Постанова № 18291094, 15.08.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.2011 року Справа № 5005/3217/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: судді Науменка І.М. доповідача

суддів: Голяшкіна О.В., Чимбар Л.О.,

при секретарі судового засідання: Заболотна О.В.,

представники сторін:

від відповідачів 1,2: ОСОБА_1, довіреність № 499 від 04.03.11, представник;

від позивача представник в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та приватного підприємства "ПІВДЕНБУРВОДБУД" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2011 року у справі №5005/3217/2011

за позовом публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", м. Харків,

до відповідача-1: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Кривий Ріг Дніпропетровської області,

відповідача-2: приватного підприємства "ПІВДЕНБУРВОДБУД", м.Кривий Ріг Дніпропетровської області,

про стягнення 456 071 грн. 84 коп.,

за зустрічним позовом приватного підприємства "ПІВДЕНБУРВОДБУД", м.Кривий Ріг Дніпропетровської області,

до публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", м. Харків,

про визнання договору таким, що припинив свою дію,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2011р. (суддя Широбокова Л.П.) в задоволені зустрічного позову відмовлено, з огляду на відсутність передбачених чинним законодавством України підстав для визнання договору поруки припиненим.

Первісний позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ФОП ОСОБА_2 та ПП "ПІВДЕНБУРВОДБУД" на користь ПАТ "УкрСиббанк" 388 686,57 грн. кредитної заборгованості, 34 729,29 грн. заборгованості по відсотках, 4 872,53 грн. пені, 4 282,88 грн. державного мита та 231,75 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовлено.

В якості підстав задоволення місцевим господарським судом первісних позовних вимог у наведеній вище частині зазначено відсутність в матеріалах справи доказів погашення відповідачами спірної заборгованості за кредитом.

Не погодившись з зазначеним рішенням, скаржники звернулись до Дніпропетровського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просять дане рішення скасувати, як таке, що містить ряд помилкових висновків та суперечить нормам чинного законодавства України.

Зокрема, в апеляційній скарзі відповідачі зауважують на тому, що, судом не прийнято до уваги строк надання кредиту, а саме, з 14.04.2008р. по 13.04.2015р., у звязку з чим дострокове стягнення солідарно з відповідача-1 /Позичальника/ та відповідача-2 /Поручителя/ всієї кредитної заборгованості правових підстав не має, в той же час відповідна вимога Банку про розірвання кредитного договору в порядку ч.2 ст.651 ЦК України - відсутня; вважають неправомірним солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором з обох відповідачів, адже відповідач-2 /Поручитель/ був неналежно повідомлений Банком /позивачем/ про зміну умов кредитного договору, що, як наслідок, тягне за собою збільшення відповідальності Поручителя.

Розпорядженням секретаря судової палати Кузнецової І.Л., у звязку із відпусткою судді Мороза В.Ф., на підставі наказу голови суду від 17.01.2011р. №7, справу №5005/3217/2011 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді-доповідача Науменка І.М., суддів: Голяшкіна О.В., Чимбар Л.О.

Відповідно до ст.101 ГПК України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, а також, заслухавши пояснення уповноваженого представника відповідачів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між Акціонерним комерційним інноваційним банком “УкрСиббанк”, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "УкрСиб-банк" позикодавець (надалі Позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 - позичальник (надалі Відповідач-1) 14.04.2008р. було укладено кредитний договір №1132784400 (надалі Договір), строком дії до повного повернення Відповідачем суми кредиту, сплати за кредит та пені, у разі її нарахування (п. 9.5. договору).

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності з п.п.1.1. договору, Позивач зобовязався надати Відповідачу кредит в сумі 445 000,00 грн., а той, в свою чергу, зобов'язався належним чином використовувати кредит та повернути Позивачу суму кредиту відповідно до узгодженого графіку погашення кредиту (додаток № 1 до Договору), але не пізніше 13.04.2015р., а також, сплачувати проценти за користуванням кредитом. У Додатку №1 сторонами узгоджена періодичність повернення кредиту частинами, починаючи з 01.06.2008р. по 13.04.2015р.

Відповідно до умов кредитного договору, за користування кредитом встановлюється процентна ставка в розмірі 16% річних, а за користування кредитними коштами понад встановлений договором строк - у розмірі 32% річних. Такий розмір ставки застосовується до всієї суми основного боргу позичальника за договором.

На виконання умов п.2.1. договору “про забезпечення зобовязань за кредитним договором”, 14.04.2008р. між Акціонерним комерційним інноваційним банком “УкрСиббанк”, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", - Кредитор та Приватним підприємством “Південбурводбуд” /Поручитель/ було укладено договір поруки №1132784400 П/2. Умовами п.1.1. даного договору передбачено, що поручитель зобовязується перед Кредитором відповідати за невиконання Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (боржником) усіх його зобовязань перед кредитором, що виникли з Кредитного договору №11327844000 від 14.04.2008р.

Тобто, місцевим господарським судом вірно встановлено, що, підписуючи вказаний договір, поручитель підтвердив, що йому добре відомі всі умови основного договору, він повністю розуміє всі умови основного договору та договору поруки, свої права та обовязки за даними правочинами і погоджується з ними, що відображено в п.1.1., 1.2, 1.3., 3.1, 5.1. договору поруки.

