусом, зареєстрований в реєстрі за № 1962. Згідно предмету наведеного Договору іпотеки Позивач передав в іпотеку Відповідачу-1 нежитлову будівлю літ. «Т-5», загальною площею 10 441,9 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Морозова, буд.13.

20.03.2007року між позивачем та першим відповідачем, в забезпечення належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Пранк»(Третьою особою-2) зобов'язань за Кредитним договором № 162-Ю від 20.03.2008 р., укладено Договір іпотеки № 162-2/1, посвідчений приватним нотаріусом, зареєстрований в реєстрі за № 914. Згідно предмету наведеного Договору іпотеки Позивач передав в повторну іпотеку Відповідачу-1 нежитлову будівлю літ. «Т-5»загальною площею 10 441,9 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Морозова, буд. 13.

Наведеними вище іпотечними договорами було передбачено порядок звернення стягнення на іпотечне майно, у разі порушення боржником своїх зобов'язань за кредитним договором.

Згідно пункту 6.1. Договору іпотеки № 196-2/1, звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватись шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Відповідно до пункту 6.1 Договору іпотеки № 162-2/1, пункту 6.1 Договору іпотеки №115-2/3 та пункту 6.1 Договору іпотеки №173-2/2 (надалі по тексту разом - іпотечні договори) звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватись шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки. При реалізації даного способу задоволення вимог іпотекодержателя, іпотечний договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.

З матеріалів справи вбачається, що 06 та 07 квітня 2011 року Відповідач-2 на підставі іпотечних договорів (Договору іпотеки № 196-2/1, Договору іпотеки № 162-2/1, Договору іпотеки № 115-2/3, Договору іпотеки № 173-2/2) здійснив реєстрацію права власності на спірні об'єкти нерухомості за Відповідачем-1.

Зокрема, 07.04.2011 року на підставі Договору іпотеки №196-2/1 від 09.09.2008 р. Відповідач-2 прийняв рішення про реєстрацію права та зареєстрував за Відповідачем-1 право власності на нежитлову будівлю літ. «Х/1-4», загальною площею 24980,70 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126.

06.04.2011 року на підставі Договору іпотеки № 173-2/2 від 17.04.2008 р. Відповідач-2 прийняв рішення про реєстрацію права та зареєстрував за Відповідачем-1 право власності на нежитлові приміщення підвалу № 32-37 в літ. «Г-1», загальною площею 555,5 кв.м., а також нежитлові приміщення № 9, 10, 50-77 в літ. «Г-1», загальною площею 1827,2 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, проспект Московський, буд. 257.

07.04.2011 року на підставі Договору іпотеки № 162-2/1 від 20.03.2008 року Відповідач-2 прийняв рішення про реєстрацію права та зареєстрував за Відповідачем-1 право власності на нежитлову будівлю літ. «Т-5», загальною площею 10 441,9 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Морозова, буд. 13.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, іпотечні договори між Позивачем та Відповідачем-1 були укладені під час дії Закону України «Про іпотеку»в редакції від 23.02.2006 р. Таким чином, до правовідносин, які склалися між Позивачем, Відповідачами та Третіми особами підлягають застосуванню норми Закону України «Про іпотеку»в редакції від 23.02.2006 р.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку»в редакції від 23.02.2006 р. визначено вичерпний перелік способів звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Як вбачається з ч. 1 ст. 36 Закону України «Про іпотеку»в редакції від 23.02.2006 р. сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку»в редакції від 23.02.2006 р. встановлено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати, зокрема, передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Стаття 37 Закону України «Про іпотеку»в редакції від 23.02.2006 в свою чергу передбачала, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

З наведених приписів випливає, що відповідно до Закону України «Про іпотеку»в редакції від 23.02.2006 р. передача права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя в рахунок виконання основного зобов'язання у позасудовому порядку можлива лише на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Законодавство, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин, не передбачало передачу право власності на іпотечне майно від іпотекодавця до іпотекодержателя в рахунок виконання основного зобов'язання на підставі застереження в іпотечному договорі.

