Постанова № 18242699, 15.08.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.2011 року Справа № 5005/1774/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Науменка І.М. (доповідач),

суддів: Голяшкіна О.В., Чимбар Л.О.,

секретар судового засідання Заболотна О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. представник, довіреність № 3 від 04.01.11;

від відповідача-1: ОСОБА_2. представник, довіреність № 27 від 31.01.11;

від відповідача-2 представник в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий будинок “Нафта-Полюс”, м.Дніпропетровськ, на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2011р. у справі №5005/1774/2011

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий будинок

“Нафта-Полюс”, м.Дніпропетровськ

до відповідача 1 публічного акціонерного товариства “Марфін Банк”,

м.Іллічівськ Одеської області

до відповідача 2 товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий будинок

“Нафта-Плюс”, м.Дніпропетровськ

про спонукання укласти договір,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2011р. у справі №5005/1774/2011 (суддя Кеся Н.Б.) в задоволенні позову ТОВ Торговий будинок “Нафта-Полюс” про спонукання укласти договір відмовлено повністю.

При прийнятті рішення господарський суд виходив з відсутності передбачених чинним законодавством України підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на невідповідність останніх принципу вільного волевиявлення сторін при вчиненні спірного правочину.

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, просить дане рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Зокрема, в апеляційній скарзі позивач стверджує, що господарським судом першої інстанції безпідставно не застосовано до спірних правовідносин норми ст.188 Господарського кодексу України, якою закріплено порядок зміни або розірвання договору; наполягає на тому, що ним повністю дотримано всіх вимоги ст.520 Цивільного кодексу України шляхом повідомлення кредитора про заміну боржника у зобовязанні, а тому реорганізація підприємства відповідає вимогам чинного законодавства України тощо.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.07.2008р. між ТОВ "Торговий Будинок "Нафта-Полюс" (Позичальник та позивач) та ВАТ "Морський транспортний банк" (нині - ПАТ “Марфін Банк” та відповідач-1) було укладено кредитний договір №00144/D, згідно з яким відповідач-1 зобов'язався надати Позичальникові кредит на поповнення обігових коштів у вигляді поновлювальної кредитної угоди з лімітом заборгованості 500 000 грн. з 22 липня 2008 року і терміном погашення по 21 липня 2009 року включно зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22% річних за фактичний період користування кредитними коштами від фактичної суми заборгованості за кредитом (п.1.1 договору).

У лютому 2011р. ТОВ "Торговий будинок "Нафта-Полюс" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача-1 (ПАТ “Марфін Банк”) та відповідача-2 (ТОВ “Торговий будинок “Нафта-Плюс”) з проханням зобов'язати відповідачів укласти з ТОВ “Торговий будинок “Нафта-Полюс” договір про внесення змін №2 до кредитного договору №00144/Б від 22.07.2008р., а саме, щодо заміни боржника у зобовязанні.

Позовні вимоги обґрунтовані реорганізацією підприємства ТОВ “Торговий будинок “Нафта-Полюс” у ТОВ “Торговий будинок “Нафта-Плюс”.

Відповідач-1 /Банк/ проти позову та доводів апеляційної скарги повністю заперечує. У відзиві на позовну заяву та апеляційну скаргу зазначає, що між ним та позивачем домовленість на укладання додаткової угоди до кредитного договору відсутня, відсутній й документ щодо переведення кредитного боргу на іншого боржника. Більш того, відповідач-1 стверджує, що Банк не тільки не висловлював згоди на переведення боргу, але й не отримував з цього приводу від позивача жодних пропозицій.

Таким чином, на думку відповідача-1, реорганізацію підприємства-позивача здійснено з порушенням чинного законодавства України, зокрема, ст.ст.513 та 521 Цивільного кодексу України щодо обовязку письмового інформування кредиторів про заміну боржника у зобовязанні.

Окрім того, Банк наполягає, що зазначеними вище діями позивач порушив умови п.8.1. кредитного договору та п.2.3.12 договору застави стосовно взятого на себе зобовязання не здійснювати реорганізацію підприємства-боржника без отримання на то згоди Банку.

Так, пунктом 8.2. кредитного договору передбачено, що на строк дії останнього Позичальник зобов'язується попередньо, а саме, за десять банківських днів, письмово повідомляти Банк про заплановану Позичальником реорганізацію шляхом влиття, приєднання або перетворення. У випадку проведення реорганізації, Позичальник (всі його правонаступники) зобов'язується в п'ятиденний термін, з моменту оформлення документів на реорганізацію, підписати з Банком додаткову угоду до цього договору.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що загальними зборами учасників позивача 10.12.2009р. було прийнято рішення у формі протоколу №2/3 (а.с.24 том 1) про його реорганізацію шляхом виділу окремої юридичної особи, де учасником буде виступати один з попередніх учасників позивача та надати новоствореній юридичній особі найменування - товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий будинок “Нафта-Плюс”.

Належне повідомлення Банку про реорганізацію підприємства-боржника та надіслання на його адресу проекту договору про внесення змін №2 до кредитного договору №00144/О від 22.07.2008р., на думку позивача, підтверджено наявними в матеріалах справи листом-повідомленням від 30.12.2009р. за вих.№130 та листом від 01.04.2010р. вих.№37 (а.с.28).

Однак, отримання вищезгаданих листів уповноважений представник Банку заперечує, при цьому належним чином підписаний Банком та позивачем договір про внесення змін №2 до кредитного договору №00144/О від 22.07.2008р. чи/або протокол розбіжностей до нього в матеріалах справи відсутній.

З огляду на наведене, на думку колегії суддів, місцевий господарський суд цілком правомірно не знайшов підстав для задоволення позову, адже, згідно зі ст.202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

За ч.1 ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

В силу ч.3 ст.203 та ст.627 Цивільного кодексу України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В той же час, відповідно до ч. 3 ст.179 ГК України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, лише якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Враховуючи вищевикладене, місцевим господарським судом обґрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог про зобовязання відповідачів укласти договір, адже такі вимоги не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та суперечать принципу вільного волевиявлення сторін, що є необхідним для вчинення спірного правочину.

Цілком правомірно, на думку судової колегії, господарським судом першої інстанції відмовлено також в задоволенні клопотання відповідача-1 про направлення справи до правоохоронних органів та, у звязку з цим, зупинення провадження у справі, оскільки, враховуючи обраний позивачем спосіб захисту своїх прав, законність реорганізації позивача судом не досліджується. З цих же підстав місцевим господарським судом обґрунтовано не перевірено аргументи позивача щодо правомірності заміни боржника у зобовязанні, з огляду на реорганізацію первісного боржника при відсутності на це згоди кредитора в особі Банку.

Таким чином, доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, висновків місцевого господарського суду не спростовують та судовою колегією відхиляються, як безпідставні та спростовані наявними у справі матеріалами.

Отже, на думку судової колегії, місцевим господарським судом повно, всебічно та обєктивно розглянуті всі обставини справи та їм надана належна правова оцінка, рішення господарського суду відповідає вимогам закону і підлягає залишенню без змін.

У підсумку, враховуючи залишення апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд вважає за доцільне зазначити, що судові витрати у справі покладаються на позивача, згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.103, 105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2011р. у справі №5005/1774/2011 - залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий будинок “Нафта-Полюс”, м.Дніпропетровськ, без задоволення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у двадцятиденний строк.

Головуючий суддя І.М. Науменко

Суддя О.В. Голяшкін

Суддя Л.О. Чимбар