Відповідно до ст.ст.553, 554 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

В той же час, статтею 559 цього кодексу передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Таким чином, посилання поручителя на те, що він не був ознайомлений кредитором з умовами кредитування та фактом збільшення обсягу його відповідальності спростовується наведеними вище умовами договору поруки. Процентні ставки 16% та 32%, що застосовані банком у розрахунку плати за користування кредитом, були узгоджені позичальником і банком під час укладення кредитного договору та були відомі поручителю, отже, доводи останнього в цій частині місцевим господарським судом обґрунтовано визнано неспроможними. З огляду на наведене, колегія суддів погоджується із думкою господарського суду першої інстанції про відсутність підстав вважати договір поруки припиненим.

Що ж до викладених в апеляційній скарзі заперечень стосовно неприйняття до уваги місцевим господарським судом строку надання кредиту /з 14.04.2008р. по 13.04.2015р./ та відсутність відповідної вимоги Банку про розірвання кредитного договору в порядку ч.2 ст.651 ЦК України, у звязку з чим дострокове стягнення з відповідача-1 /Позичальника/ та відповідача-2 /Поручителя/ всієї кредитної заборгованості є неправомірним, слід зауважити наступне:

як встановлено місцевим господарським судом та підтверджено наявними у справі матеріалами, як-то, випискою по кредитному рахунку, Банк надав Відповідачеві-1 кредит в сумі 445000,00 грн.

Згідно узгодженого сторонами графіку платежів станом на 16.11.2010р. відповідач-1 повинен був повернути банку 169536,00 грн., тоді як фактично ним було сплачено 56313,43 грн., що спричинило виникнення основної заборгованості за кредитом у розмірі 113222,57 грн. та 37737,62 грн. заборгованості по відсотках.

Отже, у звязку із неналежним виконанням боржником умов кредитного договору, згідно вимог ст.ст.1050, 1054 Цивільного кодексу України та п.11.1 кредитного договору, рекомендованими поштовими повідомленнями банк направив боржникові та поручителю вимоги за №133-025/709 та №133-025/708 від 16.11.2010р. про дострокове погашення всієї суми кредиту. /а.с.18-21/.

Що ж до доводів скаржників з приводу того, що вимога про розірвання кредитного договору Банком не заявлялась, судова колегія вважає за доцільне зауважити, що право позикодавця /Банку/ вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому відсотків, відповідно до статті 1048 цього Кодексу, від розірвання сторонами кредитного договору не залежить.

Отже, матеріалами справи доведено наявність основної заборгованості за кредитним договором у розмірі 388686,57 грн. Окрім того, за період користування кредитними коштами з 14.04.2008р. по 10.05.2011р. позичальник повинен був сплатити 223595,30 грн. відсотків за користування кредитом, проте, фактично сплатив лише 188866,01 грн., у звязку з чим, як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено обґрунтованим розрахунком позивача та не заперечується відповідачами, заборгованість по відсотках за кредитом становить 34729,29 грн.

Доказів сплати наведеної вище заборгованості відповідачами суду не надано, з огляду на що задоволення первісних позовних вимог в цій частині колегія суддів вважає правомірним.

Окрім того, за ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором (ст.525 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до п.7.1. кредитного договору, в разі, якщо Відповідач прострочить свої зобов`язання по поверненню кредиту та/або термінів сплати за кредит та/або комісії, встановлених договором, Позивач має право вимагати від Відповідача, а Відповідач зобов`язаний сплатити Позивачу додатково до плати за кредит пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми зазначеної заборгованості, розрахованої за кожний день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості.

В той же час, згідно з ч.6 ст.232 Господарського процесуального кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Таким чином, з урахуванням наведеного вище, правомірним слід вважати стягненню з відповідача-1 пені за прострочення сплати кредиту у сумі 2584,10 грн. за період прострочення з 11.11.2010р. по 10.05.2011р. (в межах заявленого позивачем періоду) та пені за період з 11.11.2010р. по 10.05.2011р. за прострочення сплати відсотків за кредитом, що становить 2 288,43 грн. Решту вимог щодо стягнення пені обґрунтовано відхилено місцевим господарським судом, зважаючи на недодержання позивачем вимог ч.6 ст.232 Господарського процесуального кодексу України, а саме, щодо нарахування неустойки поза межами встановленого вищезгаданою статтею шестимісячного строку.

У підсумку, в силу ч.1 ст.543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов`язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом так і від будького з них окремо, таким чином, вірним є висновок господарського суду першої інстанції, що вимога позивача про солідарне стягнення кредитної заборгованості та неустойки у вигляді пені з обох відповідачів чинному законодавству України не суперечить.

Зважаючи на викладене вище, судова колегія вважає оскаржуване рішення правомірним, таким, що прийнято за умов надання належної юридичної оцінки наявним у справі доказам, у звязку з чим підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2011 року у справі №5005/3217/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та приватного підприємства "ПІВДЕНБУРВОДБУД" без задоволення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у двадцятиденний строк.

Головуючий суддя І.М. Науменко

Суддя О.В. Голяшкін

Суддя Л.О. Чимбар