Колегія суддів відзначає, що до аналогічного висновку дійшов також Вищий господарський суд України у своїй Постанові від 03.06.2010 р. у справі № 11/2268, в якій, зокрема, зазначено наступне: «Оскільки Іпотечний договір укладено у 2007 році під час дії Закону України «Про іпотеку»в редакції від 23.02.2006 року, застосуванню до правовідносин, що склалися між учасниками провадження, підлягають норми Закону України «Про іпотеку»у редакції від 23.02.2006. Таким чином, апеляційний суд дійшов підставного висновку про те, що відповідно до Закону України «Про іпотеку»у редакції від 23.02.2006 передача права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя в рахунок виконання основного зобов'язання у позасудовому порядку можлива лише на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, але ніяк не на підставі застереження в іпотечному договорі. Таке застереження може тільки визначати умови договору про задоволення вимог іпотекодержателя».

Таким чином, на момент укладання між сторонами іпотечних договорів, стаття 37 Закону України «Про іпотеку»визначала укладення відповідного окремого Договору єдиною можливістю переходу права власності на предмет іпотеки в позасудовому (добровільному) порядку.

За таких обставин, судова колегія не погоджується з доводами, викладеними в апеляційній скарзі Відповідача-2 щодо неможливості застосування при вирішенні даного спору положень Закону України «Про іпотеку»в редакції від 23.02.2006 р. З урахуванням принципу незворотності дії у часі законів та інших нормативно-правових актів, закріпленого ч. 1 ст. 58 Конституції України, зміни, внесені до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку»Законом України від 25.12.2008 р. «Про запобігання випливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», якими застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке міститься в іпотечному договорі, прирівняне за правовими наслідками до окремого договору між боржником і кредитором про задоволення вимог кредитора, - не можуть бути застосовані до відносин, що складалися між учасниками судового спору у даній справі, які виникли до зазначених змін. Вказані зміни можуть бути застосовані лише до іпотечних договорів, укладених після набрання чинності Закон України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», тобто до іпотечних договорів, укладених після 14.01.2009 р.

З матеріалів справи вбачається, що перехід права власності на предмети іпотеки відбувся на підставі застереження в іпотечних договорах. Окремий договір про задоволення вимог Відповідача-1 як іпотекодержателя між Позивачем та Відповідачем-1 не укладався.

Колегія суддів також встановила, що в іпотечних договорах містяться різні формулювання умов звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку. Так, відповідно до пункту 6.1. Договору іпотеки № 196-2/1, звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватись шляхом передачі іпотеко держателю права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Таким чином, відповідно до наведеного іпотечного договору лише Договір про задоволення вимог іпотекодержателя міг стати правовою підставою для реєстрації права власності Відповідача-1 на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Натомість, Відповідачем-2 було зареєстровано за Відповідачем-1 право власності на нерухоме майно, яке є предметом Договору іпотеки № 196-2/1, на підставі вказаного іпотечного договору, а не Договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який між сторонами взагалі не укладався. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Відповідача-2 про реєстрацію права власності на предмет іпотеки за Відповідачем-1 суперечить не тільки приписам законодавства, але й положенням самого іпотечного договору, за умовами якого лише Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може бути підставою для реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем.

Щодо інших іпотечних договорів (Договору іпотеки № 162-2/1, Договору іпотеки № 115-2/3, Договору іпотеки № 173-2/2), то вони містять застереження наступного змісту: «Звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватись шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки. При реалізації даного способу задоволення вимог іпотекодержателя, іпотечний договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки»(п. 6.2 іпотечних договорів). Проте, як зазначалось вище, враховуючи приписи ст. 37 Закону України «Про іпотеку»в редакції від 23.02.2006 р., це застереження в іпотечному договорі можливо реалізувати лише шляхом укладення окремого договору між кредитором та боржником про задоволення вимог іпотекодержателя і саме цим договором можливо урегулювати їх відносини з приводу предмету іпотеки.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про відсутність у Відповідачів правових підстав для реєстрації права власності на предмет іпотеки на підставі застереження, що містилось в пунктах 6.1. іпотечних договорів.

Проаналізувавши наявні матеріали справи та перевіривши правильність юридичної оцінки фактичних обставин справи, колегія суддів також встановила наступне.

