Рішення № 18503891, 26.09.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.09.11р. Справа № 23/5005/9444/2011 За позовом Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід", смт. Кринички Дніпропетровської області до Комунального виробничого підприємства Дніпродзержинської міської ради "Міськводоканал", м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості у загальному розмірі 4 726 921,92 грн.

Суддя Бєлік В.Г.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - дов. № 502/5-1 від 15.07.2011р., представник;

від відповідача: ОСОБА_2 - дов. № 01-09/140 від 12.01.2011р., представник.

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід" звернулось до господарського суду з позовом до Комунального виробничого підприємства Дніпродзержинської міської ради "Міськводоканал", в якому з урахуванням уточнень до позовної заяви, просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість у загальному розмірі 7750059,47 грн., яка складається з сум: 3974631,99 грн. - основного боргу, 34571,93 грн. - 3% річних, 20073,09 грн. - суми втрат від інфляції, 3720782,46 грн. - пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до укладеного між Комунальним підприємством Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід" (Виробник) та Комунальним виробничим підприємством Дніпродзержинської міської ради "Міськводоканал" (Споживач) Договору на виробництво та реалізацію питної води № 42-27/2010 від 01.01.2010р. позивачем у період січень 2011р. - серпень 2011р. вироблено та реалізовано відповідачу питну воду на суму 23725695,29 грн. У встановлений розділом 5 договору термін відповідачем не здійснено оплату за надані позивачем послуги у повному обсязі, що стало підставою для звернення позивача з позовом до господарського суду.

Відповідач позов визнає частково, повідомляє про часткову сплату заборгованості, вважає нарахований розмір штрафних санкцій надмірно великим, просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 90%, про що зазначає у поданому письмовому відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, в судовому засіданні, призначеному на 22.09.2011р. було оголошено перерву до 26.09.2011р. о 10:30год.

За згодою сторін у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ч.2 ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В :

Між Комунальним підприємством Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід" (Виробник) та Комунальним виробничим підприємством Дніпродзержинської міської ради "Міськводоканал" (Споживач) укладений Договір на виробництво та реалізацію питної води № 42-27/2010 від 01.01.2010р.

Відповідно до п.1.1. договору, виробник зобовязується виробити та реалізувати споживачеві питну воду відповідної якості, що відповідає ГОСТу 2874-82 "Вода питна. Гігієнічні вимоги та контроль за якістю", до межі розподілу балансової належності мереж між виробником та споживачем, а споживач зобовязується прийняти питну воду та своєчасно оплатити за встановленими цінами та кількістю у строки і на умовах, передбачених дійсним договором.

Згідно з п.4.1. договору, ціна на питну воду встановлюється відповідно до норм чинного законодавства України. Подальші зміни розміру ціни проводяться за згодою сторін та оформлюються додатковою угодою до дійсного договору.

Про зміну розміру ціни виробник повідомляє споживача не пізніше 30 календарних днів до моменту його впровадження.

Відповідно до п.4.2. договору, на момент укладення дійсного договору ціна на питну воду складає 0.95508 за 1 куб. м з урахуванням ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у період січень 2011р. - серпень 2011р. вироблено та реалізовано відповідачу питну воду на суму 23725695,29 грн.

Згідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Згідно ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п.5.1. договору, кінцевий розрахунок за фактично спожиту питну воду повинен бути здійснений споживачем у повному розмірі до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виробника.

У встановлений договором термін відповідач за поставлену відповідачу у період січень 2011р. - серпень 2011р. питну воду в повному обсязі не розрахувався.

Позивач зазначає, що підставою для зміни позовних вимог стало настання строку оплати за отриману відповідачем воду в серпні, на доказ чого позивач надав до матеріалів справи копію рахунку № СФ-000585 від 30.08.2011р.на суму 3 172 289,63 грн.

За даними акта звірки взаєморозрахунків від 09.08.2011р., підписаного обома сторонами, заборгованість відповідача станом на дату підписання цього акту за період січень 2011р. - серпень 2011р. складає 4360522,20 грн.

Проте, ані доказів отримання рахунку відповідачем, ані доказів прийняття ним питної води у серпні 2011р. (акт прийому-передачі питної води за серпень) до матеріалів справи не надано.

Крім того, відповідачем надані докази часткової сплати заборгованості протягом серпня на суму 1180000,00 грн., сума основного боргу, що підлягає стягненню складає 3180522,20 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.5.6. договору, у разі прострочення платежу за спожиту воду, споживач, на вимогу виробника, зобовязується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу, а також 3% річних від простроченої суми.

Позивач просить на підставі ст. 625 ЦК України стягнути з відповідача 20073,09 грн. - інфляційних, 34571,93 грн. - 3% річних.

Перевіривши правильність розрахунку суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних та річних у визначених позивачем сумах.

Відповідно до ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.1 договору, виробник та споживач несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання дійсного договору, згідно чинного законодавства України.

Позивач розрахував суму пені, посилаючись на ст.1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій".

Згідно до якої, установити, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності; за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

За розрахунком позивача пеня складає суму 3720782,46 грн.

Проте, посилання позивача на вказану норму права є безпідставним. Цей закон регулює відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасну оплату спожитих ними комунальних послуг, в той час, як відповідач отримував воду для здійснення своєї господарської діяльності з метою подальшого постачання її споживачам.

В той же час, відповідно до п.5.5 договору, у разі несвоєчасної оплати за спожиту питну воду в терміни, вказані в даному договорі, споживач сплачує виробнику пеню у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми заборгованості.

Сума пені з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ становить 179873,66 грн.

Відповідач вважає нарахований розмір штрафних санкцій надмірно великим, просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 90%, про що зазначає у поданому письмовому відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Враховуючи надані сторонами дані про їх майновий стан, суд вважає за можливе зменшити розмір належної до сплати пені до розміру 70% від суми, що підлягає стягненню, та складає суму 125911,56 грн.

Таким чином, вимоги позивача підлягають задоволенню частково у наступних сумах: 3180522,20 грн. - основного боргу, 20073,09 грн. - інфляційних, 34571,93 грн. - 3% річних, 125911,56 грн. пені, а всього 3361078,78 грн.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати стягуються з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального виробничого підприємства Дніпродзержинської міської ради "Міськводоканал" (51931, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, вул. Широка, 16, ідентифікаційний код 33855098) на користь Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід" (52300, смт. Кринички Дніпропетровської області, вул. Будівельників, буд. 5, , ідентифікаційний код 34621490) 3180522,20 грн. - основного боргу, 20073,09 грн. - інфляційних, 34571,93 грн. - 3% річних, 125911,56 грн. пені, 11058,95 грн. - державного мита, 102,35 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяВ.Г. Бєлік Повне рішення складено 03.10.2011р.