З юридичного змісту ст. 37 Закону України «Про іпотеку», яка закріплює право іпотекодержателя задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, вбачається, що іпотекодержатель, який вирішив скористатися наведеним правом, повинен прийняти та належним чином оформити рішення про набуття права власності на предмет іпотеки в рахунок задоволення вимог, забезпечених іпотекою.

Отже, першочерговою дією, спрямованою на набуття у власність предмету іпотеки є прийняття іпотекодержателем рішення про набуття права власності на предмет іпотеки, у зв'язку з не усуненням боржником (іпотекодавцем) порушень умов кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Згідно зі ст. 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до статті 89 Господарського кодексу України управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи в межах повноважень, визначених статутом.

Таким чином, волевиявлення Відповідача-1 на набуття предмету іпотеки у власність має виражатися шляхом прийняття відповідного рішення органом його управління в межах повноважень, визначених статутом.

Як вбачається з Розділу 8 Статуту ПАТ «ВТБ Банк», зареєстрованого 29.07.2010 р., органами управління банку є Загальні збори акціонерів; Спостережна рада; Правління.

Відповідно до п. 11.6. Статуту ПАТ «ВТБ Банк»до компетенції Правління належить, зокрема, здійснення угод, у тому числі пов'язаних із придбанням або відчуженням банком прямо або побічно майна, вартість якого становить не більше 10 (десяти) відсотків балансової вартості активів банку, визначеної за даними його річної фінансової звітності на останню звітну дату.

В силу зазначених положень, для набуття права власності на предмет іпотеки в рахунок задоволення вимог, забезпечених іпотекою, Правлінням ПАТ «ВТБ Банк»повинно було бути прийнято відповідне рішення. Проте, матеріали справи такого рішення не містять.

В матеріалах справи наявна лише Заява ПАТ «ВТБ Банк»від 06.04.2011 р. про державну реєстрацію прав (з додатками), в якій ПАТ «ВТБ Банк»просить КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»провести державну реєстрацію переходу права власності на нежитлову будівлю літ. «Т-5», загальною площею 10 441,9 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Морозова, буд. 13. Щодо інших об'єктів нерухомості, на які за ПАТ «ВТБ Банк»було зареєстровано право власності, відповідні заяви Відповідача-1 в матеріалах справи відсутні. Втім, колегія суддів не може прийняти вищенаведену заяву в якості доказу прийняття компетентним органом управління ПАТ «ВТБ Банк»рішення про набуття права власності на предмет іпотеки, оскільки дану заяву можна розцінювати лише як наслідок виконання такого рішення.

Слід зазначити, що момент набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок задоволення забезпечених іпотекою вимог, безпосередньо пов'язується з моментом прийняття відповідним органом управління іпотекодержателя рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку шляхом прийняття у власність предмета іпотеки. Подальші дії по оформленню права власності на предмет іпотеки в органах БТІ не впливають на виникнення права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки. Отже, за відсутності відповідного рішення органу управління іпотекодержателя про прийняття у власність предмета іпотеки, право власності у іпотекодержателя на предмет іпотеки не виникає, та як наслідок відсутні підстави для реєстрації прав в БТІ.

Слід також відзначити, що відповідно до ч. З ст. 37 Закону України «Про іпотеку»іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Отже, набуття права власності на предмет іпотеки нерозривно пов'язане з оцінкою предмета іпотеки.

Оскільки момент набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки співпадає з моментом прийняття органом управління іпотекодержателя відповідного рішення, то й оцінка предмета іпотеки повинна бути визначена на момент прийняття такого рішення, з урахуванням вимог Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5, згідно з яким оцінка предмета іпотеки визначається після спливу строку, вказаного у надісланій іпотекодержателем іпотекодавцю та боржнику, письмовій вимозі.

Однак, за відсутності відповідного рішення Відповідача-1 про прийняття предмета іпотеки у власність, є неможливим встановлення моменту (дати), станом на яку мала бути проведена оцінка предмету іпотеки, що свідчить про відсутність належної оцінки, а, отже, іпотекодержатель не дотримався процедури передачі права власності на предмет іпотеки, встановленої статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Щодо дотримання Відповідачем-2 порядку проведення державної реєстрації прав власності на іпотечне майно за Відповідачем-1, колегія суддів зазначає наступне.

Вимоги до проведення державної реєстрації прав власності та інших речових прав на нерухоме майно містяться у Тимчасовому положенні про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5 (далі за текстом - Тимчасове положення).

Так, відповідно до п. 2.1., 2.2., 2.7. Тимчасового положення для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі) або уповноважена ним (ними) особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав за формою, визначеною у додатку 1. До заяви про державну реєстрацію прав додаються правовстановлювальні документи (додаток 2), їх нотаріально засвідчені копії, документи, що підтверджують оплату за проведення державної реєстрації прав та видачу витягу про державну реєстрацію прав, а також інші документи, визначені Тимчасовим положенням. Для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, реєстратору БТІ, крім документів, передбачених Положенням, необхідно також надати:

-завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, у якій має бути зазначено стислий зміст порушених зобов'язань, вимогу про виконання порушеного зобов'язання у не менше ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги;

-документ, який підтверджує сплив тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя, якщо більш тривалий строк не вказано у надісланій іпотекодержателем іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмовій вимозі;

-звіт про оцінку предмета іпотеки, складений після спливу строку, вказаного у надісланій іпотекодержателем іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмовій вимозі;

-витяг з Державного реєстру іпотек, виданий після спливу строку, вказаного у надісланій іпотекодержателем іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмовій вимозі;

-витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про наявність/відсутність заборони та/або арешту нерухомого майна, виданий після спливу строку, вказаного у надісланій іпотекодержателем іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмовій вимозі.

Крім цього, як передбачено пунктом 3.9. Тимчасового положення державна реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, окрім випадків, коли заява про державну реєстрацію прав подається не пізніше ніж через дванадцять місяців після виникнення цього права.

Відповідно до п. 3.5.6. Тимчасового положення реєстратор БТІ відмовляє у проведенні державної реєстрації прав, якщо не проведено технічну інвентаризацію об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або вона проведена не тим БТІ, що здійснює свою діяльність на території, у межах якої розташований такий об'єкт.

Таким чином, з наведених положень вбачається, що необхідною передумовою для здійснення бюро технічної інвентаризації реєстрації прав власності на нерухоме майно є проведення заявником технічної інвентаризації об'єкта нерухомості.

Однак, в порушення наведених вимог, Відповідачем-1 не було проведено технічну інвентаризацію об'єктів нерухомості, які є предметом іпотечних договорів (відповідні документи відсутні в матеріалах справи), а Відповідачем-2 безпідставно, незважаючи на відсутність матеріалів інвентаризації, було зареєстровано право власності на вказані об'єкти за Відповідачем-1. Таким чином, твердження Відповідача-2, що при проведенні державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно правові підстави для відмови у здійснені реєстрації права власності, передбачені п. 3.5. Тимчасового положення, були відсутні, не відповідають фактичним обставинам справи.

Враховуючи вищевикладене, колегією суддів встановлено, що Відповідач-2 незаконно, без додержання встановленого законом порядку прийняв рішення про державну реєстрацію прав та провів державну реєстрацію права власності на спірне майно за Відповідачем-1, внаслідок чого спірне майно проти волі його законного володільця (Позивача) вибуло з його володіння.

Колегія суддів також зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою ту обставину, що Відповідачем-2 вже було звернено стягнення на спірне іпотечне майно у судовому порядку.

Так, Рішенням господарського суду Харківської області від 31.08.2010 р. у справі №57/165-10 за позовом ВАТ «ВТБ Банк»звернено стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором №173-2/2 від 17.04.2008 р., у зв'язку з неналежним виконання Кредитного договору №173-Ю від 17.04.2008 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 31.08.2010 р. у справі №54/189-10 за позовом ВАТ «ВТБ Банк»звернено стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором №162-2/1 від 20.08.08 у зв'язку з неналежним виконання Кредитного договору №162-10 від 20.08.08.

Рішенням господарського суду Харківської області від 09.09.2010 р. у справі №61/186-10 за позовом ВАТ «ВТБ Банк»звернено стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором №196-2/1 від 09.09.08 у зв'язку з неналежним виконання Кредитного договору №196-Ю від 09.09.08.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.07.2011 р. у справі №42/309-10 припинено провадження у справі про звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором №115-2/3, у зв'язку з набуттям ПАТ «ВТБ Банк»права власності на зазначений предмет іпотеки. Проте, слід зауважити, що Відповідач-1 звернувся до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором №115-2/3 у 2010 році, що свідчить про бажання останнього реалізувати своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки саме у судовому порядку. Як свідчать матеріали даної справи реєстрація права власності на предмет іпотеки за Відповідачем-1 відбулася 06.04.2011 р. та 07.04.2011 р., в той час як ухвала про припинення провадження у справі №42/309-10 датована 08.07.2011 р., тобто вже після зазначеної державної реєстрації. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає неможливим під час здійснення судового стягнення на предмет іпотеки прийняття рішення про перехід права власності на предмет іпотеки у позасудовий спосіб.

Таким чином, Відповідач-1 вже реалізував своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки у судовому порядку, що виключає можливість повторного задоволення його вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до статті 45 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до статті 39 Закону України «Про іпотеку»у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, не пов'язаної з переходом права власності на нерухоме майно, таке звернення можливе лише шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Таким чином, іпотекодавець зберігає право власності на предмет іпотеки до його реалізації на прилюдних торгах або продажу, в порядку статті 38 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до статті 41 Конституції України право власності є непорушним. Згідно статті 321 ЦК України право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Як вбачається з п. 5 Листа Вищого арбітражного суду України від 31.01.2001 р. № 01-8/98 «Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом»судовий захист права власності та майнових інтересів власників -осіб, названих у статті 1 ГПК, здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що Відповідач-1, зареєструвавши за собою право власності на іпотечне майно, заволодів майном Позивача без достатньої на те правової підстави. Відповідач-2, в свою чергу, своїм рішенням незаконно позбавив Позивача права власності на спірне майно.

У зв'язку з цим, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вимога про витребування майна з незаконного володіння Відповідача-1 на користь Позивача підлягає задоволенню.

Разом з цим, колегія суддів вважає неспроможним висновок суду першої інстанції щодо неповідомлення Відповідачем-1 Третіх осіб про необхідність усунення порушень зобов'язань за кредитними договорами.

Відповідно до статті 35 Закону України «Про іпотеку»у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

У відповідності до вимог зазначеної статті, 23.02.2011р. Відповідачем-1 на адресу Позивача, як іпотекодавця та на адреси Третіх осіб, як боржників, направлено письмові вимоги за№№ 1054, 1055, 1056, 1058 від 22.02.2011 р. про усунення порушень, в яких зазначався зміст порушеного зобов'язання, вимога про його виконання у тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вимог.

Відправлення вказаних вимог підтверджується реєстром №1850 згрупованих поштових відправлень від 23.02.2011 р. Всі повідомлення направлені за адресами, які вказані в Єдиному державному реєстрі, що підтверджується матеріалами справи.

Позивачем 04.03.2011р. отримано вищевказані вимоги, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Листи-вимоги надіслані Третім особам повернулися з вказівкою про відсутність даних осіб за місцем реєстрації.

31.03.2011 р. на запит Відповідача-1 ДПІ у м. Херсоні повідомлено, що Треті особи за місцем державної реєстрації не знаходяться.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» у разі, якщо зміна відомостей про юридичну особу, які містяться в ЄДР, не пов'язана із змінами до установчих документів юридичної особи або не підлягає державній реєстрації, виконавчий орган юридичної особи або уповноважена ним особа зобов'язаний подати (надіслати рекомендованим листом) державному реєстратору за місцезнаходженням юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в ЄДР.

В матеріалах справи відсутні докази обізнаності Відповідача-1 про місцезнаходження Третіх осіб, відмінне від того, що зазначено в ЄДР, що дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції прийти до висновку про дотримання Відповідачем-1 вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку». Отже, Відповідачем-1 було вжито всіх можливих заходів, спрямованих на виконання свого обов'язку щодо вручення Третім особам вимог про усунення порушень за кредитними договорами.

Зазначене вище спростовує відповідне твердження суду першої інстанції, проте ніяким чином не впливає на висновок про протиправність набуття Відповідачем-1 права власності на предмети іпотеки.

Відповідно до статті 392 ЦК України передбачено право особи, яка вважає себе власником майна, пред'явити позов про визнання права власності до осіб, які не визнають, заперечують це право власності та не перебувають із власником у договірних або інших зобов'язальних правовідносинах.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що такий спосіб захисту прав позивача як визнання права власності не може застосовуватись до спірних правовідносин. Не можна поєднувати вимоги про витребування майна із чужого незаконного володіння та про визнання права власності, оскільки дані вимоги за своєю правовою природою є різними речово-правовими способами захисту права власності.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволені позовних вимог в частині визнання права власності на спірне майно, судом першої інстанції було відмовлено правомірно.

Стосовно доводів апелянтів (Відповідача-1 та Відповідача-2) про неможливість розгляду в порядку господарського судочинства вимог Позивача щодо визнання незаконними рішень Відповідача-2, скасування записів в Реєстрі прав власності на нерухоме майно та зобов'язання провести реєстрацію права власності на відповідні об'єкти нерухомості, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до пунктів 1, 2 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів»від 26.01.2000 р. №02-5/35 акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт! Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Згідно з пунктами 3, 5.3. Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007 р. № 04-5/120 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам», господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з захистом права власності. До справ за участю господарюючих суб'єктів та суб'єктів владних повноважень, які не мають ознак справ адміністративної юрисдикції і повинні розглядатися господарськими судами на загальних підставах, належать справи у спорах про право, що виникають з відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені у статті 16 ЦК України.

Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 16 ЦК України одним із способів захисту є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Крім того, частиною 2 статті 20 ГК України передбачено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.

Аналіз суб'єктного складу спору в частині визнання незаконними рішень Відповідача-2 й скасування державної реєстрації права власності, а також характер правовідносин між Позивачем і органом БТІ свідчить, що дана справа є справою господарської юрисдикції, адже, Позивачем заявлені вимоги про захист цивільного права на нерухоме майно та фактично ним оскаржуються дії Відповідача-2 з внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно з зобов'язанням його скасувати державну реєстрацію із застосуванням відповідних наслідків, тобто, з вимогою щодо відновлення становища, яке існувало до вчинення такого запису.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки місцевого господарського суду про правомірність розгляду заявлених позовних вимог у повному обсязі в порядку господарського судочинства, у зв'язку з чим не знаходить підстав для припинення провадження у даній справі на підставі пункту 1 статті 80 ГПК України як того вимагають Відповідачі.

Неправомірність набуття Відповідачем-1 права власності на іпотечне майно свідчить про обґрунтованість вимог Позивача до КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»щодо зобов'язання вчинити певні дії, пов'язані зі скасуванням відповідних записів про державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно та відновленням становища, що існувало до проведення державної реєстрації 06.04.2011 р. та 07.04.2011 р.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 29.06.2011 р. було прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, проте зазначені порушення не вплинули на правильність висновків, до яких дійшов місцевий господарський суд за результатами розгляду даної справи.

Відповідно до вимог статті 4 ГПК України рішення господарського суду Харківської області від 29.06.2011 р. відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи викладені в апеляційних скаргах Позивача, Відповідача-1 та Відповідача-2 не спростовують висновків суду.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; змінити рішення.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання першого відповідача про залишення без розгляду апеляційної скарги ТОВ "Таміра" залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» на рішення господарського суду Харківської області від 29.06.2011 року у справі №5023/4165/11 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» на рішення господарського суду Харківської області від 29.06.2011 року у справі №5023/4165/11 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Таміра» на рішення господарського суду Харківської області від 29.06.2011 року у справі №5023/4165/11 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 29.06.2011 року у справі № 5023/4165/11 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя (підпис)

Суддя (підпис)

Суддя (підпис)

Повний текст постанови складено 22.08.2011 року.

З оригіналом згідно:

Секретар суду Колєснік Н.Ю.

22.08.11 р.